Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail: Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31


Графік роботи:

Щоденно: з 10 - до 19 години
В неділю: з 10 - до 18 години
Субота - вихідний день
Останній четвер місяця - санітарний день.


Енциклопедія Сучасної України

Лауреати Національної премії України ім. Т. Шевченка - наші краяни - 1995 р.



      Заслужений художник України, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1995). Почесний член „Просвіти”.
     Заливаха Опанас народився 26 листопада 1925 р. у с. Гусинка Куп’янського району Харківської області.
     Рятуючись від штучного голодомору, виїхав із родиною на Далекий Схід, де ще з часів Столипінської реформи проживали родичі. Після закінчення восьмого класу вступив до художнього училища в Іркутську, продовжував навчання у Самарканді, в середній художній школі при Ленінградській академії мистецтв, яку було туди ж евакуйовано.
     У 1946 р. вступив до Академії мистецтв, перейменованої на Художній інститут ім. І. Рєпіна. З другого курсу був виключений за поведінку „не достойну радянського студента”, а точніше, за відмову прийти на зустріч із кандидатом у депутати ВР СРСР. При виключенні заявили, що мусить попрацювати на виробництві й принести позитивну характеристику, бо тільки за такої умови поновлять в інституті. Через рік Опанас таку характеристику здобув, але в навчанні йому все ж відмовили. Не поновили і через два роки. Працював вантажником, пічником, закінчив художньо-педагогічне училище, щоб мати змогу працювати принаймні учителем малювання в середній школі. Але в школу Опанас Заливаха не пішов, а працював у Художньому фонді в Калінінграді. У 1955 р. був поновлений (після восьми років!) студентом другого курсу Художнього інституту ім. І. Рєпіна, який закінчив 1960 р. Переїхав до Тюмені, виставляв роботи на численних виставках, що викликало невдоволення керівництва. Митця звинуватили у перекрученні радянської дійсності.
     У 1962 р. працював у майстерні Художнього фонду в Івано-Франківську. У 1964 р. – у Київському держуніверситеті митці – Опанас Заливаха, Алла Горська, Людмила Семикіна і Галина Зубченко – створили вітраж із зображенням Т. Шевченка – гордого і гнівного бунтаря, який обіймає похилену, скривджену жінку – символ України, а над ними були слова: „І возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі коло них поставлю слово!” Твір було знищено. Аллу Горську і Людмилу Семикіну виключили зі Спілки художників, а Опанас Заливаха повернувся до Івано-Франківська.
     У середині шістдесятих паростки національного відродження було придушено. У 1965 р. О. Заливаху заарештовано і засуджено на п'ять років таборів суворого режиму за антирадянську пропаганду й агітацію з суворою забороною малювати. Перебуваючи на засланні, митець робив ескізи для майбутніх своїх творів, намалював портрет латвійського поета Кнута Скуенікса.
     У 1970 р. повернувся до Івано-Франківська. На роботу до Художнього фонду не прийняли. Працював креслярем у побуткомбінаті, оформляв різні об'єкти. У вільний від роботи час малював. Твори на виставках не експонувалися.
     Перша виставка після довгих років забуття відбулася 1988 р. у Львові за сприяння культурного товариства „Шлях”. Через рік відбулися виставки в Івано-Франківську, Києві, Чернівцях, а згодом – у Каневі, Харкові, Хмельницькому, Тернополі, Калуші, Надвірній, Косові, Бурштині, Коломиї. Твори митця експонуються на різних тематичних виставках, навіть в Англії (1997).
     О. Заливаха – перший лауреат премії ім. Василя Стуса. В українському образотворчому мистецтві започаткував багато нових незнаних і заборонених тем. Наприклад, „Червона мара, або Привид”, який бродить не лише Європою, але й від океану до океану; радянські голодомори; тема козаків як святих мучеників; жертовність, шляхетність, високість українських жінок-мироносиць; тема ув'язнення, в'язня, в'язниці й нездоланного духу, впертості й витривалості української людини в історії та повсякденні; тема несприйняття інтелектуальної задухи, протест проти бездуховності, болісного шукання свого місця в ситуації життєвого вибору, самоусвідомлення себе і свого я; митець і суспільство. Опанас Заливаха – і маляр, і графік, і кераміст. Оформив кав'ярні „Медівня”, „Казка”, „Картопляники”, квіткову крамницю, пивний і десертний бари, кав'ярні „Білий камінь” і „Скала”, крамницю „Дитячий світ” та багато інших закладів. У графіці митець робить екслібриси, вітальні листівки і великі полотна. Йому підвладні глина, дерево і метал.
     Опанас Заливаха – це той „міжзоряний мандрівник”, який поглянув на рідну землю з висот всесвіту і закодував її красу та її чудових, мужніх і сильних духом автохтонів у перспективі Хроноса – від сивої давнини до сьогодення та далекого майбутнього. Тому він твердо сказав віщими словами митця-міфотворця: „Є! І будемо!”.
      Помер митець у 2006 році.
     
Заливаха Опанас Іванович // Хто є хто на Івано-Франківщині. Видатні земляки. – К., 2002. - Т. 1. – С. 136-137.


 Із творчого доробку майстра

Аналітичний бібліографічний опис статей з вітчизняних періодичиних видань

Оновлено 13-11-2019
© 2017. ОУНБ iменi I. Франка