Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail:

Відділ комплектування:
E-mail:
тел. 0342 752479

Відділ мистецтва:
E-mail:

Краєзнавчий відділ:
E-mail:

Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31

Графік роботи:

Щоденно: 10:00 - 18:00
Субота - вихідний день
Cанітарний день - останній четвер місяця

Той, що серце обернув на сурму



 

 

Той, що серце обернув на сурму


                                                                                                                                Методичні поради

 

 

О,  вірте, всі мури земного впадуть,

Як серце обернеш у сурму!

Найвищі – бо вежі духовности ждуть

Твойого шаленого штурму

 

Олег Ольжич

 

 

 

 

 

  

Укладач: Г.Колотило

 

Відповідальна за випуск: М.Альба

 

 

 

 

  

ЖИВ І ПОМЕР НЕСКОРЕНИМ

               

                У 2007 році громадськість України та світове українство відзначають 100-річчя від дня народження великого сина українського народу, видатного поета, вченого, археолога і чільного діяча  Організації українських націоналістів Олега Ольжича.

                Вшановуючи пам’ять Борця української нації для  „утвердження у суспільній свідомості об’єктивної оцінки його діяльності та на підтримку ініціатив громадськості”  Президент України В.Ющенко 10 листопада 2006 року видав указ № 943 „Про відзначення 100-річчя від дня народження Олега Ольжича”.

                Легенда і символ. Про Олега  Ольжича можна так сказати, оскільки в українській історії його ім’я уособлює найдраматичніший етап національного руху українців за свою державу.

                Олег Ольжич, справжнє ім’я і прізвище якого Олег Кандиба, – син відомого поета Олександра Олеся, народився 8 (за н.ст. – 21) липня 1907 року в Житомирі. Незабаром родина Кандиб перебралася до Києва, де у Пущі-Водиці він ходив до школи. 1923 року з огляду на загрозу репресій Олег з матір’ю емігрував. 1924 року вступає до  Карлового університету в Празі. Спеціалізується  в історії, зокрема археології, працює в археологічному відділі Чеського Національного музею, бере участь в археологічних розкопках у Чехословаччині, Галичині, Югославії, Австрії, співпрацює з Гарвардським університетом (США). 1929 року захистив докторську дисертацію. Отримавши ступінь доктора археології, здобув світове визнання дослідженнями пам’яток Трипільської культури.

                З початку 30-х років здобуває визнання поетичний талант О.Ольжича, його поезії широко публікуються в періодиці, з часом вийшли дві збірки – „Рінь” (1935) та „Вежі” (1940).

                У 30-х роках у житті Олега Ольжича стався докорінний  перелом. Він присвячує себе українській національно-визвольній боротьбі, вступає у лави ОУН, очолює Культурну референтуру Організації, стає членом Проводу  Українських націоналістів.

                У час короткого існування держави Карпатська Україна у 1939 р. Олег Ольжич, як заступник Голови Проводу ОУН, перебуває у гущі подій, є одним із керівників оборони молодої української держави.

                З початком німецько-радянської війни Олег Ольжич прибуває в Україну (Львів, Житомир  і, нарешті „золотоверхий” Київ) із завданням закласти підвалини відновлення української державності. Та німецькі окупанти не дозволили утворити українську державу.

                Як заступник Голови Проводу ОУН, Олег Ольжич керує розбудовою мережі ОУН, організовує адміністративне, громадське та політичне життя, зокрема Українську Національну Раду в Києві, бере участь у створенні газети „Українське слово”.

                Наказом Берліна почався шалений наступ на всі прояви українського життя. У грудні 1941 року заборонено „Українське слово”,  співробітників заарештовано і незабаром страчено. Репресії щодо українців покотилися Києвом та всією Україною. Олег Ольжич переходить у підпілля, нелегально відвідує різні міста. Після арешту Голови Проводу Українських Націоналістів А.Мельника виконує його обов’язки, продовжує керувати ОУН на Українських землях.

                У травні 1944 року його заарештовано у Львові і відправлено до концтабору Заксенхаузен, де закатовано на смерть. Страшні тортури не зломили Олега Ольжича, він помер нескореним, відійшовши у вічність 9 червня 1944 року.

                У рік Олега Ольжича бібліотечним працівникам належить використати  різні форми і методи для ознайомлення користувачів з життєвим і творчим шляхом поета і громадянина, сподвижника національно-державної ідеї, Борцем за волю України для грядущих поколінь.

                Бібліотечні працівники мають сприяти громадянам України ще раз доторкнутися до творчого надбання поета з метою його популяризації для широкого кола читачів.

                Зокрема, варто оформити книжкові виставки, тематичні полиці, ювілейні календарі. Організувати літературні читання, цикли бесід, тематичні вечори, читацькі діалоги, задіяти роботу літературно-мистецьких віталень.

