Життєвий та творчий шлях письменниці

Марійка Підгірянка (ім'я при народженні Марія Омелянівна Ленерт, в шлюбі - Домбровська; 29 березня 1881, с. Білі Ослави Надвірнянського повіту Станиславівського воєводства - 20 травня 1963, смт Рудне біля Львова, похована у Львові на Личаківському цвинтарі) - відома галичанка, українська поетеса та освітянка.

Народилася Марія Ленерт в сім'ї лісничого в селі Білі Ослави, нині Надвірнянського району Івано-Франківської області. По матері вона була українкою, а по татові - німкеня.

Незаможному Ленерту не під силу було дати вищу освіту усім своїм дітям - її здобув лише син. Марійка ж закінчила двокласну школу у с. Уторопи, що на Косівщині, куди 1888 року переїхали її батьки.

Однак допитливу й розумну Марію аж ніяк не влаштовувала уготована їй, як і чотирьом молодшим сестрам, доля домогосподарки.

Дівчина часто гостювала у свого дідуся по матері, священика Миколи Волошина, який мешкав у с. Заріччя і був багатий великою бібліотекою класичної літератури. Читала Марія Т. Шевченка, Ю. Федьковича, О. Пушкіна, Л. Толстого, в оригіналах А. Міцкевича, Й. Шиллера, Й. Гете, Г. Гейне, Г. Лессінга.

Наполеглива гуцулка самотужки здолала освітні щаблі: 1896 р. в Коломиї склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу, а 1900 р. у Львові, також екстерном, - за жіночу вчительську семінарію - і здобула омріяний фах.

Понад сорок років пропрацювала Марія Омелянівна на ниві народної освіти. Побравшись восени 1905 року з таким ж, як і сама, вчителем прогресивних поглядів А. А. Домбровським, несла людям світло й добро. А це було нелегко в умовах утисків з боку окупаційних урядів - австро-угорського (до 1918 р.), чеського, польського (1929-1939 рр.), - які неприхильно ставились до розвитку української культури.

Діяльність М. О. Домбровської - то не тільки шкільні уроки й ігри з дітьми на перервах. Народна вчителька йшла під селянські стріхи й учила матерів-господарок правильно доглядати за немовлятами, готувати смачні страви. Підтримувати затишок в оселі. Щирі, мелодійні вірші Марійки Підгірянки допомагали школярам запам'ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні явища природи...

А почала писати Марія ще в юності. Тоді й обрала собі літературний псевдонім Марійка Підгірянка, - в знак любові та пошани до рідного прикарпатського краю.

Твори Марійки Підгірянки друкувалися в 1902-1908 рр. на сторінках газети "Діло", журналу "Літературно-науковий вісник". 1908 р. вийшла її перша поетична збірка "Відгуки душі". Під час світової війни 1914-1918 рр. М. О. Домбровську разом зі своїми дітьми власті евакуювали мирне населення Галичини у нижньоавстрійське місто Гмюнді, звільняючи територію для воєнних дій.

Живучи в табірних бараках, Марія доглядала синів і дочку, чим могла, допомагала своїм краянам, організовувала школу для малолітніх українців. І - творила: виливала у віршах, оповіданнях, п'єсах, нарисах тугу за Батьківщиною, жаль за понівеченими людськими долями. Так була написана поема "Мати-страдниця" (1917), укладена рукописна поетична збірка "На чужині".

У 1919 р. вона повернулася на Західну Україну. Галичанка залишилася працювати на Закарпатті. Саме тут уповні розквітнув талант Марійки Підгірянки як дитячої письменниці. Та з 1925 почалася чехізація Закарпаття, масове закриття шкіл. У 1927 р. М. О. Домбровська залишилася без роботи.

Протягом 1927-1928 рр. Марія проживала в с. Довге Іршавського р-ну - виховувала дітей Ганни Франко-Ключко, внуків І. Я. Франка. Потому повернулася на Галичину. Разом з чоловіком, а пізніше ще й з дочкою Дарією працювала у сільських школах Антонівки, Братишева, Білогірки...

