„Мойсей” у перекладах

В. Полєк

В історії української літератури, суспільно-політичної думки і у творчості І. Франка надзвичайно важливе місце і значення має поема Каменяра „Мойсей" особливо пролог до неї. Тому  з таким зацікавленням сприйняла українська громадськість підготовлене Ф. Погребенником видання „Народе мій": Пролог до поеми „Мойсей". Мовами народів світу". У цій унікальній збірці подано 14 перекладів мовами народів Радянського Союзу і 16 - зарубіжних країн. Наш земляк не просто передрукував чи впе­рше опублікував якийсь один переклад, а подав всі відомі на сьогодні версії пролога тією чи іншою мовами. Так, маємо п'ять перекладів російською мовою, по чотири - англійською і німецькою, по три - польською, словацькою та угорською, по два - болгарською, вірменською, іспанською, італійською, новогрецькою і чеською, причому до кожного перекладу подаються цікаві коментарі. З них дізнаємося, що німецький, польський і російський переклади були виконані ще за життя Каменяра і навіть ним (польський і російський) авторизовані. Ці прижиттєві переклади були виконані за другим виданням „Мойсея" (1913). Щоправда, ще до появи польського перекладу поеми І. Франка, виконаного В. Кобриним (Львів, 1913),  пролог до нього переклав та опублікував у 1911 р. С. Твердохліб. Пізніше цей переклад передруковувався двічі - в 1912 та 1919 роках. А третій польський переклад пролога В. Слободніка датується аж 1977 роком.

Вже у серпні 1906 року неназваний „один русский", як видно із листування І. Франка з Л. Ганкевичем, хотів перекласти „Мойсея". Поки що відомо, що за російську інтерпретацію поеми взявся П. Дятлів (Дятлов), виконавши її за другим виданням твору Каменяра. Із досі незрозумілих причин переклад появився тільки у 1917 році (вдруге - у 1926). До нього І. Франко написав „Вступ", в якому розкрив свій творчий задум, пояснив, чому звернувся саме до цього біблійного образу. У кінці 20-х років придбав харківське видання (1926) „Мойсея" у перекладі П. Дятлова вір­менський поет Аветік Ісаакян, на основі якого він написав свій вірш „Помста Ягве" (1936). До історії російських пе­рекладів „Мойсея" треба ще додати, що Христя Алчевська у своїй збірці „Грезы" (1916) надрукувала власні переклади 14 строф поеми (передруковані у 1991 р.).

Із чотирьох німецьких перекладів вступу до поеми один появився ще за життя І. Франка (1915), два наступні - у 1945 і 1956 роках, а четвертий друкується, вперше. Тут слід уточнити, що із 14 перекладів мовами народів світу, вперше у рецензованому виданні відповідно опубліковано 8 і 10, а болгарський переклад С. Бакирджієва і чеський І. Моравця переглянуті та уточнені перекладачами спеціально для видання „Народе мій". Появу нових перекладів пролога або нових його версій повністю завдячуємо Ф. Погребеннику, на прохання якого вони виконані.

Переклади у рецензованому виданні мають, зрозуміло, різну ідейно-художню вартість. Це можна, наприклад, проілюструвати на прикладах такого уривка:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказом, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі.

В. Пастернак і Д. Бродський пропус­тили ці важливі географічні уточнення, а,  отже,    збіднили текст І. Франка. У першого з них читаємо: „...За Карпати, И к Черноморью рокот новой воли...". І тільки П. Дятлів досить правильно передав даний уривок:

Но час придет, когда со светлым видом

Воссядешь ты среди народов вольных,

Встряхнешь Кавказ, украсишься Бескидом,

Споешь над Черным морем песню воля.

Білоруський перекладач В. Рагойша взагалі пропустив назви Кавказьких і і Карпатських (Бескиди) гір і вставив недоречну назву морських хвиль - цу­намі, характерних для тихого океану:

Але надыдзе час: ты Чорным морам

Пакоціш, як цунамі (!), рокат волі.

У болгарському перекладі К. Кадійського рядок „Покотиш Чорним морем гомін волі" звучить так: „и като Чорното море безброден ще бъде твоят празник". Отже, замість „волі" маємо „празник". В іспанській версії А. Ерраїса-Комса пропущено „Кавказ" тощо.

У вступній статті „І засяяв ти в народі вільних колі" Ф. Погребенник подав досить повну історію написання поеми „Мойсей", інтерпретацію образу головного героя, історії публікації тво­ру І. Франка. Згадана неопублікована „ґрунтовна розвідка про „Мойсея" М. Неврлі, на яку посилається дослід­ник, вже видрукувана у „Вітчизні" (1683). А слова із пролога „Вірю в си­лу духу" польський письменник С. Вінценз просив викарбувати на пам'ятни­ку І. Франкові у Слободі Рунгурській (тепер Слобода Коломийського району).

Полєк В. „Мойсей" у перекладах / В. Полєк // Західний кур'єр. - 1991. - 24 серп.