Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Лауреати Національної премії України ім. Т. Шевченка - наші краяни - 1990 р.



     Пушик Степан Григорович - поет, прозаїк, фольклорист, літературознавець, журналіст, економіст, політик, культурно-громадський діяч. Член Національної спілки письменників (1971 р.). Кандидат філологічних наук (1991 р.). Професор кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (2000 р.).
     Народний депутат України 12 (1) скликання (1990-1994 рр.) від Коломийського виборчого округу № 199; входив до Демократичного блоку, Народної Ради. Член комісії з питань культури і духовного відродження, голова підкомісії національних меншин. Лауреат Національної премії ім. П. Чубинського, премій ім. В. Стефаника, ім. О. Копиленка, М. Ірчана, міста Галича, Вільного українського університету в Нью-Йорку, фундації Воляників-Швабінських (2001 р.), журналів "Україна", "Жінка", "Березіль", багатьох літературних конкурсів. Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, медаллю, занесений до "Золотої Книги України - 2000". За вагомий внесок у розвиток Української науки та культури нагороджений Дипломом Міжнародного відкритого Рейтингу "Золота Фортуна" і ін.
     Народився 26 січня 1944 р. у с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області в сім'ї хліборобів. Середню освіту здобув у Вікторівській семирічній школі №1 та в середніх школах села Комарів Галицького району і м. Косова. Закінчив Тлумацький сільськогосподарський технікум (1960-1964 рр.), Літературний інститут ім. О. М. Горького (Москва, 1967-1973 рр.). Захистив кандидатську дисертацію на тему: "Слово о полку Ігоревім" та слов'янська міфологія" (1991 р.). Деякий час навчався на загальнонауковому факультеті Івано-Франківського педагогічного інституту та в докторантурі інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М. Рильського НАН України.
     Трудову діяльність розпочав у 14 років. У 1958-1964 роках працював у сільському господарстві. У 1964-1967 рр. проходив службу у лавах Радянської армії. З 1967 р. по 1972 р. – літпрацівник, кореспондент Івано-Франківської обласної газети "Прикарпатська правда". У 1972-1987 рр. – голова ради обласного клубу творчої інтелігенції. У 1987-1990 рр. – керівник літературної студії Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника. У 1990-1994 рр. – праця у Верховній Раді України. 1992-2002 рр. – асистент, старший викладач, доцент, професор Київського університету ім. Т. Шевченка, Івано-Франківської медичної академії, Прикарпатського університету ім. В. Стефаника.
     1989-1990 рр. – голова оргкомітету і перший голова Івано-Франківського крайового Товариства української мови ім. Т. Шевченка "Просвіта", член правління і головної ради товариства, член головної ради Національної спілки письменників, Міжнародної асоціації українознавців, Наукового товариства імені Т. Шевченка, редколегії часописів "Дзвін", "Березіль", "Перва", та ін.; ради товариства "Україна", інших громадських організацій. Обирався делегатом з'їздів письменників в Україні починаючи з VI (1971 р.), учасник VIII з'їзду письменників СРСР; делегат всесвітніх форумів українців, Собору 1000-ліття християнства в Україні, міжнародних конференцій, "круглих" столів; обирався членом правління фонду культури та ін.
     У складі депутатів Верховної Ради Першого скликання за прийняття Декларації про суверенітет України та проголошення без'ядерного статусу держави був висунутий на здобуття Нобелівської премії миру. За прийняття Постанови та Акту незалежності України 24 серпня 1991 р. ім'я увіковічнене на панно у приміщенні Верховної Ради України в числі тих депутатів, хто проголосував за цей доленосний документ (2001 р.).
     Писати почав з восьмирічного віку, друкуватися – з весни 1959 року. Прийнятий до Національної спілки письменників у березні 1971 р., до Українського ПЕН-клубу – 1989 р. Перша збірка "Зелена хвоя" видана на правах рукопису на ротапринті літературно-мистецьким клубом "Іскри юності" (1964 р.). З того часу видав багато книжок поезії, прози, пісень, есеїстки.
     Літературне ім'я здобув, як автор слів дуже популярних пісень: "Треба йти до осені" (1966 р., музика О. Білаша), "Любисток" (О. Білаш, Б. Юрків), "Над горою місяць повен" (О. Білаш), "Козак гуляє (Не пийте хлопці)" М. Литвин, Б. Шиптур), "Гей, музики, грайте" (М. Магдій, Б. Дерев'янко), "А яблука падають" (О. Гавриш) і інші. На музику покладено близько 100 віршів, кращі видані збіркою "Співають гори. Пісні на слова С. Пушика" (1985 р.), буклетами: "Любисток", "Над горою місяць повен", грамплатівками, аудіоальбомами, відеокліпами, вони ввійшли до репертуарів Д. Гнатюка, Н. Яремчука. Ю. Гуляєва, М. Кондратюка, А. Мокренка, багатьох інших виконавців та ансамблів; автор сценаріїв вокально-хореографічних картин. Окремими збірками вийшли поетичні збірки: "Молоді громи" (1967 р.), "Золотий тік" (1971 р., відзначена літературно-мистецької премією ім. М. Ірчана), "Писаний камінь" (1973 р.), "Задума гір" (1980 р.), "Головиця" (1985 р.), "Луни" (1988 р.), "Галич" (1990 р.), "Заплаканий промінь" (1992 р.), "Хмаролом" (1998 р., вибрані поеми та вірші; відзначена літературно-мистецькою премією ім. В. Стефаника), "Сонети" (2002 р., в роботі); книжки для дітей "Маленьке шпаченя" (1976 р.), "Золотий човник" (1986 р.).
     Зі шкільних років записує фольклор і на сьогодні має унікальну (понад 200 томів) збірку різних записів, мала частина яких видана книжками: народні казки "Чарівне горнятко" (у співавторстві, 1971 р.), "Казки Підгір'я" (1976 р.), "Золота вежа" (1983 р.), "Срібні воли" (1995 р.). Впорядкував і видав книжку ліричних пісень "Сміються плачуть солов'ї" (1989 р.), до якої включив власні записи фольклору. Вийшли "Пісні Карпат" (у співавторстві 1972 р.), "Українські тости" (запис, впорядкування, 1995-2000 рр.). Поетичне світосприймання, добре знання народної поезії, фольклористичні експедиції, журналістська праця, мандрівки (С. Пушик побув в багатьох країнах світу, був учасником альпіністської експедиції в Гімалаях, майже в усіх республіках колишнього СРСР, населених пунктах Карпат, Закарпаття й Прикарпаття) синтезувалися в оригінальну прозу. Повість "Перо Золотого птаха" (1978, 1979, 1982, 1989 рр.) була новим явищем в українській прозі (відзначена 3-ю премією на конкурсі на кращу повість, роман про сучасника), жанрово (як роман з народних уст) твір "Страж-гора" підтвердив народження оригінального прозаїка (роман був висунутий на здобуття Шевченківської премії за 1982 р., а в 1990 р. за цей твір, роман "Галицька брама", повісті "Перо Золотого птаха" і "Ключ-зілля" була присуджена Державна (нині Національна) премія імені Тараса Шевченка. Роман витримав багато видань (1981, 1982, 1985, 1989 рр.).
     Твори Степана Пушика, перекладені російською мовою, вийшли окремими виданнями. Добре зустріла критика збірку оповідань та повістей "Ключ-зілля" (1981 р.), повісті та есеї "Дараби пливуть у легенду" (1991 р.), новели та оповідання "Ватра на Чорній горі" (2001, відзначена першою премією Вільного українського університету в Нью-Йорку фундації Воляників-Швабінських), повісті й оповідання "Славетний предок Кобзаря" (1991 р.), роман "Галицька брама" (1989 р.), книжки публіцистики "Івано-Франківщина" (1984 р.), "Українці в Сибіру" (2001 р., у співавторстві); низки фотоальбомів (спільно з В. Пилип'юком та О. Мінделем), "Івано-Франківщина" (1984 р.), "На Верховині тисячоліть" (1999 р.), "Місто на Бистрицях" (199 р.), опублікував історичний есей "Бусова книга" (2001-2001 рр.).
     Автор перекладу та багатьох досліджень про "Слово о полку Ігоревім", "Моління Данила Заточника", праць з літературознавства, фольклористики, етнографії, історіографії, краєзнавства, культурології, статей для енциклопедій та ін.
     На сцені Івано-Франківського облмуздрамтеатру ім. І. Франка йшли вистави, п'єси "Земле моя" (у співавторстві), "Заплаканий промінь" (1996 р.), "Золотий тік" (1999 р.). Твори перекладалися на російську, англійську, башкирську, румунську, білоруську, польську, молдавську, італійську, іспанську, киргизьку, непальську, узбецьку, татарську та інші мови.
   
Пушик Степан Григорович // Хто є хто на Івано-Франківщині. Видатні земляки. – К., 2002. – Т.1. - С. 143-145.


Аналітичний бібліографічний опис статей з вітчизняних періодичиних видань
 
Оновлено 16-07-2019
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка