Дорогами долі і творчості Василя Стуса та Володимира Сосюри
У відділі абонементу ОУНБ ім. І. Франка відкрита книжкова виставка-шана, присвячена двом ювілейним датам в українській літературі: 80-річчю від дня народження Василя Стуса та 120-річчю від дня народження Володимира Сосюри.
У час величних різдвяних свят, коли небо і земля, усі сили долучаються до творення добра, народився Василь Стус, один з найвизначніших поетів ХХ століття. 80 років проминуло з того часу, а його мистецька спадщина -оригінальна, потужна, самобутня - сьогодні як ніколи актуальна і доречна.
Дитинство та юність майбутнього поета пройшли на Донбасі. Освіту здобув на філологічному факультеті Донецького педінституту та в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка у Києві. Учителював, працював журналістом. За обвинуваченням у проведенні антирадянської агітації у своїх віршах і літературознавчих статтях був заарештований. Вирок: п'ять років таборів суворого режиму й три роки заслання. Це сталося у 1972 р. Згодом Стуса заарештовують вдруге. Між звільненням і другим арештом минуло 8 місяців. Відбуваючи покарання, поет був висунутий на здобуття Нобелівської премії, проте, так і не дочекавшись її, помер у карцері суворого режиму.
Та навіть у найважчі хвилини життя він твердо вірив, що повернеться до народу своїм словом, що край його почує. Митець приходить до нас зі своїми творами щоразу, як ми цього потребуємо. Бо саме в поезії він виразив себе найповніше і найсокровенніше.
На відзначення 80-річчя від дня народження В. Стуса у відділі абонементу відкрита книжкова виставка-шана „Дорога долі і творчості Василя Стуса", на якій представлені книжки поезій поета, зокрема: нове видання „Небо. Кручі. Провалля. Вода", збірки „Час творчості", „Таборовий зошит", „Листи у вічність...", „Вікна в позапростір", „Листи до сина".
Книжкова виставка є свідченням пророчих слів поета:
Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя
Своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь,
І чесно гляну в чесні твої вічі,
І в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Володимир Сосюра, один з найтонших ліриків української літератури ХХ століття - автор проникливих рядків:
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Народився він на Донеччині, початкову освіту здобув під наглядом батька, зачитувався пригодницькою літературою, згодом навчався в училищі. В 1916-1917 рр. пише поезії, які вперше публікуються в місцевих періодичних виданнях.
Період напруженого творчого життя в колі таких тогочасних молодих майстрів, як Олександр Довженко, Остап Вишня, Марк Йогансен та ін. починається в Харкові на поч. 20-х років; виходять перші збірки „Поезії" та „Червона зима". Народжуються такі перлини новочасної лірики, як „Ластівки на сонці..", „Магнолії лимонний дух..", „Вже в золоті лани...", „Такий я ніжний.." та інші.
Поет бере активну участь у літературному житті - багато виступає перед робітниками, на творчих дискусіях і вечорах.
В роки Другої світової війни як військовий кореспондент фронтової газети „За честь Батьківщини" бере участь у роботі українського радіокомітету, з виступами виїздить на фронт. 1944 р. - повертається до Києва.
Численні збірки віршів „За мир", „На струнах серця", „Солов'їні далі", „Ластівки на сонці", „Щастя сім'ї трудової", „Осінні мелодії", „Весни дихання"; великі поетичні жанри (поеми „Студентка", „Вітчизна", „Україна", „Біля шахти старої"); художні переклади та автобіографічна проза - все це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті, радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги.
Запрошуємо до відділу абонементу на перегляд літературних виставок: „Дорога долі і творчості Василя Стуса" та „Володимир Сосюра : два „я" в одному поетичному слові".
