Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail:

Відділ комплектування:
E-mail:
тел. 0342 752479

Відділ мистецтва:
E-mail:

Краєзнавчий відділ:
E-mail:

Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31

Графік роботи:

Щоденно: 10:00 - 18:00
Субота - вихідний день
Cанітарний день - останній четвер місяця

Календар знаменних і пам’ятних дат Івано-Франківської області на 2013 рік



„Календар знаменних і пам’ятних дат Івано-Франківської області на 2013 р.” щорічно видається обласною універсальною науковою бібліотекою ім. І. Франка. Його мета – надати бібліотечним працівникам, краєзнавцям, освітянам та всім зацікавленим довідковий матеріал про важливі події в історії області, ювілеї уродженців краю та видатних діячів, життя і діяльність яких пов’язані з Івано-Франківщиною.
Видання складається із двох частин. Перша носить інформативний характер і відкривається переліком основних знаменних і пам’ятних дат 2013 року. Друга – містить біографічні довідки про ювілярів та список літератури, в якому спочатку розміщено твори автора, а далі – публікації про його життя і діяльність.
Довідковий апарат видання складає іменний покажчик ювілярів 2013 р. та список скорочень.
Календар не містить вичерпних матеріалів.
Відбір літератури завершено у липні 2012 року.
Пропозиції та зауваження просимо надсилати за адресою: відділ краєзнавчої літератури ОУНБ ім. І. Франка, вул. Чорновола, 22, м. Івано-Франківськ, 76018 ; або на електронну пошту: krailibifua@ ukr.net

Укладач: І. А. Бурда – головний бібліотекар відділу
краєзнавчої літератури ОУНБ ім. І. Франка

Відповідальна за випуск: Л. В. Бабій – директор ОУНБ ім. І. Франка


© видання є інтелектуальною власністю ОУНБ ім. І. Франка. При використанні – посилання на бібліотеку обов'язкове.

 

СІЧЕНЬ

1 січня
145 років від дня народження Якова Невестюка (1868-1934), письменника, драматурга, журналіста, лікаря, громадського діяча, уродженця м. Городенки, похований у смт. Верховині
125 років від дня народження Михайла Атаманюка (1888-1939), письменника, перекладача, журналіста, родом з с. Стопчатова Косівського району
115 років від дня народження Василя Домашевського (1898-1944), громадського діяча, організатора у рідному селі товариства „Просвіта” і молочарні „Верховина” у с. Вижньому Березові Косівського району
110 років від дня заснування в Жаб’ї (тепер Верховина) першого товариства „Січ” на Гуцульщині (1903)
104 роки від дня народження Степана Бандери (1909-1959), головного провідника ОУН, теоретика і практика національно-визвольного руху, уродженця с. Старий Угринів Калуського району
90 років від дня народження Павла Трибуна (1923-2005), краєзнавця, дослідника карпатських лісів з м. Івано-Франківська
90 років від дня народження Богдана Ясінського (1923-2002), культурно-громадського діяча української діаспори, керівника відділу „Україніки” бібліотеки Конгресу США, уродженця с. Княгинина (сьогодні м. Івано-Франківськ), де й похований
2 січня - 90 років від дня народження Ольги Стрілець (1923-1974), поетеси, авторки книг „Дороги” (1960), „Мої” (1963), „Ломикамінь” (1966), збірки нарисів „Спасибі люди”(1962), збірок поезій ,,Громовиця” (1972) і „Обпалена троянда” (1990). Довший час жила і похована в м. Івано-Франківську.
55 років виповнюється Андрієві Малащукові (1958), письменнику з м. Коломиї, автору збірок поезій „Рефлексії”(1993), „Чверть на першу” (1997) та прози „Атентат на Герострата” (2005)
3 січня - 170 років від дня народження Юліана Пелеша (1843-1896), греко-католицького церковного діяча, першого Станіславського єпископа (1885-1891)
4 січня - 60 років виповнюється Любомирові Михайліву (1953), поету, журналісту, краєзнавцю, члену НСПУ, автору краєзнавчих книг „Долина” (1988), „Село Кропивник” (1998), „Рожнятів і околиці” (2000, 2012), „Історія села Кропивник” (2009), поетичних збірок „Формула зерна” (1993), „Амплітуда вогню” (1994), „Плаї” (1996), „На семи вітрах” (2003), „Між сотнями літ” (2007), родом з с. Кропивник Долинського району
5 січня - 65 років виповнюється Зіновію Шкутякові (1948), політику, депутату Верховної Ради України 5 та 6 скликань, члену фракції Блоку „Наша Україна – Народна самооборона” (з 2007), уродженцю с. Грабівки Калуського району
60 років виповнюється Романні Баран (1953), науковцю, майстру писанкових розписів, родом із м. Калуша
6 січня - 115 років від дня народження Володимира Сосюри (1898-1965), поета. Не раз бував у Карпатах і оспівав їх у вірші „Яка прекрасна осінь у Карпатах” (1962)
7 січня - Різдво Христове
65 років виповнюється Марії Людкевич (1948), поетесі, родом із с. Нижня Липиця Рогатинського району
8 січня 75 років від дня народження Василя Стуса (1938-1985), поета. В м. Івано-Франківську видано його книгу „Листи до сина” (2001)
11 січня - 100 років від дня народження Василя Кука (1913-2007), останнього Головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого
12 січня - 135 років від дня народження Василя Пачовського (1878-1942), поета, публіциста, педагога, члена літературного угрупування „Молода муза”. Часто бував на Прикарпатті, Гуцульщині
14 січня - 80 років від дня народження Наталії Наум (1933-2004), кіноактриси, народної артистки України, родом з с. Старий Мізунь Долинського району
17 січня - 150 років від дня народження Івана Куровця (1863-1931), лікаря, міністра охорони здоров’я уряду ЗУНР, відомого громадсько-просвітницького діяча Калущини
80 років виповнюється Івану Климишину (1933), вченому-астроному, академіку АНВШ України (1993), професору Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, публіцисту, автору багатьох видань з астрономії та релігієзнавства
19 січня - Водохреща, Йордан
20 січня - 75 років від дня народження Романа Пащина (1938-2000), художника і педагога з м. Галича
21 січня - 120 років від дня народження Ореста Кузьми (1893-1969), професора Коломийської гімназії, вченого, популяризатора міжнародної мови есперанто, видавця першого у світі журналу есперантистів „Україна Стельо” („Зоря України”)
35 років від дня самоспалення у м. Каневі біля могили Т. Г. Шевченка Олекси Гірника (1912-1978), уродженця смт. Богородчани
22 січня - День Соборності України
80 років від дня народження Івана Могитича (1933-2006), засновника і директора інституту „Укрзахідпроектреставрація”, академіка, народного архітектора України, автора проектів реставрації Благовіщенської церкви в м. Коломиї та Манявського скиту, уродженця с. Підліски Долинського району
70 років виповнюється Михайлові Головатому (1943), громадсько-культурному діячеві, члену НСКУ, депутату Івано-Франківської обласної ради I демократичного скликання (1990-1994), почесному працівникові туризму (2003), заслуженому працівникові культури України (2007), лауреату обласної краєзнавчої премії ім. В. Полєка (2011), досліднику історії м. Івано-Франківська (Станиславова), автору книг „Етюди старого Станислава” (2007) та „200 вулиць Івано-Франківська” (2010), уродженцю с. Братишів Тлумацького району
24 січня - 140 років від дня народження Карла Гадачека (1873-1914), професора класичної археології та праісторії Львівського університету, уродженця с. Грабовець Богородчанського району
60 років виповнюється Марті Базак (1953), члену НСХУ (1988), науковцю, заслуженій художниці України (2009), уродженці м. Коломиї
27 січня -

 

125 років від дня народження Павла Волянського (1888-1944), педагога і громадського діяча, родом із смт. Отинії Коломийського району
65 років виповнюється Іванові Курилюку (1948), хореографу, народному артисту України (2009), голові Івано-Франківської обласної спілки хореографів, родом із смт. Чернелиці Городенківського району
29 січня - 95 років бою під Крутами (1918). День пам’яті учасників битви під Крутами
30 січня- 145-річчя від дня народження Вячеслава Будзиновського (1868-1935), письменника, публіциста, історика, громадсько-політичного діяча, автора історичних повістей з часів козаччини „Осаул Підкови”, „Пригоди запорозьких скитальців” та інших

ЛЮТИЙ

3 лютого - 150-річчя від дня народження Климентини Попович (1863-1945), письменниці Франкової школи і громадської діячки, авторки збірок ліричних віршів, поем, оповідань, спогадів про Івана Франка, уродженки с. Шевченкове Долинського району
55 років виповнюється Оксані Вербівській-Кабин (1958), майстру художньої кераміки, члену НСХУ, родом із м. Косова
6 лютого- 25 років тому почала виходити в агрофірмі „Прут” у с. Підгайчики, а згодом у м. Коломиї перша в Україні легальна національно-демократична газета „Агро”
7 лютого - 180 років від дня народження Василя Залозецького (1833-1915), письменника москвофільського напрямку, педагога, автора етнографічних нарисів „Ярмарок в Кутах”, „Образки з циркулу Коломийського”

8 лютого - 65 років виповнюється Богданові Остафійчуку (1948), доктору фізико-математичних наук, професору, ректору Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2005-2011), лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), родом з с. Химчин Косівського району
12 лютого - 85 років виповнюється Івану Козовику (1928), професору і священику, віце-ректору Івано-Франківського теологічного університету (1995), автору кількох підручників з філософії та латинської мови
13 лютого - 160 років від дня народження Володимира Озаркевича (1853-1912), греко-католицького священика, культурно-громадського діяча, родом з с. Белелуя Снятинського району
50 років виповнюється Ігореві Дейчаківському (1963), директору Української гімназії № 1 м. Івано-Франківська, депутату обласної ради, педагогу, історику, автору видань „Історія Ямницького футболу” (1992), „Ямниця” (1994), „Єзупіль” (1997), „Юліан Романчук – педагог, громадський діяч, політик” (1999), „Ямничани” (2002), „Йосип Гурик – селянський посол” (2003), „Василь Савчак – „Сталь” – провідник ОУН Буковини” (2006), „Юліан Романчук – педагог, громадський діяч, політик” (2011), уродженцю с. Ямниця Тисменицького району
15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
65 років виповнюється Василеві Олійнику (1948), поету, журналісту, члену НСПУ, автору поетичних збірок „Стремено” (1981), „Гармонія площини” (1992), „Толока” (1997), „Княгиня” (2001), „Крижма” (2005), „Понад шляхами сивими” (2009), уродженцю с. Сівка-Калуська Калуського району
18 лютого - 80 років від дня народження Євгена Крамара (1933-1992), історика, поета, дисидента, автора книги ,,Дослідження з історії України” (Торонто, 1984) та історичного дослідження про Роксолану „Славетна українка в султанському дворі”. Народився в с. Приозерне Рогатинського району, помер в м. Івано-Франківську
20 лютого –

125 років від дня народження Василя Барвінського (1888-1963), композитора, піаніста, доктора мистецтвознавства (1940). Його ім’я носить івано-франківська музична школа № 2
120 років від дня народження Антона Княжинського (1893-1960), доктора філософії, професора, директора Коломийської гімназії, січового стрільця, політв’язня більшовицьких таборів
21 лютого - Міжнародний день рідної мови
23 лютого - 70 років з часу остаточної ліквідації фашистами Станіславського гетто, в якому загинуло десятки тисяч євреїв
24 лютого - 65 років від дня народження Станіслава Щербатих (Тризубого Стаса) (1948-2007), співака, поета, деякий час жив в м. Івано-Франківську
26 лютого - 125 років від дня народження Авксентія Бойчука (1888-1971), доктора богослів’я, з 1923 р. ректора і професора Станіславської духовної семінарії УГКЦ, після закриття якої у 1945 р. був репресований
100 років від дня народження Олександри Копач (Яворської) (1913-1998), українсько-канадської письменниці, літературо-знавця, голови Комітету українознавства в Управі НТШ Канади, родом з м. Городенки
28 лютого - 85 років виповнюється Стефанії Волощук (1928), майстру гончарних виробів, родом з м. Косова

БЕРЕЗЕНЬ

6 березня - 65 років від дня народження Юрія Султанова (1948-2003), літературознавця, викладача кафедри світової літератури Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника
9 березня - День народження Тараса Шевченка (1814-1861), великого українського поета, художника, мислителя
160 років від дня народження Григорія Цеглинського (1853-1912), письменника, редактора і педагога, багаторічного директора української гімназії у Перемишлі (Польща), автора п’єс, віршів, літературних статей, уродженця м. Калуша
135-річчя від дня народження Захарії Абрагамовича (1878-1903), караїмського поета з м. Галича
10 березня - 100 років від дня народження Володимири Бандери (1913-2001), учасниці національно-визвольної боротьби, сестрі С. Бандери, уродженки с. Старий Угринів Калуського району
12 березня - 110 років від дня народження Михайла Рощиб’юка (1903-1972), майстра художньої кераміки, уродженця м. Коломиї
75 років виповнюється Нестору Чиру (1938), поету, громадському діячу, депутату Івано-Франківської обласної ради (обирався чотири рази поспіль: 1990, 1994, 1998, 2002),члену НСПУ (2002), лауреату премії ім. Ярослава Дорошенка (2011), автору збірок „Пізнє яблуко мого саду” (1998), „Долоні в крапельках дощу” (2001), „Калиновий спалах” (2003), „Паморозь дивного світіння” (2008), „Акорди срібної печалі” (2009), „Білі сльози снігу” (2011). У 1987 році створює на Надвірнянщині літературну студію „Бистрінь” і стає незмінним її керівником. Живе і працює в м. Надвірна
75 років від дня народження Маркіяна Сав’юка (1938-1999), письменника, автора книг „Марія, любов моя” (1995), „Історія села очима однієї родини” (1997), „Кузня знань: 100-ліття Ковалівської школи” (1997), „Жарти на уроці і на кожному кроці” (1998), „Ковалівка. Війна і людські долі” ( 1999), уродженця с. Микитинці Косівського району
19 березня -
80 років виповнюється Миколі Грепиняку (1933), майстру різьблення на дереві, родом з с. Брустури Косівського району
21 березня- Всесвітній день поезії
22 березня - 60 років виповнюється Василеві Андрушку (1953), художнику, скульптору, викладачу і поету, члену НСХУ, одному з організаторів Коломийської асоціації мистців, учаснику багатьох виставок, зокрема: „Імпреза-89”, „Карпатський хребет-97”, „Сучасне українське мистецтво” (Австрія), „Ми – з Коломиї” (Франція), „Українські та французькі мистці” (Польща), „Світ левкасу” (м. Чернівці), „Коло – Ми – Я. Персони” (м. Київ), уродженцю с. Ланчин Надвірнянського району
23 березня - 170 років від дня народження Юліана Целевича (1843-1892), історика і педагога, дослідника історії Скиту Манявського, опришківського руху
24 березня - 135 років від дня народження Ярослава Пстрака (1878-1916), живописця і графіка, родом із смт. Гвіздець Коломийського району
25 березня - 130 років від дня народження Леся Гринюка (1883-1911), письменника, журналіста і перекладача, уродженця с. Воскресінці Коломийського району
85 років виповнюється Петрові Кіндрату (1928), інженеру, конструктору в еміграції трьох найбільших на планеті атомних криголамів, уродженцю с. Петрилів Тлумацького району
27 березня - Міжнародний день театру
110-річчя від дня народження Григора Лужницького (1903-1990), письменника, драматурга, літературознавця, публіциста
28 березня - 105 років від дня народження Ярослава Лукавецького (1908-1993), художника, родом з м. Снятина. У 1951 році його, сфабрикувавши звинувачення, заарештовують і висилають у сибірські тюремні табори. 1956 року Лукавецький повертається до м. Снятина. За його проектами тут будують ряд громадських будівель, які нині є окрасою містечка. На його честь названо одну з вулиць м. Снятина. В м. Івано-Франківську з 2002 р. присуджується премія імені Ярослава Лукавецького в галузі мистецтва та архітектури, яка є найвищою в області відзнакою за вагомий внесок у розвиток образотворчого (живопис, скульптура, графіка), народного, декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури і дизайну

КВІТЕНЬ

3 квітня - 110 років від дня народження Лесі Верховинки (Я. Кучковської) (1903-1936), письменниці, родом з смт. Делятина Надвірнянського району
95 років від дня народження Олеся Гончара (1918-1995), письменника, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, який неодноразово бував на Прикарпатті
5 квітня - 85 років виповнюється Ларисі Крушельницькій (1928), почесному директору Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, археологу, доктору історичних наук, бібліотекознавцю. Лариса Іванівна Крушельницька організувала і успішно провела понад 50 археологічних експедицій, підсумком яких стали 206 наукових досліджень, з яких понад 170 опубліковані
70 років виповнюється Дмитру Фреїку (1943), вченому-фізику, доктору хімічних наук, директору фізико-хімічного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, заслуженому діячу науки і техніки України (1993), уродженцю с. Кінашів Галицького району
55 років виповнюється Зеновію Жеребецькому (1958), бібліофілу, філателісту, нумізмату, філокартисту, збирачу української старовини, шевченкіани, франкіани, одному із засновників та голові історико-краєзнавчого об’єднання „Моє місто”, автору-упоряднику книги „Івано-Франківськ на давній поштівці” (2011), уродженцю смт. Перегінськ Рожнятівського району
7 квітня - Благовіщення
8 квітня - 140 років від дня народження Амвросія Нижанківського (1873-1943), актора театру „Львівська бесіда” у м. Львові та театру ім. І. Тобілевича у м. Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ). Народився і похований у м. Коломиї
9 квітня - 160 років від дня народження Іларія Герасимовича (1853-1901), урядовця, організатора радикального руху в Галичині, члена товариства „Січ”, уродженця с. Битків Надвірнянського району
11 квітня - 55 років виповнюється Ганні Гаврилець (1958), композитору і педагогу, лауреату Міжнародного конкурсу композиторів ім. Іванни і Мар’яна Коць (м. Київ, 1995), Національної премії ім. Т. Г. Шевченка (1999), Всеукраїнського конкурсу композиторів „Духовні псалми третього тисячоліття” (м. Київ, 2001), голові Київської організації НСКУ (з 2011р.), родом із с. Видинів Снятинського району. У доробку А. Гаврилець симфонічна, камерно-інструментальна, вокально-інструментальна, а також хорова музика. Її твори виконуються в Україні, Росії, Польщі, Канаді, Словаччині, Словенії, США, Швейцарії, Франції, Німеччині
12 квітня - 180 років від дня народження Мечислава Романовського (1833-1863), польського поета, уродженця с. Жуків Тлумацького району
55 років виповнюється Терезі Кальмучин (1958), піаністці, педагогу, заслуженій артистці України (1993), професору кафедри музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, лауреату обласної премії ім. М. Ірчана (1986)
50 років виповнюється Василеві Харитону (1963), історику, краєзнавцу, бібліографу і педагогу, автору книг „На Чорній Бистриці село” (1993), „Просвіта в Тисмениці” (1994), „Хриплин” (1995), „Замки Галицької землі” (1998), „Пшеничники” (1999), „Там де добрі лови: нариси історії Тулови” (2002), „Снятинщина: люди, події, факти”, „Снятин над Прутом” (2003), „Духовні святині Снятинщини” (2004), „Снятин: погляд крізь час”, „З історії суспільно-політичного руху в Галичині і на Покутті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст” (2007), „Обереги життя” (2008), „Населені пункти Снятинщини”, „Нескорені Тучапи”, „Покутяни” (2010), „Стриганці” (2012), лауреату премій ім. В. Стефаника, М. Підгірянки, М. Черемшини
16 квітня- 120 років від дня народження Олександра (Ісайї) Гранаха (1893-1945), українського, австрійського, американського кіноактора, уродженця с. Вербівці Городенківського району
17 квітня - 90 років виповнюється Любові Коленській (1923), діаспорній письменниці, члену Спілки Українських письменників „Слово”, Міжнародного ПЕН-клубу, уродженці м. Івано-Франківська. Живе і працює в США. Авторка збірок оповідань „Самотність”, „Павлів Тріумф”, „Дзеркала”, „Потойбіч Рубікону”, есею „Шевченкове слово – вічність українського народу”, багатьох публікацій в періодиці
18 квітня - Міжнародний день пам’ятників та історичних місць. День пам’яток історії та культури
20 квітня - День Довкілля (третя субота квітня)
22 квітня - Всесвітній День Землі
190 років від дня народження Василя Ільницького (1823-1895), письменника, історика, театрального критика, родом з с. Підпечари Тисменицького району
23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права
28 квітня - Вербна неділя
70 років від початку формування дивізії „Галичина” (1943)
60 років виповнюється Василеві Гостюку (1953), вчителю, поету, лауреату Всеукраїнського фестивалю „Пісенний вернісаж”, автору ліричних поезій, багато з яких стали дуже популярними піснями, як-от „А липи цвітуть”, „Почекай до літа”, „Де смереки стрункі”, „Ніч кохання”, „На водопаді” та ін. Родом з с. Химчин Косівського району. У доробку поета дві збірки: „А липи цвітуть” (2000) та „Сонце на хмарі” (2001)
29 квітня - Міжнародний день танцю

ТРАВЕНЬ

1 травня - 65 років від дня народження Павла Дроб’яка (1948-2009), фотографа, фоторепортера, одного із засновників НСФУ, працював і помер в м. Івано-Франківську
3 травня - 155 років від дня народження Габріель Колумби (Йоанни Матильди) (1858-1926), монахині, засновниці „Спільноти милосердя сестер Бенедиктинок” і „Родинних домів”, уродженки м. Станиславова (тепер м. Івано-Франківськ)
60 років виповнюється Миколі Канюсу (1953), члену НСХУ (1993), родом із с. Лисець Тисменицького району. Твори художника знаходяться не тільки в музеях України, а й в приватних колекціях за кордоном
5 травня - Воскресіння Христове. Великдень
125 років від дня народження Мирослава Капія (1888-1949), письменника, фольклориста і перекладача. З 1945 р. жив і вчителював у м. Косові, де й похований
7 травня –
8 травня – День міста Івано-Франківська
73 роки з часу відкриття Станіславської державної обласної бібліотеки (1940) (тепер обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка)
70 років виповнюється Любомирові Виннику (1943), художнику, публіцисту, члену Спілки журналістів Швейцарії та Міжнародної федерації журналістів, володарю Золотої медалі Європи за досягнення в мистецтві, уродженцю с. Камінне Надвірнянського району
9 травня - День Перемоги
45 років виповнюється Миколі Якимечку (1963), художнику, члену НСХУ (1993), доценту кафедри образотворчого мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника
10 травня - 55 років виповнюється Любові Васкул (1958), майстру художньої вишивки, родом із с. Хотимир Тлумацького району
12 травня- День матері
65 років виповнюється Василеві Ватаманюку (1948), співакові, заслуженому артисту України (1986), народному артисту України (1995), солісту Українського народного хору ім. Г. Верьовки, уродженцю с. Рожнів Косівського району
13 травня - 70 років виповнюється о. Романові Паньківу (1943), письменнику з Івано-Франківська, священику, члену НСПУ (2000), автору книг „Заспіви” (1997), „Пісня мого серця”, „Втрачене літо” (1998), „Зірка, до якої йду”, „Дерево на вітрі ”(1999), „Поранений птах”, „Сльоза від Бога” (2000), „Сонце на долоні” (2001), „Крик лелеки” (2003), „Дар небес” (2004), „Світанок в тумані” (2005), „Загублені” (2007), „Богодар” (2008), „Печера розбійників”, „Помаранчева революція, або Півень на Місяці” (2010), „Вибране” (2011), уродженця с. Вишнів Рогатинського району
15 травня - 165 років з часу скасування панщини в Галичині (1848). До 1939 року цей день відзначався як День свободи
16 травня - 45 років виповнюється Тарасові Прохаську (1968), письменнику, журналісту, члену Асоціації українських письмеників, лауреату міської премії ім. І. Франка (2003), автору книг „Інші дні Анни” (1998), „FM Галичина” (2001), „Непрості” (2002), „Лексикон таємних знань” (2003), „З цього можна зробити кілька оповідань” (2005), „Порт Франківськ” (2006), „БотакЄ” (2010), уродженцю м. Івано-Франківська
18 травня - Міжнародний день музеїв
День науки (третя субота травня)
310 років тому в м. Станіславі був побудований римо-католицький костел – нині приміщення Музею мистецтв Прикарпаття
250 років від дня народження Михайла Гарасевича (1763-1836), архіпресвітера Галицької митрополії, обстоював права греко-католицької церкви в Галичині
19 травня - Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва (відзначається в третю неділю травня)
День пам’яті жертв політичних репресій в Україні
24 травня - День слов’янської писемності і культури
26 травня - День героїв (остання неділя травня)
День працівників видавництв, поліграфії і книго-розповсюдження
28 травня - 85 років виповнюється Орестові Васкулу (1928), голові Київського крайового братства ОУН-УПА, уродженцю с. Серафинці Городенківського району
29 травня - 135 років від дня народження Петра Карманського (1878-1956), поета, перекладача, редактора, члена західноукраїнського літературного угрупування „Молода муза”
125 років від дня народження Іллі Киріяка (1888-1955), письменника і вчителя у Канаді, автора повісті-трилогії „Сини землі” (1939-1945), уродженця с. Завалля Снятинського району
30 травня - 50 років виповнюється Аллі Кох (Коцур) (1963), дитячій письменниці, педагогу. Живе і працює в м. Коломиї
31 травня - 105 років від дня народження Александра Баумгардтена (1908-1980), польського письменника, перекладача, автора повісті „Наші приватні війни” (1977), в якій змалював життя Гуцульщини у 1939-1945 рр.

ЧЕРВЕНЬ

1 червня- Міжнародний день захисту дітей
110 років від дня народження Василя Величковського (1903-1973), єпископа, редемпториста, уродженця м. Станіславова (тепер м. Івано-Франківськ)

75 років виповнюється Христині Фіцалович (1938), драматичній актрисі і співачці, педагогу, першій на Прикарпатті народній артистці України (1984), нині професору, завідувачці кафедри театрального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, родом із м. Калуша
3 червня - 150-річчя від дня народження Євгена Петрушевича (1863-1940), політичного діяча, голови Української Національної Ради ЗУНР в Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ), президента ЗУНР
5 червня - Всесвітній день охорони навколишнього середовища
110 років від дня народження Василя Пашницького (1903-1941), педагога, організатора Станіславської обласної бібліотеки (нині обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка). Репресований і розстріляний в перші дні війни 1941 р.
6 червня - День журналіста
8 червня - 165 років від дня першої постановки п’єси І. Котляревського „Наталка Полтавка” у м. Коломиї (1848) в обробці І. Озаркевича під назвою „Дівка на виданні, або На милування нема силування”
8 червня - 130 років від дня народження Ольги Дучимінської (1883-1988), письменниці, педагога, організатора жіночих курсів. Похована у м. Івано-Франківську
130 років від дня народження Антона Онищука (1883-1937), етнографа, педагога, громадсько-культурного діяча, родом з м. Коломиї
110 років від дня народження Павла Боброва (1903-1966), актора. З 1945 р. до останніх днів життя працював у Станіславському (тепер Івано-Франківському) музично-драматичному театрі
9 червня- 85 років виповнюється Володимиру Зваруну (1928), диригенту чоловічого хору „Червона калина” м. Івано-Франківська, уродженцю с. Красне Рожнятівського району
11 червня - 65 років від дня народження Дмитра Гриньківа (1948-2012), поета, громадсько-політичного діяча, політв’язня, члена Спілки з дотримання Гельсінських угод (1988), члена НСЖУ (1992) та члена НСПУ (1999), лауреата літературних премій ім. Тараса Мельничука, ім. Леся Гринюка, ім. Олекси Довбуша, родом з с. Марківка Коломийського району
12 червня - 115 років від дня народження Олександра Феданка (1898-1983), краєзнавця, вчителя, організатора Солотвинського історико-краєзнавчого музею
13 червня - 120 років від дня народження Дмитра Рудика (1893-1955), репресованого письменника, літературознавця і журналіста, родом з с. Стрільче Городенківського району
15 червня - 175 років від дня народження Йосипа Вітошинського (1838-1901), хорового диригента, організатора селянських хорів у Галичині
115 років від дня народження Ольги Плешкан (1898-1985), художниці, родом з с. Чортовець Городенківського району. З 1957 р. жила в м. Снятині, де й похована
16 червня - 140 років від дня народження Василя Девдюка (1873-1951), засновника косівської школи різьбярства, майстра художньої обробки дерева і металу
17 червня - 130 років від дня народження Осипа Білоскурського (1883-1943), майстра художньої кераміки, родом з м. Коломиї
35 років виповнюється Іванові Бондареву (1978), офіцеру, психологу, краєзнавцю, автору книг „Фортеця на Волоському трактаті” (2007), „Станіславівські ратуші” (2011), „Літературний StanislavIF” (2012), лауреату краєзнавчої премії ім. В. Полєка (2011), міськї премії ім. І. Франка (2012)
20 червня - 160 років від дня народження Олександра Мишуги (1853-1922), оперного співака. Популяризував українські пісні і твори українських композиторів за кордоном. Виступав на концертах у м. Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ)
21 червня - 85 років від дня народження Олександра Коровая (1928-2011), члена НСХУ (1970). З 1952 року проживав в м. Івано-Франківську, де відбулося його становлення як художника. Організатор художнього музею в Івано-Франківській ЗОШ № 5 (1968 р.)
22 червня - 110-річчя від дня народження Івана Кузича-Березовського (1903-1985), українського історика у діаспорі, уродженця с. Нижній Березів Косівського району. Помер у Детройті (США)
23 червня - Трійця (Зелені свята)
65 років виповнюється Михайлові Ходану (1948), заслуженому архітектору України (1986), члену НСАУ (1976), лауреату Державної премії України в галузі архітектури (2001), уродженцю м. Косова
26 червня - 140 років від дня народження Юрія Лебіщака (1873-1927), художника-кераміста, одного із організаторів керамічних підприємств в Україні, уродженця смт. Богородчани
27 червня - 90 років виповнюється Євгенові Паранюку (1923), книголюбу і меценату з Нью-Йорка, уродженцю с. Хмелівки Богородчанського району, який передав для ОУНБ ім. І. Франка понад 400 книжкових видань та колекцію платівок із записами класичних музичних творів
75 років виповнюється Олександрові Смоляку (1938), письменнику, члену НСПУ, автору книг „Ноша” (1981), „Брат з братом” (1988), „У часи не-Батиєві” (2004), лауреату премій ім. Василя Стефаника (2006) та ім. Івана Франка (2009)
28 червня - День Конституції незалежної України (1996)
30 червня - День молоді (остання неділя червня)
75 років виповнюється Володимиру Морозюку (1938), письменнику, історику, краєзнавцю, члену НСПУ, НСЖУ, лауреату обласної премії ім. І. Вагилевича (2008 р.), автору багатьох книг та публікацій з історії Прикарпаття в різних виданнях. Живе і працює в м. Івано-Франківську

ЛИПЕНЬ

 

1 липня - День архітектури України. Всесвітній день архітектури
2 липня - 60 років виповнюється Марії Корпанюк (1953), поетесі, члену НСХУ (1982), старшій викладачці кафедри мистецьких дисциплін Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, лауреату обласної премії в галузі мистецтва, архітектури та дизайну ім. Ярослава Лукавецького, родом із м. Галича
4 липня –

150 років від дня народження Юліана Панькевича (1863-1933), професійного художника-графіка. Подорожував і жив у селах Галицького і Рогатинського районів, де намалював багато портретів, пейзажів, жанрових малюнків
5 липня- 55 років виповнюється Марії Вуянко (1958), історику, археологу, музеєзнавцю, авторці монографії „Монастирі Івано-Франківська (Станіславова). Перша половина ХХ ст.”, та „Успенська церква в Крилосі: сторінки історії”, уродженці с. Остриня Тлумацького району
7 липня- свято Івана Купала
120 років від дня народження Симеона Лукача (1893-1964), єпископа греко-католицької церкви, мученика, 27 червня 2001 р. причисленого до лику блаженних Римським папою Іоанном Павлом II, уродженця с. Старуня Богородчанського району

90 років виповнюється Богданові Божемському (1923), живописцю, графіку, ілюстратору книг, уродженцю м. Коломиї. Живучи в Америці продовжує писати картини гуцульської тематики
65 років від дня народження Павла Федюка (1948-2007), письменника, автора збірок новел „Нічна зозуля” (1998) і „Самотня зірниця” (1994). Родом з с. Рунгури Коломийського району
13 липня - 155 років від дня народження Івана Гануша (1858-1887), польського і українського мовознавця, родом з с. Колодіївка Тисменицького району
15 липня - 65 років виповнюється Вірі Багіровій (1948), поетесі, авторці багатьох книжок, зокрема, „Анелі: феєрії та казки” (2006), „Дванадцять свят” (2008), „Жива вода”, „Вишиванка”, „Славєння” (2009), „Гарячі сонечка”, „Ми чекаємо Миколая” (2011), „Золота Пасха” (2012), лауреату премії імені Марійки Підгірянки (2000), родом з с. Слобідка Більшівцівська Галицького району
16 липня -

 

Річниця прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України (1990)
65 років виповнюється Марії Стеф’юк (1948), співачці, народній артистці України (1979), лауреату Національної премії ім. Т. Шевченка (1988). З 1972 р. солістці Київського театру опери та балету. Родом з с. Рожнів Косівського району

20 липня - 160-річчя від дня народження Петра Огоновського (1853-1917), педагога, дійсного члена НТШ, автора перших фахових підручників українською мовою, уродженця с. Чагрів Рогатинського району
21 липня - 60 років виповнюється Сергію Романюку (1953), народному артисту України (1998), відомому кіноактору, колишньому актору Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру
22 липня - 55 років виповнюється Ганні Вахняк (1958), майстру художньої кераміки, родом з с. Торговиця Гроденківського району
24 липня - 85 років виповнюється Володимиру Грабовецькому (1928), історику, академіку АНВШ України, доктору історичних наук, почесному професору Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, автору численних праць з історії України та Прикарпаття, лауреату обласної краєзнавчої премії ім. В. Полєка (2010)
65 років виповнюється Роману Андріяшку (1948), заслуженому журналісту України, генеральному директору Івано-Франківської облдержтелерадіокомпанії (1990-2008), члену НСЖУ, уродженцю с. Рунгури Коломийського району. З його ініціативи на обласному радіо в ефір з 1999 р. виходять радіорепортажі про життєдіяльність бібліотеки, відомих людей краю та нові книги у власній рубриці обласної універсальної науковї бібліотеки ім. І. Франка „Скарбниця”
27 липня - 55 років виповнюється Василеві Нагірному (1958), журналісту, краєзнавцю, уродженцю м. Коломиї
31 липня - 60 років виповнюється Володимирові Безгачнюку (1953), заслуженому журналісту України (2002), лауреату обласної премії ім. Івана Вагилевича, уродженцю с. Печеніжина Коломийського району

СЕРПЕНЬ

1 серпня - 85 років від дня народження Ігора Пелипейка (1928-2006), заслуженого працівника народної освіти України, відомого краєзнавця з м. Косова, автора багатьох видань про Гуцульщину
2 серпня - 70 років від дня народження Івана Легкого (1943-1997), диригента, заслуженого артиста України, художнього керівника та головного диригента Гуцульського ансамблю пісні і танцю, доцента кафедри співу і диригування Прикарпатського університету ім. В. Стефаника
70 років виповнюється Петрові Шкраб’юку (1943), доктору історичних наук, поету, науковцю, публіцисту, родом з с. Пужники Тлумацького району
3 серпня - 180 років від дня народження Омеляна Огоновського (1833-1894), літературознавця, письменника, видавця, голови товариства „Просвіта” (1887-1894), родом з с. Григорів Рогатинського району

4 серпня - 135 років від дня народження Антіна Крушельницького (1878-1937), письменника, педагога, літературознавця, який багато років працював на Прикарпатті. Репресований разом з усією своєю родиною
14 серпня - 105 років від дня народження Михайла Зорія (1908-1995), художника, скульптора і педагога з м. Івано-Франківська, автора проектів пам’ятників композитору Д. Січинському (1933), жертвам Дем’янового Лазу („Розстріляне серце України”, 1989)
15 серпня - 80 років від дня народження Володимира Любінця (1933), громадсько-культурного діяча, пам’яткознавця, заслуженого працівника культури України (1994), лауреата обласної премії ім. І. Вагилевича (2000), уродженця с. Чернів Рогатинського району
65 років виповнюється Євстахію Крижанівському (1948), вченому, ректору Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (з 1993 р.), доктору технічних наук, професору, родом з с. Побережжя Тисменицького району
16 серпня - 125 років від дня народження Володимира Левицького (1888-1980), журналіста, громадського діяча української еміграції в США, уродженця с. Кричка Богородчанського району
19 серпня - 85 років виповнюється Дарії Рихтицькій-Мельникович (1928), поетесі, члену НСПУ, авторці збірок поезій „Шовкова косиця” (1992), „Крижаний цвіт” (1995), „Кольори вітру” (1998). Народилася в смт. Рожнятові, нині живе у США
65 років виповнюється Іванові Стефураку (1948), поету, автору збірок „Словник трави” (1991), „Дорога мурашки” (1992), „Зелений шум”, „Горіхове листя” (1993), „Світлини” (1994), „Живий вогонь” (1996), „Ключі Великого Ключева” (2007), родом із с. Великий Ключів Коломийського району
20 серпня - 75 років від дня народження Тараса Мельничука (1938-1995), поета, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка (1992). За поетичну творчість був двічі ув’язнений. Народився і похований в с. Уторопи Косівського району
21 серпня - 125-річчя від дня народження Володимира Гадзінського (1888-1932), поета, прозаїка, публіциста який вчився і працював у м. Станиславові (тепер м. Івано-Франківськ) у 1893-1919 рр.
23 серпня- День Державного Прапора України
75 років виповнюється Михайлу Довіраку (1938), поету-пісняру, родом з с. Печеніжин Коломийського району
24 серпня - День Незалежності України
50 років виповнюється Олександрові Козаренку (1963), композитору, музикознавцю, піаністу, уродженцю м. Коломиї
27 серпня - День народження Івана Франка (1856-1916), великого українського поета, письменника, філософа

31 серпня - 130 років від дня народження Осипа Назарука (1883-1940), громадсько-політичного діяча, письменника, журналіста і публіциста, автора історичних книг „Роксолана” і „Осмомисл”

ВЕРЕСЕНЬ

 

1 вересня - День знань
95 років від дня народження Ярослава Кіся (1918-1986), дослідника середньовіччя, уродженця с. Підмихайлівці Рогатинського району
6 вересня - 60 років від дня народження Романа Боднарчука (1953-2001), журналіста, директора обласного ТБ „Галичина”, уродженця с. Підгірки Калуської міськради
9 вересня - 80 років виповнюється Віталію Кононенку (1933), ученому-мовознавцю, доктору філологічних наук, професору, академіку АПН України (1994), почесному академіку АНВШ України (1993), почесному ректорові Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (2005), заслуженому діячеві науки і техніки України (1989)
65 років виповнюється Василеві Боднарчуку (1948), художнику-керамісту, уродженцю с. Тязів Галицького району
13 вересня - 140 років від дня народження Дениса Лукіяновича (1873-1965), письменника, автора спогадів про І. Франка, Н. Кобринську та ін. Деякий час жив і працював у м. Болехові, бував на Гуцульщині
14 вересня - День українського кіно (друга субота вересня)
155 років від дня народження Володимира Масляка (1858-1924), письменника, публіциста, педагога, перекладача, родом з с. Діброва Рогатинського району
17 вересня - 160 років від дня народження Михайла Павлика (1853-1915), письменника, публіциста, громадського діяча, родом з с. Монастирське (нині в складі м. Косова)
20 вересня -

75 років виповнюється Наталії Лотоцькій (1938), актрисі, лауреату Національної премії України ім. Т. Шевченка, родом з смт. Більшівці Галицького району
21 вересня - 50 років виповнюється Зеновію Федунківу (1963), історику, краєзнавцю, автору книг „Коштовний камінь Прикарпаття” (2006), „Історія української знаті”, „Бурштинський футбол”, „Дем’янів: епізоди історії”, „Герби Івано-Франківська (Станиславова)” (2008), уродженцю с. Дем’янів Галицького району
22 вересня- 75-річчя виповнюється Іванові Павлісі (1938), автору гумористичних збірок „Квіти для зава” (1991), „Гечі-печі поза плечі” (1997), „Під Карпатами місто” (2005), члену НСПУ (2000), лауреату поетичного конкурсу серед вчителів України (1987). Живе у м. Калуші

25 вересня - 125 років від дня народження Івана Зубенка (1888-1940), письменника, педагога, редактора, сотника армії УНР. Жив і похований в м. Коломиї
65 років виповнюється Володимиру Карому (1948), видавцеві, директору Снятинської фірми „ПрутПринт”
26 вересня - 135 років від дня народження Михайла Галущинського (1878-1931), педагога, першого директора Рогатинської гімназії, військового та громадсько-політичного діяча, автора спогадів „З Українськими січовими стрільцями” (1934) та праць з педагогіки
27 вересня - День туризму
75 років виповнюється Дмитрові Арсеничу (1938), поету, уродженцю с. Нижній Березів Косівського району
75 років виповнюється Олені Гнідан (1938), літературознавцю, уродженці с. Залуччя Снятинського району
28 вересня - 195 років від дня народження Йосафата Кобринського (1818-1901), культурно-освітнього діяча, фольклориста, організатора Народного дому в м. Коломиї
29 вересня - 100 років від дня народження Теодора Микитина (1913-1995), письменника, бібліографа, автора повістей з історії Прикарпаття „Полки йдуть на Галич”, „Полковник Семен Височан”, „Спалах у темряві” та інших
30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

ЖОВТЕНЬ

1 жовтня - Міжнародний день музики
Міжнародний день людей похилого віку
3 жовтня - 95 років від дня народження Романа Смика (1918-2007), мецената, засновника фундації Б. Лепкого при НТШ у США, автора численних статей про Б. Лепкого, родом з с. Жовчів Рогатинського району
5 жовтня - 140 років від дня народження Михайла Яцківа (1873-1961), письменника, родом з с. Лесівки Богородчанського району
6 жовтня- День працівників освіти (перша неділя жовтня)
60 років виповнюється Василю Чоповському (1953), історику, краєзнавцю, автору праць з історії та культури західноукраїнських земель, уродженцю с. Липовиця Рожнятівського району
7 жовтня - 760 років від дня коронації Данила Галицького (1253) в Дорогичині
100 років від дня народження Івана Сеньківа (1913-1993), ученого-етнографа. Опублікував понад 30 праць про Гуцульщину. З 1939 р. жив у Німеччині
75 років виповнюється Дмитру Степовику (1938), мистецтвознавцю і богослову, досліднику українських ікон, зокрема й прикарпатських
8 жовтня - 85 років виповнюється Олександрі Василащук (1928) вчительці, поетесі, авторці збірок „Вічність над плесами” (1994), „Мелодія гір” (1999), книги „Шешори: на терезах часу” (2000), „З молитвою до Бога” (2010), родом із с. Шешори Косівського району
11 жовтня - 130 років від народження Михайла Бринського (1883-1957), скульптора, автора пам’ятників Т. Шевченкові, стрільцям УГА, численних композицій, уродженця с. Долини Тлумацького району. Жив і працював у Празі
13 жовтня - День художника (щорічно друга неділя жовтня)
210 років від дня народження Григорія Ількевича (1803-1841), фольклориста, етнографа, педагога. Працював у м. Коломиї та м. Городенці, де й похований
14 жовтня - Покрова. Річниця створення УПА
День українського козацтва
130 річчя від дня народження Івана Кревецького (1883-1940), історика, журналіста, організатора бібліотечної справи в Галичині, редактора газети ЗУНР „Републіка” (м. Станіслав, 1919, тепер м. Івано-Франківськ)
70 років від дня прем’єри оперети Барнича „Шаріка” у Станіславському театрі, після якої фашисти розстріляли кожного десятого глядача (1943)
16 жовтня -

140 років від дня народження Володимира Кобринського (1873-1958), етнографа, мистецтвознавця, засновника і першого директора Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини (1926), уродженця с. Білоберізка Верховинського району
17 жовтя - 60 років виповнюється Миронові Черепанину (1953), музикознавцю, доктору мистецтвознавства, професору, завідувачу кафедри музикознавства Інституту мистецтцв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, заслуженому артисту України (2007)
18 жовтня - 105 років від дня народження Дарії Гординської-Каранович (1908-1999), української піаністки, педагога, громадської діячки у США, родом з м. Коломиї
19 жовтня - 135 років від дня народження Ярослава Федорчука (1878-1916), публіциста, уродженця м. Снятина
22 жовтня - 90 років від дня народження Дмитра Циганкова (1923-1999), композитора-пісняра, автора близько 100 пісень. Жив і працював на Прикарпатті. 2008 року в Івано-Франківську вулицю Пугачова перейменовано на вулицю Дмитра Циганкова
26 жовтня - 80 років від дня народження Остапа Гнатюка (1933-2003), художника, уродженця с. Козина Тисменицького району
31 жовтня - 125 років від дня народження Михайла Гуцуляка (1888-1946), письменника, педагога, уродженця с. Воскресінці Коломийського району

ЛИСТОПАД

1 листопада - День державності на західноукраїнських землях. 95 років Листопадового Зриву (1918)
2 листопада - 135 років від дня народження Антона Манастирського (1878-1969), художника, живописця і графіка, автора полотен на тему запорізького козацтва та гуцульського побуту
4 листопада- 135-річчя від дня народження Дмитра Рараговського (1878-1957), поета, уродженця с. Сливки Рожнятівського району, який у 1903 році емігрував до Канади
5 листопада - 175 років від дня народження Михайла Білоуса (1838-1913), журналіста, видавця, засновника разом з братом Теодором першої друкарні в м. Коломиї
6 листопада - 65 років від дня народження Бориса Данилишина (1948-2010), композитора, керівника вокального колективу „Опришки”, організатора клубу обдарованих дітей „Соколята”
8 листопада - 130 років від дня народження Остапа Луцького (1883-1941), поета, перекладача, критика. Бував на Гуцульщині, зокрема, в м. Косові
9 листопада - День української писемності та мови
10 листопада - 65 років від дня народження Володимира Чернявського (1948-2010), члена НСХУ (1987), академіка-сенатора Римської академії модерного мистецтва (Італія), яка п’ять разів присуджувала прикарпатському митцеві свою відзнаку „Золота медуза”. Родом із м. Івано-Франківська
80 років виповнюється Парасці Хомі (1933), майстру художнього розпису, заслуженому майстру народної творчості України (1973), члену НСХУ, лауреату Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур, родом з с. Чернятин Городенківського району
110 років від дня народження Тереня Масенка (1903-1970), письменника, автора книг „Під небом Гуцульщини” і „Красо моя, Гуцульщино”
16 листопада - День працівників радіо, телебачення та зв’язку
17 листопада - Міжнародний день студентів. День студента в Україні
110 років від дня народження Ганни Рощиб’юк (1903-1981), майстру художньої кераміки, родом з с. Старий Косів Косівського району
20 листопада - 55 років виповнюється Володимирові Гуку (1958), священику, автору книг „Жоржина серед зими” (1995), „Преосвященний Владика кир Павло Василик” (1996), „Поезія у святому письмі” (1996), „Українсько-єврейські взаємини” (1996), „Священик Української Католицької Церкви”(1999), „Поетеси Коломийщини” (2000), „Лірична Коломия” (2001), „Вірші минулих літ” (2005), „Ісповідник віри Павло Василик” (2006), „Святиня крізь століття” (2009), уродженцю с. Голосків Коломийського району

21 листопада - 135 років від дня народження Миколи Лепкого (1878-1945), вчителя української мови в гімназії м. Станіслава (тепер м. Івано-Франківська), голови станиславівської „Просвіти”, брата Б. Лепкого
105 років від дня народження Саломона Флора (1908-1983), видатного шахіста, заслуженого майстра спорту, уродженця м. Городенки
23 листопада - День пам’яті жертв голодоморів
25 листопада - 75 років виповнюється Августу Басюку (1938), художнику, викладачу художньої школи м. Івано-Франківська
27 листопада - 150 років від дня народження Ольги Кобилянської (1863-1942), української письменниці, яка часто бувала на Прикарпатті
27 листопада - 90 років виповнюється Софронові Мудрому (1923), єпископу-емериту Івано-Франківської єпархії УГКЦ

28 листопада - 80 років виповнюється Іванові Грималюку (1933), майстру художнього різьблення, родом з с. Річки Косівського району
29 листопада - 125 років від дня народження Михайла Вахнюка (1888-1976), посла до польського сейму, поручника УГА, уродженця с. Русів Снятинського району
30 листопада - 125 років від дня народження Станіслава Вінценза (1888-1917), польського письменника, етнографа, філософа, автора тетралогії „На високій полонині” (1936) про життя і побут гуцулів. Народився в с. Слобода Рунгурська Коломийського району

ГРУДЕНЬ

1 грудня - 120 років від дня народження Андрія Палія (1893-1961), відомого кооператора, політичного діяча Західної України і діаспори, уродженця с. Старі Кривотули Тисменицького району
100 років від дня народження Платона Воронька (1913-1998), поета, автора кількох збірок віршів, нарисів, присвячених Прикарпаттю
70 років виповнюється Богданові Гавриліву (1943), історику-краєзнавцю, головному історику Івано-Франківська (1996), голові Івано-Франківської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців (1996-2009), автору численних краєзнавчих видань, заслуженому працівнику культури України (1997), лауреату обласної премії ім. Івана Вагилевича (2009), лауреату галицької історико-краєзнавчої премії імені академіка Івана Крип’якевича (1997), лауреату Всеукраїнської премії імені Дмитра Яворницького (2003), лауреату обласної краєзнавчої премії ім. В. Полєка (2010)
2 грудня - 120 років від дня народження Григорія Смольського (1893-1985), художника, учня О. Новаківського, більшість своїх творів присвятив Гуцульщині, родом з с. Підгірки (нині Калуської міськради)
5 грудня - 135 років від дня народження Олександра Олеся (Кандиби) (1878-1944), поета, який бував на Гуцульщині на початку ХХ ст. Про наш край писав у циклі поезій „На зелених горах” (1915), драматичній поемі „Ніч на полонині” (1941)
6 грудня - День Збройних Сил України
7 грудня - День місцевого самоврядування
155 років від дня народження Теофіла Окуневського (1858-1937), адвоката, громадського діяча, співзасновника Української Радикальної Партії, деякий час жив в м. Станиславові (тепер м. Івано-Франківськ), родом з с. Яворів Косівського району
125 років від дня народження Лева Лепкого (1888-1971), композитора і художника, поета і прозаїка, журналіста, командира кінноти УСС. Найбільш відомий як автор стрілецьких пісень
8 грудня - 145 років з дня заснування у м. Львові культурно-освітнього товариства „Просвіта” (1868р.)
10 грудня - 75 років виповнюється Василеві Ванджураку (1938), майстру художнього різьблення на дереві, уродженцю с. Брустури Косівського району
12 грудня - 75 років від дня народження Михайла Томащука (1938-2003), члена НСЖУ, краєзнавця, автора книг „Березови в історії Гуцульщини” (1997), „Запалала вогнем” (2000), „Смертю смерть подолав” (2002), „Спалах” (2004), уродженця с. Баня-Березів Косівського району
13 грудня - 120 років від дня народження Панаса Феденка (1893-1981), історика, політичного діяча, журналіста, письменника
16 грудня - 105 років від дня народження Ярослава Коваля (1908-1997), фотомайстра, етнографа-краєзнавця, громадсько-культурного діяча, родом з с. Цінева Рожнятівського району
17 грудня - 120 років від дня народження Миколи Вишиванюка (1893-1940), підхорунжого УГА, вчителя, уродженця с. Раківчик Коломийського району
55 років виповнюється Миколі Людкевичу (1958), поету, члену НСЖУ, уродженцю с. Нижня Липиця Рогатинського району
18 грудня –
130 років від дня народження Миколи Угрина-Безгрішного (1883-1960), поета, публіциста, громадського діяча, викладача Рогатинської гімназії
19 грудня - Свято Миколая Чудотворця
115 років від дня народження Степана Мельничука (1898-1922), одного з керівників збройного українського повстанського загону, який боровся проти польської окупаційної влади в Галичині. Воював в УСС, УГА. Розстріляний польськими карателями
75 років від дня народження Миколи Яновського (1938-2000) письменника, уродженця в с. Брустури Косівського району, похований в Івано-Франківську
23 грудня- 140 років тому у м. Львові (1873) було засновано Літературне товариство ім. Т. Шевченка, яке згодом було реорганізоване у Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ)
24 грудня - День працівників архівних установ
65 років виповнюється Роману Кумлику (1948), народному музиканту, скрипалю, учаснику багатьох фестивалів та конкурсів, уродженцю с. Верхнього Ясенова Верховинського району
26 грудня - 155 років від дня народження Лева Гузара (1858-1923), громадсько-політичного діяча, нотаріуса у м. Галичі, активного члена „Просвіти”
28 грудня - 45 років виповнюється Іванові Андрусяку (1968), поету, журналісту, учаснику літературного угруповання „Нова деґенерація”, автору поетичних збірок „Часниковий сік” (2005), „Писати мисліте” (2008), „Неможливості мови” (2011), повістей „Вургун” (2005), „Латання німбів” (2008), родом з с. Вербовець Косівського району

 

У 2013 році ювілеї першої письмової згадки
святкуватимуть такі міста і села:

1115 років місту Галича (898)
870 років місту Тисмениця (1143)
855 років місту Снятин (1158)
800 років місту Тлумач (1213)
660 років місту Коломия (1353)
645 років селу Чесники Рогатинського району (1368)
640 років селищу Гвіздець, селу Старий Гвіздець Коломийського, селам Балинці, Орелець, Тулуків Снятинського районів (1373)
635 років селам Старуня Богородчанського, Вербівці, Незвисько, Рогиня Городенківського, Бережниця Калуського, Обельниця Рогатинського, Видинів Снятинського, Вовчинець, Добровляни, Драгомирчани, Підлужжя, Терновиця, Угорники Тисменицького районів (1378)
620 років селу Гошів Долинського району (1393)
615 років селу Джурів Снятинського району (1398)
605 років селам Бабин, Город Косівського району (1408)
600 років селу Іспас Коломийського району (1413)
595 років місту Долина, селам Куропатники Галицького, Сливки Рожнятівського районів (1418)
575 років селам Тенетники, Мартинів (Старий Мартинів) Галицького, Лука Городенківського, Черемхів Коломийського, Букачівці, Чернів Рогатинського, Хриплин Тисменицького районів (1438)
570 років селам Дорогів Галицького, Студінка, Хотінь Калуського, Лісний Хлібичин Коломийського, Фитьків Надвірнянського, Вербилівці, Добринів, Підвиння, Потік, Путятинці Рогатинського, Підвисоке, Хлібичин, Русів, Устя Снятинського районів (1443)
565 років селам Дем’янів Галицького, Рибне Косівського, Верхня Калуського районів (1448)
560 років селищу Заболотів Снятинського, селам Вікно, Чернятин Городенківського, Бубнище Долинського, Ліски Коломийського, Данильче, Дегова, Підмихайлівці Рогатинського, Борщів Снятинського, Сокирчин Тлумацького районів (1453)
555 років селу Кулачківці Снятинського району (1458)
550 років селу Кутці Рогатинського району (1463)
540 років селам Любша Рогатинського, Завалля Снятинського районів (1473)
520 років селу Лука Калуського району (1493)
455 років селам Вікторів Галицького, Лоєва Надвірнянського районів (1558)
445 років селам Микитинці Івано-Франківської міськради, Дуба Рожнятівського району (1568)
435 років селам Горохолина Богородчанського, Новий Мартинів, Тустань Галицького, Підбережжя, Поляниця, Тяпче, Якубів Долинського, Долиняни, Журавеньки, Помонята Рогатинського, Вікняни Тлумацького районів (1578)
430 років селу Рівня Рожнятівського району (1583)
420 років селам Побережжя Тисменицького, Закрівці Коломийського, Великий Рожин, Малий Рожин, Тюдів Косівського районів (1593)
415 років селу Єзупіль Тисменицького району (1598)
410 років селам Середній Угринів Калуського, Петранка Рожнятівського районів (1603)
395 років селу Струпків Коломийського району (1618)
390 років селам Нивочин Богородчанського, Устеріки Верховинського, Серафинці Городенківського районів (1623)
385 років селищу Лисець Тисменицького, селам Збори, Перекоси Калуського районів (1628)
380 років селам Скопівка Коломийського, Посіч Тисменицького районів (1633)
365 років селам Текуче Косівського, Вільхівка Рожнятівського районів (1648)
360 років селу Лужки Долинського району (1653)
355 років селу Солуків Долинського району (1658)
350 років селу Станківці Долинського району (1663)
345 років селам Якубівка Городенківського, Ковалівка Коломийського, Майдан Тисменицького районів (1668)
310 років селам Воронів Городенківського, Слобода Рунгурська (Слобода) Коломийського районів (1703)
300 років селу Забережжя Богородчанського району (1713)
280 років селу Хвалибога Городенківського району (1733)
260 років селу Лісна Слобідка Коломийського району (1753)
255 років селам Перехресне Верховинського, Нова і Стара Гута Тисменицького районів (1758)
250 років селам Слобода Долинська Долинського, Нові і Старі Кривотули Тисменицького районів (1763)
225 років селу Пробійнівка Верховинського району (1788)
195 років селу Горішнє Залуччя Снятинського району (1818)
80 років селу Корости Косівського району (1933)

Дати перших письмових згадок населених пунктів Івано-Франківщини подані за дослідженнями історика П.Сіреджука

У 2013 році минає :

1025 років від часу Хрещення України-Русі (988)
365 років від початку збройного повстання на Прикарпатті під проводом Семена Височана (1648)
220 років з часу народження Миколи Верещинського (1793-1882), культурно-громадського діяча, педагога, мецената, першого директора тривіальної (головної) школи та організатора аматорського театру в м. Коломиї, фундатора видання ,,Русалки Дністрової ”
165 років з часу відкриття у м. Коломиї першої на теренах Прикарпаття публічної бібліотеки (1848)
165 років з часу заснування українського драматичного театру в м. Коломиї (1848), де вперше було поставлено п’єсу І. Котляревського „Наталка Полтавка” у переробці І. Озаркевича під назвою „Дівка на відданю або На милування нема силування” (8 червня 1848)
165 років з часу народження Івана Сандуляка (1848-1926), громадського діяча, посла до сейму 1908-1918рр., уродженця с. Карлів (Прутівка) Снятинського району
155 років з часу народження Яна Бадені (1858-1899), польського публіциста і перекладача, який досліджував творчість І. Франка, М. Павлика, Н. Кобринської, життя і побут гуцулів
155 років з часу народження Миколи Шкрібляка (1858-1920), різьбяра, родом з с. Яворова Косівського району
145 років з часу народження Ромуальда Зарицького (1868-1932), культурно-громадського діяча, композитора, одного із засновників товариства Станіславський „Боян”
135 років з часу народження Олександра Лушпинського (1878-1944), архітектора, автора проектів церков у с. Микитинцях (тепер Івано-Франківської міської ради), м. Тисмениці, с. Шевченкове Долинського району, будівлі сестер Василіянок в Івано-Франківську
130 років з часу народження Миколи Гулейчука (1883-1945), різьбяра, громадського діяча, уродженця смт. Кути Косівського району
125 років з часу народження Миколи Аркаса (1888-1938), актора і режисера. У 1920-1926 рр. працював у театрах м. Станіслава (тепер м. Івано-Франківськ) і м. Коломиї
125 років з часу народження Андрія Понура (1888-1952), українсько-канадського письменника, родом з с. Іллінці Снятинського району
120 років з часу народження Івана Когутяка (1893-1968), артиста і режисера. На початку 1920 р. у м. Станіславі організував Український рухомий драматичний театр. 1939-1946 – директор Коломийського музично-драматичного театру
115 років з часу спорудження в м. Івано-Франківську пам’ятника польському поету Адаму Міцкевичу (1898)
115 років з часу народження Федора Плотницького (1898-1944), педагога і першого директора Станіславського учительського інституту
110 років з часу заснування коломийського видавництва ,,Галицька старовина” (1903)
110 років з часу народження Якова Тонюка (1903-1958), майстра художнього різьблення на дереві, родом з с. Річка Косівського району
105 років з часу народження Романа Кульчицького (1908-1945), українського поета, уродженця м. Тисмениці
95 років з часу народження Ореста Корчак-Городиського (1918), дослідника новітньої історії, одного з авторів „Альманаху Станиславівської землі” та інших видань з історії Прикарпаття
95 років - з часу народження Петра Сахра (1918), художника, уродженця с. Рожнів Косівського району
90 років з часу народження Івана Кулика (1923), художника, який з 1955 по 1966 рр. працював у м. Станіславі (тепер м. Івано-Франківськ) та створив серію портретів та жанрових композицій з життя гуцулів
65 років з часу заснування Тисменицької районної бібліотеки (1948)
65 років з часу заснування Галицької та Яремчанської Центральних бібліотек (з 1978 - ЦБС)
60 років з часу відкриття літературно-меморіального музею І. Франка (1953) в с. Криворівня Верховинського району
50 років з часу відкриття кінотеатру „Космос” (1963) в м. Івано-Франківську
35 років з часу заснування обласної бібліотеки для юнацтва (1978) в м. Івано-Франківську
25 років з часу заснування театру фольклору, народних свят і видовищ в м. Івано-Франківську (1988)
20 років з часу заснування музею визвольних змагань Прикарпатського краю (тепер музей визвольної боротьби ім. С. Бандери)

 

 

 

 

 

4 січня – 60 років виповнюється Любомирові Михайліву (1953),
поету, журналісту, краєзнавцю

Михайлів Любомир Львович народився 4 січня 1953 року в селі Кропивник Вигодського (нині Долинського) району Станіславської (нині Івано-Франківської) області.
Після закінчення десятирічки у місті Долина працював на будівництві Вигодського заводу ДВП – підсобним робітником, теслярем, бетонником.
Служив у армії. Стаціонарно закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Працював редактором теле- і радіопрограм у Кіровоградському телерадіокомітеті, кореспондентом-організатором Рожнятівського районного радіомовлення.
Згодом, після проголошення України вільною і незалежною державою, був обраний депутатом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів, працював заступником голови Рожнятівського райвиконкому, районної державної адміністрації. Був редактором регіональної газети „Вісті Бойківщини”.
Зараз на державній роботі.
Поет, прозаїк, краєзнавець. Автор поетичних збірок: „Формула зерна” (1993), „Амплітуда вогню” (1994), „Плаї” (1996), „Гірська земля” (2001), „Клавіші сонця” (2003), „На семи вітрах” (2003), „Високосний рік” (2007), „Автограф любові” (2007), прозової книжки „Зазимки” (2003). А також краєзнавчих книг: „Долина” (1988), „Село Кропивник з погляду минулого” (1998), „Рожнятів і околиці” (2000, 2012).
Член Національної Спілки письменників України.
Біографічна довідка // Михайлів Л. Між сотнями літ
/ Л. Михайлів. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 314.

* * *
Рожнятів і околиці : історико-краєзн. кн. – Вид. 2-е, допов. й переробл. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. – 174 с. : іл.
Історія села Кропивник / Л. Михайлів, З. Бенич. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 150 с.
Між сотнями літ : вибране. Поезії. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2007. – 324 с.
Поезії // Під Франковою зорею : зб. творів прикарпат. авторів. – Коломия, 2006. – С. 510-522.
На семи вітрах : поезії. – Долина, 2003. – 79 с.
Клавіші розсіяних променів : поезії // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 265-272.
Рожнятів і околиці : іст.-краєзн. кн. – Снятин : Прут Принт, 2000. – 168 с.
Поезії // Антологія краю: Долина. Болехів. Околиці. – Львів, 2000. – С. 135-142.
Село Кропивник з погляду минулого. – Долина, 1998. – 64 с.
Плаї : поезії. – Рожнятів : Вісті Бойківщини, 1996. – 64 с.
Амплітуда вогню : поезії. – Снятин : Над Прутом, 1994. – 80 с.

