ЧИ СТОЇТЬ ЩЕ ФРАНКОВА СОСНА В ІЛЛІНЦЯХ?..

Прикарпаття... Іван Франко пішки схо­див цю землю - як допитливий  ман­дрівник, вчений-етнограф і фольклорист. Неодноразово бував і на Снятинщині. У 1884 році вперше відвідав с. Белелую. Гостював у домі Озаркевичів з письменником Кониським. На зустріч з ним прийшли Со­фія Окуневська, Наталія Кобринська, Наталія Білинкевич та ін. У дискусії, яка по­чалася після доповіді С. Окуневської, брав участь і гість. Він заохочував присутніх жінок пробувати свої сили в літературі. Тоді ж зародилась думка видати перший жіночий альманах, що побачив світ 1887 року. Белелуя своїм духовно-просвітниць­ким життям прикликала Івана Франка на Снятинщину, Белелуя відняла у нього перше кохання. Ольга Рошкевич, повідомляючи про своє рішення вийти заміж за Володи­мира Озаркевича, переконувала його, що це буде лише формальний шлюб. Але Іван серцем відчув, що він назавжди втратив свою кохану. Так і сталося.

27 лютого 1892 р. Іван Франко висту­пав на вічі у Снятині. Тут він почув від селянина з Карлова Івана Сандуляка, як екзекутор забрав останній кожух від бід­ної сім'ї за несплату податків, і на основі цієї розповіді написав оповідання «Істо­рія кожуха». Того ж року письменник відвідав у Вовчківцях свого приятеля Грицька Запаренюка - чудового промовця, активіста радикальної партії.  Франко часто приїжджав до Вовчківців, а коли Запаренюк хотів бачити Франка - пішки вибирався до Львова. На основі розпо­віді Грицька Запаренюка про Івана Франка Василь Стефаник написав новелу «Дід Гриць». Франко був шлюбним батьком на вінчанні Василя Стефаника з Ольгою Гаморак 26 січня 1904 р.

Франка шанував за його великий ро­зум, а любив «Зів'яле листя», повісті та драму «Украдене щастя» Марко Черем­шина. Після знайомства письменники лис­тувалися, але, на жаль, ці листи пропа­ли під час Першої світової війни.

У  нарисі «Марко Лукинюк» письмен­ник Іван Михайлюк (100 років від дня народження якого минає 9 вересня) роз­повідає про перебування Івана Франка у його рідному селі Тростянці. Іван Якович роздавав дітям у школі образки із зобра­женням Тараса Шевченка. Було це 1905 року. А через рік Франко побував з діть­ми на екскурсії біля Довбушевої криниці.

Про перебування письменника у с. Іллінцях свідчить фотографія: Іван Франко серед жителів села. У 90-х роках ХІХ ст. письменник відвідав родину Михайла Іванчука, сільського вчителя, відомого своїми радикальними поглядами. На пам'ять про цю зустріч на подвір'ї господаря було посаджено сосну. Дочка вчителя Стефанія в 1912-1916 роках навчалася у Льво­ві, тож відвідувала уже хворого Франка, і він надиктовував їй свої твори. Доку­ментальним підтвердженням призабутої зустрічі є листи М. Іванчука, які зберіга­ються у фондах музею І. Франка у Львові.

Іван Франко був бажаним гостем у священичій родині Гамораків у с. Стецевій, в оселі Івана Гоїва у Снятині, у русівській оселі Василя Стефаника... Гортаючи сто­рінки біографії письменника, думаю, як мало ще знаємо сьогодні про Франка. Тож від­криваймо для себе великий дар класика - вміння промовляти не лише до своїх сучасників, а й до нащадків.

Галина ТОМАШ.

м. Снятин.

Томаш Г. Чи стоїть ще Франкова сосна в Іллінцях? : [про перебування Івана Франка на Снятинщині] / Г. Томаш // Галичина. - 2006. - 29 серп. - С. 7.