                Кількісно творчий доробок Олега Ольжича невеликий. Це три збірки: „Рінь” (1935), „Вежі” (1940), посмертно видана „Підзамча” (1946). Публіцистика зосереджена на визвольній боротьбі і безпосередньо пов’язана з його революційною діяльністю, а також  дитяча проза.

                Поезія Олега Ольжича гідно репрезентує „Празьку школу” до якої належали  - Маланюк, Мосендз, Теліга, Стефанович, Лятуринська та ін.

                В циклі заходів „Духовна цитадель поета” назустріч року Олега Ольжича радимо використати орієнтовану тематику:

                - Олег Ольжич – поет, вчений, революціонер

                - Поет в політиці і політик в поезії

                - Національна ідея у творчості Олега Ольжича

                - Цикл „Незнаному воякові” – поетична історія галицького революційного підпілля

                - Публіцистична спадщина Олега Ольжича

                - „Ні кроку зі шляху, ні думки назад” – власний закон Олега Ольжича

                - Олег Ольжич у спогадах

               

                Перша збірка „Рінь” (1935)          

                Назви поезій збірки кличуть нас у правдавні часи: „Археологія”, „Галми”,  „Був же вік золотий”,  „Ганнібал в Італії”. Перед читачем постає історія, трагічні та тріумфальні її моменти. В ній переважають мотиви праісторії людства, античної Греції й Риму. В них для поета не так важлива зовнішня декорація епох і культур, як їхня духовність, як ріст і розвиток людини, її соціальної суті, звичаїв, нахилів, ментальності й моралі.

               

                План проведення історичної години

Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна”

 

                - Мотиви  праісторії людства

                - Доба залізного Риму

                - Чотири епохи людської  історії

                - Україна на просторах європейської та світової культури.

 

                Друга збірка „Вежі” (1940)

                Критики називають її збіркою революційної лірики, з якої Олег Ольжич постає неоромантиком. „Вежі” склали  поеми – „Городок, 1932” та „Незнаному воякові”. Перша відображає акцію помсти польському урядові за знущання над українським народом в 30-ті роки. В другій поемі поет висловлює свою віру у високу мету задля України. Ціла друга збірка присвячена революційній боротьбі за права і честь рідного народу.

                Цикл „Незнаному воякові” (1935) складає другу частину „Вежі”. Тут Олег Ольжич засуджує в українському житті опортунізм і проголошує єдино вірний шлях боротьби.

                Тридцять дві частини пронизані закликом до кожного українця „Знай, на тобі спочиває доля міліонів!”. Цей девіз поет-революціонер формулює суворо: „Держава не твориться в будучині, Держава будується нині!”.

                Як поет і громадянин Ольжич цих слів не зраджував, ними свідомо керувався і за них віддав своє молоде життя.

Вечір поезії

                                                               „Муза мужності і боротьби”.

                1. Вступне слово бібліотекаря

                Життєва програма боротьби Ольжича

                „У мряку сьогодні й будучини

           Прожектором кинуто світло”.

                2. Виступ літературознавця

                „Найвищі вежі духовності”

                3. Поезія мужності і боротьби.

                Художнє читання уривків з 32-х частин циклу.

                4. Бібліографічний огляд поетичних творів циклу „Вежі”.

               

                Третя збірка „Підзамча” (1946)

                Збірка була видана після його трагічної смерті. Тут поет досяг  найбільшого артизму. Тематикою й настроєм багатьох своїх віршів, а „Підзамчам” насамперед поет схиляється до неокласики.  Поет розмірковує над вічними цінностями, відкриває потребу внутрішнього спокою, душевної рівноваги (вірші „Шякунтала”, „Сонна Венус”, „Голландський образ”, „Диліжанс”, „Алебастер”, „Пороша”,. „Люкреція”, „Данило” та ін.). Це поезія високої культури. Вона вимагає від читача знання історії, філософії, мистецтва.

                Неокласична погідність більшості віршів збірки випливала із кількох місяців родинного щастя поета і вченого. Олег Ольжич літом 1943 р. одружився з Катериною Білецькою, яка пізніше написала про нього цікаві спогади.

                Підзамча – ремісниче передмістя Львова, куточок рідної землі, де, кожен образ зворушує до глибини душі. Поетова уява сягає від історичних пракоренів Підзамча до образів, навіяних світовою класикою.

                Сьогодні ми  можемо впевнено сказати, що шлях, який обрав сам Олег Ольжич і нам пропонує є одним з найнадійніших і найоптимальніших.