Формула зерна : поезії. – Івано-Франківськ : Обл. ТУМ ім. Т. Шевченка „Просвіта”, 1993. – 88 с.
Долина : путівник. – Ужгород : Карпати, 1988. – 118 с.

* * *
Олійник В. Поетичний ужинок просвітянина / В. Олійник // Галицька Просвіта. – 2008. – 14 берез. – С. 3.
Павліха І. Заглянь у душу слова / І. Павліха // Літературна Україна. – 2008. – 20 берез. – С. 6.
Павліха І. Заглядаючи в душу слова, не забуваймо заглядати в словники / І. Павліха // Галичина. – 2008. – 22 берез. – С. 10.
Олійник В. Поетичні плаї Любомира Михайліва / В. Олійник // Свіча. – 2003. – 15 січ.
Любомир Михайлів // Ярич І. 1000-ліття в обличчях. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 177 ; Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 265-272.
Нові члени Національної Спілки письменників України: Л. Михайлів // Літературна Україна. – 2000. – 9 листоп.
Ровенчак О. Амплітуда людини – життя. Фіксується серцем / О. Ровенчак // Галичина. – 2000. – 23 груд.
Тур Я. Любомир Михайлів – член Національної Спілки письменників / Я. Тур // Свіча. – 2000. – 1 листоп.

17 січня – 150 років від дня народження Івана Куровця (1863-1931), лікаря, міністра охорони здоров’я уряду ЗУНР, відомого громадсько-просвітницького діяча Калущини

Куровець Іван (17.01.1963, с. Батятичі тепер Кам’яно-Бузького району, Львівщина – 15. 05. 1931, м. Львів) – український лікар. Доктор медицини. Громадсько-просвітній діяч. Заслужений організатор Калущини. Закінчив гімназію у Львові, студіював медицину у Віденському університеті (1882-1887). Два роки стажувався у Відні.
Працював у м. Калуші (1889-1917). Фундатор Народного дому (1901-1907). Засновник Хлопського (Українського банку). Співзасновник Калуської організації УНДО1. Посол від Калущини до Галицького сейму (1908-1914). Активіст місцевої філії товариства „Просвіта” та засновник читалень у селах Калуського повіту, зокрема в с. Підгірках (1906).
Видавець газети „Калуський листок” (1912-1914). Один з організаторів встановлення української влади на Калущині (листопад 1918 р.). Державний секретар здоров’я в уряді ЗУНР (1918-1919).
1921 р. переїхав на проживання до Львова. Відновив роботу „Народної лічниці” (1924-1931). Член товариства опіки над українськими емігрантами (з 1925), „Кружка приятелів Львова” (з 1927). Депутат Варшавського сейму від львівської організації УНДО.
Декан медичного факультету Львівського таємного університету (з 1926). Голова видавничої спілки „Діло” (1921-1931). Автор споминів про І. Франка. Дійсний член НТШ і Українського лікарського товариства (1923-1931).
Одна з нових вулиць Калуша носить ім’я доктора І. Куровця (з 1993). У 2001 р. рішенням Калуської районної ради встановлена премія ім. доктора Івана Куровця за досягнення в галузі медицини.
1(Українська Національна Демократична Організація)
Куровець Іван // Когут М. Калущина: люди і долі :
біогр. довід. / М. Когут. – Калуш, 2006. – С. 111.

* * *
Арсенич П. Куровець Іван П. Арсенич // Івано-Франківськ : енциклопед. слов. / авт.-упоряд. Г. Карась, Р. Діда, М. Головатий, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2010. – С. 254.
Куровець Іван // Когут М. Калущина: люди і долі : біогр. довід. / М. Когут. – Калуш, 2006. – С. 111.
Куровець Іван // Грабовецький В. Історія Калуша / В. Грабовецький. – Дрогобич, 1997. – С. 181-183.
Куровець Іван // Українські лікарі Прикарпаття. – Коломия : Вік, 1995. – С. 45.
Куровець Іван // Енциклопедія Українознавства. Т. 4. – Л ., 1994. – С. 1242.
Куровець Іван // Українські лікарі Прикарпаття. – Івано-Франківськ, 1991. – С. 23.

17 січня – 80 років виповнюється Івану Климишину (1933), вченому-астроному, академіку АНВШ України, професору Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, публіцисту, автору багатьох видань з астрономії та релігієзнавства

Відомий вчений-астроном. Доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1980), академік Академії наук Вищої школи України (1993), дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (1992), член Міжнародного астрономічного союзу (1964), почесний член „Просвіти” (1995).
Народився у с. Кутиска Тернопільської обл. Екстерном закінчив Львівську СШ № 8 (1950); в 1955 р. закінчив Львівський університет, в 1958 р. – аспірантуру при цьому університеті.
В 1958-1974 рр. працював в обсерваторії Львівського університету. З 1961 р. – завідувач відділом, в 1962-1970 рр. – заступник директора з наукової праці. З 1974 – професор Івано-Франківського педагогічного університету (нині – Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника), водночас, з 1991 р., – професор Івано-Франківської Теологічної академії УГКЦ.
У 60-х роках минулого століття він увів у теорію астрофізики показник адіабати газовипромінювання, відомий у науковому світі як „коефіцієнт Климишина”. За його підручником астрономії навчаються студенти вітчизняних вишів. Укладена ним „Історія астрономії” – одна з кращих праць цієї тематики від давніх до теперішніх часів. Він – автор дуже точних календарів та карт зоряного неба.
Двічі Амереканський біографічний інститут визнав І. Климишина „Людиною року” (1994, 1995 рр.).
У серпні 1993 р. ім’я „Климишин” присвоєно малій планеті ч. 3653 (обертається між Марсом і Юпітером), яку 25 квітня 1979 року відкрив співробітник Кримської астро-фізичної обсерваторії Микола Черних.
На сайті обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка (lib.if.ua) у рубриці „Книга-онлайн” є чимало книг вченого.

* * *
Вчені знаходять Бога / І. Климишин ; літ. ред. о. І. Пелехатий. – 5-е, допов. вид. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2010. – 135 с.
Знання і віра: вчені декларують свою віру в Творця – чому і навіщо? – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. – 47 с.
Релятивістська астрономія. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2007. – 207 с.
Збагнути світ і себе у ньому (тим, хто задумується над місцем релігії у своєму світогляді) / І. Климишин, О. Климишин. – 3-е вид. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2006. – 204 с.
Історія астрономії. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2006. – 652 с.
Основи формальної логіки. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. – 80 с.
Синиці й журавлі: у пошуках першооснов буття / І. Климишин, О. Климишин. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. – 127 с.
Зоряне небо України. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2005. – 88 с.
Основи пасхалії з таблично-графічним їх відображенням. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. – 112 с.
Філософія природи / І. Климишин, І. Дубицький, Р. Терлецький. – Івано-Франківськ, 2005. – 264 с.
Добро – у добрі. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. – 72 с.
Зоряне небо України. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2003. – 64 с.
Карта зоряного неба. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2003. – Буклет.
Збагнути світ і себе у ньому (тим, хто задумується над місцем релігії у своєму світогляді) / І. Климишин, О. Климишин. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2001. – 204 с.
Календар і хронологія. – 4-е вид. – Івано-Франківськ : ЦНТІ „Нова ера”, 2001. – 204 с.
Історія астрономії. – Івано-Франківськ : ІФТКДІ, 2000. – 652 с.
Наші календарні проблеми (тепер і 700 років тому). – Івано-Франківськ : Духов. Ін.-т, 2000. – 44 с.
Актуальні проблеми календаря, хронології та пасхалії. – Івано-Франківськ : Духов., ін.-т, 1999. – 40 с.
Вчені знаходять Бога. – 3-е вид., випр. і доп. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1999. – 96 с.
Основи космології : посібник. – Івано-Франківськ : Теологічно-Катехитич. Духов. Ін-т, 1999. – 147 с.
Календар і пасхалія з елементами хронології. – Л. : Місіонер, 1996. – 72 с.
Вчені знаходять Бога (Вступ до християнської апологетики). – Івано-Франківськ, 1993. – 93 с.
* * *

Надольський Ю. Про неосяжне / Ю. Надольський // Захід пост. – 2008. – 17 квіт. – С. 89.
Рудковський М. Гордість Господня та України / М. Рудковський // Галицька Просвіта. – 2008. – 25 січ. – С. 2.
Климишин І. Моїм життєвим кредо завжди було бажання чесно служити людям : [розмова із вченим / записав Р. Новосядлий] // В епіцентрі подій – журналіст / упоряд. В. Чамара, В. Іншаков. – Дніпропетровськ, 2005. – С. 170-173.
Іван Климишин // Хто є хто на Івано-Франківщині. – К., 2003. – С. 142.
Іван Климишин // „Просвіта” Івано-Франківська. Кн. 1. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 119-120.

22 січня – 70 років виповнюється Михайлу Головатому, громадсько-культурному діячеві, члену НСКУ, члену історико-краєзнавчого об’єднання „Моє місто”, лауреату обласної краєзнавчої премії ім. В.Полєка (2011)

Народився 22 січня 1943 р. в с. Братишеві Тлумацького району Івано-Франківської області. У 1950-му сім’ю депортували до Сибіру, на північ Томської області за допомогу УПА та спротив колективізації. Вчився в першому класі в рідних краях, подальшу освіту здобував у місцях заслання. Закінчив Томський інститут автоматизованих систем керування і радіоелектроніки (радіоінженер). Від 1965-го працював у Омську в конструкторській організації. В 1972-му повернувся до Івано-Франківська. Завідувач сектору СКБ у ВО „Промприлад”. Голова осередку ТУМ в об’єднанні, один із засновників обласної організації НРУ, член її першої крайової ради. Депутат обласної ради першого демократичного скликання (1990-1994), член облвиконкому.
Сфера захоплень – краєзнавство, історична забудова Івано-Франківська. З 1974 року працював позаштатним екскурсоводом обласного бюро подорожей та екскурсій. Від 1992-го працював у облдержадміністрації. Остання посада – заступник начальника управління туризму і курортів. З 2003 року працює науковим редактором у науково-редакційному відділі „Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область”. Член правління обласної організації Національної спілки краєзнавців, член колегії обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Автор понад 200 публікацій у центральній і обласній пресі. Організував краєзнавчі цикли передач на обласному радіо „Старий Станиславів” (1998-2002) і на телебаченні – „Вулиця” (від 2003-го і донині). Упорядник рекламно-інформаційного путівника „Івано-Франківщина” (1997) та книжки „Івано-Франківський некрополь” (2008), співавтор книжок „Історія Івано-Франківського державного об’єднання спиртової і лікеро-горілчаної промисловості” (1998), „Довідник вулиць Івано-Франківська” (2000), „Меморіальний сквер в Івано-Франківську” (2004), „Сто років історії, сто років праці” до сторіччя ВАТ „Промприлад” (2005), „Літопис ВАТ „Прикарпаттяобленерго”. Віхи історії. Події та люди” (2005), енциклопедичного довідника „Івано-Франківськ” (2010), автор книжок „Етюди старого Станиславова” (2007), „200 вулиць Івано-Франківська” (2010).
Лауреат обласної премії ім. І. Вагилевича (2001), почесний працівник туризму України (2003), заслужений працівник культури України (2007).
Михайло Головатий // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття
/ М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 46.
Фото із сайту http://www.radiosvoboda.org

* * *
Аптеки старого міста : [Івано-Франківська] // Західний кур’єр. – 2011. – № 14.
Григорій Крук у Станиславові // Галичина. – 2011. – № 160-161. – С. 9.
Шість станиславівських пошт // Краєзнавець Прикарпаття. – 2011. – № 17. – С. 34-38.
1911-й : рік побудови бойні, окружного суду і втечі з тюрми Січинського : [Івано-Франківськ 100 років тому] // Західний кур’єр. – 2011. – 7 січ.-2 лют.
Годинникові – півстоліття : [історія годинника на івано-франків. поштамті] // Репортер. – 2010. – № 41.
200 вулиць Івано-Франківська. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2010. – 463 с. – (Серія „Моє місто”).
Кав’ярні Івано-Франківська // Західний кур’єр. – 2010. – № 50.
В места не столь отдаленные // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 6 листоп. – С. 10.
Етюди старого Станиславова. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2007. – 146 с. – (Серія „Моє місто” № 3).
Адреси Івана Франка [у Станіславові] // Західний кур’єр. – 2006. – 24 серп.
Українці співали „Не пора”: Івано-Франківськ 100 років тому // Західний кур’єр. – 2006. – 12 січ.
* * *

Михайло Головатий // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття / М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 46.
Бойко С. Літописець української культури та архітектури / С. Бойко // Нова Зоря. – 2010. – 25 листоп. – С. 5.
Бондарев І. Його кличуть „Вулиця” / І. Бондарев // Репортер. – 2010. – 17 черв. – С. 8.
Головатий М. Знання минулого потрібні для майбутнього : [розмова з краєзнавцем / записав Р. Івасів] // Галичина. – 2010. – 24 лип. – С. 7.
Головатий М. Це хоббі, яке заполонило мене повністю : [розмова з краєзнавцем / записала І. Тимчишин] // Івано-Франківський оглядач. – 2010. – 28 жовт. – С. 13.
Діда Р. Головатий Михайло / Р. Діда // Івано-Франківськ : енциклопед. слов. / авт.-упоряд. Г. Карась, Р. Діда, М. Головатий, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2010. – С. 124-125.
Івасів Р. Головатий повернув Івано-Франківську історичне обличчя / Р. Головатий // Галичина. – 2010. – 3 лип. – С. 8.
Боєчко Ю. Краєзнавець, інженер, співак / Ю. Боєчко // Нова Зоря. – 2007. – 15 черв.

27 січня – 65 років виповнюється Іванові Курилюку (1948), хореографу, народному артисту України (2009), голові обласної спілки хореографів, родом із смт. Чернелиці Городенківського району

Почав працювати в обласній філармонії з 1971р. артистом балету Гуцульського ансамблю пісні й танцю. Із 1974 по 1989 р. був помічником балетмейстера, солістом.
Постійно брав творчу участь у постановках танців, вокально-хореографічних композицій. У постановках і святкових концертах в м. Києві та Москві виконував технічні хореографічні трюки з провідними артистами ансамблів ім. П. Вірського та ім. Г. Верьовки.
3 1992 р. працює балетмейстером Гуцульського ансамблю пісні й танцю. Він учень народного артиста України Володимира Петрика, і на цей час є продовжувачем його творчих планів і задумів. Уже на посаді балетмейстера поновив і докорінно вдосконалив вокально-хореографічні композиції „Ой піду я межи гори, там де жиють бойки”, „Проводи на полонину”, танець „Тропачок”. Здійснив постановки „Косівські візерунки”, „Покутська полька”.
Постійний член режисерської групи та постановник танців, композицій усіх творчих звітів у м. Києві, урочистих концертів й великих свят, які відбуваються в області та по всій Україні.
Іван Васильович Курилюк – позаштатний методист науково-методичного центру культури Прикарпаття, керівник творчої лабораторії хореографічних колективів області. Надає їм постійну методичну і практичну допомогу. Проводить майстер-класи із хореографічного мистецтва.
Під час проведення обласних фестивалів, конкурсів, оглядів – постійний член обласного журі. На всіх творчих звітах області в м. Києві є головним балетмейстером.
Із 1998 р. обіймає посаду заступника директора з концертної роботи та головного балетмейстера Державного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю, зарекомендував себе компетентним, ініціативним керівником.
Із 2002 року обраний головою Івано-Франківського осередку Національної хореографічної спілки.
За досягнуті успіхи та сумлінну працю неодноразово був нагороджений грамотами управління культури ОДА, грамотами Міністерства культури і подякою, почесним знаком 2000-річчя Різдва Христового.
У 2003 р. нагороджений почесною відзнакою „За подвижництво в культурі Прикарпаття” та почесною відзнакою „Медаль” ім. П. Вірського.
Іван Васильович Курилюк – людина неординарна, професіонал своєї справи, завжди спраглий до творчих новин, чуттєвий і вимогливий керівник.
Іван Васильович Курилюк // Золоте сузір’я України. Золотий фонд
нації. – К., 2011. – С. 484.

* * *

Іван Васильович Курилюк // Золоте сузір’я Укарїни. Золотий фонд нації. – К., 2011. – С. 484.
Карась Г. Курилюк Іван / Г. Карась // Івано-Франківськ : енциклопед. слов. / авт.-упоряд. Г. Карась, Р. Діда, М. Головатий, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2010. – С. 254.
Войцехівська-Павлишин М. По вірі твоїй станеться / М. Войцехівська-Павлишин // Західний кур’єр. – 2009. – 30 лип. – С. 6.
Войцехівська-Павлишин М. Талант і крила / М. Войцехівська-Павлишин // Край. – 2009. – 3 лип. ; Вечірній Івно-Франківськ. – 2009. – 24 верес. – С. 5.
Хамець М. Дипломатія танцю / М. Хамець // Край. – 2008. – 2 лют.
Зоріна Л. Маестро гуцульського танцю / Л. Зоріна // Єдність. – 2007. – 16 берез.

3 лютого – 150-річчя від дня народження Климентини Попович (1863-1945), письменниці Франкової школи і громадської діячки

Попович-Боярська Климентина (03.02.1863, с. Велдіж, тепер Шевченкове Долинського р-ну Івано-Франків¬ської обл. – 07.05.1945, с. Новосілка-Костюкова Борщівського р-ну Тернопільської обл.) – педагог і письменниця.
Народилася в сім’ї вчителя. Середню освіту здобула у Львові. Вчителюючи в Галичині й на Буковині, приєдналася до руху за жіночі права. Була кореспондент¬кою І. Франка, який сприяв уходженню її в літературу, формував світоглядно і творчо. З 1884 р. почала друкуватися в журналі „Зоря”, альманасі „Перший вінок”, календарі „Просвіти” та ін.
Ліричний набуток Климентини Попович-Боярської представлено в антологіях „Акорди” та „Українська муза”. Писати вона розпочала в дусі фольклорної лірики кохання (вірш „Мусиш любити!”). Лірика поєднувала романтичне світовідчуття з реалістично-„народницьким” уболіванням над долею „невільного брата, сіроми” („Де Бог мій?”), над „народним гнітом” („Покинь”), який не дає думці летіти в надхмарний простір. Їй властиві й лірико філософські нотки в осмисленні життя і смерті („Ілюзії”, „Стоїть умерти!”).
Климентина Попович-Боярська працювала й на епічному полі (поема „Звичайна історія”). В різні роки писала оповідання, присвячені здебільшого життю, побуту та праці галицьких інтелігентів („Не судилось” 1884; „Епізод життя”, 1901; „Від весілля до похоронів”, 1927). Іронічним гостри пером відобразила негативні риси священицтва в оповіданні „Сільські політики” (1902). У прозі, загалом традиціоналістській, розкрилась як реалістка й гуманістка, майстер психологічного відтворення характерів через побутово-родині обставини. Залишила цінні спогади про І. Франка та Н. Кобринську. Ненадруковані твори письменниці зберігаються в архіві І. Франка (м. Київ).
ПогребенникВ. Климентина Попович // Українська література
у портретах і довідках. – К., 2000. – С. 248.

* * *
Твори. – Л. : Каменяр, 1990. – 215 с.

* * *
Заяць Г. Печальна квітка України в вінок немеркнучих імен / Г. Заяць // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – № 1. – С. 43-47.
Шот Г. „З племені тих славних жінок, що світом потрясли” / Г. Шот // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – № 3. – С. 125-127.
Клос С. Забута муза Франка / С. Клос // Високий замок. – 2006. – 30 трав. – С. 6.
Шот М. „Хто тебе бачить, той мусить любити” / М. Шот // Урядовий кур’єр. – 16 черв. – С. 8.
Трагічна доля учениці І. Франка // Знаменні дати. Календар 2003. – К., 2003. – С. 27-31.
Угорчак Ю. Учениця Івана Франка / Ю. Угорчак // Освітянське слово. – 2003. – 6 лют.
Погребенник В. Климентина Попович / В. Погребенник // Українська література у портретах і довідках. – К., 2000. – С. 248.
Табачин Л. Здібна учениця Франкова / Л. Табачин // Світ молоді. – 1998. – 13 лют.
Попович Климентина // Полєк В. Видатні педагоги Прикарпаття / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 120.

 

 

 

 

20 лютого – 125 років від дня народження Василя Барвінського (1888-1963), композитора, піаніста, доктора мистецтво-знавства
Барвінський Василь Олександрович — одна з яскравих постатей у мартирологу української культури. Мало хто з національних митців здобув такий розголос: його ноти друкувались у провідних культурних центрах світу від Нью-Йорка до Відня й Токіо, а довго замовчувана музика знову повернулася на концертну естраду. Найцінніша частина спадщини – камерно-інструментальні твори, в яких відобразилися нові музично-стильові ві¬яння початку XX ст.
Василь Барвінський народився в м. Тернопіль у сім’ї Олександра Барвінського – посла до Віденського сейму, освітнього діяча та Євгенії Барвінської – піаністки й громадської діячки. З 1895 р. до 1905 р. навчався у Львові в консерваторії Галицького музичного товариства. Професію музиканта обрав за порадою М. Лисенка. Дуже плідним і новаторським у творчості В. Барвінського був празький період (1906-14). Під час навчання у Празькій консерваторії у В. Новака він створив фортепіанні опуси, що принесли йому найбільшу популярність: вісім прелюдій, цикл „Любов”, „Пісня. Серенада. Імпровізація”, Соната Сis-dur, „Українська сюїта”, а також солоспіви на вірші Б. Лепкого „Вечором в хаті” та „В лісі”, камери: ансамблі – секстет, два фортепіанні тріо та струнний кварт; „Українська рапсодія” та вокально-симфонічна сюїта „Українське весілля” для оркестру.
Наступний період (1915-48) пов’язаний з практичною діяльністю В. Барвінського на посаді директора Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (від 1939 р. – Львівської консерваторії). У той час він створює музику для дітей і юнацтва, Фортепіанний концерт, Віолончельну сонату, „Заповіт” на слова Т. Шевченка й кантату „Наша дума, наша пісня” на слова С. Черкасенка для хору.
Як визначний педагог-піаніст В. Барвінський створив за чверть сторіччя блискучу фортепіанну школу, багато сил віддавав громадсько-просвітницькій та організаторській роботі – засновник Львівсь¬кої спеціальної музичної школи-інтернату, один із засновників Союзу українських професійних музик у Львові, автор музикознавчій розвідок і критичних статей, у тому числі розділу „Музика” в колективній праці „Українська культура” під редакцією І. Крип’якевича. Як член Спілки українських професійних музикантів сприяв видан¬ню журналу „Українська музика” у Львові в 1937-39 рр. Навіть у ро¬ки Другої світової війни Львівська консерваторія, очолювана В. Барвінським, продовжувала діяти.
Останні роки життя стали трагічними для В. Барвінського: 1948 р. митця було заслано до мордовських таборів, а його твори спалено на подвір’ї консерваторії за наказом партійного керівництва. Після повернення із заслання у 1958 р., він написав свою „лебедину пісню” – Фортепіанний квінтет, з якого особливо популярною стала друга частина „Молитва”.
Становлення творчого стилю Василя Барвінського відбулося на основі питомої національної культури під впливом західноєвропейських художніх тенденцій пізнього романтизму, імпресіонізму, символізму. У кращих композиціях митець створив індивідуальний образ своєї епохи, віддзеркалив її невловимо-витончені настрої та враження на грунті української національної традиції.
Василь Барвінський // Золота книга української еліти. Т. 1. К., 2001. – С. 276.

* * *
Карась Г. Збереження і популяризація творчої спадщини Василя Барвінського митцями українського зарубіжжя / Г. Карась // Прикарпатський вісник НТШ. Слово. – 2009. – № 2. – С. 222-235.
Мисько-Пасічник Р. Жанрові пріорітети музичної публіцистики Василя Барвінського / Р. Мисько-Пасічник // Студії мистецтвознавчі. – 2009. – № 4-5. – С. 22-25.
Грабовський В. Повернення Василя Барвінського / В. Грабовський // День. – 2008. – 18 черв.
Жук Г. Василь Барвінський і камерний жанр / Г. Жук // Музика. – 2008. – № 5. – С. 26-27.
Лісецький С. Талановитих українців чекали мордовські табори / С. Лісецький // Культура і життя. – 2008. – 19 берез.
Майстер гармонії // Каледар Знаменних і пам’ятних дат. – К., 2008. – № 1. – С. 57-62.

Назар-Шевчук Л. Феномен Василя Барвінського / Л. Назар-Шевчук // Музика. – 2008. – № 3. – С. 26-29.
Яновський Я. Василеві Барвінському – 120 / Я. Яновський // Захід пост. – 2008. – 28 лют. – С. 95.
Лесик Д. Листи Василя Барвінського з Мордовії / Д. Лесик // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. – Вип. 6. – 2004. – С. 96-102.
Василь Барвінський // Енциклопедія Сучасної України. Т. 2. – К., 2003. – С. 243-244.
Німиловський О. Лемківська пісня у творчості Василя Барвінського / О. Німиловський // Народна творчість та етнографія. – 2003. – № 5-6. – С. 51-59.
Німиловський О. Неопубліковані мініатюри Василя Барвінського / О. Німиловський // Мистецтво та освіта. – 2003. – № 5-6. – С. 51-59.
Василь Барвінський // Золота книга української еліти. Т. 1. – К., 2001. – С. 276.
В. Барвінський: у 30-ліття музичної діяльности // Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 1 / С. Людкевич. – Л., 1999. – С. 365-367.
Кияновська Л. „Мої твори – найкращі оборонці мого імені” / Л. Кияновська // Культура і життя. – 1998. – 6 трав.
Грабець Г. Голгофи Василя Барвінського / Г. Грабець // Дзвін. – 1997. – № 4. – С. 94-98.
Василь Барвінський // Особисті архівні фонди відділу рукописів. – Л., 1995. – С. 13.
Василь Барвінський // Мистецтво України : енцикл. Т. 1. – К., 1995. – С. 146-147.

 

 

15 лютого – 65 років виповнюється Василеві Олійнику (1948), поету, журналісту, члену НСПУ

Поет, журналіст. Народився в с. Сівці-Калуській Калуського району Івано-Франківської області 15 лютого 1948 року. Батько був робітником, мати – колгоспницею. Після закінчення восьмирічки та професійного-технічного училища трудився на будівництві Калуського хімічно-металургійного комбінату, бетонником, слюсарем-котельником, інженером. Переїхавши жити в м. Болехів Долинського району на місцевому меблевому комбінаті працював верстатником. Далі свою долю пов’язав з газетою, оскільки співробітничав з пресою ще з шкільних років. Навчався на факультеті журналістики Львівського університету ім. І. Франка.
З 1973 р. працює в редакціях газет „Червона Долина” та „Громадський голос” (тепер „Свіча”, м. Долина)
Надрукував кілька нарисів про життя і творчу діяльність досі невідомих або мало відомих діячів літератури, культури і мистецтва минулого. Один з організаторів щорічних свят Франкової поезії в с. Лолин Долинського району (з 1999). Веде літературну студіяю „Сонячна криниця”.
Вірші почав писати в шкільні роки. Твори В. Олійника друкувалися в обласній та республіканській пресі, колективних збірках творчості молодих „Новоліття”, „Калиновий спів”, „Ранковий клич”, альманасі „Вітрила”. В 1981 році вийшла друком перша книжка віршів „Стремено”, а у 1992 – „Гармонія площин”. Згодом з’явилися збірки „Толока”, „Княгиня”, окремою книжкою в 2000 році вийшов його художньо-документальний нарис „Європейський тенор з Велдіжа” про видатного, але призабутого співака Василя Тисяка з Долинщини, редактор збірок віршів колег по перу, співупорядник книги літераторів Долинщини „Антологія краю”, яка вийшла друком у Львівському видавництві „Логос” в 2000 році. Член Національної спілки письменників України з 1994 року.

* * *
Тернова ружа : поезія // Перевал. – 2011. – № 2-3: зшиток 1. – С. 244-248.
„Життя моє, немов на теренах” : поезія // Вісті Калущини. – 2010. – 6 серп. – С. 8.
Та як же душу вилити мені : поезія // Вісті Калущини. – 2010. – 19 берез. – С. 11.
Вересневе диво : поезія // Перевал. – 2009. – № 4. – С. 34-37.
Понад шляхами слави : вибране. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 259 с.
„Що сталося з тобою, краю мій?” : поезія // Вісті Калущини. – 2009. – 21 серп.
„Рядком новим зустріти ранок” : поезія // Перевал. – 2008. – № 1-2. – С. 131-134.
Поезії // Під Франковою зорею. – Коломия : Вік, 2006. – С. 523-530.
Крижма : поезії. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005.– 80 с.
Осіннє сонце мружиться : поезія // Перевал. – 2005. – № 4. – С. 8-11.
Чотиривірші // Перевал. – 2004. – № 4. – С. 158.
„…А в тій росі – я душу бачу // Перевал. – 2003. – № 3-4. – С. 225-228.
Княгиня : інтимна лірика / художнє оформ. Б. Фреїва. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. – 104с.
Поезії // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 273-280.
Європейський тенор з Велдіжа : художньо-докум. нарис. – Долина, 2000. – 40 с.
З циклу „Княгиня” : поезії // Перевал. – 1999. – № 1. – С. 10-11.
Толока : поезії / ред. Я. Дорошенко. – Коломия : Вік, 1997. – 96 с.
Поезії // Яворове листя. – Коломия, 1996. – С. 89-96.
Гармонія площини : поезії. – Ужгород : Карпати, 1992. – 95 с.
Стремено : поезії. – Ужгород : Карпати, 1981. – 37 с.

* * *
Борис М. Від серця / М. Борис // Свіча. – 2008. – 6 лют.
Шевчук П. „Крижма” поетової долі / П. Шевчук // Калуський нафтохімік. – 2007. – 24 берез.
Юсип Д. „Я гордий тим, що в мене є Карпати” / Д. Юсип // Нова Зоря. – 2007. – 16 листоп.
Дичка С. Щоб не згасла Божа іскра / С. Дичка // Нова Зоря. – 2003. – 12 лют.
Василь Олійник // Ярич І. 1000-ліття в обличчях. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 184-185; Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 273-280; Антологія краю: Долина. Болехів. Околиці. – Л., 2000. – С. 151-160; Яворове листя. – Коломия, 1996. – С. 89-96.
Ткач А. „Княгиня” торує стежку до читача / А. Ткач // Дзвони Підгір’я. – 2002. – 13 лип.
Дичка Н. З джерела любові / Н. Дичка // Нова Зоря. – 2001. – 30 серп.
Савчин Я. „…І збагнув, що потрібна любов – незалежній, самотній княгині”: [про поет. зб. „Княгиня”] / Я. Савчин // Свіча. – 2001. – 6 черв.

9 березня – 160 років від дня народження Григорія Цеглинського (1853-1912), письменника, редактора і педагога

Цеглинський Григорій (1853-1912) (літературний псевдонім Григорій Григорієвич) письменник і драматург, публіцист і редактор, педагог і громадсько-політичний діяч українських гімназій, автор науково-популярних розвідок рецензій, перекладів – народився 9 березня 1853 року в Калуші в незаможній родині міського службовця. У 1866 році вступив до Коломийської гімназії. Потім вчився в Станіславі. Відтак Віденський університет, де вивчає класичну і словянську філологію (1874-1879 рр.). Потім вчителює (1880-1888 рр.) у Львівській академічній гімназії. Референт театру товариства „Руська бесіда” (1882-1888 рр.), очолює редакцію тижневика „Зоря” (1887-1888 рр.). Саме там в цей час й розпочинається його активна творча діяльність.
Із 1889 по 1895 роки Григорій Цеглинський був директором українських паралельних класів державної гімназії в Перемишлі, а в 1895-1910 рр. там теж директором Української державної чоловічої гімназії, а також став співзасновником церковного Братства ім. Святого Миколая українського інституту для дівчат, банків „Віра” та „Українська щадниця” та Народного дому в Перемишлі.
Протягом 1880-1890 років у львівських часописах „Діло”, „Зоря” друкуються вірші, оповідання, політичні замітки, літературно-критичні огляди нашого земляка. У 1883-1885 роки він редагує сторінку, яка називається „З теки Падури”, пише комедійні твори „Соколики” (1885), „Тато на заручинах”, „Лихий день”, „Шляхта ходачкова” (1886), „Торгівля перлами” (1895), „Аргонавти” (1898), драми „Ворожбит” (1902) і „Кара совісти” (1903).
У 1907 році Григорія Цеглинського обрали до Австрійською парламенту. Він переїхав до Відня, де працював як посол і політик аж до 23 жовтня 1912 року. Наш земляк входив до президії Українською парламентського клубу у Відні, був активним в політичній діяльності, за що його називали „Поводарем галицьких народовців”.
У 1911 році вийшло в світ перше число Калуської газети „Калуський листок”. І цедуже втішило калушанина Григорія Цеглинського. Він радо читав усе, що публікувалося на шпальтах цієї газети, бо дуже хотів знати що діється на теренах рідного краю, а також обіцявся дописувати до неї. Але 23 жовтня 1912 року перестало битися серце нашого славного земляка і його тіло з Відня привезли до Перемишля, де 27 жовтня відбувся похорон.
Враховуючи пропозиції мешканців міста, депутатів, рекомендації постійної депутатської комісії міської Ради народних депутатів першого І демократичного скликання, на 8-й сесії міської Ради народних депутатів 2-го скликання 25 грудня 1990 року ухвалили вул. Рибакова перейменувати на вул. Г. Цеглинського.
Вулиця Григорія Цеглинського // Цапів В. Про що
розповідають вулиці м. Калуша / В. Цапів. – Калуш, 2005. – С. 300-301.

