Живий у правді віковій
Під такою назвою 4 березня 2018 року працівники відділу загального читального залу Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка провели для військовослужбовців підшефної в/ч 1241 поетичний вернісаж, приурочений до річниці від дня народження Т. Г. Шевченка (1814-1861), великого українського поета, художника та мислителя.
Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім'ям для нас, українців, є ім'я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю
Геніальний поет цілком справедливо посідає перше місце серед великих українців, був і залишається духовним батьком нашого народу. Автор безсмертного «Кобзаря» все своє життя присвятив боротьбі за визволення українців від соціального і національного поневолення.
Наприкінці 1845 року, будучи важко хворим, Шевченко написав свій знаменитий «Заповіт» (цикл «Три літа»), у якому проголосив заклик до боротьби з самодержавством за визволення українського народу з неволі. Переконливо-стверджуючими є його пророчі слова: «Борітеся - поборете!».
А чи не є актуальними й сьогодні слова Кобзаря: «Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?». Або ж такі: «Якби ви вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя», - чи не нам вони адресовані? У написаному на засланні вірші «Чи ми ще зійдемося знову?» Тарас Григорович щиро радив: «Свою Україну любіть, Любіть її во врем'я люте, В останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть».
Літературний спадок Т. Г. Шевченка, його життя та діяльність потребують подальшого глибокого і різнобічного вивчення та дослідження, як сучасними, так і прийдешніми поколіннями українців. Саме про це йшлося у виступі Ольги Підгаєцької, бібліотекаря І категорії відділу загального читального залу.
У рамках поетичного вернісажу, військовослужбовці переглянули мультимедійну презентацію «Обличчя української історії. Тарас Шевченко».
Велике зацікавлення у присутніх викликала книжково-ілюстративна виставка-вшанування «Тобі, Тарасе, шану складаємо», присвячена великому Кобзареві.
Емоційного забарвлення заходу надало декламування Ольгою Підгаєцькою поезій Т. Шевченка: «Заповіт», «Сон», фрагментів з поем «Катерина» та «Кавказ».
Немає України без Шевченка. Як немає Шевченка без України. «В його спадку, - писав Богдан Лепкий, - скарби невичерпної краси чуття, любові і віри в майбутнє, котрих злодій не вкраде, вогонь не спалить, повінь не забере, скарби, котрими будуть збагачуватись наші діти і внуки». Чергова дата спонукає вкотре спинитися перед величчю генія, вчитатися, вдуматися, вслухатися в його безсмертне слово.
