Василь Симчич – гордість гуцульського краю

У відділі краєзнавчої літератури обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка функціонує книжкова виставка „Феномен актора Василя Симчича”, присвячена 100-річчю від дня народження нашого краянина, відомого актора, режисера та кіноартиста.

   Василь Ілліч Симчич  народився 8 січня 1915 р. в с. Середньому Березові Косівського району.
Навчався в Коломийській українській гімназії, яку закінчив у 1935 році.  
   З огляду на творчі задатки став актором Українського молодого театру „Заграва". Пізніше, з 1937-го по 1939 р., здобував освіту у Львівській вищій торговельній школі, на філологічному відділенні Станіславського вчительського інституту.
   У 1941 р. влаштувався артистом у Харківський український національний театр, а з 1944-го до 1962 р. працював актором і режисером Коломийського пересувного театру ім. Я. Галана.
  31 січня 1963-го р. В. Симчича запросили режисером самодіяльного народного театру ім. Я. Галана при Коломийському будинку культури, який тричі ставав лауреатом республіканських і всесоюзних театральних конкурсів. Успіхові в його діяльності, крім таланту, сприяло навчання в 1953 р. на спеціальних режисерських курсах у Києві.
   Репертуарний лист В. Симчича за тривалий час роботи в Коломийському театрі, який нараховує 49 позицій, свідчить про широку амплітуду сценічних можливостей його як актора й майстерність режисера. Це були досконалі та неповторні образи низки героїв класичних українських п'єс, зокрема роль Юри у виставі за повістю М. Коцюбинського „Тіні забутих предків" (1960).
   Уміло поєднуючи акторську діяльність з режисерською, В. Симчич створив багато вистав, які стали основою репертуару Коломийського театру, зокрема самобутню історичну драму „Олекса Довбуш" і п'єсу „У неділю рано зілля копала".
   Але найбільше глядацькому загалові як в Україні, так і за її межами запам'яталися ролі В. Симчича в кіно. У 1967-му відомий український режисер Леонід Осика запросив його на роль Георгія, сусіда Івана Дідуха, головного героя фільму за новелою Василя Стефаника „Камінний хрест". Наступними були успішні ролі Захара Беркута в одноіменному фільмі й отця Мирона у всесвітньо відомій стрічці режисера Ю. Іллєнка „Білий птах з чорною ознакою". За 11 років зйомок у кіно він зіграв чимало ролей на студіях в Україні, Прибалтиці, на „Мосфільмі" в Росії й Молдові.
   Помер Василь Симчич у розквіті творчих сил 1978 р. і похований у Коломиї.
   Всіх, хто бажає більше дізнатися про визначного українського артиста, ознайомитися з історією його театральної і кінокар'єри, з усім, що відбувалося з ним „поза кадром", запрошуємо переглянути книжкову виставку „Феномен актора Василя Симчича".