Життєвий та творчий шлях Олександра Сича

Олександр Максимович Сич (нар. 16 липня 1964, село Дерть, Рокитнівський район, Рівненська область) - український політик правого спрямування, голова Івано-Франківської обласної ради з 25 листопада 2010 року по 23 листопада 2012 року і з 7 грудня 2015 року. З 27 лютого по 2 грудня 2014 року був віцепрем'єр-міністром України.

Кандидат історичних наук, доцент кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Доктор політичних наук.

Заступник голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з питань ідеології, входить до його політвиконкому.

Освіта

    1979 - закінчив 8 річну школу в селі Дерть

    1981 - закінчив Рокитнівську СШ № 2 в смт Рокитно Рівненської області.

    1981-1986 - навчався на історичному факультеті Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника і отримав диплом вчителя історії і суспільствознавства, методиста виховної роботи.

    1996-1999 - навчався на юридичному факультеті Прикарпатського університету імені Василя Стефаника й отримав диплом юриста.

    2009 - рішенням спеціалізованої вченої ради Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова присуджено науковий ступінь кандидата історичних наук.

    2010 - рішенням атестаційної комісії Міністерства освіти і науки України надано наукове звання доцента кафедри державного управління.

    2020 - став доктором політичних наук.

Трудова діяльність

    Серпень 1986 - листопад 1987 - організатор позакласної, позашкільної виховної роботи та вчитель історії і суспільствознавства Кам'янської СШ Рокитнівського району Рівненської області.

    Листопад 1987 - травень 1989 - військова служба.

    Травень 1989 - квітень 1993 - завідувач фільмотеки Яремчанського міського відділу освіти, за сумісництвом - вчитель історії Микуличинської СШ та Яремчанської НСШ № 1, голова ради голів профкомів установ освіти міста Яремче.

    Квітень 1993 - вересень 1994 - інструктор в справах молоді Яремчанського міськвиконкому.

    Вересень 1994 - грудень 1995 - завідувач відділу загальної середньої освіти, заступник начальника управління освіти департаменту гуманітарних питань Івано-Франківського облвиконкому.

    Грудень 1995 - червень 1996 - заступник начальника, завідувач відділом загальної середньої освіти управління освіти Івано-Франківської ОДА.

    Червень 1996 - червень 1998 - помічник-консультант народного депутата України Романа Круцика.

    Червень 1998 - вересень 2000 - юрисконсульт видавництва «Лілея-НВ» (місто Івано-Франківськ).

    Вересень 2000 - серпень 2001 - асистент кафедри філософії Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу.

    З серпня 2001 - доцент кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Громадська й політична діяльність

З 1991 року є членом Національної скаутської організації України «Пласт». В 2004-2006 роках обирався головою Крайової пластової ради.

Депутат Івано-Франківської обласної ради (1994-1998, 2006-2010).

З травня 2002 по вересень 2005 обіймав посаду заступника міського голови Івано-Франківська з питань діяльності виконавчих органів.

З 2006 року член Всеукраїнського об'єднання «Свобода». Член Політвиконкому ВО «Свобода», заступник голови партії з питань ідеології.

Паралельно, у 2003-2012 роках очолював Центр національного відродження імені Степана Бандери - просвітницьку організацію, яку заснував у 2001 році спочатку член КУН, а з 2002 року член УНР Іван Гавдида, вбитий 2003 року.

На Парламентських виборах в Україні 2007-го року був кандидатом в народні депутати України за списком ВО «Свобода». Мав п'яту позицію в списку.

25 листопада 2010 року обраний головою Івано-Франківської обласної ради, отримавши 68 голосів депутатів Івано-франківської обласної ради зі 114.

У 2012 році був обраний народним депутатом 7 скликання від ВО "Свобода" за 83 округом (м.Івано-Франківськ). Був першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

У 2015 році пройшов до Івано-Франківської обласної ради від ВО "Свобода" (№1 у списку). З лютого до листопада 2014 року обіймав посаду Віце-прем'єр-міністра України. Того ж року балотувався до Верховної Ради 8 скликання 3 номером у списку ВО "Свобода".

2015 року з його ініціативи створено Інститут наукових студій націоналізму. Офіційно зареєстрований у статусі громадської організації у 2019.

2015-2020 р. голова Івано-Франківської обласної ради сьомого демократичного скликання;

2020 р. обраний головою Івано-Франківської обласної ради восьмого демократичного скликання.

Науковий і творчий доробок

Автор нарисів і дослідницьких праць з історії визвольних змагань України, теорії націоналізму та сучасної політики. На основі своїх наукових статей на тему націоналізму підготував монографію «Соціально-консервативний націоналізм».

Дослідник життя й творчості члена ОУН Степана Ленкавського.

У 2008 році захистив дисертацію кандидата історичних наук на тему: "Степан Ленкавський в історії організації українських націоналістів (1929-1977 рр.)".

У 2020 році захистив дисертацію на тему «Сучасний український націоналізм: політологічні аспекти трансформації парадигми» та отримав науковий ступінь доктора політичних наук.

Книги

    «Без права на поразку. Перша виборча кампанія Провідника ОУН: технологія і хронологія» (1998)

    «Пласт: нарис витоків, історії, сьогодення» (1999)

    «Степан Ленкавський: життєвий шлях на тлі історії ОУН» (1999)

    «Адміністративний ресурс в технології тіньової політики України» (2001)[9]

    «Думки без дозволу. Політичні есе» (2002)

    «Сучасний етап боротьби за Українську державу» (2005)

    «Український націоналізм: традиція і модерн» (2011)

    «ПЛАСТ - український скавтинг» (2012)

    «В уряді камікадзе» (2016)

    «Соціально-консервативний націоналізм» (2019)

    «КРЕDO Українського Націоналіста» (2022)

    «Монах ОУН. Ч.1. У краю (біографія Степана Ленкавського)» (2023)

Нагороди

    орден «За заслуги» III ступеня (22 січня 2019) - за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю;

    Орден Архистратига Михаїла II ст. (12 липня 2021) - за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним народом.

Автор 8 книг, 35 наукових статей, більше 200 публіцистичних статей, науковий редактор 10 наукових збірників та видань.