1 січня 2009 року минає 100 років від дня народження незламного борця за Самостійну Україну Степана Бандери.

Пропонована літературно-музична композиція допоможе простежити життєвий шлях людини, яка мала у собі найкращі чесноти Української нації.

Сценарій адресований працівникам бібліотек та всім, хто проводить просвітницькі заходи на пошану Провідника ОУН.

Підготували:     Г. М. Колотило, Г. В. Горбань

              Відповідальна за випуск:        Л. В. Бабій

n

Тираж 40 прим.

На сцені – портрет СТЕПАНА БАНДЕРИ (1909 – 2009). Під портретом напис „ЗДОБУДЕМ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ, АБО ЗГИНЕМ У БОРОТЬБІ ЗА НЕЇ”.

Сцена прикрашена українською національною символікою – прапором і тризубом, вишитими рушниками, квітковими композиціями.

Розгорнута книжково-ілюстративна виставка „І горів, і яснів, і страждав, і вмирав він для неї”.

До постановки залучені: хор, аматорські колективи, ведучі, читці.

            Виходять ведучі в українських строях: хлопець і дівчина

Ведучий :      Степан Бандера – це герой ХХ століття, людина-легенда у літописі історії України. Настав час піднести його ім’я по всій вільній Україні, щоб кожна жива душа подякувала Богові за те, що послав нам таку світлу постать в найтемніші часи більшовицького режиму.

Читець:             Ніде при хаті не знайшовши схрону,

                            Не тямлячи, кого й за що клене,

                            Лихий, мов гадь, кривий москаль з району

                            Уперш назвав бандерівцем мене.                 

                                               Впросився якось я, мале-зелене,

                                               За мамою до Львова на півдня;

                                               „Бандерівець!” – штовхнувши попри мене,

                                               Ошкірилось кудлате шпаненя.

Бандерівець, бандера, бандерівець...

І так тривало понад сорок літ.

Аж ось нарешті день, як чорнобривець,

Вінчає сірий український світ.

Хто, як не ми? Коли, якщо не нині?

                                               Кого провчати, як не вражу чадь?! –

                                               В могилі братській – у глинянській глині

                                               Про це мені брати мої кричать.

                                   А ще в тій глині, у кривавім глеї,

                                   Устами героїчної доби

                                   Кричать брати, що нам в ім’я ідеї

                                   Єднатись треба духом боротьби.

                                               Вставаймо вічні революцьонери,

                                               Під кольори бандерівських знамен,

                                               Бо хоч-не-хоч, а іменем Бандери

                                               Всіх українців хрещено здавен.

                                                        (Богдан Стельмах)

Ведуча:         Саме Бандера врятував честь України і зумів організувати народ на відчайдушну боротьбу за нашу національну незалежність і державність.

            Бандера підніс український патріотизм до найвищої жертовності. Його гасло: Бог і Україна!

Голос диктора:

            Лине із вічності небес пісня-молитва, як величні великодні передзвони, несучи на білих ангельських крилах на землю відгомін національно-визвольних змагань за волю України.

                         Отче наш, Ти що єси на небесах

                     Нехай святиться ім’я Твоє

                     Нехай прийде царство Твоє

                         Нехай буде воля Твоя

                         Як на Небі, так і на Землі.

                         Хліб наш щоденний

                         Дай нам сьогодні

                         І прости нам провини наші

                         Як і ми прощаємо винуватцям нашим

                         І не введи нас у спокусу,

                         Але визволи нас від лукавого.

Ведучий : Волею Господа у бойківському селі Угринів Старий Калуського повіту 1січня 1909 року у родині греко-католицького священика Андрія Бандери народився син Степан – найвидатніший теоретик і лідер національно-визвольного руху. Він був другою дитиною у багатодітній родині.

            Старшою була сестра Марта. Молодші: Олександр, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям.

            Звучить  українська народна пісня „Ой на горі на високій”

            На її фоні:

Ведуча: Степан із сестрами та братами здобув початкову освіту в родинному домі, користувався великою домашньою бібліотекою.

Виходить хлопець, який виконує роль С. Бандери

Степан:         Отут, в Угринові Старому,

                        Мені так добре: рідна суть...

