Фундатор професійного музичного мистецтва

Підготувала А.Бойко

Історія культури Івано-Франківщини буде неповною, якщо не згадати ім’я композитора, музикознавця, фольклориста і музичного діяча Порфирія Бажанського. Він належить до когорти представників старшої генерації галицьких музично-культурних діячів і просвітителів.

Народився Порфирій Бажанський 24 лютого 1836 р. в с.Белелуя Снятинського району у родині дяка. Змалку батько прилучив сина до співу церковного та світського, що приносило велике задоволення та втіху малому, ще в дитинстві навчив нотної грамоти. Хлопчика приваблювали народні співи і музика.

Початкову освіту Порфирій здобував ( з деякими перервами) у Залуччі, Снятині, та Чернівцях, а по закінченні народної школи в 1849 р. записався до гімназії в Чернівцях, де через хворобу провчився лише 2 місяці.

Але батьки рано пішли з життя, а Порфирія взяла на виховання старша сестра, яка проживала у Верховині. Юні роки майбутнього композитора були сповнені боротьби за шматок хліба, вони проходили в постійних мандрах.

Вже 16-річним хлопчиком, склавши у Чернівцях іспити на народного вчителя, він почав працювати в с.Лючі Косівського району. Через рік розпочав навчання в Бучацькій гімназії і досить швидко став одним з її кращих учнів. Гімназист Бажанський за тогочасним звичаєм часто змінював навчальні заклади; саме в цей час він починає прилучатися до музичної грамоти. У Станіславській гімназії вчиться грати на скрипці, гітарі та флейті. Подією у житті П.Бажанського стає знайомство з Ізидором Воробкевичем, добрим знавцем хорового мистецтва, що навчав Порфирія гармонії. Бажанський брав найактивнішу участь в учнівських музичних гуртках, співав у хорах, на різних вечірках і весіллях.

Наступний період життя П.Бажанського був визначальним щодо формування світоглядних переконань для подальшої тривалої і невтомної праці на душпастирській та мистецькій ниві. Вступивши до Львівської духовної семінарії, Порфирій зміг поглибити свої знання з теорії музики, сольфеджіо, регентської практики, а на життя заробляв викладанням у Ставропігійській бурсі, водночас був тут і диригентом хору.

Під час навчання в семінарії з’явилися перші музичні композиції Бажанського – чоловічий хор «Прожий милі життя хвилі» на власний текст, «Серенада» для чоловічого хору і оркестру, «Іже херувими» на 4 голоси, підручник «Школа ірмологійного пінія», що пізніше частково увійшов до Божественної літургії св.Іоана Златоустого, розвідка в газеті «Слово» про церковний спів на селах тощо.

По завершенні навчання П.Бажанський одружився з Олександрою Нестерович, дочкою о.М.Нестеровича. Через чотири роки дружина помирає від тифу, залишивши маленьку 2-річну доньку Ольгу-Олександру. Пізніше Бажанська Олеся (в заміжжі Озаркевич) стала відомою громадською діячкою, однією із засновниць товариства «Боян» у Львові, авторкою відомих оповідань та віршів, зокрема збірки «Перший вінок». Вона працювала вчителькою музики в Городку та неодноразово виступала як піаністка в концертах до Шевченківських роковин у Львові, виконуючи твори Миколи Лисенка.

Хоча високої професійної музичної підготовки Порфирію Бажанському отримати так і не довелося, проте удосконаленням своїх знань з гармонії, контрапункту, інструментовки він займався під керівництвом популярного тоді польського музиканта і композитора Мар’яна Гуневича. Очевидно, що ці заняття спонукали до появи нових творчих задумів, і протягом 1870 року П.Бажанський компонує ряд творів, значна частина яких присвячується пам’яті дружини – «Літургію на 4 мішані голоси», «Страсті на гробі жени Олесі» з фортепіано, «Коломийка для повного оркестру», «Коломийки. Витяг з великої оркестрової музики» для фортепіано, «Велику кантату на 4 акти в пам’ять покійної жени» для повного оркестру.

Заняття у М.Гуневича з композиції привели П.Бажанського до зацікавлення українським музично-театральним жанром, оскільки сам М.Гуневич деякий час співпрацював з театром товариства «Руська Бесіда». Таким чином у 1870 р. Бажанський створює музику до п’єси „Весілля на обжинку” актора трупи Бачинського і активного перекладача А.Стечинського, а також оркестровку оперет „Сузанна”, „Сибірячка”, „Параня” та п’єси Г.Квітки-Основ’яненка «Маруся». П.Бажанський інструментував також мелодраму «Гнат Приблуда» Данила Млаки з музикою Ізидора Воробкевича. В його творчій спадщині переважають музично-драматичні твори, музика в яких грунтувалася на народних мелодіях.

З 80-х років у Порфирія Бажанського з’являються суто музичні твори для театру, без розмовного тексту («Олекса Довбуш», «Біла циганка»). Композитор вніс свою лепту і в створення національної опери. «Олеся» Бажанського – це друга українська опера після «Запорожця за Дунаєм» Гулака-Артемовського. Прем’єра цього твору відбулася в Стрию 1883 року, відтак у Львові і Калуші. „Олеся” протрималася на сцені кілька сезонів, зокрема завдяки гастролям Львіського театру по містах Галичини, який, крім „Олесі”, репрезентував ще й „Олексу Довбуша”. У його композиторському доробку є ще опери „Марійка, татарська бранка”, „Весілля під свято Івана”, Уляна”, оперета „Глухе село” та інші.

Важливою ділянкою творчих зусиль П.Бажанського є його фольклористична діяльність. Він був одним з найбільш відомих галицьких фольклористів другої половини XIX – початку XX ст. Перший том великої праці „Збірник русько-народних мелодій” вийшов 1905 р. у Львові. Сюди увійшла перша сотня з зібраних ним галицьких і буковинських мелодій. Друга і третя сотні під назвою „Руськонародні галицькі і буковинські мелодії” побачили світ у 1906 році. Наступного року були видані „Руськонародні мелодії”. До кожної частини автор написав музикознавчі розвідки: „Про культуру народної музики”, „Про розвиток народної музики на порозі 20-го віку”. Загалом він упорядкував 4100 народних мелодій і підготував збірник народних пісень в семи томах, зібрав 250 колядок, писав також власні церковні хори.

Порфирія Бажанського називають одним із перших представників української музичної критики і музикології. У 1890 р. побачили світ праці Бажанського „Історія руського церковного пінія” та „Руськонародна поетична і музична ритміка”, в яких висловлює думки про шкідливість „одягання” народної музики в „чужу західноєвропейську одежу”, що майже цитатно повторює відомий вислів Лисенка.

Фундаментальна праця Бажанського „Руськонародна музикальна опера” вийшла друком 1900 р. у Львові. Тут було поміщено 88 оперних партитур у фортепіанному викладі з різних досі незнаних українських народних опер. В 1914 р. митець видав посібник „Повна інструментизація європейських і руських народних інструментів”.

У 1885 р. Порфирій Бажанський спільно з А.Вахнянином видав збірник українських хорових творів „Кобзар”, який став однією з перших публікацій такого типу в Галичині. У Перемишлі 1907 р. композитор видав „Другу літургію староцерковних напівів” для мішаного хору. На допомогу вчителям народних шкіл був розрахований підручник Бажанського для навчання співу, теорії музики.

Від 1871 року і до кінця свого життя о.Порфирій Бажанський був парохом села Сороки біля Львова. У цьому і в прилеглих до нього селах Ляшки та Жидатичі він проводив свою душпастирську і просвітницьку діяльність. П.Бажанський навчав сільських хлопчаків на дячків співу, запровадив у церкві всенародний спів. За його ініціативою з доброчинних пожертв було збудовано три нові дерев’яні церкви, три школи, де викладали вчителі-українці. Між парохом та його парафіянами склалися патріархально-довірливі відносини. До нього йшли за порадою і розрадою і в горі, і в радості. Як у громадських, так і особистих справах селян він служив безкорисливо порадою і поміччю.

Помер Порфирій Бажанський 29 грудня 1920 року і похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Творча постать П.Бажанського належить до числа тих композиторів, які заклали підвалини професійного галицького мистецтва.

Література:

Бажанський Порфирій Іванович // Мистецтво України: Енцикл. Т.1.– К., 1995.– С. 128.
Бажанський Порфирій Іванович // Муха А. Композитори України та української діаспори: Довід.– К.: „Музична Україна”, 2004.– С.20.
Бажанський Порфирій Іванович // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі.– Косів, 1997.– С.8.
Бурдуланюк В. Видатний композитор: До 150-річчя з дня народж. П.І.Бажанського // Світанок.– 1986.– 15 берез.
Кушлик Н. Порфирій Бажанський – сторінки життя і творчості // Вісн. Прикарпат. ун-ту. Вип. 5.– Івано-Франківськ, 2003.– С. 16-24.
Лещишин С. Фундатор професійного музичного мистецтва: [ Про П.Бажанського] // Галичина.– 2001.– 24 лют.