                З метою ознайомлення відвідувачів з життям і творчістю Олега Ольжича рекомендуємо розкрити розгорнуту книжкову виставку

„Життя віддане за Україну”

 

                                                                   О Україно! Хай нас людство судить, -

                                                                   Тобі одній думки і кожний рух!

                                                                   Твоїм щитом – гарячі наші груди,

                                                                   Твоїм мечем – ці міліони рук!

                                                                                                             О.Ольжич

       Орієнтовні розділи:

                1. Олег Ольжич – поет, вчений і революціонер.

                2. Героїчний епос Олега Ольжича.

                3. Поетичне мистецтво Ольжича.

                4. І смерть – як найвищий вінок.

                5. Вклонімося пам’яті велетня духа.

                              

Вечір-портрет

„Я камінь з Божої пращі”

                Це останній рядок вірша, що не випадково зветься „Пророк”.

                             На грудях зводите руки,

                              Бороните душу нашу, -

                              Не ждіть ніхто милосердя –

                              Я камінь з Божої пращі.

                Пропонуємо тематику, яка допоможе у підготовці даного вечора:

                1. Олег Ольжич – поет і громадянин.

                2. Сподвижник національної ідеї.

                3. Слово, що стало зброєю.

                4. ...І смерть – як найвищий вінок

                5. Держава будується нині...

                6. Олег Ольжич і наш час.

                                  

                                                                Штрихи до портрету

                Олег Ольжич написав цей вірш наприкінці тридцятих. Тоді, коли шлях було обрано назавше і безповоротно. У вірші „Пророк” з глибин душі поета  ще одна зболена, відверта сповідь. Про долю й творчі віхи біографії, який  прожив таке яскраве і бурхливе життя. Долю свою поет провидів ясно і на олтар Вітчизни власне земне існування поклав свідомо.

                „Підзамча” – цілісний збірник, це жива душа в державній бронзі. Це вміння суб’єктивне і об’єктивне, особисте й загальне, інтимне почуття і політика. Це твір поета великої зрілості і сили.

                Після зустрічі з Оленою Телігою – не стало Ольжича-поета і археолога, а народився Ольжич – революціонер, політичний діяч, людина, що кермує боротьбою, завдає важкі удари і готова кожної хвилини від удару загинути.

                У жовтні 1941 року в Києві створено Українську Національну Раду. Тут же за його ініціативою в столиці почав виходити український щоденник „Українське слово”.

                Перед читачем належить розкрити портрет поета-революціонера. Донести лінію Олега Ольжича у ставленні до ОУН. Його нещадну боротьбу на три фронти у підпіллі. Бібліотекар має засередити увагу на версіях, які  пояснюють причини фатального арешту Ольжича. Коли, де і при яких обставинах було заарештовано Ольжича, останнє місце варварських засобів психологічного та фізичного нищення. Камера №14 була камінним мішком, карцером смертників.

                Сталося все майже так, як Олег Ольжич благав у давньому, 1931 році у вірші  „Присвята”

Пошли мені, молюся,

дар один:

В ім’я її  прийняти мужньо

муки

І в грізні дні залізної розплати

В шинелі сірій вмерти

від гранати.

               

                Новою сторінкою для читача буде патріотичний діалог, цикл інформаційних репортажів „Олег Ольжич – очима Андрія Мельника” (з книги: Організація Українських Націоналістів. 1929-1954. -  Б.М., 1955. – С.29-32).

                Зміст таких заходів включає особисті враження, думки, міркування Голови Проводу Українських націоналістів А.Мельника притаманні Олегу Ольжичу – Герою, якому не багато рівних, Провіднику молодого націоналістичного активу, сердечному Другу, незрівнянному зразку Борця за волю і незалежність України.

                Забути Олега Ольжича не маємо права. Це одна з найсвітліших постатей української історії. Саме він  дав нам ключ до розуміння нашого національного єства і простого буття.

 

 

Р.s.  До дня світової пам’яті Олега Ольжича можна використати і інші форми популяризації літературного  доробку поета та ознайомлення з його життєвим і  творчим шляхом.

 

 

 

 

 

                                                               Поет, вчений, нескорений борець.

(Сценарій вечора-присвяти до 100-річчя від дня народження Олега Ольжича).

 

                                                                                                              Держава не твориться в будучині,

Держава будується нині.

Це люди, на сталь перекуті в огні,

Це люди, як брили в камінні.

                                                               О.Ольжич.

 

                Звучить мелодія пісні ,,Сміються, плачуть соловї”. (,,Чари ночі” О.Олеся).

 

Диктор: Коли поет писав ці рядки, він не знав, що саме його синові судилося стати в перші ряди тих, хто розпалить у серцях народу вогонь любові до своєї нації і поведе її в тяжкій боротьбі за волю.

Оновлено 12-04-2024
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка