Літературно-мистецький календар Івано-Франківської області на 2007 рік

Обласна універсальна наукова бібліотека ім.І.Франка пропонує Вашій увазі „Літературно-мистецький календар Івано-Франківської області на 2007 рік”. Він покликаний допомогти працівникам бібліотечних, музейних, мистецьких, культосвітніх закладів, вчителям та всім, хто цікавиться питаннями краєзнавства, у підготовці до відзначення ювілеїв уродженців краю і видатних діячів літератури та мистецтва, які життям і діяльністю пов’язані із Прикарпаттям. Подаються також ювілейні дати важливих подій з історії краю та перших письмових згадок про окремі населені пункти області.
„Літературно-мистецький календар” можна використати при проведенні різноманітних масових заходів, зокрема вечорів, свят, засідань літературних віталень та клубів, усних журналів, бібліографічних та інформаційних оглядів, бесід з читачами. Він стане у пригоді при організації книжкових виставок, циклу тематичних поличок „Письменники – ювіляри 2007 р.”.
Усі дати подані у хронологічній послідовності. До окремих ювілейних дат українських письменників додаються біографічні довідки та бібліографія, яку необхідно поповнювати найновішими матеріалами з книжкових та періодичних видань. Радимо також звертатися до загальноукраїнських літературних та історичних календарів.

Складачі: Горбань Г.В., Дволітка В.Р., Боднарчук І.А.
відділ краєзнавчої літератури ОУНБ

Відповідальна за випуск Альба М.В.

Зміст

Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
У 2007 році ювілеї першої письмової згадки святкуватимуть такі міста і села:
У 2007 році минає
5 травня - 100 років з дня народження письменниці Ірини Вільде, авторки численних романів, повістей, оповідань з життя Західної України
2 березня - 125 років від дня народження Михайла Козоріса , прозаїка і публіциста
17 жовтня - 60 років від дня народження Орисі Яхневич (1947), поетеси, авторки багатьох віршованих збірок, члена Національної спілки письменників України
15 травня - 150 років від дня народження Андрія Чайковського (1857-1935), письменника, автора багатьох романів з історії України
2 червня - 70 років від дня народження Богдана Бойка (1937-2000), письменника-прозаїка
14 серпня - 50 років від дня народження Ярослава Ткачівського, поета, журналіста, члена Національної спілки письменників України

наверх

наверх

наверх

наверх

наверх

наверх

наверх

наверх

наверх

наверх

наверх

наверх

У 2007 р. ювілеї першої згадки святкуватимуть такі міста і села :

945 років м.Тисмениці (1062)
850 років з часу спорудження Успенського собору у стародавньому Галичі (1157)
640 років селам Новиця Калуського та Уторопи Косівського районів (1367)
620 років селам Довге-Калуське Калуського, Берлоги та Сваричів Рожнятівського, Довге Тисменицького районів (1387)
615 років с.Узин Тисменицького району (1392)
610 років селам Сапогів Галицького району, Витвиця Долинського, Дубовиця Калуського, П’ядики Коломийського районів (1397)
605 років селам Більшівці, Бовшів, Медуха, Новий і Старий Мартинів Галицького району (1402)
600 років селу Коростовичі Галицького району (1407)
595 років селу Блюдники Галицького, Люча Косівського районів, Микуличин Яремчанської міськради (1412)
580 років селам Городниця, Тишківці, Ясенів Пільний Городенківського, Підмихайля Калуського, Крихівці (м. Івано-Франківськ), Жукотин, Семаківці, Угорники Коломийського, Кути, Рибне, Шешори Косівського, Лучинці Рогатинського, Братківці Тисменицького, Делева, Ісаків, Озеряни Тлумацького районів (1427)
575 років селу Бишів Галицького, Стратин Рогатинського районів (1432)
570 років селам Кінчаки, Придністров’я Галицького, Середнє Калуського, Милування, Рошнів, Сілець та Ганнусівка Тисменицького, Гостів Тлумацького районів (1437)
565 років селам Прикмище Городенківського, Гузіїв Долинського, Хлібичин, Хом’яківка Снятинського, Гринівці Тлумацького районів (1442)
560 років селам Кунисівці Городенківського, Старий Угринів Калуського, Назавизів Надвірнянського, Григорів Рогатинського районів (1447)
555 років селу Кобаки Косівського району (1452)
550 років селам Різдв’яни Галицького, Підгайчики Коломийського районів (1457)
545 років селам Підгороддя та Кліщівна Рогатинського району (1462)
535 років селам Глушків Городенківського, Беньківці Рогатинського, Іллінці, Стецева, Тулуків Снятинського районів (1472)
525 років селу Діброва Рогатинського району (1482)
510 років с.Яблунька Богородчанського, Хом’яківка Тисменицького районів (1497)
500 років селу Голосків Коломийського району (1507)
475 років селищу Отинія Коломийського району (1532)
470 років селам Росохач Городенківського, Білі Ослави Надвірнянського, Драгасимів Снятинського району (1537)
455 років селам Луквиця Богородчанського, Мислів Калуського, Побережжя, Погоня Тисменицького району (1552)
450 років селу Рівня Рожнятівського району (1557)
440 років селу Цінева Рожнятівського району (1567)
430 років селам Поляниця і Танява Болехівської міськради, Пациків, Тростянець, Церківна, Якубів Долинського, Козина Тисменицького району (1577)
425 років селам Ілемня Рожнятівського, Павлівка Тисменицького району (1582)
415 років селам Князівське Рожнятівського, Вишків, Лолин, Яворів Долинського, Хімчин Косівського, Будзин Тлумацького районів (1592)
410 років селам Болохів, Гуменів, Завадка Калуського, Новосілка Тлумацького, Нижній Струтин та Ясень Рожнятівського районів (1597)
405 років селу Підліски Долинського району (1602)
400 років селу Акрешори Косівського району (1607)
395 років з часу заснування Манявського Скиту та селам Баб’янка Коломийського, Белеїв Долинського, Пасічна Надвірнянського районів (1612)
390 років селу Бринь Галицького, Ясеновець Рожнятівського районів (1617)
385 років селу Максимівка Долинського району (1622)
380 років селам Грабівка, Ріп’янка Калуського району (1627)
375 років селу Лючки Косівського району (1632)
370 років селу Липовиця Рожнятівського району (1637)
365 років селам Ріпне і Дубшари Рожнятівського районів (1642)
355 років селу Чукалівка Тисменицького району (1652)
350 років селу Новоселиця Долинського району (1657)
345 років м. Станіславу (нині Івано-Франківськ) та селу Крива Рожнятівського району (1662)
330 років селу Голови Верховинського району (1677)
315 років селу Олієво-Королівка Городенківського району (1692)
300 років селам Гринівка та Лесівка Богородчанського, Буковець Верховинського, Мала Тур’я Долинського районів (1707)
290 Років селам Барвінків та Яблуниця Верховинського, Слобода Галицького, Верхній Майдан Надвірнянського районів (1717)
280 років селу Сукіль Болехівської міськради (1727)
240 років селу Трофанівка Снятинського району (1767)

наверх

У 2007 році минає:

235 років з часу прилучення Галичини до Австрії(1772)
205 років від дня народження Кирила Блонського (1802-1852), українського громадсько-культурного діяча, просвітителя, уродженця с. Уторопи Косівського району
170 років з часу виходу у світ альманаху „Русалка Дністрова”, виданого членами „Руської трійці”
165 років від дня народження Марка Мегединюка (1842-1912), українського народного різьбяра, родом з с.Річка Косівського району
160 років від дня народження Ісидора Трембицького (1847-1922), українського актора, режисера і письменника, родом з м.Станиславова
150 років від дня народження Івана Мирона (1857-1940), громадського діяча на Станіславщині, державного секретаря шляхів ЗУНР 1918-1919рр.
140 років від дня народження Миколи Сабата (1867-1930), першого директора української гімназії м.Станиславова, родом з Обертина Тлумацького району
140 років від дня народження Лева Чачковського (1867-1933), археолога, дослідника княжого Галича
130 років з часу заснування в Станиславові філії товариства „Просвіта”
125 років від дня народження Романа Шипайла (1882-1944), диригента, організатора і одного з найавторитетніших діячів „Коломийського Бояна”, опікуна коломийського Пласту
115 років від дня народження Юрія Гринюка (1892-1934), українського поета, уродженця с.Воскресінці Коломийського району
110 років від дня народження Петра Корпанюка (1897-1961), українського майстра різьблення по дереву, уродженця с.Яворова Косівського району
105 років з часу заснування першої в Галичині музичної школи (1902), нині музичне училище ім.Д.Січинського
80 років від дня народження Стефана Терлецького (1927-2006), політичного діяча Великобританії, родом з с.Нижнів Тлумацького району. Він був першим українцем, якого вибрали в Палату Громад англійського парламенту
45 років з часу заснування Центральної бібліотеки Коломийської районної ЦБС
40 років з часу заснування народного краєзнавчого музею в Болехові
40 років з часу заснування Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

наверх

5 травня – 100 років з дня народження письменниці Ірини Вільде, авторки численних романів, повістей, оповідань з життя Західної України

Макогон-Полотнюк Дарія (літературний псевдонім Ірина Вільде) народилася 5 травня 1907 року в Чернівцях у сім’ї вчителя та письменника Дмитра Яковича Макогона.
У 1923-1927 рр. навчалася в Станіславській жіночій гімназії Українського педагогічного товариства, у 1928-1933 роках – у Львівському університеті, але через матеріальні труднощі покинула його на ІV курсі. Працювала вчителькою, а також в коломийському журналі „Жіноча доля”. Під час Другої світової війни проживала у с.Микуличині, та після розстрілу чоловіка фашистами у 1943 р. переїхала до Ходорова, а згодом до Львова.
Друкуватися почала з 1930-х років. Ірині Вільде належать збірки прози „Химерне серце”, „Метелики на шпильках”, „Б’є восьма”, „Повнолітні діти”, „Історія одного життя”, „Наші батьки розійшлися”, „Стежинами життя”, „Яблуні зацвіли вдруге”, „На порозі”, „Зелена брама”. У цих творах на широкому соціально-історичному тлі письменниця розгортає долі людей, які різними шляхами шукають своє місце в житті. Тонкий психологізм поетики Ірини Вільде, художньо-філософський синтез особистого й історичного, морального і соціального становлять основну прерогативу її творчості.
У 1959-1964 роках опубліковала роман „Сестри Річинські”, дія якого відбувається у довоєнний період у Коломиї, за який її було нагороджено найвищою літературною нагородою України – Шевченківською премією (1965). Багато років очолювала Львівську організацію СПУ.
Померла Ірина Вільде 30 жовтня 1982 року у Львові, похована на Личаківському кладовищі.

Вільде І. Твори: В 5 т. / Передм. Р. Іваничука. – К.: Дніпро, 1986.
Сестри Річинські: Роман. Кн. 1.– К.: Україна, 2004. – 696с.; Кн. 2. – 2005. – 912 с.
Незбагненне серце. – Л.: Каменяр, 1990. – 255 с.
Повісті та оповідання. – Л.: Каменяр, 1983. – 231 с.
Кроки часу: Оповідання.Нариси. – Л.: Каменяр, 1979. – 207 с.
Окрушини. – К.: Рад. письменник, 1969. – 131с.