У 1941 р. Марія Омелянівна важко захворіла. Вона вже не могла працювати в школі, не могла писати вірші. 1957 подружжя Домбровських, уже пенсіонерів, переїхало до Рудного, передмістя Львова. Вона знову почала творити - її вірші публікувалися в обласних газетах, журналах "Жовтень" і "Вітчизна", у збірці "Гірські квіти" (1962 р.).

Вчительку-поетесу не забували колишні її учні, знайомі, українські літератори. Її було прийнято до Спілки письменників України. Однак прожиті літа, недуги перевтомили серце Марії Омелянівни, і 18 травня 1963 року її не стало.

Творчість

Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів Марійки Підгірянки до 1939 р. - мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні («Співанки», «Вечір», «Що роблю я, що я дію»). Працювала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.

Досить своєрідною є поема «Мати-страдниця», написана 1919 року. Події твору - одна зі сторінок життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни, коли тисячі галичан померло в концентраційних таборах від голоду та епідемій. Композиційним обрамленням поеми є «Вступ» і своєрідний епілог. Сповідь страдниці становлять 12 пісень, поданих у вигляді голосінь.

У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з'являлися лише в журналах. Потім у видавництвах Львова та Києва вийшли друком маленькі збірки для дітей: «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».

У 1962 вірші авторки увійшли до колективної збірки «Гірські квіти», що вийшла друком в Ужгороді.

За роки незалежності побачили світ у видавництвах Києва, Ужгорода, Коломиї, Івано-Франківська книжки «Розповім вам казку, байку», «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати-страдниця».

2009 року син поетеси Маркіян Домбровський профінансував видання найповніше зібрання творів Марійки Підгірянки великим томом «Для Вкраїни вірно жиймо» (Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2009).

Вшанування пам'яті

Музеї

    У місті Тлумач, що на Івано-Франківщині від 1991 року діє Музей-кімната Марійки Підгірянки.

    На батьківщині поетеси, у селі Білі Ослави від 1996 року діє музей Марійки Підгірянки, яким опікується науковий працівник музею, лауреат премії її імені Василь Левицький.

Пам'ятники, меморіальні таблиці

    13 липня 2014 року було урочисто відкрито й освячено перший у світі пам'ятник Марійці Підгірянці на її батьківщині в селі Білі Ослави (скульптор, член Національної спілки художників України Володимир Довбенюк).

    На будинку Уторопської середньої школи 21 квітня 1991 року встановлено меморіальну таблицю на честь письменниці.

    На будинку загальноосвітньоЇ школи с. Ворона Коломийського району встановлено меморіальну дошку на честь письменниці.

    На будинку школи с. Антонівка Тлумацького району встановлено меморіальну дошку на честь письменниці.

    У Зелений вівторок (21 червня 2016), який у Білих Ославах традиційно величають «Днем Марійки Підгірянки», з нагоди 135-річчя від дня її народження відкрили меморіальну дошку народній учительці та поетесі.

    На будинку у селищі Рудне біля Львова по вул. Грушевського, де Марійка Підгірянка мешкала останні роки свого життя, встановлена меморіальна таблиця.

Театри, премії

    Ім'я Марійки Підгірянки від 1991 року носить Івано-Франківський театр ляльок.

    Івано-Франківське обласне товариство української мови ім. Тараса Шевченка «Просвіта» у 1992 році заснувало премію імені Марічки Підгірянки в галузі літератури і мистецтва.

    У Косівському районі 1993 року засновано премію імені Марічки Підгірянки для освітян/ок району.

    На честь Марічки Підгірянки названий 22-ий курінь УПЮ.

Вулиці, сквери, парки

Ім'ям Марійки Підгірянки названі вулиці у багатьох містах і селах Західної України, зокрема, у Івано-Франківську, Коломиї, Кийданцях, Надвірній, Калуші, Тисмениці, Перечині, Хусті, Ужгороді, Ланчині, Косові, Тлумачі, Зимній Воді, Рудному та багатьох інших.