                        Хмарки під перегуки грому

                        Мене за обрії несуть.              

                                    Мені ще світить рідна хата

                                    Своїми вікнами здаля,

                                    Гойдає казка волохата

                                    Мене ночами, як маля.

                        Та вже кудись дорога кличе:

                        Чи по науку в отчий Стрий,

                        Чи то туди, де Львів клекоче,

                        На крилах молодечих мрій. 

                                                                       (Роман Пастух)          

Ведучий: У жовтні-листопаді 1918 р. десятирічний Степан пережив хвилюючі події відродження і побудови української держави. Особливий вплив на його національно-політичну свідомість мали величні святкування злуки Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

            У вересні 1919 року він поїхав до Стрия і вступив до Української гімназії.

Виховання і навчання в гімназії відбувалося під контролем польських шкільних властей. У п’ятому класі гімназії Степан стає членом гуртка спротиву.

            Керівники гуртків гімназії швидко оцінили його і визнали:

Читець:  „Цей маленький ростом, талановитий і пильний в науці „Стефцьо” вмисно влаштовував під час шкільних перерв на подвір’ї на очах вчителів драчки зі своїми товаришами, і нікому з польських вчителів і в думку не приходило, що ця дитина, примхлива і розсварена, живе не більш чим іншим – „роботою” революційного спротиву і скорше та краще від усіх знає програми підготованих „народних” імпрез, своєчасно інформує про них кого слід і приносить у своїх кишенях до зали смердючки та вміло, але непомітно кидає їх в часі імпрези під ноги присутнім і вскакує спізнившись в останньому часі на своє місце, викликаючи цим замішання”.

Ведуча:  Легальними організаціями в Стрию на той час були: „Пласт” – український скавтінг і „Сокіл” – спортивно-руханкове товариство.

            Участь Степана Бандери в організації „Пласт” можна вважати чи не визначальною у формуванні основних політичних поглядів та гартуванні характеру майбутнього провідника ОУН.

Степан вступив до „Пласту” лише з третьої спроби, бо через хворобу суглобів не міг зразу скласти іспит з фізичної підготовки. Наполегливі тренування допомогли йому загартуватися.

Ведучий:  В архіві „Пласту” збереглася облікова картка, яка свідчить, що Степан Бандера після закінчення Стрийської гімназії перейшов у 2-й курінь старших пластунів „Червона калина”. Це був знаменитий осередок поширення націоналістичних ідей на Стрийщині.

            Сповідуючи віру і обряд своїх предків, він сумлінно виконував пластову присягу на вірність Богові і Україні. Одною з лицарських чеснот молодого юнака було свідоме служіння пластовому закону, який запрезентував появу нового Степана Бандери – людини-стратега і політика.

Читець:                                 Пластовий обіт

В пожежах всесвітніх, у лунах кривавих,

Під громом гармат, у важкій боротьбі,

На лицарську честь і на предківську славу

Вітчизні обіти складаю такі:

Плекатиму силу і тіла, і духа,

Щоб нарід мій вольним, могутнім зростав,

Щоб в думах журливих невольнича туга

Замовкла, а гордо щоб спів наш лунав.

Красу я і щастя по всій Україні

Ширитиму, власний забуду свій труд,

Щоб чола розхмарив і випрямив спини,

Щоб зір зняв до неба відроджений люд.

Я працю й невдачі, всі злидні й недолю

Прийму як завдання великої гри,

З життям поборюсь, як з трудами у полі,

Мину обережно зрадливі яри.

А летом крил скоба під хмари полину

І бистро розгляну всю землю мою,

Промірю тернисті шляхи України,

До щастя Вітчизну мою поведу.

(Олександр Тисовський)

Ведуча:  У вересні 1928 року Степан Бандера переїхав до Львова і тут записався на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи. Навчався два роки у Львові, а два останні – в Дублянах. Його студії закінчились перед дипломним іспитом через політичну діяльність та ув’язнення.

            Про це свідчить розповідь самого Степана.

Степан:         „У своїх студентських роках я брав активну участь в українському націоналістичному житті. Був членом  українського товариства студентів Політехніки „Основа”, культурно-освітньої праці „Просвіта”, деякий час у товариствах „Сокіл-Батько” і „Луг” у Львові.

