Івано-Франківська
обласна універсальна наукова
бібліотека ім. І.Франка

Адреса бiблiотеки:

76018
м. Iвано-Франкiвськ
вул. Чорновола, 22
тел. 0342 75-01-32
fax: 53-21-89
E-mail:

Відділ комплектування:
E-mail:
тел. 0342 752479

Відділ мистецтва:
E-mail:

Краєзнавчий відділ:
E-mail:

Науково-методичний відділ:
E-mail:
тел. 03422 53-32-31

Графік роботи:

Щоденно: 10:00 - 18:00
Субота - вихідний день
Cанітарний день - останній четвер місяця

Презентація в бібліотеці



08 лютого 2024 року в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація книги поезій «Сповідь на вервиці» івано-франківської письменниці, докторки філологічних наук, професорки Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ольги Деркачової.

Почалася поетична презентація із хвилини мовчання.

Модерував зустріч Іван Монолатій, академік, доктор політичних наук, професор, який означив наше дійство як свято поезії й фахово та емоційно представив присутнім новий творчий здобуток Ольги Деркачової - другу поетичну збірку «Сповідь на вервиці», яка побачила світ цього року у видавництві «Дискурсус» за підтримки проєкту «Перший рукопис». Дизайн обкладинки створювала Ірена Яніцька, в оформленні використані фото Софії Сіренко.

Назву книги модератор Іван Монолатій назвав небуденною. Він зазначив, що збірка продовжує відкривати нову іпостась авторки як християнської поетеси.

«Книга стала для мене несподіванкою. Колись я казала, що в мене ніколи не буде поетичних книг. Але в поезії були інші плани. Книга особлива, бо вірші написані на телефоні», - поділилася з присутніми авторка. Назву «Сповідь на вервиці» запропонував поет Богдан Томенчук.

У цій невеликій за обсягом збірці неймовірно чуттєва та прониклива поезія. Книга поділена на три розділи: «На оливній горі», «Посеред згарищ війни», «Равлики з нашої стежки». Авторка поділилася з присутніми спогадами про те, як писалась книга та що привело до її написання: «У моєму житті за якийсь час змінилося все. Спочатку я втратила батька, який дуже близько мене відчував, завжди підтримував і бував на всіх моїх презентаціях в Івано-Франківську. А після його смерті через два тижні забрали на війну чоловіка. Я втратила точку опори. Було таке враження, що завалився увесь світ. І все, що ти можеш зробити, то посидіти на його уламках якийсь час, оговтатися, а відтак вставати і щось робити, змінювати, адаптовуватися до тієї реальності, в якій опиняєшся. Бо у родині військового, напевно, ще більше відчуваєш самотність, а інколи й відчай, нерозуміння, що і як маєш робити. Але Бог дає сили, Бог дає впевненість, Бог дає віру і не допустить випробувань більше, ніж можеш витримати.

          Без батька й чоловіка наш із сином різдвяний стіл видавався порожнім. Та все ж напередодні зателефонував з фронту мій чоловік і сказав, що вони на передовій відзначатимуть із побратимами Різдво Христове з 24 на 25 грудня. Тож так сталося, що випадково чи не випадково, а я опинилась у церкві Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів Івано-Франківських Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ.

Якраз напередодні Різдва Христового я почала шукати дорогу до храму і знайшла там свій другий дім. Відразу все змінилося. Щонайперше - я почала усміхатися по-справжньому, серцем. Усмішка була щирою, а не, образно кажучи, вихованою. А відтак пішли вірші, не питаючи мене, хочу я чи не хочу - просто сказали, що будуть. І мені добре в них і з ними. Частину тих рядків я почула в церкві. Вони народились, як слова молитви. І приходять несподівано - чи під час читання Євангелії, або проповіді священника, звучання херувимської пісні... Відчуваю радість очікування від того, що знаю: вони будуть. Так я наслухала рівно 99 віршів, які й увійшли до збірки. Я не знаю, якою буде реакція читачів, які звикли до мене трохи іншої. Та думаю, що ця книжка була не тільки моєю потребою писати, а й потребою для тих, хто поряд, читати...».

Розмова-представлення відбувалася у формі запитань-відповідей. Усі охочі мали можливість стати свідками виняткового авторського читання віршів, послухати історії їх написання, проникнутися настроєм поетичних строф і відчути справжню магію вишуканого поетичного слова.

Добрими та натхненними були слова вітання народної депутатки України Оксани Савчук, яка розпочала свій виступ віршем «Бережи його Боже» із презентованої збірки та зазначила, що саме віра допомагає сьогодні всім жити, творити, боротися і перемагати.

Яскравими враженнями про поетичну збірку «Сповідь на вервиці» Ольги Деркачової ділилися проректор ПНУ імені Василя Стефаника Едуард Лапковський, знаний поет і громадський діяч, депутат обласної ради Богдан Томенчук, журналіст газети «Галичина» Ігор Лазоришин та інші.

Про Бога, молитви та війну сьогодні пишуть багато - такий знак часу, а вже совість служить авторам дороговказом на розпутті вибору між справжністю й кон'юнктурою. Та писати, балакати і діяти - не одне й те саме. «Подумалось, якби вірші Ольги Деркачової з пропонованої збірки друкувати не рядок під рядком, а рядок за рядком, то вийшла б справді вервиця - вервиця любові і терпенного очікування, котра б намагалася крайньою стигмою дотягнутися туди, де не кожен згодний і здатний бути. Де справжня міра любові - готовність захистити кохану, а значить - Вітчизну. Тут - вірші... Не голосні і не приголосні. Справжні... Світ молиться на вервиці. Нам настала пора на тій вервиці сповідатися, аби капеланам не довелося сповідати... Перебирайте цю вервицю. Літера за літерою. Біль за болем. Надія за надією...", - роздумував п. Богдан Томенчук.

Ігор Лазоришин, журналіст газети «Галичина» зазначив: « Я завжди знав, що жінка - то диво Боже й таїна непізнанна. Та книжку поезій «Сповідь на вервиці» прикарпатської письменниці Ольги Деркачової, щонайперше, сприймаю не з подивуванням, а зі співрадістю - як відкрите свідчення віри й гласну молитву жінки, яка зустріла у своєму житті... Бога. ...Сповідальність мотивів щоразу спонукає мене до роздумів: навіщо авторці виставляти душу на людський жертовник і робити свою сповідь відкритою для загалу, якщо вже оголила її перед Богом? Міркую собі, що героїня-сповідальниця у творах Ольги Деркачової не лише оповідає Богові зміст свого серця, а й водночас стає, образно кажучи, Його листом і для читачів «Сповіді...». Зокрема і для мене». І додав : «Загалом вона є авторкою вже 28 книжок. І якщо їй з таким поважним творчим набутком вдалося здивувати читачів останньою з того переліку і лише другою числом поетичною збіркою, то, на моє переконання, її «Сповідь на вервиці» заслуговує найвищої похвали - щиро, потужно й по-справжньому».

Директорка обласної книгозбірні, заслужена працівниця культури України Людмила Бабій зауважила, що «Ольга Деркачова одна із тих авторок, яку охоче читають. Її книжки не залежуються на полицях. Про різносторонність письменниці свідчить книжкова виставка «Ольга Деркачова: Книжки як життя», представлена із фондів ІФОУНБ ім. І. Франка. Вона засвідчує нестримність Вашої творчої натури та допомагають відчути Ваш внутрішній світ. Тож творіть, пишіть і сподіваємося, що невдовзі кількість видань авторства Ольги Деркачової стрімко зростатиме і, як завжди, користуватиметься популярністю, а незмінною локацією залишиться наша бібліотека».

Творчий вечір Ольги Деркачової завершився теплими словами вдячності від присутніх та автограф-сесією.

Примірники презентованої поетичної збірки поповнять фонди обласної книгозбірні.

Світлини

Оновлено 19-07-2024
© 2020. ОУНБ iменi I. Франка