ІВАН ФРАНКО У КРИВОРІВНІ
Село Криворівня стало ще з XIX ст. місцем відпочинку і творчих студій багатьох прогресивних діячів української культури. Тут побували вчені-фольклористи Я.Головацький (був одружений із дочкою місцевого громадського діяча, священика Андрія Бурачинського - Марією), М.Бучинський (1867), М.Драгоманов (1875), економіст-статистик В.Нав- роцький (у 1882 р. жив у своєї сестри Зеновії Бурачинської (1843-1903), дружини священика Йосипа Бурачинського, яка записувала гуцульський фольклор); етнографи С.Вінценз, Ф.Ржегорж, В.Гнатюк, В.Шухевич, Ф.Вовк; історики М.Грушевський, В.Антонович, І.Крип'я-кевич та інші. Помилуватися казковими краєвидами і подихати свіжим повітрям гір приїжджали сюди і кращі українські письменники: І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, О.Маковей, А.Крушельницький, Г.Хоткевич, М.Козоріс, К. Гриневичева, С.Твердохліб; літературознавець М.Могилянський, художники: М. Жук, Ф.Красицький, І.Труш, І.Северин та багато інших.
Зустрічі у Криворівні давали їм можливість обговорювати і вирішувати ряд актуальних питань, що стосувалися культурно-освітнього життя в Україні. Тут народжувалися творчі задуми на подальшу працю для рідного народу. Відомий етнограф В.Гнатюк із гордістю називав Криворівню „українськими Афінами", де першою особою був І.Франко, який приїхав до Криворівні в 1901р. за рекомендацією В.Гнатюка. Село, де, за словами письменника, „менше шуму, грому, біганини, яке напувало душу спокоєм, тихою красою", сподобалося Франкові, і він проводив тут свій літній відпочинок упродовж 1901-1914 рр., за винятком 1905 і 1908.
Спочатку Франко жив у гуцула Проця Мітчука, якого називали знахарем, бо він умів лікувати людей і тварин, знав і шанував гуцульську старовину. У 1906 р. письменник переселився із Заріччя на лівий берег Чорного Черемошу і жив у Василя Якіб'юка-Івандюка, відомого різьбяра, доброго знавця народної медицини і фотографа-самоука. Частим гостем був письменник і в домі прогресивного священика, доброго знавця звичаїв та побуту гуцулів Олекси Волянського, який парохував у Криворівні з 23 жовтня 1893 до 10 лютого 1923 р. Він написав спогади про І.Франка, в яких відзначав, що поява в неділю на службі Божій Франка і Грушевського робила „велике вражіння" на уцулів, які з ще більшою пошаною ставилися до них за те, що не встидалися стояти в церкві між простими господарями і слухати разом з ними Сужбу Божу.
М.Могилянський згадував, що у липні 1912 р. І.Франко, М Коцюбинський, Олександр Олесь, А.Крушельницький і етнограф В.Гнатюк у домі о.Волянського обговорювали злободенні проблеми життя. Також часто збиралися вони у В.Гнатюка, який жив у дяка М.Мойсейчука.
Гуртуючись навколо І.Франка та М.Грушевського, українська інтелігенція під шум Черемошу обговорювала творчі плани та набиралася сили до праці.
Але за Франком та його однодумцями пильно стежила влада. Косівський староста видав наказ, щоб усі, хто приїжджав до Криворівні, зголошувалися у громадському уряді протягом 24 годин. О.Волянський був оштрафований на 10 злотих за те, що не зголосив сестри своєї дружини Марії з Бурачинських-Кекилії Куровець, яка, до речі, народилася і виховувалася у Криворівні. Незважаючи на поданий протест до сейму, розпорядження залишилося в силі.
У Криворівні Франко не тільки відпочивав, але й систематично працював. Як і у Львові, він мав свій режим дня. Вставав рано і йшов у ліс збирати гриби, потім сідав за роботу. Після обіду знову працював або поспішав на рибалку. Найчастіше Франко ходив на гриби у Стоянівку або Осік, раз чи два був на Писанім Камені, де залишив свій підпис: „І.Франко"; був на горі Ватанарці, де тоді сходилися кордони трьох держав - Австрії, Угорщини і Румунії.
Одного разу Мітчук возив письменника до Вижниці дарабою, якою, кермував Дмитро Палійчук. У Вижниці вони переночували, а на другий день через Рожен Великий і Малий повернулися до Криворівні.
М.Харук згадував, що поет любив заходити на мед до сільського дяка Мойсейчука, в якого жив В.Гнатюк. Одного разу М.Харук провів Франка на гору Довбушанку, звідки було видно Ігрець, і Білу Кобилу, і Сокільське, і всю Чорногору. Франко милувався краєвидом і потім сказав: „Був я на Піп Івані, на Чивчині, у Гостівцях, але такого місця ладного, як тут, не бачив". Перебування письменника у Криворівні детально описали його діти Петро, Тарас і Ганна та Олекса Волянський. Ці матеріали висвітлено і в брошурі І.Денисюка „Іван Франко в Криворівні" (видавництво Львівського університету, 1962 р.).
У Криворівні Франко написав поему „Терен у нозі" і присвятив її Зеновії Бурачинській, яка розповідала йому гуцульські легенди, автобіографічне оповідання „У кузні", повість „Великий шум", оповідання „Як Юра Шикманюк брив Черемош", вірші „В альбом Ользі Маркович", „У безсонну ніченьку" та інші.
У творах „Як Юра Шикманюк брив Черемош", „Терен у нозі" письменник реалістично змалював життя і побут селян Криворівні, злидні, безправність верховинців, показав, як землі гуцулів потрапляли в руки лихварів. У поемі „Терен у нозі" подав мальовничий опис Криворівні:
Ось під нами Черемош ізвився,
Та над ним у святковому спокою
Гріється село гуцульське.
Понад берегом стежки стрічками,
По стежках то легіні купками,
То гуцулки в горбатках червоних...
У Криворівні Франко готує подальші випуски „Універсальної бібліотеки", перекладає поезії Шевченка німецькою мовою, пише публіцистичні статті для преси і наукові розвідки.
Тут він записував приповідки, оповідання, пісні, перекази і залучав до збирання фольклорно-етнографічних матеріалів знайомих місцевих учителів, вчених і літераторів, що приїжджали на відпочинок у гори, а також письменних гуцулів. Ще раніше за порадою І.Франка народні пісні, приповідки, оповідання про опришків записували уродженці Криворівні сестри Кекилія і Марія Бурачинські. Записи пісень і оповідань про опришків К.Бурачинської-Куровець він опублікував у „Зорі" (1866. - № 6. - С. 103-104), у двомісячнику „Житє і слово" (Т. З. - 1895. - С. 46-50) та в Етнографічному збірнику (Т .5. - 1898). А зібрані Марією Бурачинською (по чоловікові Волянська) весільні, ліричні, побутові пісні, колядки, звичаї, похоронні обряди, приповідки, пісні про опришків, про Кошута, гуцульський словник зберігаються у фонді Франка (ІЛ . - Ф.З. - Спр. 1605. 1603, 4056).
Франко цікавився і пам'ятками природи,, збирав різних комашок,
сортував їх, а потім передавав професорові І.Верхратському. Багатьох
селян він залучав до активної культурно-громадської роботи. Брати
Потяки, Юрій Мітчук, Михайло Гутинюк та інші були організаторами
крамниці, читальні „Просвіти" і діяльними членами радикальної партії,
заснованої І.Франком та М.Павликом.
Своїми розмовами на суспільно-політичні теми письменник розкривав
очі гуцулам на тогочасне життя.
Мешканці Криворівні свято шанують пам'ять про Каменяра. На похороні Франка була гуцулка з Криворівні, яка несла вінок від своїх односельців. У десяті роковини від дня смерті письменника на Франковій скелі над Черемошем, з якої він промовляв на народному вічі в 1912 р., було встановлено кам'яну плиту з написом „В честь Іванові Франкові Гуцульщина. 1916-1926". ії виготовили В.Якіб'юк, каменотес І.Марусяк та інші селяни. Урочисте відкриття цієї пам'ятки відбулося 8 серпня 1926 р. під звуки 12 трембіт. Потім свято продовжилося біля хати В.Якіб'юка, де під вітами Франкового явора В.Якіб'юк та інші криворівнянці розповідали присутнім про свої зустрічі з Великим Каменярем, читали його твори. То був вияв справді безмежної любові й шани горян до захисника їхніх інтересів.
Польській владі не до душі було вшанування пам'яті Франка, який будив народ на боротьбу за свої права. Коли стало відомо, що польські шовіністи намагалися знищити пам'ятну таблицю (1928), В.Якіб'юк, закопав її на своєму городі. Після його смерті здавалося, що ця реліквія втрачена назавжди. Щоб відновити її в пам'яті народу, каменотес І.Марусяк зробив копію вищезгаданої плити і подарував Сьомій науковій сесії з досліджень літературної спадщини І.Франка, яка відбулась у Криворівні 1962 р., а відтак її передали до музею. Згодом реліквія була знайдена завдяки щасливому випадку - вода після зливи підмила ту ділянку землі, де шанувальник Франка закопав плиту. Тодішній музейний працівник І.Симчич забрав знахідку до Літературно-меморіального музею І.Франка.
Згаданий музей було відкрито в 1953 р. З 1956 року в ньому працювала дружина письменника Гната Хоткевича Платоніда Хоткевич. У 1960 р. при допомозі Львівського університету, а в 1976 та 1981 рр. - Державного музею І.Франка у Львові та Івано-Франківського краєзнавчого музею з участю автора цих рядків його було розширено та перебудовано, а також поповнено новими експонатами.
Переобладнана у 2000 р. нова експозиція музею розповідає про перебування І.Франка, М.Коцюбинського і Г.Хоткевича у Криворівні, про сучасників та місцевих гуцулів, які добре знали Каменяра. У меморіальній кімнаті відтворена та обстановка, в якій жив Франко. Зберігається топірець, якого подарував письменникові власник хати В.Якіб'юк. У вітринах експонуються твори, наукові статті, які написав Франю у Криворівні.
Поруч із музеєм височить пам'ятник Каменяреві, відкритий у 1981 р., а також обеліск, виготовлений місцевим майстром І.Марусяком, з написом: „Видатному українському письменникові І.Я.Франкові, 1856-1916".
Криворівню та музей І.Франка відвідує багато туристів, діячів культури і науки. У 1967 р. тут побувала дочка письменника Ганна Ключко-Франко, яка приїхала з Канади. Вона згадувала: „Тато заприязнився з гуцулами і не раз пересиджував з ними цілими вечорами, слухаючи їхніх старовинних опо- відань... Одного разу відвідали 100-літню гуцулку, іншим разом - полонину, де один татів приятель, заможний гуцул, випасав літом свою худобу...
Оглянули печери Довбуша, побували на горах Піп Іван, Говерлі, плавали дарабами Черемошем вниз до Вижниці". У музеї проводилися наукові сесії, конференції, найвідоміші з яких - Сьома франківська (1962) та конференція 1966 р., присвячена вивченню спадщини Каменяра. Для учасників наукової конференції (1962) цікавою була зустріч із сином І.Франка Тарасом, донькою М.Коцюбинського Іриною, дружинами Марка Черемшини та Г.Хоткевича, письменницею О. Дучимінською. На конференції 1966 р. виступали Платоніда Хоткевич, сучасник письменника - гуцул Микола Потяк, науковці з Івано-Франківського педінституту: П. Нісонський, В.. Бондаренко, О. Лисенко, В. Полєк.
У науковій конференції „Іван Франко і національне відродження", яка відбулася 23-24 вересня 1991 р. у Криворівні, взяли участь науковці з різних міст України та М.Мушинка з м. Пряшева ( Словаччина).
27 вересня 1996 р. у Криворівні побували учасники львівської Міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження І.Франка. Вони провели у Верховині круглий стіл „Іван Франко і Гуцуль-щина", на якому виступали з доповідями і в дискусіях П.Арсенич, В.Грещук, В.Гуменюк, І.Денисюк, В.Кононенко, Т.Салига та ін.
За традицією Криворівня і зараз залишається місцем зустрічей та відпочинку видатних діячів сучасної української культури, а щедра, життєдайна Гуцульщина дає їм силу і творчу наснагу.
Арсенич П. Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки й культури / П. Арсенич. - Івано-Франківськ, 2000. - С. 16-21.