            Найбільше часу й енергії я вкладав в революційну, національно-визвольну діяльність. Шукав і  знаходив контакт з українським підпільним, національно-визвольним рухом, що його в той час очолювала Українська Військова Організація, з ідеалами якої я познайомився через родинні зв’язки.

            Одночасно я належав до студентської групи  української націоналістичної молоді.

            Коли на початку постала ОУН – Організація Українських Націоналістів – я став її членом. Мої завдання в ОУН були загально-організаційні на Калуський повіт і членська праця в студентських клітинах, виконував різні функції у відділі пропаганди.

            В половині 1933 р. був призначений на становище крайого провідника ОУН і крайового коменданта УВО на західноукраїнських землях.

            Процес злиття УВО і ОУН завершився на Конференції у Празі в 1932 р. На  Конференціях-зустрічах я мав змогу говорити про революційно-визвольну діяльність Організації з Провідником УВО-ОУН Полковником Євгеном Коновальцем та його соратниками”.

            Звучить народна пісня „Вже вечір вечоріє”

Ведучий: Революційно-визвольна діяльність на західноукраїнських землях за час керівництва Степана Бандери визначалась, насамперед, кількісним збільшенням членів, чіткою організацією кадрово-вишкільної праці на всіх щаблях, масовими акціями із залученням широкого кола суспільства проти польських державних установ та їх поліційного терору.

Читець:                     Над світом синьо-жовтий стяг

Здійняв Степан во ім’я волі.

Цвіт нації скликав на змаг,

Щоб колосилось рідне поле.

Він став провідником ОУН

                                               І розбудив заснулі душі.

                                               Проти нацизму і комун

                                               Повстанський потяг краєм рушив.

                              І Україна прийняла

Його як лицаря свободи,

Щоб знищити комуну зла

Й здобути волю для народу.                                  

                                               І гартувалися серця,

                                               У таборах множились лави.

                                               За край свій бились до кінця

                                               Із кличем: „Україні слава!”

                         (Ярослав Скачко)

Ведуча:  Цей період діяльності Степана Бандери закінчився його ув’язненням в 1934 р. в Калуші і Станіславові, а далі під слідством у в’язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. Тоді ж відбувся процес в окружному суді у Варшаві, в якому Бандера разом з одинадцятьма іншими обвинуваченими був засуджений за приналежність до ОУН на  кару смерті.

Тоді ж була складена історична пісня „Тридцять п’ятий рік минає”.

Читець:                     Тридцять п’ятий рік минає,

                                   Ми його минали,

                                   Як в Варшаві в трибуналі

                                   Присуд відчитали.

                                               Де дванадцять українців,

                                               Великих героїв,

                                               Що хотіли здобувати

Україні волю.

                                   Перший герой – то Бандера,

другий  Лебідь зветься,

Вни кайданів не бояться,

З кайданів сміються.

                                               Тих дванадцять засудили

                                               Поляки прокляті.

                                               На їх місце прийдуть інші

                                               Герої завзяті.

Ведуча:         Влітку 1936 р. у Львові Степана Бандеру судили як крайового провідника за усю діяльність ОУН-УВО того періоду. Цей вирок злучили з Варшавським – на досмертне ув’язнення, яке він відбував до вересня 1939 р.

Початок Другої світової війни Степан Бандера зустрів у польській тюрмі. Про свої поневіряння він розповідає так.

Степан Бандера: „Німецько-польська війна у вересні 1939 року застала мене у Берестю над Бугом. В’язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися. Мене визволили в’язні-націоналісти, які якось довідалися, що я там сиджу в суворій ізоляції. Стараючись оминати зустрічі з польськими та німецькими військами, ми прибули до Львова. Тут ввійшов у контакт з провідними політичними діячами українства. На першому місці було поставлено: розбудову мережі й дії ОУН на всіх теренах України, що опинилися під большевиками.

            На вимогу кур’єра від Проводу з-за кордону в жовтні  1939 р. я покинув Львів і разом з братом Василем, який повернувся до Львова з польського концтабору в Березі-Картузькій, та іншими членами прибув до Кракова, який у той час був осередком українського політичного, культурно-освітнього й суспільно-громадського життя на західних окраїнах українських земель.

