Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail:

Відділ комплектування:
E-mail:
тел. 0342 752479

Відділ мистецтва:
E-mail:

Краєзнавчий відділ:
E-mail:

Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31

Графік роботи:

Щоденно: 10:00 - 18:00
Субота - вихідний день
Cанітарний день - останній четвер місяця

МИКОЛА ЛИСЕНКО І ПРИКАРПАТТЯ



Микола Лисенко і Прикарпаття: до 170-річчя від дня народження українського композитора : пам’ятка користувачу / Івано-Франківська ОУНБ ім. І. Франка ; [уклад. М. Качорак ; відп. за вип. Л. Бабій]. – Івано-Франківськ, 2012. – 11 с.
Пам’ятка користувачу присвячена 170-річчю від дня народження видатного українського композитора Миколи Лисенка.
До видання увійшли книги та публікації у періодиці про М. Лисенка, його творчість та зв’язки з Прикарпаттям з фондів Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.
Література у виданні розміщена у зворотній хронології, в межах року – за алфавітом авторів або назв.
Пам’ятка розрахована на науковців, викладачів, студентів, бібліотечних працівників та всіх, хто цікавиться творчістю ювіляра.

Укладач: М. Качорак – зав. відділу інформації з питань
культури і мистецтва

Відповідальна за випуск: Л. В. Бабій – директор ОУНБ ім. І. Франка

 

Народився український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч Микола Віталійович Лисенко 22 березня 1842 р. в с. Гриньки на Полтавщині. Походив з козацько-старшинського роду Лисенків. 1855 р. Миколу віддали до привілейованого навчального закладу – другої Харківської гімназії. Навчався музики у відомих викладачів – М. Дмитрієва і чеського музиканта Вільчека. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого запрошували на вечори і бали, де він виконував п’єси Моцарта, Бетховена, Шопена, блискуче імпровізував на теми українських народних пісень.
Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. У 1860 р. родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола разом із троюрідним братом Михайлом Старицьким перевівся до Київського університету. Його він закінчив з відзнакою, а 1865 р. навіть захистив дисертацію на тему „Розмноження нитчастих водоростей”.
Становлення Лисенка як громадського діяча пройшло у товаристві „Київська Громада”.
З 1865 по 1867, одразу після закінчення Київського університету, Лисенко працював у Таращі на посаді мирового посередника. Там же в Таращі на посаді офіцера драгунського полку працював і батько Миколи Лисенка, – Віталій Романович Лисенко. В цей період Лисенки активно збирають фольклор та публікують роботу „Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Таращанському повітах”.
Влітку 1868 року Микола Віталійович одружився з Ольгою О’Коннор, яку він привіз до Лейпціга.
1867–1869 – завершив музичне навчання у Лейпцізькій консерваторії.
1874–1876 – вдосконалював майстерність у Петербурзі у композитора М. Римського-Корсакова.
У 1878 році М. Лисенко займає посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті – Микола Віталійович бере другий шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу М. Лисенко мав п’ятеро дітей.
З 1869 р. жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а 1904 року відкрив власну музично-драматичну школу.
Був у центрі музичного і національно-культурного життя Києва – виступав з концертами як піаніст, організовував хори, концертував з ними у Києві і по всій Україні. Брав участь у „Філармонічному товаристві любителів музики і співу”, „Гуртку любителів музики і співу”, „Гуртку любителів музики” Я. Спиглазова, в організації недільної школи для хлопців-селян, пізніше – в підготовці „Словника української мови”, у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського Географічного Товариства. Виступав як піаніст у концертах Київського відділення Російського музичного товариства, на вечорах Літературно-Артистичного Товариства, членом правління якого він був, у щомісячних народних концертах у залі Народної аудиторії. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з О. Кошицем був організатором музичного товариства „Боян” (1905).
У хорах Лисенка здобули початки мистецької освіти К. Стеценко, П. Демуцький, Л. Ревуцький, О. Лисенко та інші. Грошовий збір від концертів йшов на громадські потреби, зокрема, на користь 183 студентів Київського університету, відданих у солдати за участь в антиурядовій демонстрації 1901 року.
Микола Лисенко заслужено вважається засновником українського музичного мистецтва. У цьому відношенні велику цінність представляє як його музична, так і етнографічна спадщина.
У галузі етнографії у доробок М. Лисенка входять: запис весільного обряду (з текстом і музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобзаря О. Вересая, розвідки „Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем Остапом Вересаем” (1874), „Про торбан і музику пісень Відорта” (1892), „Народні музичні інструменти на Вкраїні” (1894).
У композиторській спадщині Лисенка особливо важливе місце займають твори на тексти Т. Шевченка. Музика до „Кобзаря”, „Радуйся, ниво неполитая”, „Б’ють пороги”, „Гайдамаки”, „Іван Гус” тощо, що стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. Лисенко – автор опер „Різдвяна ніч” (1874), „Утоплена” (1885), „Наталка Полтавка” (1889), „Тарас Бульба” (1890), „Енеїда” (1910), дитячих опер „Коза-дереза” (1880), „Пан Коцький” (1891), „Зима і Весна” (1892), оперети „Чорноморці”, які складають основу українського національного оперного мистецтва.
Творчість видатного українського композитора і громадського діяча Миколи Лисенка мала значний вплив на розквіт музичної культури на всіх теренах України по обидва боки російсько-австрійського кордону.
Його сходження на мистецько-музичну ниву означав для українства народження нового періоду у самовираженні, становленні та подальшому розвитку української музичної культури.
Ще навчаючись у Лейпцігу у 1867-1869 роках у проф. К. Райнеке і Е. Ріхтера, М. Лисенко підтримував тісні зв’язки з культурно-мистецькими і громадсько-просвітніми діячами Галичини.
Популярність Миколи Віталієвича серед галицько-українського загалу була надзвичайно високою. Його музикою захоплювалися, її часто виконували.
…1903 рік. Галичина і Буковина готуються до Лисенкового ювілею – тридцятип’ятиліття його музично-мистецької і громадської діяльності. Ювілейним заходам передували деякі важливі в громадському і культурному житті Галичини події. Зокрема, завдяки заходам відомого і авторитетного галицько-українського композитора, педагога і громадського діяча Анатоля Вахнянина (1841-1908), до речі, одного з засновників першого українського музично-співацького Товариства „Боян” у Львові, Голови Львівського „Бояна” Володимира Шухевича, української піаністки, диригента „Бояна” Ольги Ціпановської (1866 -1944) та ряду інших музичних і культурних діячів Галичини, відбулося об’єднання розрізнених галицьких „Боянів” в „Союз Боянів” з Централею у Львові. Головою „Союзу” був обраний Анатоль Вахнянин. За ініціативою та заходам А. Вахнянина та його однодумців 1903 року у Львові „Союз Боянів” заснував Вищий Музичний інститут ім. М. Лисенка. Подія неординарна і знаменна взагалі в українському національно-культурному житті.
В тій чи іншій мірі до цих заходів був причетний і український композитор, хоровий диригент і музичний діяч Галичини Остап Нижанківський (1863-1919). Ще 1892 р. він заснував товариство „Боян” у м. Бережанах (Тернопільщина), а ще раніше, у 1885 році, – музичне видавництво „Бібліотека музикальна”, де вперше в Галичині видавалися твори Миколи Лисенка.
Ювілейний Комітет розробив цілу низку заходів до цієї знаменної дати в українському музично-культурному житті. Серед них чи не основним було запрошення Миколи Віталійовича Лисенка відвідати Галичину.
Сюди композитор вирушив у супроводі киян – „українського дідича” Євгена Чикаленка і молодого українського письменника, літературознавця і громадсько-політичного діяча Сергія Єфремова (1876-1939), який навесні 1903 р. вже бував у Галичині, два місяці прожив у Львові, ознайомився з галицьким життям і зав’язав дружні стосунки з галицько-українськими діячами. Як публіцист він співпрацював з галицькими часописами: у львівських „Зорі”, „Правді”, „Записках Наукового Товариства ім. Шевченка”, „Літературно-науковому віснику” він публікував свої історико-літературні та публіцистичні статті і розвідки.
Російсько-австрійський кордон у Підволочиську М. Лисенко, Є. Чикаленко і С. Єфремов перетнули в суботу, 5 грудня 1903 року. Коротка зупинка. Перші вітання, квіти від галицьких „русинів”. І потяг мчить гостей до Тернополя.
Українська громада міста у складі делегацій десяти різних товариств і організацій – філій „Руської Бесіди”, „Просвіти”, „Сокола”, „Бояна”, „Січі” та інших, міщан та гімназійної молоді зустрічала видатного композитора на вокзалі.
Овації, квіти, пісні. Голова тернопільської „Руської Бесіди” Сосновський виголосив вітальне слово, хор виконав „Многая літ”, а потім велелюддя підхопило український національний гімн „Ще не вмерла Україна”. Дві години пробув Микола Лисенко у Тернополі. Відвідав будинок „Руської Бесіди”, філію „Просвіти”, деякі громадські установи. І скрізь його зустрічали з квітами, оваціями, українськими піснями...
Того ж дня, у надвечір’я, ювілят з супроводжуючими і членами Ювілейного Комітету зі Львова, що зустріли М. Лисенка ще у Красному, прибули до древнього Львова.
У перший день Миколу Лисенка вітали у львівській філармонії численні представники українських товариств і організацій – „Наукове Товариство ім. Шевченка”, „Педагогічне (шкільне) Товариство”, „Коломийський Боян”, „Бережанський Боян”, „Станиславівський Боян”, „Товариство драматичне ім. Котляревського” та інші. Своїм чудовим співом, виконавською майстерністю порадували М. Лисенка виступи вісьмох хорів „Боянів” (300 співаків) під диригуванням Остапа Нижанківського. У концерті брали участь талановиті митці. Зокрема, українська співачка (сопрано) з родини відомих театральних діячів Філомена Лопатинська (1873-1940), яка „чарувала своїм голосом в прекрасних Лисенкових піснях”.
На третій день перебування у Львові Микола Віталійович зробив візит до Наукового Товариства ім. Шевченка, де зустрівся з його Головою професором Михайлом Грушевським. Тут же відбулася сердечна зустріч двох велетів української культури і духовності – Миколи Лисенка та Івана Франка.
Зі Львова М. Лисенко відбув до Чернівців 9 грудня 1903 року. Дорогою на Буковину він на три години зупинився у Станиславові, а потім – у древній Коломиї, столиці Покуття і Гуцульщини.
На станиславівському вокзалі ювіляра вітали тисячі мешканців міста, члени українського спортивного Товариства „Сокіл”, представники різних станиславівських українських товариств і організацій, селянські хори з околиць міста – сіл Ямниця, Княгинин, Радча, Викторів та інших. Хори по черзі співали пісень, а „соколи” шеренгами, у своїх строях, проходили повз ювіляра, виконуючи при цьому „Сокільський марш”.
Зворушливою була зустріч композитора з жителями Коломиї. На вокзалі були вишикувані ряди юнаків і юнок українського молодіжного спортивно-пожежного Товариства „Січ”. Коли Микола Лисенко проходив повз шеренги „січовиків”, з’єднані хори стоголосо вітали його співом гімну „Многая Літа!”. У коломийському „Народному Домі”, куди М. Лисенко прибув у супроводі членів Ювілейного Комітету, відбулася святкова вечеря з вітаннями і промовами, які супроводжувалися співами селянських хорів співочо-музичного Товариства „Боян”, зокрема, з села Балинці, декламаціями селянки Анни Ткачук з села Кийданча та Івана Бондаренка з селища Печеніжина. Тут же Микола Лисенко мав розмову з видатним громадсько-культурним діячем Галичини, засновником січового руху і товариства „Січ” Кирилом Трильовським (1864-1941).
А в кімнатах „Коломийського Бояна” через деякий час залунала музика. Микола Лисенко зачарував слухачів виконанням на фортепіано маршів „Гей, не здивуйте!”, „Славний козак Залізняк” і „Пливе човен”...
1908–1912 – М. Лисенко голова ради правління „Українського Клубу”.
Лисенка переслідував царський уряд, 1907 року він був на деякий час заарештований.
Помер 6 листопада 1912 року у Києві, похований на Байковому кладовищі.
* * *
Знали в Галичині Миколу Лисенка і як дитячого композитора. Весела дитяча комічна опера „Коза-дереза” написана 1888 року (вийшла вперше друком у Львові у 1891 р.) на слова (у співавторстві) Дніпрової Чайки (Людмили Березіної-Василевської), Софії Русової і А. Грабенка. Вперше Лисенкова дитяча опера „Коза-дереза” була поставлена 1892 року, як не дивно, на галицькій сцені – у селі Тишківці Городенківського повіту (Станиславівщина).
У 1992 році у селі Тишківцях з нагоди відкриття будинку-музею родини Шухевичів та 150-річчя з дня народження видатного українського композитора і музично-громадського діяча Миколи Лисенка відбулася конференція, присвячена ювілею опери „Коза-дереза”. Силами дитячого колективу села знову була відтворена на сцені дитяча Лисенкова опера.
Нині „Коза-дереза” входить до репертуару Івано-Франківського обласного дитячого лялькового театру ім. Марійки Підгірянки.
Микола Лисенко духовно живе серед галичан. І сьогодні вони звертаються до „Українського Бояна” як до вияву своєї самобутності і національної гідності.
Лисенкова пісня, Лисенкова музика завжди вселяла в український загал непереборну силу і надію у свою кращу долю.

ЛІТЕРАТУРА ПРО МИКОЛУ ЛИСЕНКА
У ФОНДАХ ОУНБ ІМ. І.ФРАНКА

Лисенко М. Листи / М. Лисенко. – К. : Муз. Україна, 2004. – 665 с.
Лисенко Микола // Муха А. Композитори України та української діаспори : довідник / А. Муха. – К. : Муз. Україна, 2004. – С. 177-180.
Ревуцький Д. Микола Лисенко. Повернення першоджерел / Д. Ревуцький. – К. : Муз. Україна, 2003. – 320 с.
Микола Лисенко у спогадах сучасників : У 2-х т. – К. : Муз. Україна, 2003. – Т. 1. – 343 с.
Микола Лисенко. Бібліографія : наук.-допом. бібліогр. покажч. / М-во культури і туризму України, НПБ України, Меморіальний музей М. В. Лисенка ; [упоряд. І. О. Негрейчук, Р. М. Скорульська, М. В. Чуєва]. – Х. : Фоліо, 2009. – 223 с.
Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи / С. Людкевич. – Т. 1. – Л., 1999. – 495 с.
Із змісту: М. В. Лисенко і українська суспільність: у 25-ліття його смерти. – С. 349-364, 387-389, 384-386.
П’ятигорська О. Микола Лисенко / О. П’ятигорська. – Л., 1997. – 77 с.
Лисенко Микола // Митці України : енцикл. довід. – К., 1992. – С. 359-360.
Товстуха Є. С. Микола Лисенко : оповіді про композитора / Є. С. Товстуха. – К. : Рад. письменник, 1988. – 343 с.

***
Микола Лисенко і Прикарпаття // Морозюк В. Немиринці – Курилівка / В. Морозюк. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 38-58.
Ровенко О. Лисенко і Західна Україна / О. Ровенко // Краєзнавець Прикарпаття. – 2009. – № 13. – С. 47-48.
Арсенич П. Микола Лисенко в Станиславові / П. Арсенич // Галицька Просвіта. – 2007. – 23 берез. (№ 12).
Скорульська Р. „Особливо кланяйся від мене Миколі Віталійовичу…” : [про взаємини М. Лисенка та І. Франка] / Р. Скорульська // Культура і життя. – 2006. – 27 груд.
Заник В. Найкращий дарунок Миколі Лисенку : [про перший відкр. конкурс юних виконавців ім. М. Лисенка на базі Івано-Франків. дит. муз. шк. № 1] / В. Заник // Західний кур’єр. – 2003. – 4 груд.
Грабовський В. Микола Лисенко і Бойківщина / В. Грабовський // Літопис Бойківщини. – 2002. – Ч. 2. – С. 45-47.
Пархоменко Л. Микола Лисенко і його роль у розвитку української національної культури / Л. Пархоменко // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 3. – С. 3-10.
Сікорська І. Микола Лисенко та українська композиторська школа / І. Сікорська // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 3. – С. 119-123.
Горак Я. Микола Лисенко та Анатоль Вахнянин / Я. Горак // Дзвін. – 2000. – № 11-12. – С. 94-97.
Крет Н. Микола Віталійович Лисенко (1842-1912) / Н. Крет // Освітянський вісник. – 2000. – 30 жовт.
Дутчак В. Сонце української музики : [про творч. зв’язок з діячами культури Галичини] / В. Дутчак // Тижневик Галичини. – 1997. – 3 квіт.
Павліковський В. Його професія – музичне мистецтво : [про корифея укр. класич. музики М. Лисенка, який тричі відвідував галиц. землі] / В. Павліковський // Західний кур’єр. – 1997. – 21 берез.
Морозюк В. Микола Лисенко і Прикарпаття : образок з іст-мистец. життя / В. Морозюк // Вперед. – 1996. – 17 серп., 7, 14 верес.
Арсенич П. Взаємини Миколи Лисенка з Володимиром Шухевичем / П. Арсенич // Народна творчість та етнографія. – 1992. – № 3. – С. 85-87.
Арсенич П. Галицькі шляхи Миколи Лисенка / П. Арсенич // Новий час. – 1992. – 19 берез.
Білавич Д. Забутий ювілей : [з історії відзначення 100-річчя від дня народж. М. Лисенка у 1942 р. в Зах. Україні] / Д. Білавич // Музика. – 1992. – № 4. – С. 6.
Бурбан М. Лисенко і Галичина / М. Бурбан // Музика. – 1992. – № 4. – С. 6.
Полєк В. Геній мелодій і тонів / В. Полєк // Галичина. – 1992. – 21 берез.
Полєк В. Микола Лисенко і західна культура (фрагмент наук. розвідки) / В. Полєк // Нова Зоря. – 1992. – № 12. (берез.)

Інтернет-ресурси

Новини Прикарпаття - Радіо „Західний полюс”, Івано-Франківськ ...
1043.com.ua/news/local-news?start=4120
25 бер. 2011 – ... п'ятий відкритий конкурс юних виконавців імені Лисенка. Його учасники виступатимуть у ... З 1-го по 15-те травня на Прикарпатті пройде Всеукраїнська благодійна акція «Серце до серця».

Конкурс — Теги — Івано-Франківськ, Новини, Аналітика, Фото
news.if.ua/tag/конкурс
23 січ. 2012 – Учні та студенти з багатьох куточків Прикарпаття записували спогади літніх людей — очевидців ...... М. Лисенка Олег Криштальський.

Кафедра хорового диригування ім. В. Їжака
www.pu.if.ua/depart/ChoralDir/ua/.../4/1/
Дудик Р.В. Микола Лисенко на Прикарпатті. Проблеми дидактичного забезпечення навчального процесу. 36. наук.праць.-Вид.-.Науковий світ.-Київ, 2001

Українська музика — Вікіпедія
uk.wikipedia.org/wiki/Українська_музика
У Прикарпатті й Карпатах розвинулися свої відмінні пісенні стилі. .... Найвідоміші обробки українських пісень належать М.Лисенку та М.Леонтовичу

Лисенко Микола Віталійович — Вікіпедія
uk.wikipedia.org/.../Лисенко_Микола_Віта...

Микола Лисенко - пісні, біографія - Українські пісні
www.pisni.org.ua/persons/6.html

Лисенко Микола Віталійович (композитор) Біографія ...
ukrfoto.net/people_22.html

Микола Лисенко | Знаменитые, великие, гениальные люди ...
100v.com.ua/ru/node/2402

Микола Лисенко - Гетьман української музики - Мистецька сторінка
storinka-m.kiev.ua/article.php?id=576

Микола Лисенко / Персоналії / Проект «Українці в світі»
www.ukrainians-world.org.ua/.../06d63bc0...

22 березня народився український композитор Микола Лисенко ...
arhiv.orthodoxy.org.ua/ru/.../1219.html

Музично-пісенна творчість - Становище української культури ...
www.history.vn.ua/book/dovidnik/210.html
Важливою подією в музичному житті Західної України стало, урочисте відзначення 35-річчя творчої діяльності корифея української музики М.Лисенка ...

Загальна характеристика музичної культури XIX ст. (реферат ...
ukrref.com.ua/?id=MTEzNDU%3D
У першій половині XIX ст. музична культура України розвивалась у досить складних умовах. ... (РМТ), а також товариства „Боян” (спочатку у Львові й інших містах Західної України, а потім у Києві). ... Микола Віталійович Лисенко. За тривале творче життя (більш ніж півстоліття)

Оновлено 28-02-2024
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка