Україна 1932-1933. Геноцид голодом
Під такою назвою 22 листопада 2024 року працівники відділу загального читального залу ОУНБ ім. І. Франка організували книжково-ілюстративну виставку-реквієм, приурочену до Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні.
Минають 91-ші роковини з часу однієї з найжахливіших трагедій в історії українського народу - Голодомору 1932-1933 рр., який наче страшний, ненажерний молох, поглинув мільйони людських життів. Відходять у небуття очевидці того століття, але народна пам'ять про жахливий злочин не вгасає, болем пронизуючи свідомість поколінь.
Трагедія голодомору в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників. Та спроби навіки замовчати і поховати у плині історичного часу правду про голодомор 1932-1933 років виявилися марними. Про цю Катастрофу України ще з 1933 року знали і писали на Заході.
Тепер, розглянувши питання про голодомор як акцію геноциду на спеціальному засіданні Верховної Ради України, ми певною мірою виконали свій громадянський, патріотичний обов'язок перед пам'яттю мільйонів людей, перед підростаючим поколінням.
Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в реаліях нової боротьби за виживання української нації. Через 91 рік після вчинення Голодомору-геноциду на теренах України Росія вчиняє новий геноцид - війною. Одвічний ворог нас знову намагається «денаціоналізувати» та упокорити, щоб не випустити з-під свого впливу та не допустити зміцнення української державності. Методи новітнього путінського режиму мало відрізняються від сталінських: вбивства, терор голодом і холодом, залякування, депортації.
Українська нація мужньо чинить спротив значно чисельнішому ворогу. В нас немає іншого вибору, ніж вистояти. Інакше історія закине українців на нове коло вже пройдених випробувань. Ми пам'ятаємо уроки минулого й не хочемо повертатися в минуле. Саме національна пам'ять робить нас сильнішими, надає сил для подальшої боротьби.
Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам'ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви - вшановані.
Чим можна пояснити акт геноциду проти української нації, народу? Які мотиви спонукали владні структури до терору голодом? Чому так звана «держава робітників і селян» залишилася байдужою до голодної смерті мільйонів людей? Ці та інші питання про голодне лихоліття і висвітлює книжково-ілюстративна виставка-реквієм «Україна 1932-1933. Геноцид голодом». На ній представлена така література: збірники матеріалів «Голодомор 1932-1933 років як величезна трагедія українського народу», «Геноцид українського народу: історична пам'ять та політико-правова оцінка», «Геноцид українців 1932-1933: за матеріалами досудових розслідувань», народна книга-меморіал «33-й: Голод», каталог виставки «Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу», книги: «Голодомор 1932-1933 років геноцид української нації», «Смертю смерть подолали: Голодомор в Україні 1932-1933», «Міфи про Голодомор», «Пам'ять народу: геноцид в Україні голодом 1932-1933 років. Свідчення» (у 2-х книгах), «Український голокост 1932-1933: свідчення тих, хто вижив», «Чорні дошки. Чернігівська область», Р. Конквест «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор», Ю. Котляр «Голодомори 1921-1923 рр. та 1932-1933 рр. на Півдні України: етнічний та міжнародний аспекти», С. Кульчицький «1933 рік: сталінський терор голодом», О. Міщенко «Безкровна війна» та інші.
Тож в ці скорботні дні відзначення чергових роковин Голодомору-геноциду в Україні схилімо голови й запалімо свічки на знак пам'яті про трагічне минуле нашого народу. Це - наша спільна біль, наша спокута, наша пам'ять...
Не забуваймо минулого в ім'я майбутнього!