            У листопаді 1939 р. я поїхав до Чехословаччині. Тут відбулись наради провідного активу ОУН, на яких  викристалізувалася низка справ для дальшої боротьби ОУН. Зі Словаччини я поїхав до Відня, де була закордонна станиця ОУН, а згодом до Італії, де відбулася зустріч з полковником Андрієм Мельником. Полковник відкинув нашу вимогу, щоб революційно-визвольну боротьбу проти большевиків не зв’язувати з Німеччиною, не узалежнювати її від німецьких воєнних планів”.

            Звучить повстанська пісня

Ведучий:  У квітні  1941 року  Бандера очолив ОУН, завдяки якій Західна Україна як могла протистояла німецьким загарбникам і майже десять років боролася з більшовицьким засиллям. Бандера не був Провідником однієї організації ОУН. Він був Провідником усього народу – поневоленого, але нескореного. Його роль визнали всі свідомі українці, всі його вороги, бо в його житті завжди найвищими ідеалами були  – Батьківщина, Україна.

Читець:                     Відважний звитяжцю, незламний Герою,

Тебе прославляємо в наших піснях.

За вільну державу ставав ти до бою,

І дух Твій, і велич у наших серцях.

Тебе не зламали тюремнії грати,

Коли Україна палала в вогні.

І гасло Бандери гриміло, мов клятва:

– Здобудеш державу, чи згинеш в борні!

(Степан Ядлось)

Ведуча:   Перед вибухом німецько-російської війни С. Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських  політичних сил до боротьби за державність. Рішенням  Проводу Організації 30 червня 1941 р. було проголошено відновлення Української Держави у Львові. Та за дорученням Гітлера німецька поліція зліквідувала цю „змову самостійників”. Степан Бандера був заарештований. Німецьким в’язнем він був до грудня 1944 р.

Читець:                     Тоді із-під стягу Степана Бандери,

                              На просьби-наказ Ярослава Стецька

                              Продовжила відлік державної ери

                              У Львові ОУН героїчна рука.

                                               Хтось зойкнув „Уб’ють вас!”.                                

                                               Хтось шикнув: ”Завчасно”,

                                               Але ні арешти, ні смерть на хресті,

                                               Що потім засіяли землю так рясно,

                                               Бандерівське плем’я не збили з путі.

(Роман Пастух)

Ведучий:  На крайовій нараді Проводу ОУН у лютому 1945 р. було обрано нове Бюро Проводу у складі: Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько. У 1947 р. С. Бандера знову став Головою Проводу всієї ОУН. У післявоєнний  час він вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви, інтенсивно організовує крайовий зв’язок і бойові групи ОУН, які пітримують контакт з  Краєм аж до його смерті.

Ведуча:  Степан Бандера був провідником сучасного періоду визвольної боротьби  українського народу проти більшовицької Росії. Її агенти ліквідували провідників нашої боротьби – Симона Петлюру, Євгена Коновальця. В 1959 році вона простягнула свою злочинну руку і до Провідника ОУН, бо саме він мав вартість цілої армії, слава його революційних чинів, блиск його імені і творча динаміка його незвичайної особистості зрівноважували силу танків і літаків, яких він не мав.

            Впродовж 15-ти років за Провідником полювали вишколені агенти НКВС. Одному з них вдалося виконати поставлене перед ним завдання.

15 жовтня 1959 року Степан Бандера впав жертвою скритовбивства. Медична еспертиза виявила, що причиною смерти була отрута.

Читець:                 Уже не кулі, не гранати,

                            Не поєдинок у бою, –

                                Впускає хижо кат до хати

                                Отрутну і слизьку змію.

                                               І злісним косооким зором

                                               У щілину спостеріга,

                                               Як скаче й в’ється чорним колом

                                               Повзучий і живучий гад...

                             Кривава мить... У смертнім серці

                           До зброї припада рука,

                           Але зміюка палить в серце,

                             І саме серце, –  і зника...

                                                Ще гострий погляд... ще б дихнути!..

                                                І ще блукає спрагло зір

                                                Землею рути і отрути,

                                               У зворах предковічних гір.

                               І смерті непокірний зроду.

                           Але в пор