Андрей Шептицький – будівничий держави, князь церкви, лідер нації

29 липня минає 155 років від дня народження Андрея Шептицького, визначного українського церковного, культурного, громадського і політичного діяча, митрополита Української греко-католицької церкви.

«Я дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, хто плачуть, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий чи немічний, уздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний! Я хотів би стати всім для усіх, щоби всіх спасти...», - писав у одному з численних листів митрополит Андрей Шептицький. Школи, лікарні, притулки для сиріт, храми та музеї, засновані й фінансовані Шептицьким, його праця на ниві просвітництва та захисту прав людини стали прекрасним зразком утілення добрих намірів у конкретні справи.

Роман Марія Олександр граф Шептицький прийшов на світ 29 липня 1865 року в родовому маєтку в селі Прилбичах Яворівського повіту на Львівщині в аристократичній українсько-польській сім'ї. Початкову освіту здобув вдома. Закінчивши Краківську гімназію, вступив на військову службу, однак незабаром через хворобу залишив її. Навчався в Ягеллонському університеті у Кракові. 1887 р. подорожував Україною, познайомився з істориками Михайлом Грушевським та Дмитром Антоновичем. Шептицького дуже вразив Антонович, який, дізнавшись про своє українське коріння, відчув себе цілковитим українцем.

Після подорожі до Риму остаточно обрав духовний шлях і постригся у ченці монастиря Василіан. Пройшовши курс богословської академії в Римі, був висвячений на священника. 1899 року призначений єпископом Станіславським, а вже наступного року - архієпископом Львівським, митрополитом Галицьким. На цій посаді Шептицький залишався до кінця свого життя.

За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном та органічно пов'язав її діяльність з українським національно-визвольним рухом першої половини ХХ ст.

Він є автором учення про історичну місію української церкви у справі відновлення єдності східної та західної церков. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям, заснував Національний музей у Львові, земельний банк, народну українську лікарню та Греко-католицьку богословську академію, що стала єдиним у Польщі українським вишем, підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Під час Другої світової війни благословив створення нової Української держави, захищав євреїв від винищення їх фашистами і взагалі засуджував німецьку політику на Сході.

А. Шептицький написав понад 170 пастирських послань, в яких порушував релігійні, соціальні, побутові, економічні, національні, міжконфесійні проблеми.

Помер Андрей Шептицький 1 листопада 1944 р. близько 13 години від прогресуючого набряку головного мозку як ускладнення грипу, й похований у підземеллі собору св. Юра. Його похорон у зайнятому радянськими військами Львові перетворився на грандіозну маніфестацію.

Завітавши після закінчення карантину до обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, ви зможете більше дізнатися про життєвий шлях та богословську спадщину митрополита Андрея Шептицького, який, незважаючи на дуже складні та мінливі політичні умови, до своїх останніх днів лишався вірним сином українського народу та назавжди останеться в пам'яті як один із найвпливовіших українських діячів ХХ століття.

Чекаємо на зустріч з вами.