ВАСИЛЬ МОЙСИШИН. МАТЕРІЯ

Авторська інтерпретація світовідчуття та світобачення Василя Мойсишина знайшли своє відтворення у поетичній збірці філософського штибу «Матерія». На схематичному рівні збірка ділиться на кілька циклів: «Розказати, як наблизив зорі», «Матерії», «Дев'ять панно», «Де на вітрах колишуться смереки», «Відчути, як вібрує простір» та «Воскресити минулого щем». Опираючись на рівень емоційний, настрої в цій збірці витворюють цілісну картину світу поета - його індивідуальний простір, де все рухається на своїй орбіті, зі своєю швидкістю, у розмаїті кольорів і звуків.

Вірші автора завжди доволі чіткі, конкретні, зримо відчутні та всеохопні. У цілісну та викінчену художню структуру їх об'єднує Людина. Мова йде про творчу індивідуальність, людину від творчості й для творчості. Вражає колористичне захоплення В. Мойсишина, гра з барвами та відтінками, пейзажне наповнення, яке виливається в ландшафт і в людину ландшафту, яка є органічною на тлі викінченої гірської краси і, врешті, сама є її складником. Поет не обмежує себе лише філософськими сентенціями, оскільки в його пильне художнє бачення потрапляють картини художників. Автор вдається до поетичного трактування мистецьких явищ і розкривається перед читачем майстром мистецьких сюжетів, у кожному з яких знайдеться своя інтрига і своя несподівана розв'язка. Особливою магнетичністю володіють переспіви з Хуана Рамона Хіменеса в четвертому розділі, які розкривають В. Мойсишина як витонченого лірика з виїмковим чуттям слова і мелодії.