Хвилина істини дискусії в англомовному клубі читання
28 лютого 2021 року в інформаційному ресурсному центрі «Вікно в Америку» Івано-Франківської ОУНБ ім. І. Франка відбулося онлайн засідання англомовного клубу читання. Два тижні учасники дискусії читали твір російського класика Льва Толстого «Смерть Івана Ілліча» і на клубі рефлексували про сутність життя. Модератором клубних обговорень був Михайло Сенютович, волонтер і друг бібліотеки.
Відомий як один з найвищих світових шедеврів на тему смерті, короткий роман «Смерть Івана Ілліча» - це історія світового кар'єриста, судді вищого суду, який ніколи не думав про неминучість своєї смерті. І в самого автора виникає питання: «Як так сталося, що нерефлективний чоловік стикається зі своєю єдиною хвилиною істини?». Цей твір став художнім завершенням глибокої духовної кризи в житті Толстого і його релігійного навернення в кінці 1870-х. Після дев'ятирічного періоду після публікації «Анни Кареніної», він не написав жодного слова художньої літератури.
Учасники дискусії говорили про поглинаючий, а часом і жахливий погляд у безодню смерті, який став сильним свідченням можливості знайти духовне спасіння. Ця книга змушує ставити під сумнів своє власне, людське життя, і до чого ми в ньому прагнемо: чи то гроші, чи соціальні посади, чи підроблені виступи, чи прагнення до справжнього мирного життя, з справжньою родиною та справжньою особистістю. І ще одна думка: «коли я помру, хочеться, щоб люди мене пам'ятали!».
Роман Льва Толстого наповнений символами, серед яких чорний мішок, який насамперед представляє смерть. Проте, як тільки Іван Ілліч вривається в нього, відчуває світло, і страх смерті вже немає над ним влади. Учасники заходу зійшлися на думці, що чорний мішок символізує відродження - за своєю схожістю з утробою матері.
Твір завершується словами Герасима: «Ми всі помремо, то чому я маю журитися?», якими він чітко дає Івану Іллічу зрозуміти, що не вважає свою роботу тягарем, а служінням людині, яка вмирає. В цьому й повинна бути сутність життя - служіння людям.