* * *
Твори : комедії, драми і дещо з прози. – Л., 2003. – 456 с.

* * *

Вулиця Григорія Цеглинського // Цапів В. Про що розповідають вулиці м. Калуша / В. Цапів. – Калуш, 2005. – С. 300-301.
Кернич Г. Славетний надсянець з Калуша / Г. Кернич // Галичина. – 2003. – 15 берез.
Кирчів Р. Письменник педагог, громадянин / Р. Кирчів // Дзвін. – 2003. – № 7. – С. 123-132.
Коломієць М. Письменник, педагог, політик… А загалом – просвітянин / М. Коломієць // Дзвони Підгір’я. – 2003. – 8 берез.
Найвизначніший Галицький педагог // Знаменні дати. Календар. 2003. – К., 2003. – С. 58-61.
Середа В. Великий будівничий українського Перемишля / В. Середа // За вільну Україну. – 2002. – № 118. – С. 7.
Коломієць Л. Цеглинський Григорій / Л. Коломієць // Українська література у портретах і довідках. – К., 2000. – С. 331-332.
Григорій Цеглинський // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / М. Євшан. – К., 1998. – С. 219-224.
Мороз Л. Несподівна актуальність? Дещо про драматурга Григорія Цеглинського / Л. Мороз // Слово і Час. – 1998. – № 3. – С. 12-15.
Варто трудитися для молоді // Качкан В. Ураїнське народознавство в іменах. Ч. 1. / В. Качкан. – К., 1994. – С. 115-124.

 

12 березня – 75 виповнюється Нестору Чиру (1938), поету, громадського діячу, члену НСПУ , лауреату премій
ім. Василя Стефаника (2006) та ім. Ярослава Дорошенка (2011)

Коли виникає бажання щось розпо¬вісти про знайому людину, якщо вона, тим паче, є давнім, близьким другом, завжди подумки озираємося назад, у її життєву дорогу, намагаємося осягнути ті бастіони, котрі доводилося їй долати.
Моя коротка розповідь про Нестора Чира – людину подвижницької долі, який не скорився підступній біді, а, борючись впродовж десятків літ, викував себе для любові й людей.
Чир Нестор Іванович народився 12 березня 1938 року в селі Новий Диків Любачівського повіту Жешувського воєводства в багатодітній українській селянській родині. У 1945 році за злочинною угодою СРСР і прокомуністичного уряду Польщі разом із сім’єю зазнав насильницької депортації на Тернопільщину (Україна), де пройшли його дитинство та шкільні роки в селі Полівці Чортківського району.
Після закінчення середньої школи поступає на навчання до Дрогобицького нафтового технікуму (Львівська обл.), котрий успішно закінчує у 1960 році, здобувши фах спеціаліста з буріння нафтових і газових свердловин. Цього ж року направлений на роботу в м. Надвірна Івано-Франківської (тоді Станіславської) області. У нафтовій галузі працював на рядових і різних інженерно-технічних посадах до 2003 року.
Член Національної спілки письмен¬ників України, відомий на Прикарпатті поет, нарисовець-публіцист, суспільно-громадський діяч. Автор п’ятьох і співавтор ще чотирьох книжок. Лауреат обласних літературних премій ім. В. Стефаника та ім. М Підгір’янки, районної (в Надвірнянському районі) – ім. Надії Попович. Друкувався у відомих в Україні та поза її межами часописах „Дзвін”, „Перевал” (член редколегії), „Січеслав”, „Ятрань”, „Літературний Львів”, „Вік”, „Літературна Україна”, „Народна армія”, „Пектораль” (м. Чортків на Тернопільщині), Всеукраїнському дитячому журналі „Дзвіночок”, альманахах „Літературне Прикарпаття”, обласній та районній пресі. Голова редакційних рад з видання книг „Страгора” (Диплом 2-го ступеня Міністерства преси та інформацїї України на конкурсі „Книга України” у 1995 році в Києві) та „Надвірна. Історичний нарис”. Занесений у довідники „Гуцульщина в літературі” (1997р.) та „Дослідники та краєзнавці Гуцульщини” (2002р.), які вийшли у видавництві „Писаний камінь” (м. Косів).
У 1987 році створює на Надвірнянщині літературну студію „Бистрінь” і стає незмінним її керівником. Упорядник та співавтор чотирьох літературних альманахів студії.
Переломним у життєвій долі Нестора Чира став 1969 рік, коли з ним несподівано і жорстоко розправилася хвороба. Після хірургічної операції з приводу вилучення пухлини хребта в Київському НДІ нейрохірургії наступив глибокий параліч обидвох ніг. Не допомогла повторна операція у 1971 році. За вироком нейрохірургів Нестор Іванович був приречений на нерухомість. Проте він обрав дорогу боротьби і після багатьох років наполегливої та виснажливої праці над собою, після тривалого і потужного лікування звівся на власні ноги і став ходити за допомогою милиць. Значним моральним стимулом у цій боротьбі стало поновлення на роботі.
Не залишився Нестор Чир осторонь суспільно-громадської діяльності в часи зародження національно-демократичних процесів на зорі проголошення незалежності України. У 1989 році був одним із засновників у районі Товариства української мови ім. Т. Шевченка „Просвіта”, неодноразово обирався членом правління та ради цієї авторитетної громадської організації.
За сумлінну і багатогранну громадську діяльність Нестор Чир, починаючи з 1990 і по 2006 рік, обирається чотири рази поспіль депутатом Івано-Франківської обласної ради. Він був серед ініціаторів створення Галицької Асамблеї демократичних рад Галичини (Івано-Франківська, Львівська і Тернопільська області). У 1993р. стає переможцем у конкурсі „Людина року Надвірнянщини” в номінації „Громад¬сько-політичний діяч” незважаючи на те, що в листопаді 1992 року змушений був перенести ще одну операцію в нейрохірургічній клініці Дебреценського університету (Угорщина). Як один з найактивніших депутатів обласної ради Нестор Чир за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Прикарпаття нагороджений орденом „За заслуги” III ступеня, Почесною Грамотою Верховної Ради України, Подякою голови обласної ради, багатьма грамотами облдержадмініст¬рації та облради, Почесним знаком на честь 2000-ліття Різдва Христового, срібним нагрудним знаком „За заслуги” II ступеня головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області. У 2003 році його визнано переможцем Всеукраїнської акції „Зорі надії” з врученням йому Диплома Міністерства праці та соціальної політики.
Ім’я Нестора Чира занесено в книгу ділової еліти Прикарпаття „Золоті імена” та в книгу „Новітня історія України: Хто є хто на Івано-Франківщині”. І цього досягла людина, яка після трьох хірургічних операцій на спинному мозку приречена бути інвалідом 1-ої групи.
Щедрій душі Нестора Чира притаман¬ні шляхетна людяність, сонячне світло, енергія поетичного натхнення. У його творчій палітрі поєднані сповідальність почуттів, осмислена настроєність, многобарвність картин природи, своєрідна і непозичена філософічність. У низці творів відбиті суспільні теми як історичної минувшини, так і суттєві ознаки реалій сучасності в Україні та світі.
Чистим, як сльоза, енергійно незмір¬ним джерелом, яке дає Несторові Івановичу силу духу, здатність долати негаразди і нездужання, творчу наснагу і глибоку любов до життя, є його міцна сім’я: щире і вірне серце дружини Алли Федорівни, яка невтомно іде з ним по звивистій дорозі спільного життя ось уже понад сорок літ, відданість двох дочок Світлани та Аліни, сонячне тепло двох онучок й одної правнучки.
Старанне поєднання в різнобічній діяльності індивідуальних зацікавлень із суспільними інтересами і формують привабливе обличчя людини-особистості Нестора Івановича Чира, увиразнюють повноцінність його подеижницькоїдолі.
Дорошенко Я. Людина подвижницької долі / Я. Дорошенко
// Німчич. – Вижниця, 2008. – С. 167-168.

* * *

Білі сльози снігу : поезії. – Коломия : Вік, 2011. – 167 с.
Сакральне свіло поезії Ірини Яцури // Народна Воля. – 2011. – 13 трав. – С. 6.
Я віршник-самітник. Я слова живого невільник : поезія // Перевал. – 2011. – № 2-3: зшиток 2. – С. 437-443.
Рідне слово : вірш // Народна воля. – 2010. – 19 листоп. – С. 5.
„Спинилась над безоднею душа…” // Перевал. – 2010. – № 4. – С. 74-87.
Я – людина ; Карпатське літо ; Про час і вірші… : поезія // Народна воля. – 2010. – 12 берез. – С. 5.
Акорди срібної печалі : (сонетарій). – Коломия : Вік, 2009. – 207 с.
Блавати небес ; Гнів і сльози : поезія // Золота Пектораль. – 2009. – № 3-4. – С. 96 : іл.
Затисну я слово.. : вірш // Дніпро. – 2009. – № 6. – С. 101.
Не одлюблю, не одцвіту… : поезія // Дзвін. – 2009. – № 11-12. – С. 6-7.
Обурення // Народна Воля. – 2009. – 20 берез.
Паморозь дивного світіння : поезії. – Коломия : Вік, 2008. – 231 с.
Поезії // Під Франковою зорею. – Коломия, 2006. – С. 872-882.
Калиновий спалах : поезії. – Коломия : Вік, 2003. – 128 с.
Котячий обід : байка / худож. Я. Оленюк. – Коломия : Вік, 2003. – 24 с.
Долоні в крапельках дощу : поезії. – Коломия : Вік, 2001. – 208 с.
Пізнє яблуко мого саду : поезії. – Коломия : Вік, 1998. – 174 с.

* * *

Баран Є. „Серцем об каміння…” / Є. Баран // Чир Н. Білі сльози снігу : поезії / Н. Чир. – Коломия, 2011. – С. 161-163.
„Білі сльози снігу” – сум і радість поета // Галичина. – 2011. – 17 листоп. – С. 16.
„Білі сльози снігу” – сьома книжка Нестора Чира // Народна Воля. – 2011. – 15 лип. – С. 5.
Качкан В. Білі лілії його печалі / В. Качкан // Чир Н. Білі сльози снігу : поезії / Н. Чир. – Коломия, 2011. – С. 3-9.
Перший лауреат премії ім. Ярослава Дорошенка [Н. Чир за сонетарій „Акорди срібної печалі”] // Народна Воля. – 2011. – 4 листоп. – С. 8.
Флис Р. Поетові думи й помисли розквітлі / Р. Флис // Народна Воля. – 2011. – 4 листоп. – С. 8.
Бистрінь його життя і піднебесний зойк душі // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. Т. 1. / В. Качкан. – Л. ; Івано-Франківськ ; Коломия, 2010. – С. 709-725.
Качкан В. Зачерпну сонетарію втіхи … / В. Качкан // Літературна Україна. – 2010. – 4 берез. – С. 7.
Рис Г. „Коли душа народжує сонети…” / Г. Рис // Перевал. – 2010. – № 2. – С. 151-153.
Слоньовська О. „Серед надій, поранених журою” / О. Слоньовська // Дзвін. – 2010. – № 2. – С. 146-151.
Баран Є. „З планети класичних традиціоналістів…” / Є. Баран // Вечірній Івано-Фраківськ. – 2009. – 17 верес. – С. 5 ; Золота пектораль. – 2009. – № 3-4. – С. 102.
Баран Є. Мольфар поетичного духу / Є. Баран // Слово Просвіти. – 2009. – 30 лип. – С. 8.
Зеленюк І. Поезії дивне світіння / І. Зеленюк // Галичина. – 2009. – 3-9 січ. – С. 18.
Качкан В. Творець акордів срібної печалі / В. Качкан // Галичина. – 2009. – 7 лип. – С. 7.
Посічанський М. Акорди Нестора Чира / М. Посічанський // Галичина. – 2009. – 13 жовт. – С. 8.
Презентовано книгу Нестора Чира [в ОУНБ ім. І. Франка кн. „Паморозь дивного світіння”] // Рідна земля. – 2009. – 16 січ. – С. 10.
Слоньовська О. „Коли неспокоєм літа тривожать…” / О. Слоньовська // Перевал. – 2009. – № 1-2. – С. 130-136.
Той, хто повернувся на Батьківщину… // Баран Є. У полоні стереотипів та інші есеї / Є. Баран. – Івано-Франківськ, 2009. – С. 189-192.
Баран Є. „Доле моя, терням вкрита…” / Є. Баран // Пектораль. – 2008. – № 1-2. – С. 135-136 ; Західний кур’єр. – 2008. – 6 берез. – С. 15 ; Галичина. – 2008. – 13 берез. – С. 19.
Баран Є. Поетичний світоплин Нестора Чира / Є. Баран // Івано-Франківський оглядач. – 2008. – 18 верес. – С. 13.
Баран Є. Той, хто повернувся на Батьківщину / Є. Баран // Західний кур’єр. – 2008. – 6 листоп. – С. 6.
Гаврилович І. Паморозь на скронях / І. Гаврилович // Галичина. – 2008. – 21-27 серп. – С. 15.
Дорошенко Я. Людина подвижницької долі / Я. Дорошенко // Німчич, 2008. – Вижниця, 2008. – С. 167-168.
Качкан В. „Втішайтесь – творить поезію і музику любов” / В. Качкан // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 10 квіт. – С. 10-11.
Посічанський М. Із долею змиритись – ще не кредо / М. Посічанський // Галичина. – 2008. – 11 листоп. – С. 7.
Стефурак М. А сонце підморгнуло на зорі й зігріло Ваш солодкий ювілей / М. Стефурак // Народна Воля. – 2008. – 14 берез.

 

23 березня – 170 років від дня народження Юліана Целевича (1843-1892), історика і педагога

Целевич Юліян (1843-1893) – історик, перший український дослідник гуцульсько-покутського опришківства. Він походив з Павелча, що коло Станиславова. У Станиславові закінчив гімназію, потім навчався в університетах у Львові й Відні, склав учительський іспит з історії і географії. Згодом був учителем гімназії в Станиславові, Львові, а 1892 року став головою Наукового Товариства ім. Шевченка.
Ю. Целевич – автор багатьох статтей і розвідок на історичні теми. Свої статті про опришків, головно про Олексу Довбуша, від 1882 року публікував у львівській газеті „Діло”. З доручення НТШ Михайло Павлик зібрав ці статті й видав їх 1897 року в збірці „Розвідки про народ¬ні рухи на Україні-Русі в XVIII віці”. „Опришки” Ю. Целевича й „Народні оповідання про опришків” В. Гнатюка були довгий час головним джерелом відомостей про опришків для істориків, письменників і дослідників Гуцульщини. Монографія „Опришки” вийшла 1887 року в польському перекладі Б. Шопінського.
Ю. Целевич писав свої розвідки на основі історичних джерел, а саме – судових книг міста Станиславова (1703-1723, 1738-1751, 1751-1781 років, т.зв. „Ksiegi czarne seu kryminalne…”). У цих книгах є судові протоколи, написані урядниками під час допитів ув’язнених опришків. Дві перші книги знайшов польський історик А. Бєльовський і передав їх бібліотеці інституту Оссолінських у Львові. Крім судових книг, автор користувався збіркою пісень Я. Головацького, спогадами польського поета Ф. Карпінського, хронікою міста Станиславова, яку написав і видав у Львові 1858 року станиславівсьхий вірменин Садок Баронч, та іншими працями.
У своїх розвідках Ю. Целевич проаналізував соціяльні, географічні, економічні й політичні мотиви, що спричинили опришківство в Карпатах. Важливу ролю в історії опришківства відіграли таємні помічники опришків з місцевої адміністрації, ласі на дарунки, а найбільше – жидівські корчмарі, бо опришки часто всю свою здобич з грабунків міняли в них на алькогольні напої, тютюн, харчі тощо. Опришкам допомагало потаємно також місцеве населення, яке симпатизувало їм, вважаючи їх за своїх месників. В очах народу опришки були не розбійниками, а бажаними борцями за волю.
Целевич Юліян // Сеньків І. Гуцульська
спадщина / І. Сеньків. – К., 1995. – С. 306-307.

* * *

Історія скиту Манявського. – Л., 1993. – 136 с.

* * *

Креховецька М. Промінчик на стежці духовності / М. Креховецька // Файна газета. – 2008. – 18 черв. – С. 8.
Міщук А. Релігійна проблематика у творчому доробку Юліана Целевича / А. Міщук // Вісник Прикарпатського університету. Історія. Вип. 14. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 17-23.
Міщук А. Громадська й наукова діяльність Юліана Целевича: історіографія проблеми / А. Міщук // Галичина. – 2006-2007. – № 12-13. – С. 267-275.
Міщук А. Особливості формування й становлення світоглядних позицій Ю. Целевича / А. Міщук // Вісник Прикарпатського університету. Історія. Вип. 10-11. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 192-201.
Міщук А. Історія Закарпаття у творчій спадщині Юліана Целевича / А. Міщук // Галичина. – 2003. – № 9. – С. 172-176.
Юліан Целевич // Зелінська Н. Наукове книговидавництво / Н. Зелінська. – Л., 2002. – С. 101-104.
Юліан Целевич // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. – Косів, 1997. – С. 87.
Целевич Юліан // Гаврилів Б. Галицьке краєзнавство. Ч. 1 / Б. Гаврилів. – Коломия, 1997. – С. 156.
Юліан Целевич // Сеньків І. Гуцульська спадщина / І. Сеньків. – К., 1995. – С. 306.
„Мати працю милу й вдячну...” (наш Юліан Целевич) // Качкан В. Українське народознавство в іменах. Ч. 1 / В. Качкан ; за ред. А. Москаленка. – К., 1994. – С. 318-326
Історик, етнограф, педагог : матеріали міжвуз. наук. конф., присвяч. 150-річчю від дня народж. Ю. Целевича. – Івано-Франківськ, 1993. – 83 с.

5 квітня - 55 років виповнюється Зеновію Жеребецькому (1958), одному із засновників та голові історико-краєзнавчого об’єднання „Моє місто”, лауреату обласної краєзнавчої премії ім. В.Полєка (2011)

Народився 5 квітня 1958 р. в селищі Перегінському Рожнятівського району на Івано-Франківщині. В 1975 р. закінчив Коломийську СШ № 5, а в 1980-му – факультет прикладної математики і механіки Львівського державного університету ім. І. Франка.
Працював у Львівському державному університеті імені І. Франка, Івано-Франківському інституті нафти і газу, Івано-Франківському відділі Центрального науково-дослідного інституту „Моноліт” (Москва), Івано-Франківській конторі Держбанку СРСР. З1991 р. – начальник відділу інформатизації Івано-Франківської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”.
Бібліофіл (особиста книгозбірня нараховує понад дві тисячі, серед них – книжки, що виходили в станиславівських видавництвах, а також довоєнні коломийські та львівські видання творів українських письменників), філателіст (поштовий обіг Галичини від домаркового періоду до наших днів, який охоплює історичні періоди належності Галичини до різних держав: Австро-Угорщини, ЗУНРу, Польщі, Радянського Союзу та німецької окупації; світова україніка), філокартист (понад 1000 поштових карток з видами Станиславова і Коломиї, поштівки з репродукціями творів художників, чия доля пов’язана з Галичиною), нумізмат, фалерист (понад тисячу значків української тематики, з яких близько 200 присвячено Т. Г. Шевченкові; унікальні галицькі відзнаки, присвячені діяльності різноманітних галицьких товариств: „Боян”, „Рідна школа”, „Просвіта”; пам’ятні шевченківські медалі), збирач української старовини, шевченкіани, франкіани.
Виставки: шевченкіани – до 178-ї річниці з дня народження Т. Шевченка в Івано-Франківському обласному краєзнавчому музеї; франкіани – до 150-річчя з дня народження І. Франка в приміщенні видавництва „Лілея-НВ”.
Експозиція „Станиславів Fіn de sіесlе. Портрет цісарсько-королівського міста на поштівках 1898-1918 років”, удостоєна позолоченої медалі XI Національної філателістичної виставки „Укрфілексп-2008” (Чернівці, 2008 р.).
Брав участь у підготовці до друку понад 30-ти книжок, ілюстрованих матеріалами з приватної колекції.
Вивчає історію пошти міста Станиславова та станиславівських поштівок.
Має публікації у часописах „Ї”, „Галицька брама”, книжковій серії „Моє місто”.
Один із засновників та голова історико-краєзнавчого об’єднання „Моє місто” (м. Івано-Франківськ).
Жеребецький Зеновій // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття
/ М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 60-61.

* * *

Івано-Франківськ на давній поштівці [Образотворчий матеріал] = Iwano-Frankiwsk auf alten postkarten : З колекції Зеновія Жеребецького : [альбом] / [за ред. Я. Довгана]. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2011. – 159 с. : іл.

* * *
Жеребецький З. Старий Станиславів очима Зеновія Жеребецького : [розмова з головою іст.-краєзн. об-ня „Моє місто”, авт. альб. „Івано-Франківськ на давній поштівці” (Лілея-НВ, 2011) / записав І. Бондарев // Репортер. – 2011. – 23 черв. – С. 8.
Жеребецький Зеновій // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття / М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 60-61.
Монолатій І. Зеновій Жеребецький – аристократ, залюблений у минувшину / І. Монолатій // Краєзнавець Прикарпаття. – 2008. – № 11. – С. 78-82.
Жеребецький Зеновій // Галицький кореспондент. – 2006. – 16 лют. – С. 23.

5 травня – 125 років від дня народження Мирослава Капія (1888-1949), письменника, фольклориста і перекладача

Мирослав Капій – український письменник, перекладач, педагог, фольклорист, історик (псевдонім – Юрій Луговий, Луговий Юрій) народився 5 травня 1888 р. в с. Коцюбинці, нині – Густинського району, в учительській сім’ї. Дитячі роки минули в с. Іванівна неподалік від Теребовлі, де у школі працювали його батьки. Закінчив Тернопільську гімназію, відділення україністики й германістики філософського факультету Львівського університету (1914). Під час навчання писав вірші, друкувався у галицьких часописах. Його студентські реферати здобули високу оцінку учених того часу.
Після закінчення університету Мирослав Капій спочатку викладав (до 1928 р.) у Теребовлянській державній гімназії, деякий час працював викладачем німецької та французької мов у гімназії Лежайська Жешувського воєводства, у торговельній школі Ярослава (Польща).
Фольклорні інтереси, дослідницькі спроби, поетичне чуття і блискуче знання мов, уміння послуговуватися їхніми нюансами і барвами добре прислужилися М. Капію у його оригінальній творчості, а також у перекладацькій роботі. Бібліографічною рідкістю стали: науково-фантастична повість „В країні блакитних орхідей” (1932), повість „Із-під срібного Сяну” (1937) та „Фантастичні оповідання” (1939). На превеликий жаль, безслідно зникли рукописи незавершеної повісті про Морозенка, підготовленої до друку поетичної збірки про Карпатський край.
На жаль, значний доробок М. Капія цілком або майже невідомий культурній громадськості. У 2001 році повість Мирослава Дмитровича „Країна блакитних орхідей” перевидано в Косові невеликим накладом, але все ж таким способом врятована від повного забуття. У книзі описано експедицію землян на планету Марс. У ній чимало наукових здогадів, прогнозів, передбачень.
Перекладацькі інтереси і зацікавлення Мирослава Капія були широкі, а результати втішні й вагомі. З російської він, наприклад, переклав оповідання В. Дорошенка „Пісенька паяца”, „Гостина”, О. Купріна „Щастя”, поему М. Лермонтова „Демон”, з польської – ряд творів В. Реймонта, М. Конопницької, з німецької – поезії Ф. Шіллера, Г. Гейне, драму Г. Ібсена „Будівничий Сольнес”. Та найбільший та найвагоміший ужинок – це переклади з французької мови, зокрема романів Ж. Верна „Чорна Індія”, „Плесом Амазонки”, „Діти капітана Гранта”, „Зоря Півдня”, „Монд Оріоль”, „Шансельор”.
Мирослав Капій жив у м. Косові Івано-Франківської області з 1945 де й помер 24 березня 1949 р. і похований (на цвинтарі біля церкви св. Василія Великого, неподалік могили-пам’ятника борцям за волю України).
Фото із сайту http://kosivlibrary.if.ua/2010/12/11/138/

* * *
Країна блакитних орхідей : повість. – Івано-Франківськ, 2006. – 160 с.

* * *

Петраш О. Пророчий дар Мирослава Капія / О. Петраш // Перевал. – 2007. – № 3. – С. 134-136.
Пелипейко І. Учитель-провидець / І. Пелипейко // Вісник освітянський. – 1998. – 28 лют.
Пушик Т. Могила пророка в Косові / Т. Пушик // Наше місто. – 1998. – № 21.
Мирослав Капій // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 76.
Качкан В. Мирослав Капій / В. Качкан // Тернопіль. – 1994. – № 5-6. – С. 25-28.
Із забуття – на царину рідної культури // Качкан В. Українське народознавство в іменах / В. Качкан ; за ред. А. Москаленка. – К., 1994. – С. 310-318.
Глібчук В. Він мав пророчий дар / В. Глібчук // Гуцульський край. – 1993. – 12 черв.
Качкан В. Цвіт забутих орхідей / В. Качкан // Українська культура. – 1993. – № 2. – С. 8-9.
Качкан В. Цвіт забутих орхідей / В. Качкан // Галичина. – 1990. – 23 груд.

 

1 червня – 75 років виповнюється Христині Фіцалович (1938), драматичній актрисі і співачці, народній артистці України (1984), нині професору, завідувачці кафедри театрального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного
університету ім. В. Стефаника

Христина Павлівна Фіцалович... Ця красива вродою і душею Людина народилася під щасливою зорею, що осяває її творчий і педагогічний шлях впродовж десятиліть! Всевишній і батьки наділили її щедрим багатогранним талантом, а віковічна прикарпатська земля – енергією і нестримним летом до вершин пізнання мистецтва.
Неповторна співачка і яскрава драматична актриса, невтомний педагог і науковець, вихователь та організатор навчального процесу – все це сплелося в єдиний барвистий орнамент на рукотворному рушникові життєвого шляху Ювілярки.
Ще донині не стерлися у пам’яті глядачів блискуче зіграні актрисою ролі Оксани в „Гайдамаках” Т. Шевченка, Ази і Роксолани в однойменних виставах за драмами М. Старицького і Л. Забашти, Розалінди в „Летючій миші” Й. Штрауса, княгині Анни в історичному полотні А. Хижняка, Дзвінки в „Олексі Довбуші” за Г. Хоткевичем, Одарки у „Запорожці за Дунаєм” С. Артемовського, Марти Ольшевської у „Денисові Січинському” І. Новака, Ольги Хоружинської у „Шрамах на скелі” Р. Іваничука, Катерини в сценічній редакції В. Лемеля за творами Кобзаря. Це тільки фрагмент творчого портрета Христини Фіцалович, написаний її безмежною любов’ю до української сцени.
Десятки драматичних і характерних ролей, незабутні творчі вечори, теплі задушевні зустрічі з глядачем, безвідмовні та безкорисливі поради молодим акторам театру – усе це Христина Фіцалович: щира, часом емоційна і поривчаста, як живий символ театральної традиції Прикар¬паття.
Будучи виключно обдарованою актрисою, свій талант, творчий і життєвий досвід вона передає молодим. Сьогодні на сцені музично-драма¬тичного театру роблять перші кроки її вихованці – студенти кафедри театрального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Вдивляючись у їх обличчя, я бачу Христину Фіцалович – ту, яку вперше побачив у ролі Роксолани молодим випускником театрального факультету Київського державного інституту культури тридцять років тому.
„Зберігай правду життя, вивчай її по людях і собі”, – писав великий П. Саксаганський. Саме таке правило сповідувала на сцені і сповідує у житті моя колега – педагог, професор, народна артистка України Христина Павлівна Фіцалович. Ці зерна істини вона засіває у душах своїх вихованців, а її життєтворча енергія примушує кожного з нас всім серцем втілювати своє покликання – служити Його Величності Театру.
Грицан А. Життєтворчий феномен актрис і педагога / А. Грицан // Христина Фіцілович:„У ролях моя біографія” / авт.-упоряд. В. Дутчак. – Івано-Франківськ, 2008. - С. 3.
* * *
Сценічне море – її життя // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. Т. 1 / В. Качкан. – Л., 2010. – С. 666-679.
Грицан А. Життєтворчий феномен актриси і педагога / А. Грицан // Христина Фіцілович: „У ролях моя біографія” / авт.-упоряд. В. Дутчак. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 3.
Нестеренко В. Сценічний шлях Христини Фіцалович / В. Нестеренко // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 29 трав. – С. 19.
Христина Фіцілович: „У ролях моя біографія” / авт.-упоряд. В. Дутчак. – Івано-Франківськ, 2008. – 175 с.
Неповторна Христина Фіцалович // Без пісень нема життя... : музично.-краєзн. альм. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 51-57.
Фіцалович Христина Павлівна // Ігнатюк М. На кону вічності / М. Ігнатюк, М. Сулятицький. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 210.
Дідик О. Мистецький життєпис народної артистки України / О. Дідик // Краєзнавець Прикарпаття. – 2003. – № 1. – С. 16-18.
Фіцалович І. Людина все має спізнати в житті : [розмова з нар. артисткою / записала І. Шалкітене] // Рідна земля. – 2001. – 1 січ.
Стринаглюк М. Неповторна / М. Стринаглюк // Тижневик Галичини. – 1998. – 4 черв. – С. 12.
Христина Фіцалович // Хто є хто в Україні. – К., 1997. – С. 274.
Антоняк Л. Христина Фіцалович: пів-життя на сцені / Антоняк Л. // Західний кур’єр. – 1993. – 29 трав.
Фіцалович Х. Спасибі, скажу, доле! : [розмова з нар. артисткою / записав Б. Козак] // Дзвони Підгір’я. – 1991. – 2 січ.