Мафтин Н.В. Мала проза Ірини Вільде: Неповторність індивідуального голосу. – Івано-Франківськ: Плай, 1998. – 115 с.
Качкан В.А. Ірина Вільде: Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1991. – 159 с.
Вальо М.А. Ірина Вільде. Літ.-критич. нарис. – К.: Рад. письм., 1962. – 139 с.
Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. Кн. 2 . – Коломия, 1996. – С.268-292.
Мафтин Н.В. Сюжет і композиція ранніх новел Ірини Вільде // Нариси з поетики української літератури кінця XIX – першої половини XX ст. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С. 198-228.
Андрусів С. Ірина Вільде // Історія української літератури ХХ століття. Кн.2 / За ред. В. Дончика. – К., 1998. – С. 279-283.
Горак Р. Кинути каменем: Роман-есе // Дзвін. – 2004. – №3. – С. 25-77; № 4. – С. 31-88.
Застава Л. „Нанашка”: [Спогади] // Галичина. – 2003. – 6 трав.
Прохасько Т. Будинок на кам’яниці: [Про помешкання Ірини Вільде в Дорі] // Анонс-контракт. – 2002. – №39 (жовт.). – С. 42.
Дем’ян Г. Письменники Дмитро Макогон та Ірина Вільде працювали в УВО і ОУН // Визвольний шлях. – 2001. – № 10. – С. 75-82.
Костюченко В. Запитання Ірини Вільде „вождеві” Сталіну й сьогоднішньому дню // Дзвін. – 2000. – № 2. – С. 113-116.
Мовчан Р. „Естетичне людинознавство” ранньої прози Ірини Вільде // Укр. мова та літ. – 2000. – трав. (№ 17). – С. 4.
Тимінський Б. Коломийські адреси Ірини Вільде // Прикарпат. правда. – 2000. – 13 трав.
Пилип’юк О. Мала проза Ірини Вільде у науковій інтерпретації // Галичина. – 1998. –№ 1. – С. 183-184.
Майданська С. Люблю любити любов: Про почуття ностальгії в контексті життя і творчості Ірини Вільде // Укр. культура. – 1998. – № 3. – С. 30-31.
Арсенич П. Маловідоме про Ірину Вільде // Перевал. – 1997. – № 1. – С. 119-121.
Горак Р. Метелики на шпильках: [Про ювілей письменниці] // Літ. Україна. – 1997. – 7 серп. – С. 6.
Горак Р. Ота одвічна загадка любові..: Роман-есе // Перевал. – 1997. – № 3. – С. 120-167.
Демиденко П. Вона всім бажала щастя… // Прикарпат. правда. – 1997. – 24 трав.
Горак Р. Таємниці Ірини Вільде // Дзвін. – 1995. – № 7. – С. 97-127.; № 8. – С. 107-135.

наверх

2 березня – 125 років від дня народження Михайла Козоріса , прозаїка і публіциста

Михайло Козоріс народився в 1882 році в місті Калуші Івано-Франківської області. Навчався у Станіславській гімназії, у 1912 році закінчив юридичний факультет Львівського університету. Працював у редакції газети „Калуський листок”. У роки російської окупації був засланий до Сибіру (1915-1917), після повернення був комісаром ЗУНР у Косові. Після Першої світової війни залишився на території Радянської України, працював у наркоматі юстиції. Брав активну участь у тогочасному літературному житті, був членом літературної організації „Західна Україна”.
Почав друкуватися з 1907 року. Є автором збірок новел „Дві сили”, „Віче”, „За порадою”, „На кам’яній стежці”, романів „Чорногора говорить”, „Голуба кров”, повістей „Село встає”, п’єс „Тарас-дитина”, „Дитяче свято”, публіцистичного нарису „Польський терор на Західній Україні”, статті „Соціальні моменти творчості В. Стефаника”, спогадів „Моя зустріч з І. Франком”, „Марко Черемшина” тощо.
Твори автора друкувалися в журналах „Бджола”, „Життя й революція”, „Західна Україна”, „Світ” та інших виданнях.
Репресований у 1933 році, розстріляний 9 жовтня 1937 р. на Соловках.
З нагоди 110-ої річниці від дня народження М.Козоріса на фасаді Калуської районної бібліотеки відкрито меморіальну дошку письменнику.

Козоріс М. Моя зустріч з Іваном Франком: Спогад // Іван Франко у спогадах сучасників. Кн. 2. – Л.: Каменяр, 1972. – С. 230-232.
Оповідання // Літературна Бойківщина. – Філядельфія, 1969. – С. 172-180.
Люблю тебе: Есе [Про укр. народ] // Літ. Україна. – 1998. – 28 трав.
Пам’ятник; Не пошкодить; Дві сили; Людина з перспективою; Ти мене, сину, покинув: Оповідання // Березіль. – 1991. – № 6. – С. 98-123.

Рис Г. Зображення соціальної нерівності та її впливу на психологію дитини у творах М. Козоріса // Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці: Зб. наук. праць. – Івано-Франківськ, 2005. – С.161-165.
Грабовецький В. Історія Калуша. – Дрогобич, 1997. – С. 188-189.
Розстріляне слово: Рек. бібліогр. покажчик / ОУНБ ім. І.Франка. – Івано-Франківськ, 1992. – С. 7-8.
Хороб М. Традиції В.Стефаника у прозі М Козоріса // Василь Стефаник і українська культура: Тези. Ч.1. – Івано-Франківськ, 1991. – С. 165-168.
З порога смерті: Письменники України – жертви сталінських репресій. – К., 1991. – С. 254-255.
Рис Г. Творчість Михайла Козоріса у контексті часу // Краєзнавець Прикарпаття. – 2003. – №2. – С. 45-48.
Ганущак В. Архикнязь на печі // Поступ. – 2000. – 28 верес.
Доценко Р. Слово до народу з-перед вісімдесяти літ // Літ. Україна. – 1998. – 28 трав. – С.7.
Когут Михайло Козоріс як письменник і людина // Дзвони Підгір’я. – 1997. – 1 берез.
Коломиєць М. Не все ще сказано // Новий час. – 1992. – №8 (9берез.)
Павліха І. Михайло Козоріс повертається // Галичина. – 1992. – 27 берез.
Приходько І. Слово про автора // Березіль. – 1991. – № 6. – С. 95-98.
Коломиєць М. Це був чесний письменник // Зоря Прикарпаття. – 1988. – 19 листоп.

наверх

17 жовтня – 60 років від дня народження Орисі Яхневич (1947), поетеси, авторки багатьох віршованих збірок, члена Національної спілки письменників України

Поетеса народилася в селі Семенівка Городенківського району на Івано-Франківщині в сім’ї сільського коваля. З восьми років тяжкою недугою прикута до ліжка. Середню освіту здобула заочно в Незвиській середній школі.
1962 року вперше надрукувала добірку своїх віршів під назвою „Життя всміхається через вікно”. Друкувалася в газетах, журналах, альманахах, збірниках. Автор поетичних книжок „Я іду”, „Путь”, „Сонце і гроза”, „Нескорена”, „Тепло любистка”, „Чари любові”, „Ще не вечір”, «Молімось”.
Член Національної Спілки письменників України (1985), лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука.

Яхневич О. Я іду. – Ужгород: Карпати, 1977. – 64с.
Путь: Поезії. – Ужгород: Карпати, 1984. – 40с.
Сонце і гроза: Поезії. – Івано-Франківськ, 1993. – 68с.
Нескорена: Поезії. – Снятин: Покуття, 1994. – 128с.
Еще не вечер: Стихи. Вірші. – Снятин: Прут Принт, 1997. – 56с.
Молімось: Поезії. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. – 32с.
Вірші // Яворове листя: Поезія. – Коломия, 1996. – С. 205-214.
Поезії // Вертеп: Творчість городенківчан. – Коломия, 1993. – С. 90-93.
Життя Ісуса: Уривки з поеми // Нова Зоря. – 2003. – 23 квіт.
За щастя в житейському морі // Перевал. – 2002. – №1-2. – С. 85-86.
З нових віршів // Край. – 2002. – 20 квіт.
З ліричного щоденника // Край. – 2001. – 14 квіт.
Із циклу „Розмова” // Вільний голос. – 2001. – 27 січ.
Може // Край. – 2001. – 24 лют.
З ліричного зошита // Край. – 2000. – 29 лип.
З нових віршів // Вільний голос. – 2000. – 12 квіт.
Любисткове тепло // Дзвін. – 1997. – №10. – С. 91-92.
Вірші // Тижневик Галичини. – 1997. – 24 квіт.

Федів Б. Життєвий подвиг Орисі Яхневич: [Метод. рек. до проведення уроку позакл. читання у 10 кл.] // Ідеї. Пошуки. Знахідки. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 52-58.
„Її поезія, то хвиля несподівана, її пісні – то сонце і гроза”: Поет. візитка за творами О.Яхневич / Підгот. Г.Колотило; Івано-Франків. ОУНБ. – Івано-Франківськ, 1997. – 7с.
Від Карпат до Опілля: Твори письменників Івано-Франківщини. – Коломия, 2001. – С. 474-481.
Яворове листя. Кн. 1. Поезія. – Коломия, 1996. – С. 205-214
Соболик Т. Сонце і гроза Орисі Яхневич // Вперед. – 2004. – 15 жовт.
Соболик Т. Уміння писати підтримує бажання жити // Галичина. – 2004. – 6 лист.
Соболик Т. „Свої пісні залишу людям” // Прикарпат. правда. – 2004. – 1 лип.
„Молімось”: [Про нову кн.] // Край. – 2003. – 8 листоп.
Болотенюк М., Гаврилович І. „Я щаслива, я така щаслива” // Галичина. – 2002. – 24 жовт.
Стражник Л. І світ завжди здавався гарним // Нова Зоря. – 2002. – 20 листоп.
Войцехівська М. Мить для вічності з княгинею слова // Край. – 2000. – 18 берез.
Рябий В. Як живеш, Орисю? // Рідна земля. – 2000. – 5 трав.
Болотенюк М. Не сумуй, лиш, осене, музу возвелич... // Галичина. – 1999. – 16 жовт.
Мороз В. Освоюючи нові обрії // Поліття. – 1998. – № 15 (трав.)
Мороз В. Тополька листям грається: Новела [присвячена О.Яхневич] // Поліття. – 1998. –№ 21(черв.)

наверх

15 травня – 150 років від дня народження Андрія Чайковського (1857-1935), письменника, автора багатьох романів з історії України

Андрій Чайковський народився 15 травня 1857 р. у м. Самборі, що на Львівщині. Ріс сиротою під опікою рідні, перебував переважно у польському оточенні, та серце своє віддав Україні. У 1883 році закінчив Львівський університет. Працював адвокатом, був організатором товариства „Просвіти”, „Січі”, „Відродження” в Бережанах, Самборі й Коломиї. В 1924 році був головою Товариства письменників і журналістів у Львові.
Друкуватися почав з 1892 року. Твори письменника характеризуються романтично-ідилічним стилем, в якому оспівується героїчне минуле Запорізької Січі та козацькі звитяги.
Останні 16 років життя письменника минули в чарівному містечку над Прутом – Коломиї. Незважаючи на те, що сюди А.Чайковський приїхав у поважному віці, тут він написав твори „На уходах”, „Олексій Корнієнко”, Сонце заходить” та багато інших. Тут він завершив свій великий історичний роман „Сагайдачний”.
Помер письменник 2 червня 1935 року і похований на коломийському цвинтарі поблизу церкви Благовіщення.

Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження. У 3-х т . – Л., 2002.
У чужому гнізді: Повісті з XIX століття. – Л.: Червона Калина, 1994. – 600 с.
Сагайдачний: Іст. роман у 3 кн. / Упоряд., авт. передмови та приміт. В.В. Яременко. – К.: Варта, 1993. – 576 с.
Твори у 8-ми т. – Л.: Червона Калина, 1993.
Сонце заходить: Іст. повісті. – Л.: Червона Калина, 1993. – 424 с.
Полковник Кричевський: Іст. повісті. – Л.: Червона Калина, 1992. – 288 с.
Олексій Корнієнко: Іст. повість у 2-х кн. – Л.: Червона Калина, 1992. – 485 с.
З татарської неволі: Іст. оповіданнє для дітей. Блудний син: Оповіданнє для дітей / Репринтне вид. – Стрий, 1991. – 48с.
Повісті / Вступ. ст. О. Нахлік. – Л.: Каменяр, 1989. – 336с.
Віддячився // Дивосвіт „Веселки”: Антол. л-ри для дітей та юнацтва. Т. 1. Укр. л-ра. – К., 2004. – С. 592-595.
Чорні рядки: Спогади комісара ЗУНР // Жовтень. – 1990. – №6. – C. 43-79.

Мандзюк О. Андрій Чайковський: Колом. сторінки життя і творч. 1919-1935. – Коломия: Вік, 2000. – 29с.
Васильчук М., Кречковський Л. Андрій Чайковський: Штрихи до портрета на тлі Коломиї. – Коломия: Вік, 1994. – 30с.
Качкан В. Хай святится ім’я твоє: Студії з історії укр. літ. ХІХ-ХХ ст. Кн.2. – Коломия: Вік, 1996. – С. 30-53.
Качкан В. Поклав серце у фундамент української нації // Іст. календар. 2005. – К., 2005. – С. 263-267.
Михайлишин О. Андрій Чайковський – комісар ЗУНР // Бойки. – Дрогобич,2002. – С. 149-152.
Мельничук Ю. Слово про письменників: Ст. та критико-біогр. нариси. – Л., 1958. – С. 107-163.
Бабій О. Андрій Чайковський повертається // Перевал. – 2003. – № 3-4. – С. 94-96.
Ільницький М. Історичні повісті Андрія Чайковського // Перевал. – 2003. – №3-4. – С. 97-100.
Проскуряков О. Андрій Чайковський жив у Коломиї // Прикарпат. правда. – 2003. – 3 лип.
Арсенич П. Романтик Козаччини // Галичина. – 1998. – 8 трав.

наверх

2 червня – 70 років від дня народження Богдана Бойка (1937-2000), письменника-прозаїка

Народився 2 червня 1937 року в с. Діброва (колишні Серники Середні) Рогатинського району Івано-Франківської області. Тут закінчив семирічну школу, середню – в сусідніх Старих Скоморохах.
Після закінчення філологічного факультету Львівського університету короткочасно працював у редакціях газет Калуського та Рогатинського районів. В 1959 р. з’явилися перші публікації.
У 1970 р. в журналі „Дніпро” опублікував повість „Чари Чортогори”. У 1973 р. видав роман „Липовий цвіт сорок першого”, який було перекладено російською та англійською мовами і відзначено премією імені Мирослава Ірчана.
В наступні роки видавав романи „Маки червоні”, „Дорога додому”, „Столочене жито”. Багато повістей, новел, нарисів надрукував у журналі „Дніпро”, „Вітчизна”, „Київ”, „Літопис Червоної Калини”, „Перевал”, у газеті „Літературна Україна”. Низка перекладених оповідань надруковані у Болгарії, Білорусії, Азербайжані, Киргизії, Росії.
1998 року журнал „Перевал” опублікував повість „По голови... По голови”, яка була відзначена міжнародною премією „У свічаді слова” Є. Бачинського (США). За книгу „По голови... По голови...” (крім однойменної повісті там було вміщено ще дві повісті, а також новели, нариси) був представлений на здобуття Національної премії імені Т. Шевченка і був удостоєний обласної премії імені В. Стефаника. А за нариси у газеті „Літературна Україна” під назвою „Великдень в Україні” Б. Бойко став лауреатом премії імені Олеся Гончара.
З 1991 р. завідував відділом прози журналу „Перевал”, а у 1996-2000 рр. був головним редактором цього часопису.
Помер 26 липня 2000 року.

Бойко Б. Поклик минулого: Новели, оповідання, нариси, статті. – Коломия: Вік, 2003. – 256 с.
По голови... По голови: Повісті, новели, нариси. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1998. – 312 с.
Столочене жито: Роман. – Ужгород: Карпати, 1989. – 221 с.
Маки багряные: Роман, повесть. – М.: Сов. писатель, 1988. – 395 с.
Дорога додому: Роман. – Ужгород: Карпати, 1985. – 199 с.
Маки червоні: Роман. – Ужгород: Карпати, 1983. – 281 с.
Липовий цвіт сорок першого: Роман. – Ужгород: Карпати, 1978. – 391 с.
Липовый цвет сорок первого: Роман. – М.: Мол. гвардия, 1977. –352 с.
Липовий цвіт сорок першого: Роман. – К.: Рад. письменник, 1974. – 230 с.
Липовий цвіт сорок першого: Роман. – К.: Дніпро, 1973. – 203с.
Подарунок на весілля; Народжений у трикутнику: Новели // Жито на камені. – Коломия, 1996. – С. 49-69.
Весільні дзвони: Уривок з роману // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 64-78.

Юсип Д. „... То моя повинність, я – письменник” // Юсип Д. Норовистий кінь Посейдона. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 36-41.
Ободянська Л. „Липовий цвіт сорок першого” Б.Бойка: текст і контекст // Сівач духовності. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 313-319.
Векерик О. „Але зоря України заясніє...”: [Урок-роздум за повістю „По голови... По голови”] // Освітян. сл. – 2005. – 31 берез.
Дичка Н. Насущне й вічне: [Роздум про письм.] // Літ. Україна. – 2002. – 5 верес.
Дорошенко Я. Глибини душі Богдана Бойка // Анонс контракт. – 2002. –№21(черв). – С.39.
Повідомлення фундації Українського Вільного Університету (США): [Окремою відзнакою удостоєно твори Б.Бойка] // Літ. Україна. – 2000. – 27 січ.
Сизоненко О. Над свіжою могилою Богдана Бойка // Березіль. – 2000. – №9-10. – С.162-169; Демокр. Україна. – 2000. – 17 серп.
Кухарук Р. Він відкрив їхні брами зсередини ..: Талант Богдана Бойка // Літ. Україна. – 1999. – 16 груд.; Тижневик Галичини. – 1999. – 30 груд.
Лауреати премій імені Олеся Гончара: [Б.Бойко за кн. повістей та нарисів ,,По голови ... по голови ...”] // Літ. Україна. – 1999. – 8 квіт.
Качкан В. Новаторське слово майстра: Про повість Б.Бойка ,,По голови ... По голови ...” // Євроцентр. – 1998. – №3(трав.).
Ободянська Л. Але зоря України заясніє ...” : Роздуми над новою повістю Б. Бойка ,,По голови ... По голови”] // Літ. Україна. – 1998. – 21 трав. – С.3.
Дорошенко Я. Богданові Бойку – 60 // Галичина. – 1997. – 31 трав.
Ободянська Л. ,,Здолати їх. Перемогти. Романами! Романами!”: [Про творчість письм.] // Галичина. – 1997. – 31 трав.
Пушик С. Нині так, як він не пишуть..: Б.Бойку – 60 //Літ. Україна. – 1997. – 5 черв. – С.5.
Бойко Б. На ослячій лаві: [Письм. розповідає про свій творч. і життєв. шлях] // Перевал. – 1996. – №1. – С.4-9.
Юсип Д. ,,Вільним ніколи не чувся” : [Розмова з письм.] // Новий час. – 1981. – 5 верес.
Аронець М. Утвердження життя // Жовтень. – 1987. – №6. – С.110-112.

наверх

14 серпня – 50 років від дня народження Ярослава Ткачівського, поета, журналіста, члена Національної спілки письменників України

Народився 14 серпня 1957 р. в с. Вікторові Галицького району Івано-Франківської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працював в обласній пресі Івано-Франківщини, був редактором газети ”Тижневик Галичини”.
Автор поетичних книжок „Воскресіння”, „Вервиця”, „Володар дум”, співавтор колективних збірників і пісень. Член Національної Спілки письменників України.

Ткачівський Я. Володар дум: Духовна поезія. –Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2005. – 104 с.
Вервиця: Поезії. – К.: Укр. письменник, 1996. – 104с.
Воскресіння: Поезії. – Івано-Франківськ: Перевал, 1995. – 119с.

Пелехатий І. У пошуку скарбів небесних: [Про зб. реліг. поезії „Володар дум”] // Нова Зоря. – 2005. – 14 жовт.
Ткачівський Ярослав // Від Карпат до Опілля. – Коломия, 2001. – С. 411- 417; Яворове листя. – Коломия, 1996. – С. 162-172.
Юсип Д. „Вервиця” Ткачівського: просто і дохідливо, але не байдуже // Зах. кур’єр. – 2000. – 14 січ.
Дорошенко Я. „Між радістю і сумом...”: [Про зб. „Вервиця”] // Тижневик Галичини. – 1997. – 14 серп.
Іваницький Я. Піднятися над суєтою: [Розмова з поетом ] // Нова Зоря. – 1997. – 24 черв.
Нові члени Спілки письменників України: Ярослав Ткачівський // Літ. Україна. – 1997. – 6 лют.
Тимцюрак І. Ярослав Ткачівський: „Я сію лан і дочекаю жнив...” // Нова Зоря. – 1996. – № 8 (квіт.).