„Українські звичаї та обряди” –

таку назву носить книжково-ілюстративна виставка-вернісаж, яку організували працівники відділу загального читального залу.

   Життя людини в будь-якому суспільстві залежить від певного загальноприйнятого, традиційно встановленого порядку. Такий уклад формується протягом всього історичного розвитку народу і пов'язаний або з річним календарем, або зі стадіями розвитку людини та її сім'ї.

    Український народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.

          Звичаї та традиції - це не відокремлене явище в житті народу, це - втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв'язана з звичаями  та традиціями народу.

         Звичаї та традиції народу -  це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

         Це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах.

          Як і рідна мова, вони об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї та традиції, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.

         Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.

        Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, Спас).

        Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини. Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. Їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам - дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.

      Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.

      Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.

      Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймацтво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.

      Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посестринства) - духовного споріднення та взаємодопомоги. Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував допомогу в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.

      Багатющий скарб звичаїв та традицій ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.

         Саме з такою метою організована книжково-ілюстративна виставка-вернісаж «Українські звичаї та обряди», яка діє у відділі загального читального залу. Серед представлених книг, ви зможете переглянути такі як «Українські традиції», «Українці: Свята. Традиції. Звичаї», С. Килимник «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» (у двох книгах), М. Грушевський «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу», О. Курочкін  «Українські новорічні обряди: «Коза» і «Меланка»», Є. Антонова «На весілля з рушниками: традиції і сучасність», О. Кондратович «Народини, або Дарована Богом свіча: родильні звичаї Західного Полісся» та інші.

Ці видання розраховані на всіх, кого цікавить духовне надбання українського народу.     

         Тож чекаємо на зустріч з вами.