Теорія любові у новій програмі «Є що почитати»
27 березня 2025 року в ефір вийшов 9-й випуск програми «Є що почитати!», яка втілюється в рамках спільного проєкту Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка та обласного телебачення «Галичина».
Література завжди була віддзеркаленням людських переживань, а любов і наука - дві сили, що формують світ і особистість. Здавалося б, ці сфери протилежні: любов - емоційна, чуттєва, інтуїтивна, тоді як наука - логічна, раціональна, точна. Але саме їхнє поєднання у художніх творах створює неповторні історії, які розкривають гармонію між серцем і розумом.
Власне, про теорію любові та її наукове інтерпретування міркували незмінні ведучі програми «Є що почитати» - завідувачка відділу краєзнавчої літератури Ірина Фотуйма та журналістка ОТБ «Галичина» Ольга Бабенко.
Розпочали діалог із оголошення результатів розіграшу від книгарні «Старого Лева», який стартував минулої програми і об'єднав навколо себе значне коло прихильників художньої творчості.
Згодом розмова змістилася до роману Віктора Домонтовича «Доктор Серафікус», в епіцентрі якого - серце професора, марковане як енциклопедія пристрастей, прихованих за списками літератури й примітками. У «Докторі Серафікусі» воно пульсує в унісон із вибуховими хвилями історії. З іншого погляду - це глибокий психологічний твір, що порушує одвічну проблему співвідношення розуму та емоцій у людському житті. Мова йде про особистість, яка прагне відсторонитися від світу пристрастей, підкорити почуття холодному інтелекту, та про те, що навіть найбільш віддана науці індивідуальність не може втекти від людської природи.
Про дискримінацію за статевою ознакою йшлося у романі Бонні Ґармус «Уроки хімії», у якому інтелектуалка, талановита хімікиня Елізабет опиняється під загрозою, оскільки тодішнє суспільство, підпорядковане патріархальним законам, не сприймає жінку в контексті науки, а лише в стосунку до домашнього побуту. Це розповідь про розум, силу характеру, кохання та нерівність, які вплітаються в долю головної героїні. Елізабет живе у 1960-х роках, у час, коли жінкам у науці не залишають місця для розвитку. Вона розумна, рішуча, не боїться порушувати правила і доводити, що її місце - у лабораторії, а не лише на кухні. Пропонована історія не лише про хімію як науку, а й про хімію людських стосунків, силу любові та самоповаги.
У підсумку міркуємо, що тексти, у яких переплітаються любов і наука, відіграють важливу роль у літературі та культурі загалом, адже вони відкривають перед читачем складний і багатогранний світ людського існування. Вони демонструють, що знання та емоції - це не протилежності, а дві рівнозначні складові нашого життя. Наука дає нам можливість розуміти закони Всесвіту, пояснювати явища, робити відкриття, що змінюють світ. Водночас любов - це те, що робить ці відкриття справді значущими, надає їм сенс, спонукає шукати відповіді не лише у формулах і рівняннях, а й у власному серці.
Обирайте правильні книги для читання і шукайте їх на полицях нашої бібліотеки!
