В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ТАКИ Є ЧИМАЛО ФРАНКОВОГО!

Богдан ГАВРИЛІВ

Як постійний читач та передплатник Галичини - я відразу звернув увагу на публікацію знаного львівського франкознавця Романа Горака "Що в Івано-Франківську Франкового?». Стаття мене зди­вувала, бо її автор, без сумніву, мав би знати про численні публікації івано-франківських істориків-краєзнавців, науковців Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, краєзнавчого музею, присвячених неодноразовому пе­ребуванню І Франка у нашому краї, а також вшануванню його пам'яті. За моїми підрахунками, в нашій області встанов­лено більше 50 пам'ятників та меморіальних дощок Івану Франку. Крім того, в місті іменем Каменяра названі музично-драматячний театр, на площі біля якого 26 серпня 1995 року споруджено монумент І. Франку, який став візитною карткою міста, а також обласна універсальна бібліотека. Його ім'ям названа одна з центральних ву­лиць обласного центру, тут ще в 1978 році був встановлений бюст І. Франка, який і нині прикрашає цей куточок міс­та. А неподалік, на вулиці Б. Лепкого, міститься літературний музей Прикарпаття, в якому є й експозиція, присвячена І. Франку. Кілька років тому міськвиконком заснував міську літературну пре­мію імені Івана Франка. Нині група на­уковців та краєзнавців міста виключно на громадських засадах готує до ви­дання енциклопедичний довідник "Івано-Франківськ та іванофранківці", який приурочується до 150-річчя з дня народження Каменяра. Цікавляться діяльністю І. Франка і молоді науковці Прикарпатського національного університету.

Але повернімося до статті Романа Горака, де він зазначає: "Мало, дуже мало в Івано-Франківську Франкового. Точніше - майже нічого". Отакої! Тут автор сам собі суперечить, бо нижче наводить дійсно цікаві і непересічні події в житті І. Франка під час його не­одноразового перебування в нашому місті. Правда, називає не всі, бо ще в студентські роки І Франко організовує туристично-краєзнавчі подорожі галицької молоді, яка відвідала і колишній Станіславів. Пізніше тут І. Франко виявить цікавий архів і в своїх історичних дослідженнях опише революційні події 1848 року в місті Станіславові. Далі, у 1884 році він сприяє письменниці Наталії Кобринській у створенні в Станиславові першої в Галичині жіночої організації. До речі,  на будинку, який зберіг­ся на площі Ринок, 6 і де відбувалися жіночі збори за участю І. Фран­ка, встановлена меморіальна дошка. Крім названих двох пам'ятників (був іще один, встановлений у 1956 році, але пізніше знесений) у місті встановлено пам'ятні знаки на честь Каменяра на будинку "Руської бесіди" на вул.. Січових стрільців, 24, а також на будинку на Галицькій вул.. 7, де він був ув'язнений у 1880 році (але не в будинку ратуші, як помилково пише автор).

Разом з тим, за підрахунками краєзнавців, І. Франко 90 разів перебував і проживав на території Івано-Франківщини, чимало днів - у нашому місті, де відомо більше 10 адрес його перебування. Та вже сам факт наміру переселитися зі Львова до Станіславова багато про що свідчить.

Звичайно, щодо вшанування пам'яті Каменяра зроблено ще недостатньо. Автор цих рядків ще з радянських часів домагається створення в місті історико-меморіального музею на честь його патрона. Але мерія лише обіцяє. А тим часом будинок (1870 р.), де неодноразово виступав І. Франко і який міг би стати музеєм, вже приватизований, хоча він є пам'яткою  архітектури. Нині тут їдальня, а міська вла­да сподівається колись викупити істо­ричну будівлю для музею. Було б добре, щоб у справі створення Франкового музею нас морально підтримав зі Львова Роман Горак, якого ми про­симо офіційно з цього приводу звер­нутися до Івано-Франківського облас­ного управління культури та міського голови обласного центру Зіновія Шкутяка.

Галичина. - 2005.- 13 груд. - С. 5