He так давно наша славна землячка, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, солістка Національної опери, народна артистка України Марія Стеф'юк відзначила славний ювілейний день свого народження. ЇЇ чарівний солов’їний спів і зворушливо-емоційна гама високої вокальної культури, майстерність виконання і професійний артистизм, багатий жанровий репертуар і справедливо заслужили всенародне визнання і світову славу.
     Блискучий талант, великий арсенал обдарованості співачки проявилися в кількох десятках вокальних партій в операх класиків як світової, так і вітчизняної музичної культури. Хист барвистих вокальних даних знайшов своє яскраве відображення у виконанні нею і українських народних пісень та романсів.
     З нагоди цієї дати в Національному театрі опери та балету відбувся святковий вечір. А потім актриса із своїм черговим звітом-концертом із Київським оркестром народних інструментів побувала в рідному краї, де виступала перед жителями обласного центру,  в Косові і в рідному Рожневі.
     Очевидно, тут й пригадалися ті перші ранкові промінчики, коли торкнувшись небокраю, вони заглянули у віконця сільської оселі, сповіщали про народження нового дня. Марійка прокидалась рано і гнала пасти корів. Там, на роздолі, дівчина-підліток виспівувала гуцульських співанок, пісень, що навчила її мати.
     – Чи чула-с, кумо, як файно виспівує Стеф'юкова донька? – сповіщали з якоюсь особливою пошанівкою одна одній сільські жінки, зачаровані дзвінким голосом дівчини.
     А згодом по селу пронеслась свіжа новина:
     – Вже й до училища прийняли Марічку. Кажуть, співочої грамоти навчатися. То ж не так собі просто голосом володіти треба, а по нотах.
     – Це ж ту, що соловейком витьохкує, – радісно підтримували інші і добавляли, – Нехай щастить цій милій пташині!
     І полетіла Марічка по життю ластівкою, як її дитяча мрія, високо-високо, захопила і причарувала своїм співом мільйони людей, заполонила їхні серця, повела за собою в прекрасний світ мистецтва. Її мелодійний голос лунав на великих сценах Болгарії, Німеччини, Куби, Югославії. Їй захоплено аплодували в США, Канаді, Франції, Голландії, Італії, Фінляндії, Іспанії, а також в Австралії, Новій Зеландії, Японії.
     А спочатку було навчання у Снятинському культурно-освітньому училищі. З вдячністю тепер згадує своїх викладачів Юліана Дзюбановича та Василя Кравціва, які бережливо розвивали здібності дівчини, силу і красу її голосу, свій перший успіх на заключному концерті-звіті під час фестивалю самодіяльного мистецтва, де компетентне жюрі присудило їй золоту медаль, як одній із кращих серед молодих виконавців.
     Відтак – навчання в Київській консерваторії ім. П. І. Чайковського (нині Національній музичній академії). Наставником Марії тут була професор, заслужена артистка України Наталія Осипівна Захарченко. Це вона, досвідчений педагог, надала барвистому лірико-колоратурному сопрано дівчини красивих, рівних форм, веселкових відтінків, високого регістру звучання, об'ємного діапазону, оригінальної відшліфованості і сили.
     – Навчаючись в консерваторії, я брала участь у виставах оперної студії. Раділа, що поступово моє прізвище на афішах підіймалося вгору, – згадує своє студентське життя співачка. – То був початок шляху у велике, важке, але неймовірно чарівне мистецтво театру.
     Я вперше вийшла на сцену театру уславленої Національної опери, коли, ще навчалася на 5-му курсі. Мені доручили велику і складну роль в опері М. Римського-Корсакова „Царева наречена”. Не знаю, чи полюбила б цей образ я так глибоко, якби не режисер Ірина Молостова. Вона допомагала мені вживатися в образ і не йти від зовнішніх даних, а органічно відтворювати характер.
     Так, це був дебют, з якого народжувалася молода солістка столичної опери, яка згодом скаже зі сцени так багато доброго, корисного для людей і принесе в їх серця не тільки естетичну насолоду, а відкриє для кожного з них таїну внутрішнього духовного світу.
     – Консерваторія дала мені дуже багато, – продовжує розповідь пані Марія. – Проте, навряд чи так би розкрились мої сценічні дані, благодатно простелився мій творчий шлях, якби не заповзятливі піклування моїх старших колег – народних артистів України Анатолія Мокренка, Євгенії Мірошниченко, а найбільше – Дмитра Гнатюка, Надії Куделі...
     Якраз завдяки їм молодій солістці доручають головні партії в інших операх – Бізе „Шукачі перлин”, Моцарта „Чарівна флейта”, Пучіні „Богема”. Своєрідною вершиною творчості в її мистецькій палітрі стали дві партії – Віолетта в „Траві аті” і Джільда в „Ріголетто” Дж. Верді.
     В усіх сценічних образах, створених щедрістю таланту співачки, Марія   Стеф'юк вміло і філігранно поєднує тендітну жіночість, незахищеність, ранимість з напрочуд сильною волею. Теплий, ніжний голос звучить завжди з такою проникливістю, що створюється враження, ніби ми чуємо голоси душі кожної її героїні.
     Стеф'юк ніколи не демонструє красу свого голосу, не намагається вразити вокальними можливостями. Будь-яка інтонація, рух – живі, природні, виразні. Це той одухотворений спів, коли однією мелодією гармонійно звучить і печаль, і радість.
     Широке дихання, пластика інтонаційних переходів, могутній діапазон звучання, невимушеність, легкість звуковидобування, осмисленість і закінченість фразування – все це притаманне обдарованій солістці. Вона завжди співає правдиво, чисто і ніжно.
     Так, Марія Стеф'юк була першою українською співачкою, яка після легендарної Соломії Крушельницької виступила на сцені Міланського театру „Ла Скала” в Італії!
     Акторська професія – це незмінне бажання висловитися. Чи не тому сьогодні співачка особливо тяжіє до камерного виконавства з його внутрішньою зосередженістю, психологічною заглибленістю, лаконізмом вислову. А українська народна пісня народної артистки України М.Стеф'юк, що нині є в кожному репертуарі в усіх концертних програмах, – стали домінуючими в її багатій палітрі виконавської майстерності. Актриса нині багато виступає з своїми сольними концертами, і як колись на порі апофеозу її творчості, скликає до себе багатомільйонну аудиторію.                 

Передрук В. Вона зачарувала світ / Василь Передрук // Прикарпатська правда. – 2000. – 15 лип. – С. 1, 12.