КРИВОРІВНЯ. ЛОЛИН

Криворівня

Степан ПУШИК

Цей закуток Карпат святим навіки став,

Бо сокіл в гори ці щоліта прилітав.

Безсмертним став політ його високих дум,

Де смерековий спів, де Черемоша шум.

Народу стогін-плач той шум не заглушив:

Майбутнє Вчитель чув! Майбутнім Вчитель жив!

Він вірив у народ пітьмі наперекір,

І став йому вінком вінок зелених гір.

І промине сто літ! І других сто по сто!

Та буде цей музей, мов сокола гніздо.

І буде джерело! І Черемош-ріка!

І буде йти народ до Вчителя-Франка,

Бо він до нас зійшов, мов сонце із-за хмар.

Тримають небеса - Кобзар і Каменяр!

3.04.1986

Лолин

Де річка Свіча підсвітила задумливий ліс,

Де верх задивився на світ цей здивовано й голо, -

Іван завітав до Рошкевича в гості колись,

І цим знаменитий на бойківськім терені Лолин.

А річка Свіча своє світло несе до Дністра,

І кожному хоче тут повість свою оповісти

Про те, що була у поповича гарна сестра,

І серце до серця в селі засвітились, як звізди.

І серце до серця казало: «Іванку, люби!»

Любило! Та вірне кохання втопилось сльозою.

По горах і долах стояли Франкові дуби,

Як хмари, що мали іще розродитись грозою.

І нині стоять ті дуби! І та річка, мов скло!

А Ольгу Рошкевич і нині осуджують люди.

Та знаю: «Зів'ялого листя» в Франка не було б,

Якби не украли тут Ольжин вінок із зеленої рути.

23.07.1987.