Лауреати Національної премії України ім. Т. Шевченка - наші краяни - 1988 р.
Стеф'юк Марія - солістка Національної опери України імені Тараса Шевченка, народна артистка СРСР, народна артистка України, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка.
Народилася 16 липня 1948 року в мальовничому селі Рожнів на Косівщині в підгір’ї Карпат.
Співала з дитинства, пісня була в сім’ї як повітря і вода. Тому з професійним вибором не було сумнівів. Після закінчення сільської школи вступила до Снятинського музично-педагогічного училища, де досвідчені викладачі відразу помітили вокальну обдарованість дівчини. У 1967 році Марія Стеф’юк з великим успіхом виступила на концерті Республіканського огляду художньої самодіяльності. На неї звернули увагу педагоги Київської державної консерваторії, і невдовзі Марія Стеф’юк стала студенткою.
За рік до закінчення консерваторії її прийняли до трупи столичного оперного театру, на сцені якого дебютувала складною у вокальному і артистичному плані партією Марфи в опері „Царева наречена” М. Римського-Корсакова. Вимоглива київська публіка і музична критика оцінили самобутній та яскравий голос молодої співачки. Лірико-колоратурне сопрано Марія Стеф’юк підкоряло досконалістю звуковедення та внутрішньою наповненістю. Невдовзі це підтвердилося у виконанні нею партіях Травіати і Джільди в операх „Травіата” і „Ріголетто” Дж. Верді, Розіни в „Севільському цирульнику” Дж. Россіні, Маргарити в „Гугенотах” Дж. Мейєрбера, Лючії в „Лючії ді Ламмермур” Г. Доніцетті.
Блискучі образи створила співачка в національному класичному і сучасному репертуарі – Марильці („Тарас Бульба” М. Лисенка), Нової Русалки („На русалчин великодень” М. Леонтовича), Милуші („Ярослав Мудрий” Г. Майбороди). Стала другою після Соломії Крушельницької українською співачкою, яка виступила на сцені уславленого Ла Скала. У 1981 році Марія Стеф’юк із грандіозним успіхом виконала у виставі цього театру партію Парасі в опері „Сорочинський ярмарок” М. Мусоргського.
Вповні віддаючи свій талант і творче натхнення оперній сцені, Марія Стеф’юк не менше уваги приділяє й камерному виконанню і передусім українській народній пісні. „Соловейко” М. Кропивницького у її виконанні є взірцевим інтерпретуванням українського романсу, неперевершеним виконавцем якого стала Марія Стеф’юк. І де б вона не виступала – в Канаді чи США, Англії чи Франції, Польщі чи Аргентині, Японії чи Австралії – несе на дужих крилах свого небуденного таланту українську народну і авторську пісню в усій скрізь безмежній її щирості та незрівнянній красі.
Марія Стеф’юк – одна з найвидатніших українських оперних співачок, знана в усьому світі. Її творчість завжди асоціюється з розвитком національної культури, її духовних витоків, джерела яких на чарівній Прикарпатській землі Івано-Франківщини.
Вона має безліч нагород і відзнак, до яких нещодавно додався й орден княгині Ольги – одна з найпочесніших нагород суверенної України; для розбудови її культури так натхненно працює й Марія Стеф’юк – примадонна київської опери.
Стеф’юк Марія // Хто є хто на Івано-Франківщині. Видатні земляки. – К., 2002. – Т. 1. – С. 176.
Аналітичний бібліографічний опис статей з вітчизняних періодичиних видань
Народилася 16 липня 1948 року в мальовничому селі Рожнів на Косівщині в підгір’ї Карпат.
Співала з дитинства, пісня була в сім’ї як повітря і вода. Тому з професійним вибором не було сумнівів. Після закінчення сільської школи вступила до Снятинського музично-педагогічного училища, де досвідчені викладачі відразу помітили вокальну обдарованість дівчини. У 1967 році Марія Стеф’юк з великим успіхом виступила на концерті Республіканського огляду художньої самодіяльності. На неї звернули увагу педагоги Київської державної консерваторії, і невдовзі Марія Стеф’юк стала студенткою.
За рік до закінчення консерваторії її прийняли до трупи столичного оперного театру, на сцені якого дебютувала складною у вокальному і артистичному плані партією Марфи в опері „Царева наречена” М. Римського-Корсакова. Вимоглива київська публіка і музична критика оцінили самобутній та яскравий голос молодої співачки. Лірико-колоратурне сопрано Марія Стеф’юк підкоряло досконалістю звуковедення та внутрішньою наповненістю. Невдовзі це підтвердилося у виконанні нею партіях Травіати і Джільди в операх „Травіата” і „Ріголетто” Дж. Верді, Розіни в „Севільському цирульнику” Дж. Россіні, Маргарити в „Гугенотах” Дж. Мейєрбера, Лючії в „Лючії ді Ламмермур” Г. Доніцетті.
Блискучі образи створила співачка в національному класичному і сучасному репертуарі – Марильці („Тарас Бульба” М. Лисенка), Нової Русалки („На русалчин великодень” М. Леонтовича), Милуші („Ярослав Мудрий” Г. Майбороди). Стала другою після Соломії Крушельницької українською співачкою, яка виступила на сцені уславленого Ла Скала. У 1981 році Марія Стеф’юк із грандіозним успіхом виконала у виставі цього театру партію Парасі в опері „Сорочинський ярмарок” М. Мусоргського.
Вповні віддаючи свій талант і творче натхнення оперній сцені, Марія Стеф’юк не менше уваги приділяє й камерному виконанню і передусім українській народній пісні. „Соловейко” М. Кропивницького у її виконанні є взірцевим інтерпретуванням українського романсу, неперевершеним виконавцем якого стала Марія Стеф’юк. І де б вона не виступала – в Канаді чи США, Англії чи Франції, Польщі чи Аргентині, Японії чи Австралії – несе на дужих крилах свого небуденного таланту українську народну і авторську пісню в усій скрізь безмежній її щирості та незрівнянній красі.
Марія Стеф’юк – одна з найвидатніших українських оперних співачок, знана в усьому світі. Її творчість завжди асоціюється з розвитком національної культури, її духовних витоків, джерела яких на чарівній Прикарпатській землі Івано-Франківщини.
Вона має безліч нагород і відзнак, до яких нещодавно додався й орден княгині Ольги – одна з найпочесніших нагород суверенної України; для розбудови її культури так натхненно працює й Марія Стеф’юк – примадонна київської опери.
Стеф’юк Марія // Хто є хто на Івано-Франківщині. Видатні земляки. – К., 2002. – Т. 1. – С. 176.
Аналітичний бібліографічний опис статей з вітчизняних періодичиних видань
- Влад М. Яскрава зірка - Марія [Стеф'юк] / М. Влад // Слово Просвіти. - 2008. - 3-9 лип. - С. 14.
- Гнидь Б. Талант, виплеканий любов'ю / Б. Гнидь // Культура і життя. - 2003. - 23 лип.
- Ігнатенко О. Марія Стеф’юк : „Гучних слів про любов до нації не люблю” / Олеся Ігнатенко // День. – 1999. – 19 лют. (№ 31). – С. 21.
- Князєв Н. "А на тому боці, там живе... Марія Стеф'юк : душа сміється або плаче" / Надія Князєв // Дзеркало тижня. - 2008. - 12 лип. (№ 26). - С. 17.
- Мудрицька А. Кілька миттєвостей з життя Марії Стеф'юк / Аліса Мудрицька // Галичина. - 2008. - 17 лип. (№ 104-105). - С. 19.
- Передрук В. Вона зачарувала світ / Василь Передрук // Прикарпатська правда. – 2000. – 15 лип. – С. 1, 12.
- Стеф’юк М. Марія Стеф’юк : все життя мене переслідує ностальгія : [інтерв’ю з нар. артисткою України Марією Стеф’юк / розмовляла Дарина Назарчук] // Галичина. – 1999. – 22 трав. (№ 81-82). – С. 1, 4-5.
- Томаш Г. Українська Джульєтта з чарівним голосом / Галина Томаш // Голос Покуття. - 2008. - 8-14 серп. (№ 32). - С. 5.
- Туркевич В. Примадонна київської опери / Василь Туркевич // День. – 1997. – 24 черв. (№ 108). – С. 7.
- Чечель Л. "Лугом іду, коня веду..." / Людмила Чечель // Культура і життя. - 2008. - 24 груд. (№ 52). - С. 1.
