Український літературний Олімп: ювіляри травня
Пропонуємо вашій увазі інформацію про книжкову виставку „Український літературний Олімп”, організовану у відділі абонементу обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка. Присвячена вона творчості українських письменників-прозаїків: Ірини Вільде та Анатолія Дімарова.
5 травня 1907 р. народилася Ірина Вільде (справжнє прізвище - Дарина Полотнюк), на Буковині в сім'ї народного вчителя і українського письменника Дмитра Макогона. Після окупації Буковини боярською Румунією, сім'я переїжджає до м. Станіслава. Тут Ірина Вільде навчається у приватній гімназії, згодом вступає до Львівського університету. Через матеріальні нестатки, вона змушена полишити навчання, хоча вже була відома як перспективний молодий прозаїк. Працювала у часописі „Жіноча доля" у Коломиї, а потім переселилася до Львова.
Перші книжки - повість „Метелики на шпильках" і збірка новел „Химерне серце" - вийшли друком 1935 року і здобули премію Товариства українських літераторів і журналістів ім. І. Франка. Згодом І. Вільде написала повість „Б'є восьма", роман „Повнолітні діти".
Роман „Сестри Річинські" - справді найбільше творче досягнення письменниці. Тут закладені драма, лірика, гумор, сарказм, пізнавальна історична інформація, втім це й найбільша її поразка - компроміс між реалізмом і соцреалізмом, правдою життя, історії і „правдою" комуністичної ідеології. Роман „Сестри Річинські", як і „Повнолітні діти", не закінчений, про що говорила й сама авторка.
5 травня минає 95 років від дня народження Анатолія Дімарова, відомого письменника, лауреата Шевченківської премії.
Народився Анатолій Дімаров у Миргороді на Полтавщині. У дитинстві пережив Голодомор 1932-33рр., воював з 26 червня 1941 року, був важко поранений, перебував в окупації, пізніше став командиром партизанського загону.
У повоєнні роки навчався в Літературному інституті в Москві, у Львівському педагогічному інституті, працював редактором у видавництвах. Першу збірку оповідань „Гості з Волині" видав 1949 року.
Літературний доробок Анатолія Дімарова становить кілька десятків томів. Він - автор романів „І будуть люди", „Біль і гнів", „Його сім'я", „Ідол" та інших. У своїх творах письменник не боявся змальовувати часи примусової колективізації, голодомору, масові репресії. У зрілі роки улюбленим жанром стали „історії", з'явились книги „Сільські історії", „Містечкові історії" та „Боги на продаж. Міські історії".
Про своє творче кредо говорив так: „Я писав твори не для того, щоб вони втовкмачували вічні цінності, як люблять про це говорити деякі поважні метри, а щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала. Оце моє основне завдання."
Тож запрошуємо до бібліотеки: у відділі абонементу відкриті книжкові виставки „Ірина Вільде: роздуми про час і вічність" та „Анатолій Дімаров: право на правду".
