ДМИТРО БАГАЛІЙ: ПОКЛИКАННЯ І ДОЛЯ ІСТОРИКА
03 листопада 2022 року у відділі загального читального залу Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка розгорнута книжково-ілюстративна виставка-персоналія із циклу ювілейних виставок «Галерея видатних особистостей», приурочена до 165-річчя від дня народження Дмитра Івановича Багалія (1857-1932), українського історика, педагога, громадського й культурно-освітнього діяча.
Дмитро Іванович Багалій народився 7 листопада 1857 року в Києві в родині ремісників. Після навчання в 2-ій Київській гімназії, вищу освіту здобув на історико-філологічному факультеті Київського та Харківського університетів.
Випускник Київського університету Святого Володимира, як найкращий учень Володимира Антоновича, він був направлений до Харкова, де зайнявся вивченням історії Слобідської України. Тут Д. Багалій написав фундаментальні праці, зокрема дослідження «Нарис історії Харківського університету», «Історія Слобідської України», вивчав діяльність Кирило-Мефодіївського товариства та інші питання.
Після закінчення 1880 р. Київського університету Д. Багалія залишили як стипендіата для підготовки до професорського звання. У 1883 р. Дмитро Іванович був обраний на посаду штатного доцента кафедри російської історії Харківського університету. Уже перші праці молодого історика, присвячені минулому Слобожанщини, викликали інтерес у фахівців. Великою популярністю користувались і його лекції серед студентів, присвячені історії українського народу.
Дмитро Іванович брав участь у створенні Харківського історичного архіву, обов'язки завідувача якого на громадських засадах виконував близько трьох років. Наукова й викладацька діяльність ученого в Харкові проходила за умов жорстокої політичної реакції, його звинуватили в «українофільстві» й перевели із штатних викладачів у нижчу категорію приват-доцентів.
1887 р. захистив дисертацію і разом з докторським ступенем 30-річний учений отримав ординатуру в Харківському університеті і наукове визнання. У 1893-1905 роках він очолював правління Харківської бібліотеки, брав активну участь у роботі Харківського товариства грамотності, з 1891 по 1904 р. обіймав посаду голови видавничого комітету цього товариства.
У жовтні 1906 р. вченого обрали ректором Харківського університету. Як і раніше, Дмитро Іванович вважав основним своїм обов'язком культурну та просвітницьку роботу, підтримував ідею заснування у Харківському університеті кафедри історії України, української мови та літератури.
Незаперечною заслугою Д. Багалія є пошук та опублікування праць Григорія Сковороди, встановлення важливих фактів його біографії, визначення місця й ролі філософа в культурному і громадському житті України. Іншою темою наукових досліджень ученого, котрій він присвятив близько 40 праць, стала історія Харківського університету.
В 1918 р., переїхавши до Києва, вчений брав активну участь у створенні Української академії наук (УАН), а згодом став її першим віце-президентом. Він очолив роботу з організації історичної науки в системі Академії після обрання першим головою історико-філологічного відділення УАН. З ініціативи вченого було створено комісію з укладання біографічного словника видатних історичних діячів України, яку він сам і очолив. На початку 1926 р. Д. Багалію доручили організувати наукову установу всеукраїнського значення - Науково-дослідний інститут Тараса Шевченка, який він і очолив і з яким пов'язані основні досягнення шевченкознавства наприкінці 1920-х - початку 1930-х рр.
Останні роки життя вченого проходили в період тотальної політизації наукового та культурного життя, це знайшло відображення в його науковій і громадській діяльності.
Помер учений 9 лютого 1932 року в Харкові.
Завітавши до відділу загального читального залу нашої книгозбірні, ви зможете більше дізнатися про життя та діяльність цієї непересічної особистості, переглянувши матеріали книжково-ілюстративної виставки-персоналії та каталог книжкової виставки «Дмитро Багалій: покликання і доля історика».
Чекаємо на зустріч з вами.