3 червня – 150-річчя від дня народження Євгена Петрушевича (1863-1940), політичного діяча, голови Української Національної Ради ЗУНР в Станіславі, президента ЗУНР

Народився в Буську на Львівщині в сім’ї священика. Закін¬чив юридичний факультет Львівського університету, доктор права.
У 1907 р. обраний послом австрійського парламенту, у 1908 р. – галицького сейму. Очолював парламентський клуб. Рішуче виступав за права і свободи українського народу. Під часПершої світової війни очолив Українську парламентську групу, виступаючи проти передачі західноукраїнських земель під поль¬ську владу. Прихильник створення української автономії у складі Австро-Угорщини.
У жовтні 1918 р. Петрушевич очолив Українську національ¬ну раду, обрану на представницьких зборах українських послів до парламенту та крайових сеймів Східної Галичини та Північ¬ної Буковини, Єпископату, делегатів українських партій. З лис¬топада 1918 р. – Президент Західноукраїнської народної рес¬публіки (ЗУНР).
Як Президент зумів залучити до державного будівництва представників усіх політичних партій та рухів, усіх верств насе¬лення. Зосереджувався на проблемах соціальної політики. Про¬відною ланкою громадсько-політичного життя ЗУНР став За¬кон про вибори до сейму та закони з питань національної по¬літики. Особливого історичного значення набуло ініційоване Петрушевичем та урядом питання про соборність ЗУНР і УНР. Від імені українців Наддніпрянщини і Наддністрянщини цей державний Акт було схвалено офіційними делегаціями, а Євген Петрушевич обраний до складу Директорії. Однак постійно на¬пружена воєнна обстановка, посилення централізму в управ¬лінні, контрастність політичних заходів, різний політичний досвід, історичні традиції, релігійні погляди і різні зовнішньопо¬літичні впливи ускладнювали співпрацю урядів УНР і ЗУНР. Соціалісти-самостійники проводили агітацію за передачу Петрушевичу головування в Директорії, але це не вдалося. Президія Української Національної Ради 9.06.1919 р. передала Петрушевичу диктаторські повноваження ЗУНР, що було роз¬цінено Директорією як державний переворот, а Петрушевич виведений з її складу (4.07.1919 р.).
Для врегулювання напружених відносин з урядом УНР Пет¬рушевич висунув три умови: демократична політика як народ¬на, а не радянська, відставка соціалістичного уряду УНР, скасу¬вання міністерства у справах ЗУНР. Різні державницькі прин¬ципи та зовнішньополітичні орієнтації урядів УНР та ЗУНР поглибили напруженість в стосунках між ними, а також між їхніми лідерами. Петрушевич наполягав на автономії проводу ЗУНР та окремішності Української галицької армії (УГА) як репрезентантів західноукраїнської державності. Його особлива позиція проявилася в здачі галицьким командуванням Києва денікінцям, що знову ж загострило стосунки з УНР. Ці та на¬ступні політичні дії Петрушевича привели до розриву союзу УНР та ЗУНР. Тим не менше, до листопада 1919 р. Євген Петру¬шевич співпрацював із Симоном Петлюрою, хоч у роботі Директорії практично вже не брав участі.
Після підписання Декларації УНР з Польщею (2.12.1919 р.) Петрушевич на засіданні уряду ЗУНР у Відні розкритикував цей союз і односторонньо скасував Акт злуки від 22 січня 1919 р. Як зраду сприйняв уряд ЗУНР наступний діалог Директорії з Варшавою і весняний 1920 р. договір С. Петлюри з Ю. Пілсудським.
Уряд Петрушевича в еміграції продовжив дипломатичну бо¬ротьбу за українську державність.
Незважаючи на розпуск цього уряду за рішенням Ради по¬слів, Петрушевич продовжував дипломатичну боротьбу за пра¬во українців Галичини на національне
самовизначення, залиша¬ючись вірним державницьким поглядам та прагненням. Помер у Берліні в 1940 р.
Руденко Р. Г. Петрушевич Євген Омелянович / Р. Г. Руденко
// Державні, політичні та громадські діячі України:
політичні портрети. Кн. 1. – К., 2002. – С. 313-315.
* * *
Гафійчук Г. Діячі української державності / Г. Гафійчук // Обрії. – 2010. – № 1. – С. 63-65.
Арсенич П. То був український уряд / П. Арсенич / Галицька Просвіта. – 2008. – 22 лют.
Козловський Б. Помер він на чужині, бідний і забутий / Б. Козловський // Високий замок. – 2006. – 2 листоп. – С. 4.
Нагірняк О. Політичні зусилля Євгена Петрушевича не були марними / О. Нагірняк // Шлях перемоги. – 2006. – 7 черв. – С. 13.
Федорів О. Радянський фактор у політиці уряду Євгена Петрушевича / О. Федорів // Галичина. – № 10. – С. 261-267.
Руденко Р. Г. Петрушевич Євген Омелянович / Р. Г. Руденко // Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети. Кн. 1. – К., 2002. – С. 313-315.
Євген Петрушевич // Золота книга української еліти. Т. 2. – К., 2001. – С. 290-291.
Євген Петрушевич // Лялька Я. Літопис нескореної України. Кн. 5 / Я. Лялька. – Л., 2007. – С. 1032-1033.
Євген Петрушевич // Кульчицький В. С. Українська юриспруденція в персоналіях / В. С. Кульчицький. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 28.
Красівський О. Президент Західно-Української Народної Республіки / О. Красівський, А. Панчук // Українська ідея. Постаті на тлі революції. – К., 1994. – С. 156-172.
Коритко Р. Євген Петрушевич – президент ЗУНР / Р. Коритко // Літопис Червоної Калини. – Л., 1991. – № 1. – С. 32-34.

5 червня – 110 років від дня народження Василя Пашницького (1903-1941), педагога, організатора Станіславської обласної бібліотеки (нині обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка)

Серед експонатів виставки „Учи¬телі Прикарпаття, учасники визвольних змагань 1918-1920 рр.”, яка недавно демонструвалася в Музеї освіти Прикар¬паття, особливу увагу привертали мате¬ріали про вчителя Василя Пашницького – його життєвий шлях, повний само¬пожертви, трагічну долю. Не можна було без сліз слухати дочку професора Паш¬ницького пані Іду, яка на відкритті ви¬ставки розповідала про свого батька.
Згадаймо і ми кількома словами про цю гідну нашої пам’яті людину.
Народився в селі Вовчинцях (тепер в межах Івано-Франківська) в родині шевця Ми¬хайла Пашницького. Після закінчення виділової школи поступив у Станиславівську українську гімназію. Під час будівництва Української держави свідома молодь Галичини добровільно зголошується до національної армії. П’ятнадцятирічний Василь Пашницький з гімназійної лавки йде добровольцем в УГА і разом з нею прохо¬дить увесь її тернистий шлях перемог і поразок.
Повернувшись у Станіславів, записується знову до тре¬тього класу гімназії, з якого пішов захищати волю рідного краю. Утримувався репетиторством. Доношував військову форму і чо¬боти, голодував, але вчився на відмінно і тому отримав безплатне місце в учнівській бурсі. Крайня нужда і голод супроводжували весь період його навчання в гімназії, бо майже всі зароблені репе¬титорством гроші витрачав на книжки. Вже тоді був пристрасним бібліофілом. Був також активним учасником пластового руху і одним з керівників пластового куреня ім. Гетьмана Мазепи. Захо¬пився комуністичними ідеями і став членом КПЗУ. Але на поча¬тку 30-х років, розчарувавшись, вийшов із партії.
Після закінчення гімназії у 1927 році поступив у Львівський університет на гуманітарний відділ. На прожиття заробляв „лек¬ціями” і далі майже всі гроші витрачав на книжки. Його бібліотека налічувала вже понад тисячу томів. Не маючи де їх тримати, зберігав частково у друзів. Вільні від навчання та заробітків години проводив у бібліотеках, займався збором матеріалів з фольклору та етнографії. Ці матеріали пізніше ввійшли до книги, виданої у 1935 році у співавторстві з Й. Фальковським.
Після закінчення університетських студій, з 1 жовтня 1936 року, зайняв посаду контрактового вчителя у Станиславівській приватній українській жіночій гімназії УПТ „Рідна школа”. Матеріал учням умів подати настільки цікаво, що на його уроках панувала ідеальна тиша, хоч говорив майже пошепки через хво¬робу горла. Сам, зазнавши бідності, старався чим міг допомагати бідним учням: запрошував їх у гості, дозволяв користуватися своєю величезною бібліотекою, давав корисні поради.
З приходом Червоної армії українські гімназії були закриті. На базі української державної гімназії створено СШ № 3. Профе¬сорові Пашницькому було доручено новою владою створити у місті обласну бібліотеку. З великим ентузіазмом взявся він до цієї роботи. Сотні книг з приватних бібліотек, залишених власни¬ками напризволяще, поповнювали фонди бібліотеки. З першого березня 1940 р. йому запропоновано паралельно викладати українську мову та літературу у новоствореному учительському і інституті.
Та невдовзі з Міністерства культури УРСР приїхала комісія для перевірки роботи бібліотеки. Побіжно оглянули книгозбірню і наказали викинути всю „макулатуру”. Незважаючи на опір Пашницького, було вилучено і знищено всю „контреволюційну”, „націоналістичну” і „клерикальну” літературу. А незабаром було звільнено з роботи і самого директора Пашницького. Недовго йому довелося працювати і викладачем учительського інституту. 22 червня 1941 р., коли на Станіслав упали перші німе¬цькі бомби, професора Пашницького заарештували і на третій день розстріляли у дворі НКВС...
Адміністрація Музею освіти Прикарпаття вдячна пані Іді Пашницькій за матеріали про її батька, передані музею.
Василь Пашницький – засновник обласної бібліотеки // Гаврилів Б. Василь Пашницький: педагог, краєзнавець, бібліофіл / Б. Гаврилів, Ю. Угорчак, В. Передерко. – Івано-Франківськ, 2003. – 44 с.

* * *
Обласна державна бібліотека // Радянська Україна. – 1940. – 9 трав.

 

* * *

Василь Пашницький – засновник обласної бібліотеки // Гаврилів Б. Василь Пашницький: педагог, краєзнавець, бібліофіл / Б. Гаврилів, Ю. Угорчак, В. Передерко. – Івано-Франківськ, 2003. – 44 с.
Костюк Й. Пам’яті вчителя / Й. Костюк, С. Костюк-Процак // Галичина. – 2001. – 11 верес. – С. 5.
Василь Пашницький // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 119.
Василь Пашницький // Освітяни – учасники визвольних змагань. – Івано-Франківськ, 1995.
Угорчак Ю. Згадаймо його ім’я / Ю. Угорчак // Новий час. – 1994. – 7 трав.
Василь Пашницький // Літопис нескореної України. Кн. 1. – Л., 1993. – С. 195.
Дмитрів М. Ми схиляємося перед Вами / М. Дмитрів // Галичина. – 1991. – 29 серп.
Василь Пашницький // Макар В. Пройдений шлях. Т. 1. – Торонто, 1983. – С. 276, 429, 430, 431.

11 червня – 65 років від дня народження Дмитра Гриньківа (1948-2012), поета, письменника, члена НСПУ та НСЖУ, лауреата літературних премій ім. Тараса Мельничука, ім. Леся Гринюка, ім. Олекси Довбуша
Народився в с. Марківка Коломийського району. Навчався в Печеніжинській середній школі, працював на новобудовах Дніпропетровська, служив в армії (офіцер запасу). Навчався в Івано-Франківському інституті нафти і газу, звідки в 1973 році з третього курсу був арештований за антирадянську діяльність, засуджений як націоналіст за поглядами.
Покарання відбував у політичних таборах ГУЛАГу з відомими правозахисниками Левком Лук’яненком, Євгеном Сверстюком, Олесем Сергієнком, поетами Ігорем Калинцем, Тарасом Мельничуком, Олексою Різниченком, літературним критиком Іваном Світличним та іншими.
Літературною діяльністю займався ще зі шкільної парти, дописував у районні газети. Після відбуття покарання випускав підпільний альманах „Карби гір” (сім випусків до 1989 року). З 1990 року редагував газету „На переломі”, випуск якої припинився в 1995 році. З 1992 року член Національної спілки журналістів України.
З літературному доробку автора книжки поезії та прози „Подорож з червоного у синьо-жовте”, „Панас Заливаха”, „Скиби волі”, „Вусатий місяченько”, „Збур меча”, „Клеопатра”, „Повстанський псалтир”, історична повість „Мста”, повість про каторжанку „Тернистими шляхами”, спогади про поета Т. Мельничука „Політв’язня” та діяльність осередків УГС та УРП на Коломийщині „На вістрі перемін”, співавтор повісті „Криваві перехрестя”. В 2000 році прийнятий у члени Національної спілки письменників України. Публікувався в зарубіжних журналах „Визвольний шлях” (Лондон), „Авангард” (США), різних газетах, що видавались в Мюнхені, Лондоні, Канаді та Австралії. Періодично твори друкувались у часописах „Перевал” та „Буковинський журнал”.
Лауреат літературних премій ім. Тараса Мельничука, ім. Леся Гринюка, ім. Олекси Довбуша. Працював і мешкав в Коломиї.
Фото із сайту http://ntktv.ua/news/novyny
_kolomyshcyny/pomer_dmytro_gryn%60kiv/

* * *

Вінчальна сльоза : новели // Дзвін. – 2009. – № 7. – С. 64-74.
Гнате, йой : новели, оповіді, повість, нариси. – Івано-Франківськ : ЛІК, 2009. – 324 с.
Молитва Буявіра : (зі споминів повстанця) / Д. Гриньків. – Коломия, 2009. – 127 с.
Заклик : вірш // Галицька Просвіта. – 2007. – 1 листоп.
На вістрі перемін. – Коломия : Вік, 2006. – 124 с.
Сльоза калини. Повстанський псалтир // Під Франковою зорею. – Коломия, 2006. – С. 278-340.
Політ в’язня. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2005. – 148 с.
Збур меча : поезія. – Коломия, 2004. – 96 с.
Новела ; Поезії // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 147-154.
Досина трійця // Коломийська хвиля : зб. – Коломия, 2000. – С. 175-179.
Про волю марю, про любов співаю : поезії, проза // Перевал. – 2000. ¬– № 2-3. – С. 13-18.
До шлюбу : новела // Перевал. – 1997. – № 1. – С. 99-102.
Панас Заливаха : поезії. – Коломия : Світ, 1992. – 63 с.
Подорож з червоного у синьо-жовте : поезії. – Снятин : Прут Принт, 1992. – 80 с.
* * *
Світлої пам’яті Дмитра Гриньківа // Коломийські вісти. – 2012. – 26 січ. – С. 3.
Ніньовський В. На порозі сонце вповні / В. Ніньовський // Перевал. – 2011. – № 4. – С. 174.
Зварич І. Творчість колишнього дисидента / І. Зварич // Галичина. – 2011. – 19 лип. – С. 5.
Ткачук Л. Грім-гора / Л. Ткачук // Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 16 черв. – С. 12.
Гриньків Д. Я щасливий, що утвердився, як письменник : [розмова з громад.-політ. діячем і письм. / записала О. Романенчук] // Коломийські вісти. – 2010. – 20 лип. – С. 1, 13.
Ясінський Я. Вершини дисидента і літератора / Я. Ясінський // Галицька Просвіта. – 2008. – 20 черв. – С. 4.
Ясінський Я. Незгасне полум’я калини / Я. Ясінський // Галицька Просвіта. – 2008. – 5 січ.
Дмитро Гриньків // Васильчук М. Літературне краєзнавство / М. Васильчук. – Коломия, 2007. – С. 88-90.
Гриньків Дмитро // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2006. – С. 466.
„Вступися, прошу, вічний смутку...” : година патріотизму за творчістю Д. Гриньківа // Ласійчук М. Коли в душі народжується слово / М. Ласійчук. – Коломия, 2006. – С. 53-74.
Ясінський Я. Лірика політв’язня / Я. Ясінський // Галицька Просвіта. – 2006. – 9 листоп.
Дмитро Гриньків // Васильчук М. Коломийський азбуковник / М. Васильчук. – Коломия, 2000. – С. 49.

 

13 червня – 120 років від дня народження Дмитра Рудика (1893-1955), репресованого письменника, літературознавця і журналіста

Рудик Дмитро Петрович народився 1893 року в селі Стрільче на Прикарпатті в багатодітній селянській сім’ї. Початкову освіту здобув у рідному селі, продовжив навчання в місті Городенка, а в 1906 р. став учнем Коломийської української гімназії, яку успішно закінчив 1915 р. Провів в окопах всю імперіалістичну війну, а в 1917 році, опинившись на Східній Україні, оселився в м. Умані. Саме тут почав свою трудову і творчу діяльність.
Разом із передовою культурною і науковою громадськістю міста добився відкриття першої в Умані української гімназії, в якій мали змогу навчатися діти селян. Викладав у ній українську мову й літературу. Після реформи шкільництва на Україні ця гімназія стала трудовою загальноосвітньою школою № 1 імені Бориса Грінченка.
Дмитро Рудик розробив основні принципи нової системи навчання, яка була прийнята Другим уманським повітовим учительським з’їздом. Водночас активно займається літературною творчістю. 1919 року в уманському журналі „Громадське життя” видрукувана низка його критичних статей. В тому ж році виходить перша книжка Дмитра Рудика „От це людина, Борис Дмитрович Грінченко”. А в 1920 році побачив світ підручник „Короткий огляд українського письменства для середніх шкіл та самоосвіти”.
Наприкінці 1923 року Д. Рудика запрошують на працю до Києва. Тут він стає викладачем української літератури в школі № 71, а з 1926 р. очолює цю школу на посаді директора і розпочинає будівництво нового приміщення, яке було завершено в 1931 р. До речі, це була перша після революції українська школа-новобудова в м. Києві. Одночасно Дмитро Рудик активно працює і на літературній ниві. Будучи діяльним членом письменницької організації „Плуг”, він увійшов до складу ініціативної групи літераторів – вихідців із західних областей України, яка домоглася створення спілки революційних письменників „Західна Україна”. Ця ж ініціативна група добилася створення видавництва „Західна Україна” і розпочала випуск свого журналу та окремих книжок. Дмитро Рудик був активним членом редакційної колегії і провідним критиком. Він друкувався в журналах „Червоний шлях”, „Життя й революція”, „Зоря”, „Робітниця” (Вінніпег, Канада), його статті друкують газети „Комуніст”, „Більшовик”, „Літературна газета”. Виходили друком й окремі книжки.
На з’їзді спілки революційних письменників „Західна Україна”, який відбувся в 1930 році, головою цієї творчої організації було обрано Мирослава Ірчана, а його заступником Дмитра Рудика. Після з’їзду він готував до друку книжку критичних статей під назвою „Етюди західноукраїнської літератури”. Але 2 лютого 1933 р. його заарештували органи ОДПУ УРСР, безпідставно звинувативши в участі у контрреволюційній змові.
9 травня 1933 р. судова „трійка” ДПУ винесла йому вирок: десятилітнє заслання на Далекий Схід. Там справу Рудика знову переглянули позасудові органи і відправили його на Колиму. 1953 р. вже тяжко хворого Дмитра Петровича привезли до Києва, де він прожив лише два роки. Помер Рудик 30 травня 1955 року і похований на Байковому кладовищі.1 грудня 1959 р. постанова „трійки” при Колегії ДПУ УРСР від 9 травня 1933 р. була скасована за відсутністю доказів. Дмитро Рудик реабілітований після смерті.
// ukrlife.org/main/evshan/martyrolog_n.htm

* * *
Веркалець М. З гільйотини – у безсмертя / М. Веркалець // Українська періодика: історія і сучасність. – Л., 2002. – С. 625-632.
Войцехівська М. Дмитро Рудик / М. Войцехівська // Край. – 2003. – 21 черв.
Пушик С. Ще один із трагічного покоління / С. Пушик // Галичина. – 2003. – 26 черв.
Веркалець М. У супроводі ненії, чи пак – „інтернаціоналу” / М. Веркалець // Освіта. – 2002. – № 8-9. – С. 14.
Рудик Дмитро // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. – Косів, 1997. – С. 73.
Рудик Дмитро // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 128.
Романюк І. Хресна дорога Дмитра Рудика / І. Романюк // Рідна земля. – 1993. – 2 лип.
Рудик О. Засумуй, трембіто / О. Рудик // Галичина. – 1993. – 12 черв.

 

 

 

27 червня – 90 років виповнюється Євгену Паранюку (1923), книголюбу і меценату з Нью-Йорку, уродженцю с. Хмелівки Богородчанського району

Народився Євген Паранюк 27 червня 1923 року у мальовничому присілку Кусник неподалік сіл Хмелівки, Глибівки і Росільної Богородчанського повіту (тепер Богородчанського району). Зараз живе у Нью-Йорку (США).
Цьому чоловікові випали нелегкі життєві випробування. У рідній Хмелівці був активістом гуртка „Хліборобський вишкіл молоді”, вивчав історичні пам’ятки Галичини, брав участь у художній самодіяльності.
Яке б там не було життя-буття української діаспори, а рідний край наймиліший. У Сполучених Штатах Євген Паранюк познайомився із сином Івана Франка Захарія – Василем, який ділився з нашим земляком спогадами про великого Каменяра. Це допомогло пізніше письменникові і публіцистові Євгенові Паранюку написати кілька статей та видати книжку „Останні роки життя Івана Франка”.
Його власна книгозбірня поступово перепливає через океан в Україну. Сотні книжок стали дарунками бібліотек, шкіл і вищих навчальних закладів. Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка подаровані особливо цінні видання: 33-томна енциклопедія „Британіка” англійською мовою, 23-томна енциклопедія „Універсаліс” та енциклопедія „Гранд Лярус” з кольоровими ілюстраціями в 10-ти томах французькою мовою, 20 томів енциклопедії Брокґауза німецькою мовою, численні тлумачні словники, підручники, часописи та багато інших цінних видань.
Євген Паранюк – гордість нашого краю. Звичайна і незвичайна людина. Його діяльність назавжди вписана в літопис історії як її очевидця і творця. Віримо, що його друковані праці ще довго зберігатимуть своє наукове і джерельне значення для всіх, хто небайдужий до свого минулого і цікавиться сучасним.

* * *
Останні роки життя Івана Франка : спогади. – Івано-Франківськ, 2006. – 28 с.
Паранюки – рід простий, але славний. – Рівне : Волин. береги, 2003. – 160 с.
Український Голлівуд і Олександр Кошиць. – Івано-Франківськ, 2002. – 36 с.
Останні роки життя Івана Франка. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1998. – 16 с.
Спогади про Хмелівку. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1997. – 24 с.
Росільна : короткий іст.-краєзн. нарис. – Богородчани, 1996. – 16 с.

 

 

* * *

Приватна колекція Євгена Паранюка у фондах ІФОУНБ ім. І. Франка : каталог / Івано-Франківська ОУНБ ім. І. Франка ; [уклад. Л. В. Лапчук; відп. за вип. Л. В. Бабій]. – Івано-Франківськ, 2012. – 40 с.
Євген Паранюк: краєзнавець, дослідник української еміграції, меценат (до 85-річчя від дня народж.) : матеріали міжнар. наук. читань, 11-12 верес. 2008 р., м. Кам’нець-Подільський / Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. І. Огієнка, Наук. б-ка, Центр дослідж. історії Поділля Ін-ту історії НАН України, НТШ у Словаччині. – Нью-Йорк ; Кам’янець-Подільський ; Пряшів, 2009. – 151 с.
Євгенові Паранюку – 85 // Календар „Просвіти” на 2008 рік. – Ужгород, 2008. – С. 78.
Зі світу – по книжці : [про меценат. допомогу б-ці від мешканця США, нашого краянина Є. Паранюка] // Галицький кореспондент. – 2008. – 13 берез. – С. 18.
Мед із духовних сот : есеї : до 85-річчя Євгена Паранюка. – Івано-Франківськ, 2008. – 32 с.
Неповторні зустрічі. – Ужгород, 2007. – 183 с.
Шпильова В. Щоб знання стали гострими, як шабля / В. Шпильова // Голос України. – 2007. – 9 жовт. – С. 7.
Внесок Євгена Паранюка у Франкознавство // Календар „Просвіти” на 2006 рік. – Ужгород, 2006. – С. 113.
Стежки через стерні [про зустрічі з Є. Паранюком] // Петришин В. Івасикові сни / В. Петришин. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 75-91, 115-118.
Бабій В. Паранюки – рід простий, але славний / В. Бабій // Слово народу. – 2003. – 26 квіт.
Євген Паранюк : спогади, статті. – Івано-Франківськ, 2002. – 107 с.
Перович Л. Український Діоген із Хмелівки / Л. Перович // Галичина. – 2002. – 7 верес.
Лейбюк Т. Шле меценат покупки особливі – вічноцінні / Т. Лейбюк // Світ молоді. – 2000. – 29 верес.
Мірчук С. Безцінний дарунок бібліотеці / С. Мірчук // Західний кур’єр. – 2000. – 29 верес.
Пушик Т. Книга – найкращий подарунок : [про Є. Паранюка] / Т. Пушик // Експрес. – 2000. – 21-28 верес. – С. 9.

 

 

 

 

27 червня – 75 років виповнюється Олександру Смоляку (1938), прозаїку, члену НСПУ, лауреату премії обласної ім. Василя Стефаника (2006) та міської ім. Івана Франка (2009)

Народився в с. Займище Щорського району на Чернігівщині. Закінчив середню школу в м. Щорсі. Місцем служби в армії стало Прикарпаття (1957-1960). Після служби в армії – навчався в Івано-Франківській школі міліції. Але довго міліціонером не прослужив. Повернувся на військову службу і вступив на заочне відділення Літературного інституту ім. М. Горького в Москві, який блискуче закінчив. Одночасно видав книгу „Ноша” (1981). У 1983 році в часопис „Дніпро” друкує повість „Брат з братом”, за яку Олександр Смоляк отримує премію журналу. У цьому ж році вступає до Національної спілки письменників України.
Відслуживши в армії 26 років, Олександр Олексійович перейшов на журналістську роботу. Працював у різних газетах м. Івано-Франківська.
В 2006 році стає лауреатом обласної премії ім. В. Стефаника за книгу прози „В часи не Батиєві”, а в 2009 році – лауреатом премії ім. І. Франка за книгу „Річка снів і яви” (2008).
* * *

Річка снів і яви : [роман-хроніка]. – Коломия : Вік, 2008. – 407 с.
Або-або… // Перевал. – 2006. – № 4. – С. 115-136.
Ріка з вічності : з нової книжки // Під Франковою зорею. – Коломия, 2006. – С. 748-763.
У часи не-батиєві : оповідання, спогади. – Коломия : Вік, 2004. – 167 с.
Старомодна новела // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 385-392.
Колиска ; Займище ; Снов-ріка : новели // Галичина. – 1998. – 27 черв.
Посланець з далеких епох : оповідання // Перевал. – 1997. – № 3. – С. 26-32.
Замість запрошення до пуншу // Жито на камені. – Коломия, 1996. – С. 202-218.
Брат з братом : повість, оповідання. – К. : Рад. письм., 1988. – 268 с.
Ноша : повість, оповідання. – Ужгород : Карпати, 1981. – 272 с.

* * *
Смоляк О. Слово не терпить фальші : [розмова з письм. / записав В. Заник] // Вперед. – 2009. – 29 трав. – С. 7.
Олександр Смоляк // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 385-392.
Драбчук І. На життєвих дорогах... / І. Драбчук // Вперед. – 1998. – 4 лип.
Пушик С. Галичанин з Придесення / С. Пушик // Галичина. – 1998. – 27 черв.
Олександр Смоляк // Жито на камені. – Коломия, 1996. – С. 202-219.
Ганущак В. Життя багатогранне: Олександрові Смоляку – 50 / В. Ганущак // Комсомольський прапор. – 1988. – 25 черв.
Пушик С. Полудень письменника / С. Пушик // Прикарпатська правда. – 1988. – 26 черв.
Олександр Смоляк // Письменники Радянської України. 1917-1987. – К., 1988. – С. 554.
Рекемчук О. Ціна виношеного слова : [передм.] / О. Рекемчук // Смоляк О. Ноша. – Ужгород, 1981. – С. 3-8.

 

30 червня – 75 років виповнюється Володимиру Морозюку (1938), історику-краєзнавцю, автору багатьох книг з історії Прикарпаття

Народився 30 червня 1938 р. в с. Скоморохах Житомирського району Житомирської області у сім’ї військово¬службовця і вчительки. Батько загинув у 1942 р. Володимир переніс воєнне лихо¬ліття і голод 1946-1947 рр. на Вінниччині.
З 1948 р. – у м. Станіславі (Івано-Франківську), де 1955-го закінчив СШ № 5. Працював робітником будівельного майданчика тресту „Станіславліспром” (1955-1957 рр.). З 1957 р. по 1962 р. навчався на історико-філологічному факультеті Станіславського педагогічного інституту, де з благословення вченого бібліографа Станіславського педагогічного інституту Володимира Полєка прилучився до краєзнавчо-пошукової і публіцистичної роботи. 1959 р. в часописі „Комсомольський прапор” (м. Станіслав), а 1961-го в журналі „Народна творчість та етнографія” (м. Київ) з’явилися його перші фольклорні й історико-етнографічні публікації. Протягом 1962-1964 рр. – на строковій службі в Радянській армії, де закінчив курси офіцерів запасу військ зв’язку. Чотири роки був на комсомольській і партійній роботі в м. Івано-Франківську.
З 1968 р. до 1987 р. – кадрова служба у Збройних силах СРСР на офіцерських посадах на Житомирщині, Полтавщині, на річці Уссурі в Приморському краї, на Чукотці, у Південній групі військ в Угорщині, у Запоріжжі. Після звільнення в запас 1987 р. у званні майора працював інспектором Шевченківського райвійськкомату м. Запоріжжя, старшим інженером одного з відділів науково-дослідного об’єднання „НДКТІМ-сільгоспмаш” (м. Запоріжжя). 1993 р. повернувся до Івано-Франківська. Хоч куди закидала доля Володимира Морозюка, він завжди знаходив духовну потребу і час для своїх історико-краєзнавчих пошуків і літературно-публіцистичної діяльності. Перебуваючи на річці Уссурі, на китайському кордоні, написав історичну довідку про місто Іман, публікація якої в крайовому офіціозі стала одним із причинків до перейменування Імана (китайська назва) на Дальнєрєченськ: місто заснували російсько-українські поселенці. Результатом понад чотирьохлітнього побуту В. Морозюка на Чукотці стала його праця „Люди краю оленів (історико-етнографічні нотатки галичанина)”.
У Запоріжжі Володимир Морозюк дослідив історію заснування у колишньому Олександрівську (нині – Запоріжжя) на початку XX ст. громадсько-культурним діячем Феліксом Мовчановським унікального у світовій і вітчизняній педагогічній практиці навчально-виховного і виробничого закладу – Олександрівської Маріїнської школи-хутора для глухонімих дітей. За документальними матеріалами фондів Державного архіву Запорізької області опублікував розвідки про народознавчу діяльність запорізького історика, дослідника запорозького козацтва, о-ва Хортиці Якова Новицького, видатного педагога-реформатора школи Миколи Корфа та інших визначних особистостей Запорізького краю.
Найпліднішим для В. Морозюка є прикарпатський період його життя і діяльності. Ще 1968 р. окремим виданням вийшла його перша історико-краєзнавча книжка „Легендарна молодість батьків”. Згодом на сторінках республіканських і регіональних часописів було опубліковано його художньо-документальні розвідки про Ольгу Дучимінську – письменницю і страждалицю комуно-тоталітарного часу, статті та новели про громадсько-культурних і релігійних діячів родини Ганушевських, про молодіжне спортивно-пожежне Товариство „Луг” на Прикарпатті, про Товариство „Січ” і Українських Січових Стрільців. Низку дослідницьких матеріалів присвячено історії мистецького руху в Галичині: „Гнат Хоткевич і Гуцульський театр”, „Олекса Ремез і Гуцульський театр”, „Тернові стежки Платоніди Хоткевич”, „Галицький театр ім. І. Тобілевича”, „Микола Садовський і Галичина”, „Українська Республіканська капела в Станиславові”, „Мистецька родина Мошинських”, „Не забудьте пом’янути...” (із циклу „Т. Г. Шевченко і Прикарпаття”), „Олесь Весняний: поет, патріот, борець”, „Олексій Воропай і Гуцульщина”, „Іван Зубенко і Коломия” та ін. Він співавтор і співукладач п’ятого тому „Усусуси (Стрілецька Голгота)” серії „Літопис Голготи України” (Львів: „Сполом”, 2003).
Публіцистичні матеріали В. Морозюка друкувалися у численних часописах і альманахах, зокрема: „Народна творчість та етнографія”, „Родослав”, „Рада”, „Старожитності”, „Посвіт”, „Вітчизна”, „Рідна школа”, „Народознавство”, „Краєзнавство” (м. Київ), „Запорізька правда”, „Запорізька Січ”, „Запорозька старовина”, „Хортиця”, „Машиностроитель” (м. Запоріжжя), „Дзвін”, „Літопис Червоної Калини” (Львів), „Галичина”, „Новий час”, „Поліття”, „За незалежність”, „Рідний край”, „Перевал”, „Вперед”, „Галицька Просвіта” (м. Івано-Франківськ).
У творчому набутку письменника, публіциста і краєзнавця Володимира Морозюка – двадцять книжок, що побачили світ в івано-франківських видавництвах „Тіповіт” і „Гостинець”, виданих його власним коштом. Їх автор безкоштовно передає до фондів бібліотек, музеїв, архівів, літераторам, краєзнавцям.
Зібрані книжково-газетні колекції, філателістичні і нумізматичні колекції, фотодокументальні матеріали краєзнавець-ентузіаст безкоштовно передав до фондів Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею, Державного архіву Івано-Франківської області, Літературного музею Прикарпаття, Музею освіти Прикарпаття, де в кожному з них створено „Фонд Володимира Морозюка”.
Його документально-матеріальні зібрання зберігаються і у фондах Запорізького і Вінницького обласних краєзнавчих музеїв, Педагогічного музею України (м. Київ), Державного архіву Вінницької області, рукописного відділу Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Т. М. Рильського НАН України (м. Київ).
Нагороджений пам’ятною ювілейною медаллю Товариства охорони пам’яток історії та культури. Почесний член спілки краєзнавців Прикарпаття.
Письменник. Історик. Краєзнавець. Офіцер у відставці. Член НСПУ, НСЖУ Лауреат обласної премії ім. І. Вагилевича (2008 р.).
Морозюк Володимир // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття
/ М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 106-108.

* * *

Голоси здалека (Пом’яник - 12) / Морозюк В. ; Літ. музей Прикарпаття. – Івано-Франківськ : [Тіповіт], 2012. – 103 с. : іл.
На манівцях : (Село, загублене у часі. Новелетки з далекої минувшини). – Івано-Франківськ : Гостинець, 2011. – 81 с. : іл.
На манівцях [Електронний ресурс]. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2011. – 1 електрон. опт. диск
Іменний покажчик до історико-краєзнавчих видань [електронний ресурс]. – [Б. м. : б. в.], 2010. – 1 електорн. опт. диск
Іменний покажчик до історико-кразнавчих видань / упоряд. В. Морозюк ; Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка, Літ. музей Прикарпаття, Нар. музей освіти Прикарпаття. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2010. – 112 с.
Краєзнавчі візерунки. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2005. – 181 с.
Пом’яник. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2005. – 224 с.
Пом’яник – 2. – 2006. – 192 с.
Пом’яник – 3 (народознавча персоналія). – Івано-Франківськ : Гостинець 2006. – 188 с.
Пом’яник – 4 (народознавчі студії Прикарпаття). – Івано-Франківськ : Гостинець 2007. – 164 с.
Пом’яник – 5 (народознавчі образки-персоналії в національній історії). – Івано-Франківськ : Гостинець 2007. – 148 с.
Пом’яник – 6 (народознавчі студії). – Івано-Франківськ : Гостинець 2008. – 172 с.
Пом’яник – 7 (імена на карті Прикарпаття. Жежелівська трагедія. Острови пам’яті). – 2008. – 94 с.
Пом’яник – 8 (народознавчі замітки). – 2009. – 92 с. + (електрон. ресурс).
Пом’яник – 9. – 2010. – 103 с. + (електрон. ресурс)
Пом’яник – 10 (імена на землі Прикарпатський). – 2010. – 118 с. . + (електрон. ресурс).
Постаті, імена на Прикарпатті (Пом’яник – 11). – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2011. – 90 с.
В’язанка старожитностей : причинки до історії. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2004. – 175 с.
На гранях світла і тіней. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2004. – 208 с.
Червоні роси : Альм. Пам’яті і Милосердя. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2004. – 233 с.
Надщерблена доля : [із творч. набутку краєзнавця і публіциста у рік його 65-ліття]. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2003. – 256 с.
Немиринці-Курилівка. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2003. – 172 с.
У світі мистецьких чар. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2003. – 148 с.
...А зорі слізьми вмивалися. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2002. – 136 с.

* * *
Вівчар Б. „Пом’яники” Володимира Морозюка / Б. Вівчар // Галицька Просвіта. – 2011. – 8 верес. – С. 4.
Морозюк Володимир // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття / М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 106-108.
Зеленюк І. Четвертий „Пом’яник” В. Морозюка / І. Зеленюк // Галичина. – 2007. – 5 квіт. – С. 19.
Гордиця Є. 45 літ на ниві краєзнавства і публіцистики / Є. Гордиця // Університет. – 2005. – 1 верес.
Ємець О. Володимир Морозюк: „Болить мені наша історія” / О. Ємець // Морозюк В. На грані світла і тіней. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 175-177.
Баран Є. „Болить мене історія” / Є. Баран // Галичина. – 2003. – 2 серп.
Бойко Б. Володимир Морозюк / Б. Бойко // Перевал. – 1999. – № 3. – С. 27.

2 липня – 60 років виповнюється Марії Корпанюк (1953), поетесі, члену НСХУ (1982), лауреату обласної премії в галузі мистецтва, архітектури та дизайну ім. Ярослава Лукавецького

Марія Михайлівна Корпанюк народилася 2-го липня 1953 року у с. Суботові Галицького району Івано-Франківської області у родині вчителів. У 1972 році закінчила Косівський технікум народних художніх промислів, а згодом Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Є лауреатом обласної премії в галузі архітектури та образотворчого мистецтва ім. Я. Лукавецького.
З 1982-го року – член Національної спілки художників України. Її твори знаходяться в музеях України: Івано-Франківському художньому та краєзнавчому, а також у приватних колекціях України, США, Польщі.
У 1998 році була відкрита перша персональна експозиція у виставковій залі Івано-Франківського відділення Спілки художників України. Працює у Івано-Франківській художній школі та старшим викладачем кафедри мистецьких дисциплін Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Її вихованці завжди беруть участь у різних виставках, які проводить місцева Спілка художників, а також і за кордоном.
Є авторкою двох збірок віршів „Творяща глина” та „Ніким не бачені картини”. Поет Володимир Базилевський в анотації до збірки поезій Марії Корпанюк „Ніким не бачені картини” пише: „Творчість Марії Корпанюк – один із щасливих винятків. Мало сказати, що ця жінка тонко відчуває красу. Вона вміє утримувати душу в такій празниковій чистоті, що до неї не пристає леп буденщини. Такій душі – чутливо-вознесеній і напружено-зосередженій – доступна прихована суть речей і явищ. Буденне стає святковим, звичне незвичним. Орга¬нічний стан поетеси – зачудування. Звідси таке відчуття первозданності її пластичних пейзажів і той рідкісний у нашій поезії флер загадковості, що обдаровує невловністю наближення до таємниці. Корозія не торкнулася цього вірша. Він осяяний напрочуд спостережливим зором, містким повнотою чуттів. Він просторовий у тому плані, що в ньому завжди лишається місце для недоказаного. Мабуть, це той випадок, коли можна поміркувати про рафінованість як вияв душевної зіркості. Про відчуття віддаленої присутності Антонича. І слава Богу! Нечасто українська поезія дає привід для таких міркувань. Музика, до речі, важливий компонент її почерку. Настроєва цільність і рельєфність зображення і творять поезію. Хай же триває вона в часі і свідчить про невичерпність української творящої сили!”.

* * *

Пастель : альбом. – [Б. м. : б. в.], 2010. – 10 с. : іл.
Мій рідний край [Образотв. матеріал] : альб.-кат. листівок. – К. : АДЕФ-Україна, 2007. – 408 с.
Ніким не бачені картини : поезії. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. – 108 с. : іл.
Творяща глина : поезії. – К. : Молодь, 1987. – 56 с.

* * *
Шалкітене І. Марія Корпанюк і 92 її дітей : [про вист. малюнків вихованців худ. студій М. Корпанюк] / І. Шалкітене // Вечірній Івано-Франківськ. – 2010. – 27 черв. – С. 3.
Шегда Н. Діти малюватимуть із Марією Корпанюк / Н. Шегда // Репортер. – 2010. – 3 черв. – С. 7.
Творчість, як доля (образотвори Марії Корпанюк) // Лукань В. Вибрані статті про мистецтво, явища, постаті. – Івано-Франківськ, 2009. – С. 187-190.
Єрушевич Т. Глиняна і пастельна / Т. Єрушевич // Галицький кореспондент. – 2008. – 10 лип. – С. 20.
Корпанюк М. І дружиною, і художницею, і вчителькою люблю бути : [бесіда з худож. / записала Л. Тугай] // Галичина. – 2008. – 12 лип. – С. 7.
Корпанюк М. Творчість – це така кухня, про яку не можна розказати / М. Корпанюк // Івано-Франківський оглядач. – 2008. – 14 серп. – С. 9.
Телих Н. Малювати серцем і душею / Н. Телих // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 28 лют. – С. 20.
Тугай Л. Палітра – кольорова і привітна / Л. Тугай // Галичина. – 2008. – 24-30 лип. – С. 9.
Тугай Л. Сонячний дощ Марії Корпанюк / Л. Тугай // Галичина. – 2008. – 5 лип. – С. 8.
Я зроблена з пастелі і глини // Репортер. – 2008. – 3 лип. – С. 25.
„У квітах вічних і пахучих...” // Баран Є. Навздогін дев’яностим... : проза бібліофіла / Є. Баран. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 112-113.
Баран Є. У квітах вічних і пахучих : [про зб. поезій М. Корпанюк „Ніким не бачені картини” (Лілея-НВ, 2003)] / Є. Баран // Кальміюс. – 2005. – № 1. – С. 134-136.
Лукань В. Творчість як доля / В. Лукань // Галичина. – 2005. – № 11. – С. 277-279.
Лісконог О. Віртуозна поезія Марії Корпанюк / О. Лісконог // Західний кур’єр. – 2003. – 23 жовт.

 

4 липня – 150 років від дня народження Юліана Панькевича (1863-1933), професійного художника-графіка

Один з видатних українських малярів Юліан Панькевич (псевдонім Простен Добромисл) народився 4 липня 1863 р. у с. Устя-Зелене, тепер – Монастириського району Тернопільської області. З його ім’ям пов’язане становлення українського мистецтва кінця XIX – першої половини XX ст. Він відомий також як письменник і громадський діяч. Дитячі роки Ю. Панькевича минули в с. Васючин Рогатинського району та в містечку Єзуполі.
1884р. закінчив Бережанську гімназію. Малярства навчався у Школі Мистецтв у Кракові, коли її директором був Ян Матейко. Далі продовжував навчання у Відні.
Юліан Панькевич займався релігійним малярством, вносячи у нього народний колорит, різноманітні орнаменти, побутові деталі. Високу оцінку мали свого часу його картини „Ісус Христос”, „Богородиця”, „Сільська Мадонна”.
Під час канікул у 1885 р. студенти Львівського університету організували мандрівку з Тернополя до Чернівців. Ю. Панькевич тоді познайомився з Іваном Франком, змалював руїни монастиря під Теребовлею і замок.
Від 1892 працював у місті Станіслав (нині Івано-Франківськ) і селах Прикарпаття, зокрема на Рогатинщині, де організував хори, навчав малярству, оформляв хати-читальні, розписував церкви, записував фольклор, виступав на вічах. По селах Рогатинського району і всюди, де він перебував в останні роки до від’їзду на Східну Україну, пам’ятають його старожили як людину щирого серця, добродійну і сумлінну. Ось як занотував у „Книзі відгуків” на виставку творів художника в Рогатині 1963 р. житель П. С. Мельник: „Його знала в нашому селі кожна дитина, він жив серед нас таким же невеселим життям, як і сільські люди. Скромний, невибагливий, завжди зайнятий своєю працею. Він залюбки малював селян – чи то старих дідів, ґаздинь, чи заквітчаних молодиць, чи дітей, що пасли худобу на леваді. Ми завжди нишком дивувались, що такого привабливого може бачити він в нас – звичайних сірих людях. В селі його називали просто „Наш Добромисл” – якось ласкаво і гордо”.
З 1898 р. працював у Львові в „Товаристві для розвою руської штуки”. 1903 р. вийшла антологія української лірики „Акорди”, упорядником і редактором якої був Іван Франко, а художником-оформлювачем – Юліан Панькевич.
Портрет Т. Шевченка 1904 р. – один із кращих творів Ю. Панькевича. Тоді ж він намалював перший із своїх портретів Івана Франка. Це єдиний портрет Каменяра, зроблений з натури.
1918 р. вийшла з друку у Львові невеличка книжечка В. Гнатюка „Баронський син в Америці”. До десяти казок, уміщених у збірці, подано сорок ілюстрацій та двадцять заставок і кінцівок роботи Ю. Панькевича. Приблизно тоді ж на замовлення В. Гнатюка він виконав ілюстрації до збірки „Народні легенди”. Багато часу, творчої енергії віддав художник праці над ілюстраціями до „Слова о полку Ігоревім”, творів С. Руданського, Я. Щоголіва, а до повісті Г. Хоткевича „Камінна душа” зробив начерки околиць с. Криворівні Верховинського району.
Юліан Панькевич завжди відстоював реалістичний напрямок у малярстві. Він з обуренням виступав проти тих „знавців”, котрі дивилися за костюмами, а „лиць не бачили”. Художник, на думку Ю. Панькевича, мусить бути всебічно освіченою людиною.
Помер митець 1933 (за іншими версіями – 1934) р. в Харкові, де його надії на відродження культури в умовах Радянської України залишилися не здійсненими.

* * *
Доскалюк Н. Покликання – рятувати мистецтво / Н. Доскалюк // Галичина. – 2008. – 17 лип. – С. 19.
Драбчук І. Жив народом і з народом / І. Драбчук // Галицька Просвіта. – 2008. – 13 черв. ; 20 черв.
Мельник В. Мандрівний художник / В. Мельник // Галичина. – 2003. – 26 лип. – С. 8.
Мельник В. Скільки коштує галицький Ван Гог? / В. Мельник // Дзеркало тижня. – 2003. – № 234. – С. 18.
Шалкітене І. Юліан Панькевич: повернення / І. Шалкітене // Рідна земля. – 2003. – 22 лип.
Лазорко Я. Художник, просвітитель, патріот / Я. Лазорко // Народна воля. – 1998. – 15 лип.
Панькевич Юліан // Сеньків І. Гуцульська спадщина / І. Сеньків. – К., 1995. – С. 402.
Добро Простена Добромисла // Качкан В. Українське народознавство в іменах. Ч. 1 / В. Качкан. – К., 1994. – 336 с.
Панькевич Юліан // Страгора. – Л., 1994. – С. 81.
Левицький М. Юліян Панькевич / М. Левицький // Рогатинська земля. Т. 1. – Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1989. – С. 385-387.
Богдан Лепкий про Юліяна Панькевича // // Рогатинська земля. Т. 1. – Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1989. – С. 388-389.
Полєк В. Художник Юліан Панькевич / В. Полєк // Зоря. – 1988. – 7 трав.

15 липня - 65 років виповнюється Вірі Багіровоій (1948), поетесі, члену НСПУ, лауреату премії ім. М. Підгірянки (2000)

Багірова (з родини Николин) Віра Михайлівна народилася в 1948 році в с. Слобідка-Більшівцівська Галицького району Івано-Франківської області.
Почала друкуватися в 1964 р. збіркою ліричних віршів у районній газеті „Прапор перемоги”. В 1966р. вийшли її вірші у збірнику прикарпатських молодих авторів „Іскри юності”.
Закінчила Задністрянську середню школу зі срібною медаллю. Навчалася в Калуському хіміко-технологічному технікумі. За направленням Міністерства освіти працювала на Сумгаїтському хімкомбінаті в Азербайджані. Після повернення в Україну працювала на хімкобінаті Нового Роздолу на Львівщині, згодом обняла посаду начальника зміни в Івано-Франківському „Водоканалі”. Після виходу перших книжок та науки красного письменства в Ірпіні у Марії Пригари, за направленням Спілки письменників України, працювала кореспондентом в газетах „Політика і культура”, „Західний кур’єр”, „Дзвоник”.
Синочкові Віталику потрібен був віршик на свято. Мама надрукувала вірш про зайчика і з того часу продовжила працю на письменницькій ниві здебільшого дитячими творами. Зайчик привів на шпальти обласної газети „Комсомольський прапор” багато нових літературних персонажів, як от Придибеня, Шишкарик, Краплик та Краплинка.
Віршами на українській та російській мові дебютувала з 1967 року в обласній та республіканській пресі під своїм прізвищем, іноді під псевдонімом Мирослава Галицька.
З 1978 року і впродовж 25 років письменниця виступала перед дитячою аудиторією в дитячих садочках, школах, інтернатах, бібліотеках. Зустрічі приносили для обох сторін відкриття радощів спілкування. На жаль, це єдина авторка, що насаджує обережно і з любов’ю літературно-поетично-прозові основи християнської моралі.
За книгу для дітей „Свята земля” Віра Багірова у 2000 році нагороджена обласною просвітянською премією.
У доробку авторки багато казок. Казкове сприйняття світу, притаманенне малятам, поетеса трасформує у реальність ніжно, з тривожним почуттям до оточуючого. Мабуть, саме тому її твори легко запам’ятовують діти і дорослі.

* * *

Гарячі сонечка : (оповідки, казки та вірші). – Л., 2011. – 17 с. : іл.
Ми чекаємо Миколая : вірші, казки, оповід., п’єси для дітей / дизайнер Р. Полякова. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 148 с. : іл.
Вишиванка : [вірші] / худож. О. Крайківська. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 17 с.
Жива вода : оповід. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 75 с.
Славєння : поезія реліг. тематики. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 159 с.
Дванадцять свят : розробка темат. свят Е. Маркс. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2008. – 233 с.
Анелі : феєрії та казки. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. – 128 с. : іл.
Первоцвіт : пісенник для дітей на слова Віри Багірової. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. – 119 с.
Ялинка : вірші, казки, оповіді, невеличкі п’єси, пісні для малят та школяриків. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. – 144 с.
Свята земля : зб. творів катехит.-філософ. змісту (для батьків і дітей, вчителів і вихователів, для всіх християн). – Галич, 2000. – 136 с.
Хай Бог вас береже : вірші. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1999. – 148 с.
Гуцулик : вірші. – К., 1997. ¬– 14 с.
Бог любить нас : вірші для дітей. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1996. – 80 с.
Творіння божої краси : книжечка для дітей. – Івано-Франківськ, 1993. – 49 с.
Церковна абетка : книжечка для дітей. – Івано-Франківськ, 1993. – 60 с/

* * *
На здобуття премії імені Лесі Українки [висунуто тв. „Жива вода”, „Дванадцять свят” В. Багірової] // Літературна Україна. – 2011. – 3 лют. – С. 11.
Багірова В. Слово автора новонародженої книжки „Славення” / В. Багірова // Західний кур’єр. – 2010. – 18 лют. – С. 15.
Дитинство від Віри Багірової // Івано-Франківський оглядач. – 2010. – 8 квіт. – С. 13.
Конвалюк Є. Свято для письменниці / Є. Конвалюк // Вечірній Івано-Франківськ. – 2009. – 21 трав. – С. 3.
Мончук О. Дванадцять місяців – дванадцять свят / О. Мончук // Галичина. – 2009. – 24 берез. – С. 8.
Шалкітене І. Жива вода / І. Шалкітене // Вечірній Івано-Франківськ. – 2009. – 19 листоп. – С. 13.
Боєчко Ю. Відчуваю присутність Ангелів / Ю. Боєчко // Нова Зоря. – 2006. – 14 квіт.
Віра Багірова : біогр. довід. Поезія // Дивосвіт „Веселки” : антол. л-ри для дітей та юнацтва. Т. 3. – К., 2005. – С. 568-571.
Віра Багірова // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 36-48 ; Жито на камені. – Коломия, 1996. – С. 34-48 ; Яворове листя. – Коломия, 1996. – С. 35-39.

24 липня – 85 років виповнюється Володимиру Грабовецькому (1928), вченому-історику, академіку АНВШ України, доктору історичних наук,
професору Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, лауреату обласної краєзнавчої премії ім. В. Полєка (2010)

Народився 24 липня 1928 року в селищі Печиніжині на Коломийщині в сім’ї селянина-ткача, учасника національно-визвольних змагань 1918-1920 років. Початкову освіту здобув у рідному селі. Навчався в Коломийській українській гімназії (1939 р.), малій духовній семінарії у Львові (1942-1944 рр.). Закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1952 р.), після чого вчителював на Львівщині. З 1953 року працював старшим науковим співробітником відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР у м. Львові.
Науково-педагогічна діяльність В. Грабовецького поділяється на два періоди – львівський та івано-франківський. 25 років працював у м. Львові (1953-1975 рр.). З 1975 р. працює в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. З 1990-го 17 років очолював кафедру історії України. У 1958-му захистив кандидатську („Селянський рух на Прикарпатті у другій половині XVII ст.”), а в 1968 році – докторську („Антифеодальна боротьба карпатського опришківства в XVI-XIX ст.”) дисертації. Отримав наукове звання старшого наукового співробітника (1962 р.).
Володимир Васильович – двічі відмінник освіти України (1997 р., 2000 р.), почесний професор кафедри українознавства Українського державного університету (м. Москва, 2003 р.), почесний доктор Ужгородського національного університету (2004 р.), почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2007 р.), почесний завідувач кафедри історії України Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, народний історик Прикарпаття (2009), почесний член 12-ти наукових і освітньо-громадських товариств, нагороджений 35-ма урядовими та громадськими і вишівськими почесними грамотами і дипломами.
Наукові праці історик друкував у ряді країн Європи і Америки. Володимир Грабовецький створив свою Прикарпатську історичну школу. Лауреат премії імені Івана Вагилевича (1991р.), імені Івана Крип’якевича (1998 р.), імені Василя Стефаника (2001р.), імені Дмитра Яворницького (2008 р.). Почесний громадянин 11-ти міст і сіл Івано-Франківщини, Львівщини та Черкащини за написання монографій з історії цих населених пунктів (м. Коломиї, 1996 р., с. Уторопів, 1997 р.; м. Галича, 1998 р.; м. Калуша, 1999 р.; с. Печеніжина, 2000 р.; с. Княгинина, 2001 р; с. Іванівці, 2001 р; с. Грабівки, 2002 р; с. Долини, 2003 р; с. Підлісся, 2006 р.; с. Моринець, 2008 р.¬)
Володимир Грабовецький нагороджений чотирма урядовими орденами „Пошани” (1989 р.), „За заслуги” III ступеня (1998 р.), „За заслуги” II ступеня (2008), „За розбудову України” (2009 р.) та шістьма медалями, зокрема срібною медаллю з нагоди 2000-ліття Різдва Христового (2000 р.).
Ухвалою Президента АН ВШ України від 19 грудня 2004 року за монографію „Ілюстрована історія Прикарпаття” академіку Володимирові Грабовецькому присуджено премію (номінація „Монографія”) та вручено медаль імені Івана Крип’якевича АН ВШ України.
Сфера його наукових досліджень – вивчення історії України періоду середньовіччя та нового часу. Опублікував понад 1000 наукових і науково-популярних праць, серед яких 45 монографій, 85 окремих видань, 950 статей з історії України, зокрема Прикарпаття. Він автор шести опублікованих „Нарисів історії Прикарпаття” (1992-1995 рр.) і трилогії „Ілюстрована історія Прикарпаття” (2002-2004 рр.), трилогії „Шашкевич і Шевченкіана” (2006-2007 рр.), трилогії „Українські святині Прикарпаття крізь століття” (2000 р., 2009 р., 2009 р.). П’ятдесят років досліджував наукову проблему „Карпатське опришківство XVI-XIX ст.” та життя і діяльність легендарного героя України Олекси Довбуша. Видав про нього 150 праць і протягом півсторіччя збирав історико-літературно-мистецькі експонати, на базі яких спромігся відкрити Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша (1995 р.), директором якого є і сьогодні та готується відзначити 310-річчя уродин легендарного героя.
Грабовецький Володимир // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття
/ М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 48-49.

( додатково див. календар за 2008р.)
* * *
Історія Покутської землі XV-XVII ст. в літописі та ілюстраціях : до 600-річчя першої письмової згадки. Т. 1 / Грабовецький В. ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. історико-мемор. музей Олекси Довбуша ; [упоряд. Ю. Крайчук ; вступна ст. М. Вишиванюка ; передм. В. Грабовецького]. – 2-е вид., допов. – Івано-Франківськ, 2011. – 256 с. : іл., схеми.
Історія Покутської Хмельниччини 1648-1655 рр. в літописі та ілюстраціях : до 600-річчя першої письмової згадки. Т. 2 / Грабовецький В. ; Упр. культури Івано-Франків. облдержадмін., Івано-Франків. держ. історико-мемор. музей Олекси Довбуша ; [упоряд. Ю. Крайчук ; передм. В. Грабовецького ; вступна ст. Сигидина М.]. – 2-е вид., допов. – Івано-Франківськ, 2011. – 240 с.
Історія Покутської землі XVII-XVIII ст. в літописі та ілюстраціях : до 600-річчя першої письмової згадки. Т. 3 / Грабовецький В. ; Упр. культури Івано-Франків. ОДА, Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша ; [упоряд. Ю. Крайчук ; передм. В. Грабовецького]. – 2-е вид., допов. – Івано-Франківськ, 2011. – 304 с. : іл., схеми.
Мої незабутні Винники у літописі та ілюстраціях : за спогадами минулих літ / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша. – Івано-Франківськ, 2011. – 284 с. : іл.
350 років крокує в історії місто Івана Франка : [монографія]. Ч. 8 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. історико-мемор. музей О. Довбуша. – 2-е вид., допов. – Івано-Франківськ, 2011. – 459 с.
Василь Баюрак – бойовий побратим і наступник Олекси Довбуша : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 2 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 48 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Виникнення і Воскресіння Довбушевої світлиці у Івано-Франківську. Вип. 13 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – Вид. 2-е, доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 80 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Іван Бойчук – бойовий побратим і наступник Олекси Довбуша : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 4 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 80 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Гетьман Пилип Орлик та його перша конституція на Україні і у світі : наук. зап. музею Олекси Довбуша / Грабовецький В. ; Каф. історії України, Ін-т історії і політології ПНУ ім. В. Стефаника, Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша ; [упоряд. Ю. Кравчук]. – Івано-Франківськ, 2010. – 88 с.
Гетьман Григорій Лобода та його найстаріша печатка Війська Запорізького 1595 р. : наук. зап. музею О. Довбуша / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 2-е вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 54 с. : іл.
Василь Грабовецький: життя, стрілецька, громадсько-політична та культурна діяльність в першій половині ХХ ст. : до 125-річчя уродин. Ч. 1. – Івано-Франківськ, 2010. – 163 с.
Громовий топір Олекси Довбуша та його історична доля : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 8 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 28 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Олекса Довбуш в історії України : наук. зап. музею О. Довбуша до 310-річчя уродин. Вип. 1 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 40 с. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Олекса Довбуш – легендарний лицар Карпат : зб. основ. док. до 130-річчя уродин нац. героя : наук. зап. музею О. Довбуша. – 3-є вид., допов. – Івано-Франківськ, 2010. – 350 с. : іл.
Запорізьке козацтво і Українська гетьманська держава ХVI-XVIII cт. в літописі та ілюстраціях : наук. записки музею Олекси Довбуша до 520-річчя укр. козацтва / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша. – 2-е вид., допов. – Івано-Франківськ, 2010. – 495 с.
Запрошення і програми наукових конференцій з історичної Довбушіани : вип. 12 : до 310-річчя уродин : наук. зап. музею О. Довбуша / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 2-е вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 60 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Івано-Франківський державний історико-меморіальний музей Олекси Довбуша : довідник-путівник : наук. зап. музею О. Довбуша до 310-річчя уродин легендарного героя / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша. – Івано-Франківськ, 2010. – 259 с.
Із серії уявних портретів Олекси Довбуша : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 11 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 44 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань ).
Легендарні скарби Олекси Довбуша : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 10 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 32 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Легендарні скелі та печери Олекси Довбуша : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 9 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 52 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серіїї коротких видань).
Народна героїня Ганка Баюрак : до 310-річчя загибелі : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 3 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 2-е вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 20 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Особисті вислови Олекси Довбуша : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 5 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 2-е вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 32 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Побут опришківського загону Олекси Довбуша : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 6 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 36 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких видань).
Професор Михайло Марченко – історик України : до 110-річчя уродин. – Івано-Франківськ, 2009. – 115 с.
Так виглядав Олекса Довбуш : наук. зап. музею О. Довбуша. Вип. 7 / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей О. Довбуша. – 3-є вид., доп. – Івано-Франківськ, 2010. – 20 с. : іл. – (Історична Довбушіана у серії коротких нарисів).
Героїчне минуле України у поетичній спадщині Кобзаря : до 200-річчя з дня уродин. – Івано-Франківськ, 2009. – 27 с.
Олена Грабовецька-Рибак – моя незабутня сестра : за спогадами минулих літ : до 100-річчя уродин. – Івано-Франківськ, 2009. – 51 с.
З історії некрополя Маркіяна Шашкевича : до 200-річчя з дня уродин / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. історико-мемор. музей О. Довбуша. – Івано-Франківськ, 2009. – 15 с.
З історії некрополя Тараса Шевченка : до 200-річчя з дня уродин. – Івано-Франківськ, 2009. – 47 с.
„Кобзар” Тараса Шевченка – безсмертний у віках України : до 200-річчя з дня уродин. – Івано-Франківськ, 2009. – 11 с.
Літопис Галицького замку та середньовічна фортифікація міста Галича. – Івано-Франківськ, 2009. – 67 с.
Мої незабутні подорожі по кобзаревих шляхах та ювілейні шевченківські вечори : за споминами минулих літ : до 200-річчя з дня народж. – Івано-Франківськ, 2009. – 27 с.
Моринці. Сторінки історії села Тараса Шевченка : до 200-річчя з дня народж. / Грабовецький В. ; Неумитий В. – вид. 2-е. – Івано-Франківськ, 2009. – 67 с.
Незабутня „Веснівка” Маркіяна Шашкевича та туга за його рідним Підлиссям. – Івано-Франківськ, 2009. – 11 с.
Перший гомін дзвону до 200-річчя уродин М. Шашкевича і Т. Шевченка, 2011 і 2014 рр. : з Печеніжинської презентації. – Івано-Франківськ, 2009. – 71 с. – (Наукові записки Прикарпатської історичної школи).
Перший гомін дзвону до 200-річчя уродин М. Шашкевича і Т. Шевченка, 2011 і 2014 рр. : з унів. презентації / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. іст.-мемор. музей Олекси Довбуша. – Івано-Франківськ, 2009. – 91 с. – (Наукові записки Прикарпатської історичної школи).
Підлисся. Тисячолітній літопис села Маркіяна Шашкевича : до 200-річчя з дня народж. – Івано-Франківськ, 2009. – 67 с.
Скульптурна Довбушіана Валентина Борисенка : (до 80-річчя з дня народж.). – Івано-Франківськ, 2009. – 119 с. – (Наукові записки Прикарпатської історичної школи).
Поетизовані сторінки історії героїчного минулого із творчості Маркіяна Шашкевича : до 200-річчя з дня уродин. – Івано-Франківськ, 2009. – 23 с.
Українські святині Прикарпаття крізь століття. Т. 3. – 2-е допов. вид. – Івано-Франківськ, 2009. – 291 с. : іл.
Тарас Шевченко і поема „Гайдамаки” : до 200-річчя з дня народж. / Грабовецький В. ; Івано-Франків. держ. історико-мемор. музей О. Довбуша. – Івано-Франківськ, 2009. – 39 с.
Тарас Шевченко у картинах, світлинах, автопортретах, портретах художників і в скульптурі. – Івано-Франківськ, 2009. – 19 с.
Андрей Шептицький і Прикарпаття : до 110-ліття його вступу на єпископський престіл Станіславівської Єпархії. Т. 2. – 2-е вид., допов. – Івано-Франківськ, 2009. – 227 с.
Культура Печеніжина крізь століття. – Івано-Франківськ ; Печеніжин, 2008. – 371 с. – (Наукові записки Прикарпатської історичної школи).
Легендарні опришки-лицарі Карпат (ХVI-ХІХ ст.) в літописі та ілюстраціях : моногр. / Грабовецький В. ; ПНУ ім. В. Стефаника: Ін-т історії і політології ; Івано-Франківський іст.-мемор. музей Олекси Довбуша. – 2-е вид., доп. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2008. – 463 с. : іл.
Моринці : сторінки історії села Тараса Шевченка та вшанування Кобзаря / В. Грабовецький, В. Неумитий. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2008. – 343 с.
Національно-визвольні змагання на Долинщині та Калущині в ХVI-XVIII ст. : наук. записки. – Івано-Франківськ, 2008. – 111 с.

* * *

Грабовецький В. „Нам є чим гордитися” : [розмова з акад., д-ром істор. наук В. Грабовецьким / записала Г. Плугатор] // Експрес. – 2010. – 28-30 трав. – С. 12.
Крайчук Ю. Світова слава Тараса Шевченка стала ближчою / Ю. Крайчук // Галичина. – 2010. – 6 берез. – С. 8.
Найкращого краєзнавця нагородили премією [обл. премією ім. В. Полєка] // Галичина. – 2010. – 30 груд. – С. 2.
Бойчук З. У Печеніжині презентовано трилогію Шашкевичіани і Шевченкіани / З. Бойчук // Вечірній Івано-Франківськ. – 2009. – 25 трав. – С. 16.
Гнилиця М. З думками про Україну / М. Гнилиця // Рідна земля. – 2009. – 27 берез. – С. 5.
Мельник В. Презентовано трилогію про Т. Шевченка і М. Шашкевича / В. Мельник // Галичина. – 2009. – 21 берез. – С. 2.
Маковський Т. До 200-річчя уродин геніїв / Т. Маковський // Нова Зоря. – 2009. – 17 квіт. – С. 11.
Шашкевичіана і Шевченкіана в творчості Володимира Грабовецького : до 200-річчя уродин двох великих українців. – Івано-Франківськ, 2009. – 339 с.
Академік Володимир Грабовецький в автографах відомих діячів науки та культури України : присвяч. 80-річчю з дня народж. / [упоряд. М. Вегеш]. – Івано-Франківськ, 2008. – 99 с.
Грабовецький В. Не можу прожити дня без написаного рядка : [розмова з акад. проф. В. Грабовецьким / записала Н. Палій] // Експрес. – 2008. – 7-14 серп.
Домашній музей академіка Володимира Грабовецького : путівник-довід. / В. Марчук. – Івано-Франківськ, 2008. – 131 с.
Життя і творчість академіка Володимира Грабовецького в книгах його
біографів : присвяч. 80-річчю з дня народж. / [упоряд. Ю. Срайчук]. – Івано-Франківськ, 2008. – 55 с.
Кугутяк М. Слово про ювіляра / М. Кугутяк // Краєзнавець Прикарпаття. – 2008. – № 12. – С. 72-75.
На вівтар історії України : ювіл. зб. на пошану акад. АН Вищої шк. України, проф. В. Грабовецького. – Івано-Франківськ, 2008. – 563 с.
Проскуряков О. Легенди академіка Володимира Грабовецького / О. Проскуряков // Вільний голос. – 2008. – 13 листоп. – С. 9.
Слово про ювіляра : до 80-річчя творчого злету акад. Володимира Грабовецького / М. Кугутяк, І. Райківський. – Івано-Франківськ, 2008. – 79 с.
Чемеринський А. Вшанували академіка / А. Чемеринський // Прикарпатська правда. – 2008. – 1 серп. – С. 7.
Чемеринський А. Нове дослідження академіка / А. Чемерниський // Галицька Просвіта. – 2008. – 5 груд. – С. 8.
Довбушіана Володимира Грабовецького : зб. відгуків. Ч. 4 / упоряд. М. Вегеш. – 2-е вид., доп. – Івано-Франківськ, 2007. – 132 с.
Життя і творчість Володимира Грабовецького в оцінці його сучасників : зб. відгуків. Ч. 3 / упоряд. М. Вегеш. – 3-є вид, доп. – Івано-Франкіськ, 2007. – 87 с.
Книги Володимира Грабовецького з історії Прикарпаття Х-ХVІІІ ст. в оцінці українських істориків : зб. рец. Ч. 1 / упоряд. М. Вегеш. – 2-е вид., допов. – Івано-Франківськ, 2007. – 155 с.
Вегеш М. Академік Володимир Грабовецький – визначний історик України / М. Вегеш. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2006. – 432 с.
Вуянко М. Прикарпатська історична школа академіка Володимира Грабовецького / М. Вуянко. – Івано-Франківськ, 2006. – 96 с.
Володимир Грабовецький – почесний громадянин десяти сіл і міст Прикарпаття і Львівщини / упоряд. і авт. передм. В. Марчук. – Івано-Франківськ, 2006. – 44 с.
Академік В. Грабовецький : Світлини з життя, науково-педагогічної та громадської діяльності. – Івано-Франківськ, 2004. – 43 с.
Академік Володимир Грабовецький – учасник наукових конференцій 1954-2004 / упоряд. В. Скомаровський. – Івано-Франківськ, 2004. – 43 с.
Бурнашов Г. Академік Володимир Грабовецький : із життєвих доріг акад. / Г. Бурнашов. – Тернопіль, 2002. – 68 с.
Академік В. Грабовецький у творчості українських художників. – Івано-Франківськ, 2000. – 24 с.

2 серпня – 70 років виповнюється Петрові Шкраб’юку (1943), доктору історичних наук, поету, науковцю, публіцисту

Народився Петро Шкраб’юк в селі Пужники Тлумацького району на Івано-Франківщині. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Сьогодні – доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу нової історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, за сумісництвом – викладач факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка (читає на кафедрі зарубіжної преси та інформації спецкурс „Українці в світовій культурі”).
Член Національної спілки журналістів і Національної спілки письменників України. Автор 18 книг поезії та документальної історичної прози. Лауреат премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (2004) за книгу „Крехів: дороги земні і небесні” та премії ім. В’ячеслава Чорновола (Львів, 2007) в номінації „Журналістика та публіцистика” (за низку передач у тематичній програмі „Дорога до Храму” на радіо „Незалежнісь” та „Воскресіння”.
фото із сайту http://www.lnu.edu.ua/faculty/jur/kaf_zp/k-zp-vykl.htm

* * *

Усе це, Господи, Твоє : [вірш] // Пам’ять століть відтворена у слові. – К., 2004. – С. 377.
Крехів: дороги земні і небесні. – Л. : Місіонер, 2002. – 416 с.
Передзвін : поезії. – Л. : Місіонер, 1998. – 336 с.
Попід золоті ворота : Шість елегій про родину Калинців. – Л. : Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. – 520 с.
Виноградник Господній: історія життя о. д-ра Йосифа Кладочого. – Л. : Місіонер, 1995. – 280 с.
Непроминальність : поезії. – Л. : ЛОГОС, 1993. – 112 с.
Одвічний день жнив. – Л. : Каменяр, 1984. – 32 с.
Вересневі знамена : поезії. – К. : Молодь, 1979. – 70 с.

* * *
Мартинов В. „І вічністю брунькує кожна мить” / В. Мартинов // За вільну Україну. – 2005. – 17 груд.
Світло поетичних рядків // Якубовська М. У дзеркалі слова / М. Якубовська. – Л., 2005. – С. 544-552.
Шкраб’юк П. Життя дає сюжети / П. Шкраб’юк // За вільну Україну. – 2005. – 7 лип. – С. 11.
Якубовська М. Віддзеркалення / М. Якубовська // Дзвін. – 2005. – № 5-6. – С. 68.
Присяжний М. Поет – це теж душпастир / М. Присяжний // Пам’ять століть відтворена у слові. – К., 2004. – С. 376.
Козловський Б. Петро Шкраб’юк серед зір і людей / Б. Козловський // Високий замок. – 2003. – 20 листоп.
Назарук В. Ловлячи птаху вічності... / В. Назарук // Галичина. – 2003. – 18 верес.
Штурнак З. Усюди дух живий / З. Штурнак // Злагода. – 2003. – 2 серп.

 

20 серпня – 75-ліття від дня народження Тараса Мельничука, поета, лауреата Національної премії ім.Т. Шевченка

Мельничук Тарас Юрійович народився 20 серпня 1939 р. в селі Уторопи Косівського району Івано-Франківської області. Після закінчення десятирічки працював коректором районної газети „Радянська Гуцульщина”, далі – в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у лавах Радянської армії. 1958 р. вступає до Чернівецького держуніверситету. На третьому курсі покидає навчання, їде по комсомольській путівці на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, далі – впродовж двох років працює теслею на будовах Красноярського краю. 1964 р. знову поновлюється в університеті, з якого через півтора року за вільнодумство відраховують. Після цього працює в редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська.
1967 року у видавництві „Карпати” виходить перша збірка віршів „Несімо любов планеті”. У 1967 році вступає на заочне відділення Московського літературного інституту. Здає рукопис збірки віршів „Чага” у видавництво „Карпати” і „Радянський письменник”, що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року під час масового ув’язнення української інтелігенції.
Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975 року. Знаходиться під наглядом органів безпеки. У квітні 1979 року за „вчинення опору працівникові міліції”, а насправді за антирадянську діяльність, арештований. Далі – кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи.
У застійні сімдесяті роки доля цього талановитого поета склалася драматично. Своїми чесними рядками Тарас Мельничук уже тоді наближав перебудову. Його вірші ввібрали у себе і мужню висоту Карпатських гір і вільний дух східно-українських полів.
У 1990 р. поет був прийнятий до Національної спілки письменників України, тоді ж йому була присуджена премія газети „Літературна Україна” ім. Володимира Сосюри за добірку віршів, надрукованих в цій газеті.
За нигу „Князь роси” 1992 року удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Збірка поезій „Чага” – побачила світ у Коломийській друкарні ім. Шухевича 1994 року завдяки її директору Михайлові Андрусяку.
Останні роки прожив у Коломиї. Відійшов у вічність 29 березня 1995 року. Похований, як і заповідав, на батьківськім обійсті в с. Уторопи Косівського району.
Фото із сайту http://ifoonsku.ucoz.ua
(додатково див. календар за 2008 р.)

* * *
Зимозелень : твори. – Косів : Писаний Камінь, 2006.– 264 с.
Міражі на червоній межі : з неопубл. // Перевал. – 2004. – № 1. – С. 58-71.

Твори в 3-х т. Т. 1-2. – Коломия : Вік, 2003.
Т. 1. Поезії. – 2003. – 256 с.
Т. 2. Поезії. – 2003. – 256 с.
Т. 3. Кн.1. Поезії. – 2006. – 496 с.
Поезії // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 260-264.
Сто пісень калині : поезії // Перевал. – 2001. – № 1-2. – С. 231-241.
Стонадцять струн цимбали мають // Коломийська хвиля. – Коломия, 2000. – С. 40-45.
Поезії // Яворове листя. – Коломия, 1996. – С.745-88.
Чага : поезії. – Коломия : Вік, 1994. – 175 с.
Князь Роси : вірші. – К. : Молодь, 1990. – 152 с.
Із-за грат : поезії / Передрук самвидав. поезій з України. – Балтимор ; Торонто, 1982. – 83 с.
Несімо любов планеті : поезії. – Ужгород : Карпати, 1967. – 43 с.

* * *
„Мельничукознавці” на могилі поета: Спроба виправити десятки вигадок про поета, його творчість і долю // Пушик С. Блискавиці б’ють у найвищі дерева : повість, есеї / С. Пушик. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 126-167.
Земні дороги небожителя // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. Т. 1 / В. Качкан. – Л. ; Івано-Франківськ ; Коломия, 2010. – С. 338-356.
Пена Л. „Усе потрібне, все важливе, що в твоїй рідній стороні”: гуцульські діалектні риси в поезії Тараса Мельничука / Л. Пена // Вісник Прикарпатського університету: Філологія. Вип. 27-28. Івано-Франківськ, 2010. – С. 138-144.
„Живу тобою, Україно!” // Поетичний театр. – Коломия, 2008. – С. 154-179.
Козак Б. Це було так недавно, це було так давно, або Дивосвіт ніжного променя / Б. Козак // Німчич. 2008. – Вижниця, 2008. – С. 82-88.
Курищук Г. Гуцульщина у творчості Тараса Мельничука / Г. Курищук // Німчич. 2008. – Вижниця, 2008. – С. 89-92
Мельничук Тарас // Васильчук М. Літературне краєзнавство / М. Васильчук. – Коломия, 2007. – С. 70-71.
Григорук А. Поет з високим слова даром / А. Григорук // Праці НТШ. Т. 2. Краєзнавство. – Косів, 2006. – С. 114-123.
Жертовний вогонь Тараса Мельничука. 1938-1995 // Рибак І. Нескорені: героїчні сторінки літератури Прикарпаття / І. Рибак. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 224-253.
„На Вкраїну дорога моя, на Вкраїну...” // Ласійчук М. Коли в душі народжується слово. – Коломия, 2006. – С. 5-13.

 

22 вересня – 75 років виповнюється Іванові Павлісі (1938), поету, гумористу, члену НСПУ

Народився в с. Королі Нові Білгорайського повіту Люблінського воєводства (Польща) в українській сім’ї хлібороба. Середню освіту здобув в м. Бібрка на Львівщині, вищу – у Львівському державному університеті ім. І. Франка. Служив в армії, вчителював і був директором школи в с. Нижня Яблунька Турківського району Львівської області.
З 1974 р. живе і працює в Калуші. Довший час очолював тут літературну студію „Карпатські акорди”, пізніше „Підгір’я”.
1987р. – лауреат поетичного конкурсу серед вчителів України.
Автор численних поетичних і гумористично-сатиричних публікацій в центральних, обласних та районних періодичних виданнях і колективних збірниках. Видав збірки гумору й сатири: „Квіти для зава” (К.,1991) і „Гечі-печі поза плечі” (Дрогобич, 1997), „Під Карпатами місто” (2005). З 2000 року член НСПУ.
Голова Калуського міськрайонного об’єднання Всеукраїнського товариства „Просвіта” ім. Т. Шевченка (з 2000). Автор публікацій на теми суспільно-політичного і культурного життя краю, про життя переселенців з Польщі.
(додатково див. календар за 2008 р.)

* * *
З нових байок // Перевал. – 2006. – № 4. – С. 183-187.
Сонети калуської осені // Під Франковою зорею. – Коломия, 2006. – С. 552-562.
Під Карпатами місто : поезія і гумор. – Калуш : Акцент, 2005. – 144 с.
Наслідуючи Омара Хайяма : нерубаї // Дзвони Підгір’я. – 2005. – 9 квіт.
Ми – бойки : поезія // Перевал. – 2003. – № 3-4. – С. 247-249.
Із циклу „Чатинки із карпатської ялиці” // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 297-306.
Гечі-печі поза плечі. – Дрогобич : Відродження, 1997. – 127 с.

* * *
Шевчук П. Поет Іван Павліха – співець Калуша / П. Шевчук // Калуський нафтохімік. – 2008. – 4 жовт.
Павліха І. Народовбивчий вандалізм і його передумови / І. Павліха // Дзвони Підгір’я. – 2007. – 28 квіт.
Павліха І . На „зіркову” хворобу не заслабну : [розмова з поетом / записав М. Коломиєць] // Дзвони Підгір’я. – 2004. – 7 лип.
Шандура Я. Єдиний із Прикарпаття / Я. Шандура // Дзвони Підгір’я. – 2003. – 20 верес.
Сташенкова Т. У Національній Спілці письменників України: Іван Павліха / Т. Сташенкова // Літературна Україна. – 2000. – 15 черв.

 

25 вересня – 125 років від дня народження Івана Зубенка (1888-1940), письменника, педагога, редактора, сотника армії УНР

На олтар української духовності принесли свою кров і серце кращі сини України. Поклав на нього і свою світлу голову Іван Зубенко – відомий в Галичині в 20-30 роках нашого століття громадсько-культурний діяч, учасник національно-визвольних змагань, письменник, редактор періодичних видань, театральний діяч, сучасник А. Чайковського та І. Вільде. Донедавна був заборонений у зв’язку із своєю національно-патріотичною діяльністю та літературною творчістю, із переслідуванням родини, і навіть трагічною смертю...
Ім’я письменника Івана Зубенка мало про що говорить сучасному читачеві. Відомо лише, що в першій українській енциклопедії, виданій ще за життя письменника, написано: „Зубенко Іван, сотник армії УНР, народився 1888 р. З 1920 р. – в таборі інтернованих у Каліші (Польща), де редагував часопис „Залізний стрілець”. Від 1925 р. редагує в Коломиї часопис „Жіноча доля”.
Новітні українські енциклопедії наклали на його ім’я табу і покрили попелом забуття. Адже письменнику належить майже тридцять книг з літопису визвольних змагань українського народу за свою державність у 1917-1920 роках.
Коротким було цікаве, складне й трагічне життя Івана Зубенка, який свій талант присвятив боротьбі за здійснення національних ідеалів, передусім утвердження державності України. Енергійний, кмітливий, здібний і вольовий Іван Зубенко працював плідно і багато. Він був людиною творчого і громадського неспокою, постійного горіння і дерзання.
Невблаганна доля відміряла йому тільки 52 роки, найкращі з яких прожив у Коломиї.
А народився Іван Сергійович Зубенко 25 вересня 1888 року в м. Валуйках на Слобідській Україні в національно свідомій українській родині. Любов до рідної мови і початкову освіту дала йому мати, колишня вчителька. Після закінчення гімназії в рідних Валуйках він продовжує навчання в педагогічному інституті м. Феодосії, який успішно закінчує 1909 року. Отримує посаду вчителя мови і літератури в чоловічій гімназії м. Херсона.
У 1915 році його мобілізують в царську армію. 22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила утворення Української Народної Республіки. Після проголошення незалежності вчителів було демобілізовано з армії для мирної праці. І. Зубенко повернувся до Херсона. Його обирають на посаду голови міського національного українського шкільного комітету та інспектора шкіл Херсонського товариства „Просвіта”.
У Херсоні розпочав і свою літературну діяльність. Пише поезії, статті на різні теми, оповідання, фейлетони. Друкує їх у місцевих газетах „Дніпро” та „Рідний край”....
Прихід більшовицьких військ у Галичину збігся з періодом розквіту таланту і плодотворної літературної праці письменника.
Хоча життя емігранта в умовах польської окупації краю було досить важким, все ж прихід Радянської влади не міг не стурбувати І. Зубенка, який зі зброєю в руках і своїм вогненним словом боровся проти більшовицької окупації України.
Було вже не до писання. В душі оселився страх за сім’ю, душу розривали сумніви. Покинути другу батьківщину, яку так полюбив серцем і душею, письменник не захотів і не зміг. НКВС одразу ж проявив інтерес до колишнього „петлюрівця-сотника”, активного „націоналіста”. Фізично знищувати не спішили, вирішили знищити морально.
Переслідування і гидкі пропозиції НКВС не зламали Івана Сергійовича, але той стан, в якому він опинився, можна назвати безвихідним...
Після безсонних ночей письменник приймає тверде рішення: краще смерть, ніж бути іграшкою в руках катів і носити ганебне тавро зрадника свого народу. Його постанова була рішуча і міцна, як криця. Ніщо вже не могло її змінити: на переконування й прохання дружини відповів: „Ти мусиш мене піддержати, не заломлюй мене. Я не можу жити, але ти мусиш жити для сина”.
21 серпня 1940 року трагічно обірвалося життя Івана Зубенка, талановитого письменника, вчителя і борця, людини високих моральних чеснот. Обірвалося в період розквіту його літературного таланту. Поховали письменника на коломийському цвинтарі недалеко від могили його вчителя – письменника Андрія Чайковського.
Творчість І. Зубенка була заборонена протягом півстоліття...
Жодний з творів письменника, на жаль, ще й досі не передрукований, хоча перевидання вибраного дуже збагатило б наше уявлення про розмаїття художньої літератури Західної України.
*Касьяненко Т. Зброєю і словом / Т. Касьяненко // Перевал. – 1997. – № 3. – С. 176-179.
*повний текст статті можна знайти у фондах ОУНБ ім. І. Франка

* * *
За кулісами життя : новела // Дзвін. – 1996. – № 9. – С. 38-46.

* * *
Касьяненко Т. Драматургічно-театральний концептуалізм Івана Зубенка / Т. Касьяненко // Українознавчі студії. – 2010-2011. – № 11-12. – С. 414-419.
Морозюк В. Іван Зубенко і Коломия / В. Морозюк // Галицька Просвіта. – 2011. – 20 січ. – С. 4.
Касьяненко Т. Літературно-критичні концепції Івана Зубенка / Т. Касьяненко // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Вип. 23-24. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 299-304.
Касьяненко Т. Невідомий Іван Зубенко: штрихи до творчої біографії / Т. Касьяненко // Прикарпатський вісник НТШ. – 2010. – № 2 : Слово. – С. 248-262.
Касьяненко Т. Іван Зубенко – драматург, театральний діяч (відсвіти творчої біографії) / Т. Касьяненко // Записки НТШ. Т. ССХLV. – Л., 2003. – С. 626-640.
Зубенко І. // Васильчук М. Коломийський азбуковник / М. Васильчук. – Коломия, 2000. – С. 66.
Касьяненко Т. Зброєю і словом / Т. Касьяненко // Перевал. – 1997. – № 3. – С. 176-179.
Арсак М. Пам’яті Івана Зубенка / М. Арсак // Галичина. – 1995. – 25 листоп.
Нагірний В. Спогад про Івана Зубенка / В. Нагірний // Вісник Коломиї. – 1995. – 18 листоп.
Кіліченко Л. „За Україну, за її волю...” / Л. Кіліченко // Міжнародна наукова конференція присвячена 75-річчю Західно-Української Народної Республіки 1-3 листоп. 1993 р. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 115-117.
Андрухів І. „Ти мусиш мене піддержати...” / І. Андрухів // Новий час. – 1992. – 5 груд.
Магас М. Краще смерть, ніж зрада / М. Магас // Літопис Червоної Калини. – 1992. – № 10-12. – С. 36-37.
Арсак М. Співець жіночої долі / М. Арсак // Червоний прапор. – 1990. – 21 серп.
Кічак І. І в хвилю останню наспівував гімн / І. Кічак // Вісник Коломиї. – 1990. – 22 серп.

 

27 вересня – 75 років від дня народження Дмитра Арсенича (1938), поета

Арсенич Дмитро Миколайович (27 вересня 1938, с. Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської обл.) – поет.
Закінчив школу в Середньо¬му Березові Косівського району (1956), навчався у Коломийсько¬му технікумі механічної обробки деревини (не закінчив). Працю¬вав на заводі „Коломиясільмаш” (1964-65), звільнений за полі¬тичні погляди. Робітник у Ворох¬тянському лісокомбінаті (1959-64, 1965-78). Займався самоосві¬тою; писав вірші, оповідання, гу¬морески, афоризми. Твори дру¬кував у періодиці. Брав активну участь у літературному житті Ко¬ломиї 1960-80-х.
Арсенич Дмитро // Васильчук М. Коломийський азбуковник
/ М. Васильчук. – Коломия, 2000. – С. 12.

* * *

Гра : поезії. – Косів : Писаний Камінь, 2011. – 56 с.
П’ять витоків : вибране. – Косів : Писаний Камінь, 2009. – 199 с.
Стозвуки : поезії. – Косів : Писаний Камінь, 1999. – 88 с.
Намисто колібрі : поезії. – Коломия : Вік, 1994. – 90 с.
Відбитки часу : поезії. – Коломия : Світ, 1993. – 80 с.
Наодинці з думками : гумор та сатира / Д. Арсенич, Л. Сухоруков. – К. : Рад. письм., 1987. – 158 с.
Постріли з лука. – К. : Рад. письм., 1987. – 157 с.

* * *

„Я завжди собою був!” // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. Т. 1 / В. Качкан. – Л. ; Івано-Франківськ ; Коломия, 2010. – С. 21-28.
Григорук А. Поет Дмитро Арсенич: іпостасі персональної ідентичності / А. Григорук // Німчич, 2009. – Вижниця, 2009. – С. 146-150.
Арсенич Дмитро // Енциклопедія Сучасної України. Т. 8. – К., 2008. – С. 620-621.
Березівський П. Дмитро Арсенич / П. Березівський // Галицька Просвіта. – 2008. – 26 верес. – С. 4.
Сулятицький М. Поетична планета Дмитра Арсенича / М. Сулятицький // Галичина. – 2008. – 2-3 жовт. – С. 19.
Мисюк І. Розкрилля творчого дару / І. Мисюк // Гуцульський край. – 2006. – 21 січ.
Симчич М. Д. Арсенич та його твори для дітей і про дітей / М. Симчич // Освітянське слово. – 2004. – 26 лют.
Арсенич-Баран Г. Поникло літо, а сніги лежали / Г. Баран-Арсенич // Голос краю. – 2003. – 3 груд.
Арсенич Дмитро // Крет Н. Гуцульщина літературна / Н. Крет. – Косів, 2002. – С. 310-314.
Стефурак І. Широкі обрії сільського філософа / І. Стефурак // Галичина. – 2002. – 7 листоп.
Пелипейко І. Поетичне сузір’я Арсенича / І. Пелипейко // Голос краю. – 2002. – 25 груд.

 

29 вересня – 100 років від дня народження Теодора Микитина (1913-1995), письменника, бібліографа

Микитин Теодор Дмитрович (29 вересня 1913 р., м. Радехів Львів. обл. – 7 січня 1995 р., м. Львів) – український письменник і бібліограф. Після закінчення Львівського університету учителював, займався науковою працею в бібліотеці свого рідного університету. Довгі роки його ім’я з’являлося лише на обкладинках наукових збірників та бібліографічних покажчиків. Вдалий дебют у 1939 році книжкою ,,Нові люди” надихнув Теодора Микитина на вивчення історії рідного краю. Особливо зацікавлює автора історія Прикарпаття. Галицько-Волинському князівству присвячені його повісті ,,Полки йдуть на Галич” (1965) та ,,Не пощербились мечі” (1960). Яскрава сторінка історії – боротьба селянства Східної Галичини під проводом Івана Мухи стала основою його повісті ,,Спалах у темряві” (1980). А у книзі ,,Полковник Семен Височан” (1968) письменник змальовує визвольну війну українського народу 1648-1654 рр., яку на Прикарпатті очолив уродженець с. Вікторова Галицького району Семен Височан.

* * *

Дума про полковника Нечая : іст. повісті. – Л. : Червона Калина, 1993. – 424 с.
На Чорному морі, на білому камені : іст. повість. – Л. : Каменяр, 1986. – 198 с.
Данило Нечай : іст. повість. – Л. : Каменяр, 1983. – 200 с.
Спалах у темряві : іст. роман. – Л. : Каменяр, 1980. – 222 с.
Крізь бурі : іст. повісті. – Л. : Каменяр, 1976. – 320 с.
Над Кодаком : іст. повість. – Л. : Каменяр, 1970. – 160 с.
Полковник Семен Височан : іст. повість. – Л. : Каменяр, 1968. – 179 с.
Полки йдуть на Галич. – Л. : Каменяр, 1965. – 272 с.
Не пощербились мечі : іст. повість. – Л. : Кн.-журн. вид-во, 1960. – 128 с.

 

* * *

Микитин Теодор // Письменники Радянської України. 1917-1987. : довід. – К., 1988. – С. 403.

 

28 вересня – 195 років від дня народження Йосафата Кобринського (1818-1901), священика, педагога-філолога, організатора Народного дому в м. Коломиї

В історії Коломиї помітну роль у процесі формування самосвідомості коломиян відіграв Йосафат Кобринський – культурно-громадський діяч, публіцист і засновник Народного дому. Він народився в сім’ї учителя, закінчив головну окружну школу в Коломиї, навчався у Станіславській гімназії, а після богословських студій у Відні висвятився на греко-католицького священика. Працював парохом у селі Микитинцях біля Косова, а з 1853 року і до кінця своїх днів був парохом у селі Мишині біля Коломиї. Працюючи в своїй парафії, Йосафат Кобринський багато зусиль докладав для розвитку української свідомості, на що віддав весь свій талант патріота-просвітителя.
У 1848 році Йосафат Кобринський брав участь у відомому „Соборі руських вчених”, який відбувався з 14 по 24 жовтня у Львові. Він поділяв думки галицьких просвітителів з „Руської Трійці”, тісно спілкувався з Яковом Головацьким та іншими діячами українського національного відродження.
Ім’я Йосафата Кобринського стало широко відомим у зв’язку із виданими накладом автора книгами. В 1842 році вийшов його „Буквар новим способом уложений для домашньої науки”. Цього ж року Й. Кобринський видав свій методичний посібник під назвою „Спосіб борзо виучити читати”. Обидві книги стосуються педагогічної теми, написані живою українською мовою. Вони стали настільними не лише для учнів шкіл, але й неграмотних українців. Крім цього Й. Кобринський у 1848 р. видав у Відні книгу про домашнє господарство. Він часто виступав на сторінках коломийських і львівських газет.
Йосафат Кобринський // Грабовецький В.
Історія Коломиї / В. Грабовецький. – Коломия, 1996. – С. 140.

* * *

Тимінський Б. Побратим „Руської Трійці” / Б. Тимінський // Рідна земля. – 2003. – 16 жовт.
Йосафат Кобринський // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. – Косів, 1997. – С. 45.
Йосафат Кобринський // Полєк В. Відомі педагоги Прикарпаття. Т. 1 / В. Полєк, Д. Дзвінчук, Ю. Угорчак. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 80-81.
Йосафат Кобринський // Грабовецький В. Історія Коломиї / В. Грабовецький. – Коломия, 1996. – С. 140.
Тимінський Б. Він бідним руку простягав / Б. Тимінський // Прикарпатська правда. – 1993. – 25 верес.
Угорчак Ю. Душпастир, педагог, фундатор / Ю. Угорчак // Поліття. – 1993. – № 27-28 (верес.).
Сорич М. Народний просвітитель / М. Сорич // Вільний голос. – 1991. – 28 берез.

 

5 жовтня – 140 років з дня народження Михайла Яцківа (1873-1961), письменника

Народився письменник 5 жовтня 1873 р. в с. Лесівка біля Станіслава (нині – Богородчанський р-н Івано-Франківської обл.) у селянській родині. Батько його був освіченою людиною й передав своєму сину у спадок безліч народних оповідок і притч, пісень та казок, записаних ним. Здобувши перші знання
у школі, у 1886 р. Михайло став гімназистом. Але за участь у діяльності таємного гуртка був виключений з гімназії, повернувся до навчального процесу через два роки у м. Бережани. Там він одразу став учасником місцевого підпільного гуртка, і у 1896 р. Яцківа знову виключили з останнього класу гімназії без права вступу до інших навчальних закладів.
1897 р. прибуває до Львова й стає службовцем страхово-кредитного товариства „Дністер”. У цей час розпочинається і його письменницький шлях. 1899 р. в „Літературно-науковому віснику” з’являються шість оповідань молодого автора, наступного року виходить збірка „В царстві сатани”, 1902 – повість „Огні горять”, ще через три роки – збірка новел „Душі кланяються” (1905). Молодого письменника з прихильністю привітав Іван Франко, його перші твори високо оцінили Леся Українка та Василь Стефаник.
Вплив ідей модернізму привів Михайла Яцківа до літературної групи західноукраїнських письменників „Молода Муза”(1907 р.), а в 1914 р. немолодому вже письменникові довелось піти воювати солдатом в австрійську армію.
У повоєнні роки працював у Львівській науковій бібліотеці, переробляючи свої старі твори та пишучи спогади про Івана Франка і Василя Стефаника.
За останні роки життя Михайла Яцківа опубліковано такі його твори: „Молоде вино грониться” (1958), „Новелі” (1959). У записах Яцківа видано „Народні пісні” (1983).
Помер письменник 9 грудня 1961 р.
Фото із сайту http://www.utoronto.ca/elul/Iatskiv/Blyskavytsi.html

* * *
Муза на чорному коні : Оповідання і новели. Повісті. Спогади і статті. – К. : Дніпро, 1989. – 846 с.
Новели / упоряд. і авт. вступ. ст. М. М. Ільницький. – Л. : Каменяр, 1985. – 200 с.

* * *

Матусяк А. Химерний Яцків : Модерністський дискурс у прозі М. Яцкова / Матусяк А. ; [вид. В. Гутковський]. – Вроцлав ; Л. : Піраміда, 2010. – 224 с. : портр. – (Українська класика: світовий контекст).
Ткачук О. Символізація відчуженості в наративній техніці повісті „Танець тіней” Михайла Яцкова / О. Ткачук // Semper tiro : наук. зб. на пошану д-ра філолог. наук, проф., акад. АНВШ, засл. діяча науки і техніки України Володимира Качкана. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 138-152.
Ільницький М. Українська сецесія: етос болю (новела М. Яцкова „Діточа грудь в скрипці”) / М. Ільницький // Слово і Час. – 2009. – № 7. – С. 19-23.
„Поетична концепція з музичним і малярським тлом”. Творчість Михайла Яцкова // Ільницький М. На перехрестях віку. У 3-х кн. Кн. 3. / М. Ільницький. – К., 2009. – С. 111-257.
Бабій В. Сфінкс творчості Михайла Яцківа / В. Бабій // Слово народу. – 2008. – 3 жовт. – С. 2.
Бабій В. Тайна Михайла Яцківа / В. Бабій // Галичина. – 2008. – 30 жовт.-5 листоп. – С. 19.
Медведєва О. Поетика назви новели Михайла Яцківа „Гермес Праксітеля” / О. Медведєва // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – № 12. – С. 15.
Мельник О. Між кольором та ідеєю, або межа літературності літератури : на матеріалі худож. прози М. Яцкова / О. Мельник // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 9-10. – С. 91-99.
Мельник О. Риторика тілесності у прозі Михайла Яцкова / О. Мельник // Слово і Час. – 2007. – № 10. – С. 19-28.
На грані реалізму і модернізму // Знам. дати. Календар 2003. – К., 2003. – С. 188-192.
Ільницький М. Михайло Яцків / М. Ільницький // Історія української літератури ХХ століття. Кн. 1 / за ред. В. Дончика. – К., 1998. – С. 59-70.

7 жовтня – 100 років від дня народження Івана Сеньківа (1913-1993), ученого-етнографа

Іван Сеньків народився 7 жовтня в с. Побережжя біля Станіславова (помер 1 листо¬пада 1993 року в місті Гаммі, ФРН) – історик, етнограф, фольклорист. Навчався у Варшавському універ¬ситеті, у 1938 році захистив магі¬стерську працю „Гуцульська ґраж¬да”. Щоліта бував з дослідниць¬кою метою на Гуцульщині. З 1939 продовжував студії в Берліні. Пра¬цював в Етнографічному музеї. Ав¬тор 32 праць українською, німець¬кою, польською та англійською мо¬вами. Підсумком його досліджень Гуцульщини стала монографія „Гу¬цульська спадщина” – праця з життя і творчості гуцулів.
У травні 1992 року Іван Сеньків відвідав рідну землю, гостював у родини в Івано-Франківську, побу¬вав на Гуцульщині; мав зустріч з активом товариства „Гуцульщина”, зокрема з головою Дмитром Ватаманюком, познайомив з матеріала¬ми підготовленої ними праці про Гуцульщину…
У 1995 році в Києві у ви¬давництві „Українознавство” вийшла книжка Івана Сеньківа „Гуцульська спадщина” на 510 сторінок… У ній пода¬ються відомості про природу, населення, господарство, архітектуру, мистецтво, звичаї, тра¬диції, церковне життя на Гуцульщині, говірки гуцулів, дос¬лідників Гуцульщини, про пись¬менників та художників, що змальовували цей край.
Автор узяв на себе нелегке завдання – дати цілісну карти¬ну гуцульського світу як само¬бутньої частини світу українсь¬кого, розкрити його історію – давню й новітню, розмаїту ду¬ховну й матеріальну спадщину. Звичайно, дослідник спирався у своїх студіях на ті надбання в галузі вивчення Гуцульщини, що їх маємо в Україні та поза нею, але водночас він вніс великий власний вклад у дослідження проблеми, зібрав величезний фактичний матеріал, система¬тизував, осмислив його, зробив на його основі вагомі висновки, слушні спостереження про своєрідність культурних тра¬дицій, звичаїв, побуту українсь¬кого населення Карпат, запере¬чив хибні погляди деяких учених і письменників (як українсь¬ких, так і зарубіжних) про по¬ходження гуцулів, їхню нібито повну відрубність від українців.
Повернувшись з чужини на рідну землю, праця невтомно¬го дослідника Гуцульщини буде одним з тих духовних мостів, що єднали в тяжкі минулі роки й ще більш єднають у наш час українців закордону з єдиною для всіх нас Батьківщиною.
Клим Л. Автор „Гуцульської спадщини” / Л. Клим
// Гуцульський калєндар. – 2003. – С. 41-42.

* * *

Гуцульська спадщина: праці з життя і творчості гуцулів. – К. : Українознавство, 1995. – 512 с. : іл.

* * *
Клим Л. Автор „Гуцульської спадщини” / Л. Клим // Гуцульський калєндар. – 2003. – С. 41-42 ; Верховинські вісті. – 2003. – 10 жовт.
Погребенник Ф. Коротко про автора і його книгу „Гуцульська спадщина” / Ф. Погребеник // Народна творчість та етнографія. – 2001. – № 1-2. – С. 69.
Сеньків Іван // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. – Косів, 1997. – С. 75.
Сеньків Іван // Сеньків І. Гуцульська спадщина / І. Сеньків. – К., 1995. – С. 486-489, 492-494.
Верховинець О. Етнографічна студія про Гуцульщину Івана Сеньківа з Німеччини / О. Верховинець // Писанка. – 1993. – № 1. – С. 22-23.
Кучерук О. „Гуцульська спадщина” Іван Сеньківа / О. Кучерук // Старожитності. – 1992. – № 13. – С. 4.
Нагірняк В. Літописець Гуцульщини / В. Нагірняк // Писанка. – 1992. – № 1. – С. 28-29.

10 листопада – 80 років виповнюється Парасці Хомі (1933), майстру художнього розпису, заслуженому майстру народної творчості України (1973), члену НСХУ, лауреату Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур

По закінченню сільської восьмирічки працювала в місцевому колгоспі. Змалку захоплювалася народними строями – мережаними срібними й золотими нитками кептарями та вишиваними сорочками. Співала коломийки, журливі латканки, слухала цікаві, часом трагедійні, сповнені поетичної романтики оповіді та перекази. На толоках і вечор¬ницях придивлялася до орнаментів та узорів вишивок, гаптуван¬ня і ткання, запам’ятовувала їх. Любила малювати, вишивати, ліпити з глини різні іграшки. Найдужче подобалося Парасці малю¬вати розмаїті квіти.
У 1968 році експонувала понад 60 робіт на своїй персо¬нальній виставці у Львівській картинній Галереї. Рисунок квітів майстрині довершений, плавний, упевнений і живий, колір вражає багатством і гармонією відтінків.
Параска Хома не закінчувала спеціальних художніх шкіл чи студій. Свої перші кроки художньо-образного пізнання ступила в колі сім’ї й односельців. Від малюнка до малюнка щораз дужче виявлявся її талант декоративного відображення природи, вміння наповнити свої твори пісенною інтонацією, мажорним настроєм. Особливо вражають серії „Квіти”, „Маки” (100 малюнків), „Пісні квітів”, „Моя квітуча земля”, „Сонячний май”, панно-вінки, присвячені Тарасові Шевченку, Лесі Українці, Василеві Стефаникові, космонавтам.
У 1970 році художниця експонувала свої роботи на персо¬нальних виставках у Києві (музей Т. Шевченка) й Каневі. Її нагородили Золотою медаллю лауреата Всесоюзного фести¬валю народної творчості й Почесною грамотою Міністерства культури СРСР. Відтак відбулися персональні виставки майстрині в Івано-Франківському краєзнавчому музеї (1971), Державному музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові (1976), в Ленінградському державному музеї побуту й етнографії народів СРСР.
Параска Хома добре знає історію України, зберігає в пам’яті багато легенд. У своїй творчості часто звертається до недавнього й далекого минулого рідної Батьківщини. Серед творів істо¬ричного циклу цікавою кольоровою гамою вирізняється робота художниці „Бондарівна”. Багато її аркушів народилися під впливом народних пісень: „Каштани”, „Чорнобривці”, „Ясени”, „Рушничок”, „Два кольори”, „Червона рута”.
Майстриня немов бере від природи певний настроєвий та колористичний мотив і цілком вільно та сміливо створює на аркуші площину, ніби розгорнуту композицію, наче виявляє таким чином приховані в мотиві кольорові й пластичні ефекти, відкриває безмежні декоративні можливості навколиш¬нього світу. Багато зусиль та вміння віддає майстриня учням Чернятинської середньої школи, навчаючи їх у гуртку малювання.
Твори Параски Хоми зберігаються в музеях Івано-Фран¬ківська, Львова, Києва, Санкт-Петербурга.
Хома Параска // Ґеник С. 150 видатних українок
/ С. Ґеник. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 206-207.

* * *
Параска Хома : альбом / упоряд. Я. Хома. – Івано-Франківськ, 2005. – 56 с.
Параска Хома : вист. : 70-річчю від дня народж. присвяч. / В. Корпанюк. – Івано-Франківськ, 2003.
Параска Хома : альбом / авт.-упоряд. В. А. Качкан. – К. : Мистецтво, 1983. – 95 с. : іл.
* * *
Тугай Л. Параска Хома „повернулася” до Львова / Л. Тугай // Галичина. – 2011. – 2 лип. – С. 8.
Тугай Л. Параска Хома виставляє свій доробок в Івано-Франківську / Л. Тугай // Галичиина. – 2010. – 4 листоп. – С. 3.
Зоріна Л. Мандри казкових квітів та павичів / Л. Зоріна // Світ молоді. – 2009. – 19 лют. – С. 4.
Лобарчук О. Повертаюся, бо маю малювати / О. Лобарчук // Урядовий кур’єр. – 2009. – 27 січ. – С. 10.
Тугай Л. Чи потрібна Прикарпаттю Параска Хома? / Л. Тугай // Галичина. – 2009. – 1 серп. – С. 1, 8.
Чорна М. Параска Хома: „училася у природи” / М. Чорна // Рідна земля. – 2009. – 30 січ. – С. 2.
Болотенюк М. ... А соняшники цвітуть / М. Болотенюк // Захід. – 2008. – 6 листоп. – С. 1, 3.
Єрушевич Т. Де живе сонце / Т. Єрушевич // Галицький кореспондент. – 2008. – 21 лют. – С. 24.
Карпій В. Райський сад Параски Хоми / В. Карпій // Сільські вісті. – 2008. – 20 черв. – С. 5.
Картини Параски Хоми експонувались на київській кіностудії // Галичина. – 2008. – 30 верес. – С. 7.
Квіткові мотиви Параски Хоми // Версаль. – 2008. – № 5. – С. 94.
Масловська О. Квіткові мотиви Параски Хоми / О. Масловська // Рідна земля. – 2008. – 14 листоп. – С. 5.
Назарчук Д. Ювілейна виставка Параски Хоми / Д. Назарчук // Голос України. – 2008. – 19 листоп. – С. 5.
Темех Н. Квітучі ювілеї Параски Хоми / Н. Темех // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 20 листоп. – С. 20.
Тугай Л. Параска Хома: „Поки буду жити – руки мусять служити” : [про вист. худож. в обл. орг. Спілки худож.] / Л. Тугай // Галичина. – 2008. – 13-19 листоп. – С. 10.
Тугай Л. Параска Хома представила свої найновіші роботи / Л. Тугай // Галичина. – 2008. – 20-26 листоп. – С. 3.
Хома Параска // Ґеник С. 150 видатних українок / С. Ґеник. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 206-207.
30 листопада – 125-річчя від дня народження Станіслава Вінценза (1888), польського письменника, співця Гуцульщини
Народився письменник у с. Слобода Рунгурська, нині Слобода Коломийського району. Дитинство провів у Криворівні, де вивчив українську мову, захопився культурою Гуцульщини. Закінчив Коломийську гімназію та Віденський університет. Учасник Першої світової війни. У 1940 році був заарештований НКВС, після звільнення разом з родиною виїхав в Угорщину, звідки емігрував до Франції, а згодом до Швейцарії.
Вінценз був особисто знайомий з Іваном Франком, на честь якого біля своєї садиби у Слободі Рунгурській спорудив пам’ятник поету, написав цікаві спогади.
На основі своїх спостережень за побутом, звичаями та обрядами гуцулів створив фольклорно-етнографічну тетралогію „На високій полонині”, яку високо оцінила українська та зарубіжна критика.
Помер Станіслав Вінценз 28 січня 1971 р. у швейцарському місті Лозанна, похований у Кракові.
На вшанування пам’яті С.Вінценза та І.Франка відкрито меморіальну дошку на фасаді обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.
Фото із сайту http://uk.wikipedia.org/wiki
(додатково див. календар за 2008р)

* * *
Урочище Ропа : фрагмент / пер. з пол. М. Васильчука // Зарубіжна література. – 2003. – № 3. – С. 44-45.
Метода вчителя Коника : [урив. з кн. „Листи з неба” про вчителя з Ясенова] // Зарубіжна література. – 1998. – № 12 (берез.).
На високій полонині (Правда старовіку). – Л. : Червона Калина, 1997. – 452 с.
Лісовий жид / пер. з пол. М. Васильчука // Жито на камені. – Коломия, 1996. – С. 88-93.
На високій полонині : повість // Жовтень. – 1969. – № 7-11; 1970. – № 1-12.

* * *
Гречко І. Синкретична релігійність гуцулів у театралогії Станслава Вінценза „На високій полонині” / І. Гречко // „Гуцульщина в гомоні віків” : матеріали Міжнар. науково-практ. конф. – Л., 2011. – С. 309-314.
Фіглевський М. Християнська церква і релігійна традиція у рецепції Станіслава Вінценза / М. Фіглевський // Україна-Ватикан: державно-церковні відносини в контексті досвіду об’єднаної Європи : матеріали Міжнар. наук. конф., Галич, 26-28 трав. 2011 р. 2-ий зошит. – Галич, 2011. – С. 110-119.
Фіглевський М. „... Тієї міри мужі є власністю цілого людства” / М. Фіглевський // Перевал. – 2011. – № 1. – С. 126-132. – Бібліогр. в кінці ст.
Чемеринський А. Вшанували Гомера Гуцульщини / А. Чемеринський // Галицька Просвіта. – 2011. – 7-14 лип. – С. 8.
Дзурак М. Літописець Гуцульщини / М. Дзурак // Наукові записки. Вип. 11-12 / Івано-Франків. краєзн. музей. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 103-105.
Табачин Л. Художня візія гуцульського світу в прозі Станіслава Вінценза (на матеріалі роману „На високій полонині”) та Ярослави Лагодинської (оповідання „На полонині”) / Л. Табачин // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Вип. 27-28. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 272-276.
Фіглевський М. Християнська церква і релігійна традиція в рецепції Станіслава Вінценза / М. Фіглевський // Етнос і культура. – 2010. – № 6-7. – С. 111-118.
Зеленчук І. Спогади гуцулів про Станіслава Вінценза / І. Зеленчук // Верховинські вісті. – 2009. – 9 жовт.
Зелечук І. Станіслав Вінценз і Гуцульщина / І. Зеленчук, Я. Зеленчук // Українознавство. – 2009. – № 3. – С. 66-70.
Карп’як Д. Погляд на Вінценза без рожевих окулярів / Д. Карп’як // Західний кур’єр. – 2009. – 17 груд. – С. 6.
Мочернюк Н. Українське „Вінцензознавство”: підсумки й орієнтири розвитку / Н. Мочернюк // Дзвін. – 2009. – № 3-4. – С. 152-153.
Прохасько Т. Любовник Гуцульщини / Т. Прохасько // Галицький кореспондент. – 2009. – 12 листоп. – С. 20.
Вінцензіана : статті, листи, фрагменти творів / за ред. М. Васильчука. –Коломия : Вік, 2008. – 319 с.
Дзурак М. „Я – дитя Гуцульського краю..” / М. Дзурак // Верховинські вісті. – 2008. – 28 листоп.
Назарчук Д. Ушанували Гомера Гуцульщини / Д. Назарчук // Голос України. – 2008. – 6 груд.
Рис У. Лексичні і фразеологічні засоби вираження інтенсивності: на матеріалі творів Станіслава Вінценза / У. Рис // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Вип. 19-20. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 161-163.

1 грудня – 70 років виповнюється Богданові Гавриліву (1943),
історику-краєзнавцю, головному історикові Івано-Франківська (1996)

Народився 1 грудня 1943 року в м. Івано-Франківську. Відомий на Івано-Франківщині краєзнавець, визнаний фахівець з історії галицького краєзнавства, музеєзнавства та пам’яткознавства, який понад 40 років займається науково-педагогічною та громадською діяльністю.
Ще в студентські роки, у 1968 році, створив музей історії нинішнього мікрорайону Опришівці м. Івано-Франківська, який поновив у 2008 році. В наступні роки він створює краєзнавчі музеї в с. Горохолиній Богородчанського району і ТУ № 1 м. Івано-Франківська, де працював педагогом. У 1969 та 1970 рр. Б. Гаврилів на громадських засадах бере участь в організації і проведенні Прикарпатських історико-краєзнавчих конференцій, які було відновлено з його ініціативи у 2003 році. З 1974-го працює методистом і завідуючим відділом дитячих турбаз на обласній станції юних туристів, веде заняття краєзнавчих гуртків, створює методичний кабінет. У наступні роки, після переходу в 1977 році на роботу в Прикарпатський університет, до ювілею вишу, створює один із перших в Україні Народний музей історії освіти Прикарпаття, на базі якого успішно працював міський народний університет пропаганди пам’яток історії та культури під керівництвом Гавриліва. Пізніше його обрали делегатом IV і V республіканських з’їздів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. З його ініціативи в обласному центрі відновлено бюст Т. Шевченка, зруйнований ще в роки Першої світової війни, встановлено пам’ятник на честь столиці ЗУНР на вул. Ґрюнвальдській та борцям за волю України на вул. Є. Коновальця. Нині він добивається встановлення в Івано-Франківську (2011 р.) пам’ятника зачинателю національного відродження в Галичині І. Вагилевичу та діячам „Руської трійці” (до 200-річчя від дня народження М. Шашкевича та І. Вагилевича).
У 1996 році Богдана Гавриліва обрали головою Івано-Франківської обласної організації нинішньої Національної спілки краєзнавців України, яку він очолював 15 років. У цей період Спілка мала творчі здобутки і продовжує їх розвивати на громадських засадах зокрема у справі підготовки й публікації понад 100 книжок з історії міст та сіл Прикарпаття, значну частину яких рецензував Б. Гаврилів. З 2003 року він є заступником головного редактора журналу „Краєзнавець Прикарпаття”. В період незалежності України за участі понад 40-ка співавторів Б. Гаврилів надрукував 70 окремих видань з краєзнавчої тематики, обсяг яких сягає 10-ти томів. Детальніше про діяльність Б. Гавриліва в галузі краєзнавства можна прочитати в книжці „Краєзнавчий збірник на пошану Богдана Гавриліва” (з нагоди 60-річчя від дня народження). – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2003. – 242 с.
Б. М. Гаврилів доцент, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
Гаврилів Богдан // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття
/ М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 44-45.

* * *
Вшанування пам’яті „Руської трійці” (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький) : до 200-річчя від дня народж. М. Шашкевича та І. Вагилевича / Гаврилів Б., Миронюк І., Угорчак Ю. ; ПНУ ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 174 с. : іл.
Лауреати обласної премії імені Івана Вагилевича / Гаврилів Б., Любінець В. ; Івано-Франків. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України. – (Вид. 2-е, допов.). – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2011. – 78 с.
Історичні постаті Івано-Франківщини / Гаврилів Б., Миронюк І. ; ПНУ ім. В. Стефаника, Івано-Франків. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2010. – 143 с. : іл.
Хроніка школи в Опришівцях (1840-1937) : до 170-річчя заснування Івано-Франків. ЗШ № 6 ім. І. Ревчука / Гаврилів Б. ; [відп. за вип. І. Максимчук] ; Обл. держ. центр туризму та краєзнавства учнівської молоді, Каф. історії України ПНУ ім. В. Стефаника, Нар. музей освіти Прикарпаття. – Вид. 2-е, допов. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. – 96 с. : іл.
Роксолана у світі : іст.-краєзн. зб. / Б. Гаврилів, І. Миронюк ; ПНУ ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ : [ВДВ ЦІТ ПНУ ім. В. Стефаника], 2008. – 95 с. : іл.
(додатково див. Гаврилів Богдан Михайлович : біобібліографічний покажчик : до 40-річчя наук., історико-краєзн. і громад. діяльн. та 65-річчя з дня народж. / [уклад. Г. Горбань] ; ПНУ ім. В. Стефаника, Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка. – Івано-Франківськ : [б. в.], 2008. – 64 с.)

* * *

Войцехівська-Павлишин М. „Історичні постаті Івано-Франківщини” / М. Войцехівська-Павлишин // Край. – 2011. – 25 лют. – С. 4 ; Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 17 берез. – С. 12.
Гаврилів Богдан // Косило М. Літопис краєзнавців Прикарпаття / М. Косило, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 44-45.
Тугай Л. Вони уславили наш край / Л. Тугай // Галичина. – 2011. – 21 квіт. – С. 15.
Баран Є. Галичина: між князем і невільницею... / Є. Баран // Краєзнавець Прикарпаття. – 2010. – № 16. – С. 89-90.
Бурдуланюк В. Гаврилів Богдан / В. Бурдуланюк // Івано-Франківськ : енциклопед. слов. / авт.-упоряд. Г. Карась, Р. Діда, М. Головатий, Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2010. – С. 108.
Гаврилів Б. Чому історики живуть довше / Б. Гаврилів // Україна молода. – 2010. – 31 лип. – С. 11.
Гаврилів Богдан Михайлович : біобібліографічний покажчик : до 40-річчя наук., історико-краєзн. і громад. діяльн. та 65-річчя з дня народж. / [уклад. Г. Горбань] ; ПНУ ім. В. Стефаника, Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка. – Івано-Франківськ, 2008. – 64 с.
Темех Н. Головний історик нашого міста святкує 65-річчя від дня народження / Н. Темех // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 4 груд. – С. 10-11.
Гаврилів Богдан Михайлович // Ділова Івано-Франківщина. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 86.

Грабовецький В. Богдан Гаврилів – дослідник історичного краєзнавства Прикарпаття / В. Грабовецький // Вісник прикарпатського університету. Історія. – 2004. – № 8. – С. 3-8.
Краєзнавчий збірник на пошану Богдана Гавриліва : наук. вид. / ред. Г. Горбань, О. Василенко. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2003. – 242 с.

 

2 грудня – 120 років від дня народження Григорія Смольського (1893-1985), художника
Народився в с. Підгірках (тепер м. Калуш Івано-Франківської області), де проживав брат Івана Франка – Онуфрій, на похороні якого Григорій Смольський побачив письменника, що згодом описав у спогадах.
Закінчив Станиславівську українську гімназію. На початку Першої світової війни (1914) заарештований австрійською владою і вивезений до табору в Талергофі. Після звільнення навчався в австрійських офіцерських школах, звідки був направлений на фронт. Воював у Північній Італії.
З 1920 р. жив у Львові. 1921-1925 – навчався на історичному факультеті Львівського (таємного) українського університету. Художню освіту здобув спочатку в Академії мистецтв у Львові (1921-1922), потім у художній школі Олександра Новаківського (1922-1930).
З 1931 р. удосконалював майстерність в Італії, в 1934-1935 рр. – у Франції (Академія Колароссі, Париж). 1936 повернувся до Львова, де регулярно виставляв свої роботи на художніх виставках. Брав участь у створенні Львівської організації Спілки радянських художників УРСР.
1941-1944 займався творчою роботою, співпрацював із Спілкою українських образотворчих митців. 1944-1950 – викладач живопису і рисунка у Львівському училищі прикладного мистецтва. З 1951 р. на творчій роботі.
Автор невеличких колоритних пейзажів, зокрема з Гуцульщини, паризьких етюдів, портретів, натюрмортів, численних жанрових і історичних картин. Протягом життя був учасником 47 художніх виставок, в тому числі пересувних у галицьких містах: Станіславі, Тернополі, Стрию, Коломиї, Самборі, Бережанах, Калуші, Перемишлі.
Григорій Смольський неодноразово бував у рідному селі. З 1993 року вулиця у Підгірках носить ім’я митця. Помер і похований Г. Смольський у м. Львові.
(фото автопортрету Г. Смольського із сайту http://kalusz.io.ua)
* * *
Волошина Л. Григорій Смольський – співець і дослідник Космача / Л. Волошина // Праці НТШ. Т. 2. Краєзнавство. – Косів, 2006. – С. 365-372.
Смольський Григорій // Когут М. Калущина: люди і долі / М. Когут. – Калуш, 2006. – С. 190.
Волошина Л. Мистець яскравого таланту / Л. Волошина // Гуцульський край. – 2005. – 9 лип. – С. 5
Вулиця Г. Смольського // Цапів В. Про що розповідають назви вулиць м. Калуша / В. Цапів. – Калуш, 2005. – С. 258-260.
Садова Л. Помаранчевий художник / Л. Садова // Шлях перемоги. – 2005. – 15 черв. – С. 13.
Іваницька Л. Художник, письменник, публіцист / Л. Іваницька // Дзвони Підгір’я. – 2003. – 20 груд.
Садова Л. Істинно народний художник / Л. Садова // Шлях перемоги. – 2003. – 3 верес. – С. 13.

7 грудня – 125 років від дня народження Лева Лепкого (1888-1971), композитора і художника, поета і прозаїка, журналіста

Брат Богдана Лепкого. Письменник, журналіст, композитор, редактор. 1909р. закінчив Бережанську гімназію.
Навчався на теологічному і правничому факультетах Львівського університету. У Краківській Академії мистецтв студіював рисунок і малярство.
Старшина УСС, командир кінноти УСС. З осені 1915р. – в УСС. Разом з художником – четарем І. Іванцем розробили і ввели стрілецьку шапку-мазепинку. Лев Лепкий – один із організаторів Пресової Кватири УСС.
Автор стрілецьких пісень; 1937р. видав „Великий співаник Червоної Калини”. Редактор сатиричного двотижневика „Зиз” (1924-1928). Редактор видавництва „Червона Калина” (1922-1939 рр.) у Львові. Співзасновник і директор курорту Черче (1928-1939). Член літературного об’єднання „Богема”. Співпрацював у музичному видавництві „Сурма”. Ініціатор створення лялькового театру „Скоморохи” та „Вертеп з наших днів”. У 30-х рр. – член правління Товариства ім. І. Франка (Львів).
Неодноразово бував у Станиславові під час відвідин брата Миколи Лепкого. З 1939р. – на еміграції. У Кракові (Польща) – співробітник щоденника „Краківські вісті”. З 1945р. – у Відні (Австрія), Баварії (Німеччина). З 1948 р. – у США.
Лепкий Лев // Морозюк В. Пом’яник – 5
/ В. Морозюк. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 60.

* * *
Твори : Поезія. Проза. Публіц. Драм. тв. Спогади. – Т., 2001. – 296 с.

* * *
Лепкий Лев // Морозюк В. Пом’яник – 5 / В. Морозюк // Івано-Франківськ, 2007. – С. 60.
Співець Стрілецької слави // Головин Б. Нації незгасний смолоскип / Б. Головин. – Т., 2003. – С. 120-125.
Качкан В. Український дух скріплювали поети! Творець шедеврів усусів – Лев Лепкий / В. Качкан // Галичина. – 1999. – № 3. – С. 117-126.
Коритко Р. Із сузір’я Червоної Калини / Р. Коритко // Тижневик Галичина. – 1999. – 21 січ. – С. 6.
Качкан В. Повернення / В. Качкан // Галичина. – 1998. – 14 листоп.
Лепкий Лев / авт. тексту і упоряд. У. Скальська. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1998. – буклет.
Рудковський М. Л. Лепкий: Шаблі готуйте і лють гартуйте! / М. Рудковський // Євроцентр. – 1998. – 14 груд.
Скальська У. Лев Лепкий – Сеньор усусів / У. Скальська // Західний кур’єр. – 1998. – 25 груд.
Скрипник І. Національний прапор українства / І. Скрипник // Тижневик Галичина. – 1997. – 3 квіт.
Коритко Р. Брати Богдан і Левко Лепкі / Р. Коритко // Зоря. – 1990. – 7 серп.

 

19 грудня – 75-річчя від дня народження Миколи Яновського, письменника, новеліста, журналіста, члена Національної спілки письменників України, лауреат обласної премії ім. Василя Стефаника (2000)

Несподіванкою для всіх, хто знав і любив Миколу Яновського, була його передчасна смерть на початку но¬вого століття. Всі його знали як обдарованого письмен¬ника, чесного і правдивого літописця життя на Прикар¬патті після „золотого вересня” 1939 року, виключно так¬товну, добру і скромну людину.
Народився Микола Яновський 19 грудня 1938 року в селі Брустури Косівського району у звичайній селянсь¬кій родині. Навчався у семирічній школі рідного села, а середню освіту здобув у Пістині.
У 1961 році закінчив факультет журналістики Львів¬ського державного університету та Вищі літературні ку¬рси при Літінституті ім. Горького у Москві (1977). Три¬валий час працював журналістом. Найбільше – в моло¬діжній газеті „Комсомольський прапор”. Був кореспон¬дентом Івано-Франківського комітету з радіомовлення і телебачення, редактором обласного науково-методично¬го центру народної творчості і культурно-освітньої робо¬ти. Керував гуртком літературної творчості при міському Палаці піонерів. З 1992 року – співробітник літератур¬но-художнього журналу „Перевал”.
Микола Яновський – автор збірок оповідань „Танець дараби”, „Там, де хмари ночують” (1972), книжок повіс¬тей та оповідань „Весільної музики грали” (1979), „Гірське серце” (1987), художньо-документальних розповідей про народних митців „Срібна пряжка” (1980). Він підго¬тував до видання новий рукопис прози, та через наші фі¬нансові біди видати їх окремою книжкою так і не зміг. Точніше – не встиг. Помер 12 грудня 2000 р. в м. Івано-Франківську.
(додатково див. календар за 2008 р.)

* * *

Гірське серце : вибране. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2008. – 647 с.
Гірське серце : повість, оповід. – К. : Рад. письм., 1987. – 360 с.
Срібна пряжка. – Ужгород: Карпати, 1980. – 216 с. : іл.
Весільної грали музики : повість та оповід. – К. : Молодь, 1979. – 200 с.
Там, де хмари ночують. – Ужгород : Карпати, 1972. – 48 с.
Танець дараби. – К. : Молодь, 1972. – 104 с.

 

* * *

Плецен О. В. Морально-етична проблематика малої прози Миколи Яновського / О. В. Плецен // Прикарпатський вісник НТШ. – 2010. – № 2 : Слово. – С. 338-346.
Зоріна Л. Вечір пам’яті письменника / Л. Зоріна // Освітянське слово. – 2009. – 23 січ.
Зоріна Л. „Гірське серце” Миколи Яновського / Л. Зоріна // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 11 груд. – С. 19.
Зоріна Л. Митець чесний і самобутній / Л. Зоріна // Галицька Просвіта. – 2008. – 5 груд. – С. 8.
Зоріна Л. Шостий крок до людей із ... безсмертя / Л. Зоріна // Прикарпатська правда. – 2008. – 19 груд. – С. 6.
Юсип Д. Митець чесний і самобутній / Д. Юсип // Дзвін. – 2008. – № 11-12. – С. 138-141.

 

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АНВШ – Академія наук вищої школи
АПН – Національна академія педагогічних наук України
ЗУНР – Західно-Українська Народна Республіка
НСАУ – Національна спілка архітекторів України
НСЖУ – Національна спілка журналістів України
НСКУ – Національна спілка краєзнавців України
НСКУ – Національна спілка композиторів України
НСПУ – Національна спілка письменників України
НСХУ – Національна спілка художників України
НСФУ – Національна спілка фотохудожників України
НТШ – Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка
ОУН – Організація українських націоналістів
ОУНБ – Обласна універсальна наукова бібліотека
ПЕН-клуб – міжнародна неурядова організація, яка об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів. ПЕН – це абревіатура від англійських слів „Poets, Playwrights, Essayists and Novelists” – „поет”, „драматург”, „есеїст”, „новеліст”, які складаються в слово „пен”
УГА – Українська Галицька Армія
УГКЦ – Українська греко-католицька церква
УНР – Українська Народна Республіка
УПА – Українська повстанська армі
УСС – Українські січові стрільці

Оновлено 22-02-2024
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка