ДО НЬОГО ГОРНУЛИСЯ ВСІ
Л. Іваницька
Калущина може пишатися тим, що її стежками і дорогами ходив Іван Франко.
1884 року він побував у Калуші вперше під час студентської мандрівки. Виступав у Народному домі. Його наймолодший брат Онуфрій тоді ще жив у Нагуєвичах. Але в 1886 році він одружився, народжувались діти, і на родинному обійсті, де, крім його родини, мешкали родини середущого брата Захара та вітчима Гриня Гаврилика, стало тісно. Суд розділив батьківську землю на п’ять частин: трьом синам, вітчимові та сестрі Юлії (по вітчиму), отож Іван Франко та його брат Онуфрій вирішили продати свої частини в Нагуєвичах і купити грунт в іншому місці.
Того часу свою хату і поле в Підгірках на калущині, продавав суддя Насада після смерті свого батька. Сам він жив у Львові. Купівля була остаточно оформлена в 1903 р. за вісім тисяч римських. „Я уже єсьм в Підгірках, – писав 7 вересня 1903 року Онуфрій братові Іванові, – прошу вас приїжджайте скоріше, як час позволить. Я ту зістану кілька тижнів. Напишіть, коли маємо вас сподіватись”.
Франки купили в Підгірках поле і хату – типово „панську будівлю” (чвурак) з ганком і чотирма кімнатами. З усією великою родиною Онуфрій Франко з Нагуєвичів до Підгірок переїхав навесні 1904-го. 24 квітня того року він писав Іванові: „... я уже цілою родиною чотири неділі у Підгірках... Ото я вас прошу, милий брате, будьте такі добрі і приїдьте сюди до Підгірок. Подивитеся на свою Отчину, бо то уже тепер то є місце так би родинне. Дорогий брате, поздоровляю Вас з цілою родиноюсердечно і запрошую Вас на ціле літо і весни з дітьми до нас”.
Сам Онуфрій писати не вмів (за нього писав В. Смольський з Підгірок), але був майстер на всі руки. Умів робити з дерева різні потрібні речі: бочки, скрині, корита, підсвічники тощо. Вистругував миски, ложки. До речі, в музеї-оселі родини І. Франка в Підгірках зберігаються роботи Онуфрія: скриня, бочка з дерев'яними обручами, рамки і корито, привезені з Нагуєвичів.
Дружиною Онуфрія була Юлія з Дидинських з Ясениці Сільної. Ще в Нагуєвичах у них народилося семеро дітей: Яків (1887 р.), Антон (1888 р.), Марія (1890 р.), Розалія (1892 р.), Анна (1894 р.), Анастасія (1896 р.) і Михайло (1900 р). Наймолодший син Омелян-Володимир народився вже у Підгірках 1906 року.
Після одруження з Анною Тацуняк у 1936 р. Омелян побудував хату, де тепер міститься музей-оселя родини Івана Франка. У цьому будинку доживала віку дружина Онуфрія Юлія, яка померла 1 листопада 1945 року, а Онуфрій помер ще 28 липня 1913-го від запалення нирок. У березні пішов ловити рибу, застудився і помер. Про це згадує брат Захар. Син Івана Франка Тарас у цей час приїхав відвідати стрийка Онуфра і писав батькові до Львова: „Дорогий тату! Помер стрийко Онофер нині рано 28 серпня, похорон у середу рано. Може би тато з Петром приїхав на похорон, а Петро би з тиждень побув тут. Ягоди відійшли, овочів нема, їди обмаль і та пісна, але можна витримати”. Провести брата в останню дорогу прибули Іван Франко з сином Петром. Про останній приїзд Івана Франка згадує уродженець Підгірок відомий у майбутньому художник Григорій Смольський, якому на той час було 20 років:
„Івана Франка я вперше побачив у 1913 році на похороні його брата Онуфрія. На великому подвір'ї зібралось багато народу. Франко стояв під стіною хати. Зняв обома руками капелюха з голови і тримав його при собі. До нього підійшов високий кремезний селянин Стефан Максимишин, привітався і взяв у Франка капелюх. Біля того Стефана в білій полотняній сорочці по коліна Великий Каменяр виглядав немічним, але вся увага присутніх була звернена на Івана Франка. Всі відчули духовну силу того немічного тілом чоловіка, бо слава про нього лунала вже навколо...”
За Онуфрієм 5 жовтня того ж року помер його син Яків, залишивши після себе позашлюбного сина Федора.
Скільки разів і коли приїжджав Іван Франко до Підгірок, даних немає, але є спогади його дочки Ганни Франко: „Коли ми з татом поверталися з Криворівні, ми завжди повертали до стрийка Онуфра. Бо тато і стрийко тут купили хату і грунт. То місце так би родинне ”.
Із спогадів наймолодшого сина Онуфрія, Омеляна, дізнаємося, що „коли приїжджав Іван Франко, то односельці у неділю чи свята сходились на розповідь Івана Франка. У вільний час я із стрийком Іваном ходив до лісу по гриби. Він знаходив і показував гриб, бо руками майже нічого не міг робити. І ходив з Франком також на рибу”. Донька Онуфрія Розалія Баб'як згадувала: „У липні Іван Франко часто приїздив до свого брата, мого батька, в Підгірки. Дні, коли гостював стрийко, були особливо радісними не тільки для нашої сім’ї. Як тільки він приїздив, у нашій хаті збиралось повно людей. Кожному було цікаво посидіти, поговорити з Франком. Стрийко також поводився з ним дуже дуже чемно, з кожним вітався за руку. Вбирався він у звичайне вбрання і ніколи не виглядав на пана. Говорив також просто, по-нашому. Стрийко дуже любив дітей. І де тільки побачить малу дитину, покличе до себе, ніжно погладить по голівці, тепло заговорить, якщо має дасть подаруночок. Тому діти до нього горнулися”.
Парасковія Ягенчук, сестра Григорія Смольського, згадувала про приїзд родини Онуфрія до Підгірок та гостювання в них І. Франка: „Їхали всі на возі, одягнені були в мануфактурну кольорову одіж. У той час селяни носили натуральні „зрібні” вишиті сорочки, тому це викликало зацікавленість».
Художник Григорій Смольський згадує про перебування дітей Івана Франка – Андрія. Тараса, Петра: „Пам'ятаю у 1905 році в село з'їхалася вся родина Івана Франка на вакації. Я ще мусив пасти корову, але про той приїзд відразу довідалися всі сусіди, бо це була для села сенсація. Мою увагу привернули Франкові сини-гімназисти – Тарас, Петро й Андрій, які відразу пішли у поле. Гурт хлопців і я між ними пасли корови і при такій службі постійно грацювали і грали „кічки” або „джога”. Молоді Франки застали нас, як ми ціляли у капелюх-солом'як. Ми відразу відчули прихід гімназистів у дивних мундирах з пасками на комірах і зніяковіли. Тоді Тарас запропонував нам нову забаву, на яку ми відразу з цікавістю погодилися”.
До Підгірок часто приїжджали не тільки діти І. Франка, а й онуки – Зена, Люба, Роланд – діти Тараса, Віра – дочка Петра. Роланд і Люба тепер живуть у Києві. Люба передала музеєві два портрети батька, картини „Маленький Івась серед яблуневого цвіту”, „Бусьок – передвісник сльоти”, „Панський двір”, які намалював Тарас у Підгірках у 1962 - 1963 роках.
На святкування 145-річчя з дня народження І. Франка з Києва приїжджав Роланд Франко, зустрівся з великою родиною Онуфрія, ходив стежками-дорогами, якими бігав ще малим.
У Підгірках, Новиці, Студійці, Долині, у Львовію, на Львівщині живуть ще вісім онуків Франкового брата Онуфрія і понад 120 нащадків. Музей-оселю родини Івана Франка у Підгірках відкрито 30 серпня 1992 року. Будинок Омеляна Франка мав бути знесений як і інші будинки під спорудження заводу „Карпатнафтомаш”. Оксана Франко, дочка Омеляна, протягом восьми років (1983-1991) написала майже 60 листів до різних інстанцій. Її підтримали відомі українські письменники Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Борис Олійник. Так у будинку Омеляна Франка постав музей. У ньому відкрито чотири кімнати. Перша розповідає про життєвий і творчий шлях І. Я. Франка. На стінах – знимки з дитячих років, студентського періоду життя, похилих літ Каменяра. Тут же фотокопії листів Онуфрія Франка до брата Івана, фотографії дітей Петра, Тараса, Андрія та Ганни. Чільне місце в цій кімнаті займає родинне дерево Франкового роду, яке дослідила онука Онуфрія – Оксана Омелянівна Франко. Над деревом роду висять портрети трьох братів – Івана, Захара та Онуфрія Франків.
Друга кімната музею містить матеріали про родину Онуфрія Франка у Підгірках. До речі, чимало представників цієї родини брали участь у визвольному русі і були репресовані.
Третя кімната – Франкова світлиця. Вражають красою і оригінальністю речі родини Онуфрія Франка, подаровані музеєві. Серед них – вишиті верети й обруси роботи Розалії Франко-Ґонти, дерев'яні ліжко і шафа, вишивки Анастасії Мельник, яка пам'ятала приїзд Івана Франка на похорон брата Онуфрія у 1913 році. Найважливішими експоната
ми цієї кімнати музею є корито, бочка, підсвічник, рамка і куфер. які зробив власноруч Онуфрій Франко.
Остання кімната називається – Іван Франко та Григорій Смольський. Тут експонуються копіїі картин митця та записи його спогадів про І. Франка.
Музей підтримує тісні зв’язки з Львівським літературно-меморіальним музеєм Івана Франка, художньо-меморіальним комплексом „Стежки Івана Франка” у с. Нагуєвичах Дрогобицького району, літературним музеєм Каменяра у с. Криворівні Верховинського району, франкознавцями з Дрогобича, Львова, Івано-Франківська; проводить велику пошукову та дослідницьку роботу.
Іваницька Л. До нього горнулися всі : [І.Франко і Підгірки] / Л. Іваницька // Галичина. - 2006. - 10 серп. - С. 13.
