Біографічні дані про Роксолану

Роксола́на (лат. Roxolana, італ. la Rossa («Русинка»); тур. Hürrem Sultan, осман. خرم سلطان‎; бл. 1505 - 15 квітня 1558) - спершу наложниця, а потім - дружина Сулеймана І Пишного, султана Османської імперії. Мати султана Селіма II. Справжнє ім'я та місце народження невідомі. У польській літературній традиції - Олександра, в українській - Анастасія. За твердженням історика-аматора Станіслава Жевуського (з посиланням на Самуеля Твардовського), була донькою священика з галицького міста Рогатина; згодом у художніх творах з'явилося прізвище священика - Лісовський[6]. У 1518-1520 роках потрапила до татарського полону й була продана в рабство. Згодом опинилася в султанському гаремі, де стала коханою дружиною Сулеймана І.Своїм коштом будувала мечеті, школи, караван-сараї та кухні у Стамбулі, Едірне, Єрусалимі, Мецці й Медіні. Посприяла сходженню на османський престол свого сина Селіма II. Оспівана у літературі, образотворчому мистецтві, музиці та кіно.

В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Біографія

У документах про шлюб із Сулейманом, народженим 6 листопада 1494 року, зазначено, що він був на 11 років старший за Хюррем. Знаючи тривалість мусульманського року (354 дні), можна оцінити народження Роксолани між 8 липня 1505 і 27 червня 1506. Загальноприйнято вважати, що між 1518 і 1520 роками була захоплена в полон. Але в архівних записах султанського гарему дата інша - 1515/1516 роки. Тобто, Роксолану захопили в 9-11-річному віці. Така практика була звичною у кримських татар: маленьких дівчат було значно легше привчити до східних звичаїв і традицій.

Першоджерела XVI століття не фіксують дівочого імені й прізвища Роксолани. Пізня польська традиція XIX століття називає її Олександрою, а українська - Анастасією. На думку історика Володимира Грабовецького, справжнє ім'я Роксолани не збереглося, тому умовно в XIX столітті дослідники назвали її Настею Лісовською. Історик-тюрколог Олександр Галенко вважає, що припущення про її оригінальне ім'я Олександра або Настя Лісовська та обставини життя до потрапляння в султанський гарем належать до XIX століття і не спираються на надійні докази.

    А то-таж то Роксолянка,

    Що то трясла Сходом.

    Була наша попадянка: З Рогатина родом.

(Народний переказ, з книги Гната Якимовича, 1869 р.)

Литовський дипломат Михайло Литвин у памфлеті «Про звичаї татар, литовців і московитян» (1550) назвав Роксолану своєю співвітчизницею, а московський посол у Стамбулі (в 1571) Іван Новосільцов - «литовкою». Польський письменник Самуель Твардовський в описі дипломатичної місії до Стамбула 1621-1623 років, у якій він сам брав участь (записи про цю подорож він опублікував у 1633 під назвою «Велике посольство»), стверджував, що Роксолана була донькою звичайного православного священика з Рогатина - містечка в Західній Україні. За версією польського поета Мавриція Гославського, Роксолана родом із містечка Чемерівці (сучасної Хмельницької області). Олександр Галенко вважає, що припущення про таке її походження теж належать до XIX століття і не спирається на надійні докази. Існує версія, що обидва варіанти можливі - народитися майбутня Роксолана могла в Чемерівцях, а вирости - в Рогатині, куди переїхав батько.

За версією сучасника Роксолани Михайла Литвина, її полонили кримські татари. Імовірно, була продана на жіночому невільничому ринку Аврат Пазари в Стамбулі. Можливо, її обрала Хафса Султан, султанова мати, або візир Ібрагім-паша, який пізніше й подарував її Сулейману.

Дружина султана

Сулейман I Пишний, син Селіма І Грізного, був одним з найвідоміших османських султанів. У Європі його звали Пишний, в Османській імперії - Кануні (Законодавець) - за створення законів, спрямованих на захист інтересів феодалів, закріплення селян за їхніми земельними ділянками, які належали поміщикам - фактично це було введення кріпацтва.

Спочатку - наложниця, Роксолана стала великим коханням султана. Сулейман адресував їй свою любовну поезію (був поетом, писав під псевдонімом Мухіббі). У гаремі, званому Бабус-сааде, тобто «Брами блаженства», Роксолані дали ім'я Гюррем, по-перськи - радість.

Махідевран, мати принца Мустафи, рабиня албанського чи черкеського походження, стала ревнувати султана до Гюррем. Виниклу між Махідевран і Гюррем сварку у своєму звіті за 1553 описав венеціанський посол Бернардо Наваджеро:

«        ... Гордовита черкешенка напала на Хюррем, стала ображати її, навіть подряпала їй обличчя, роздерла сукню і стала рвати їй волосся. Через якийсь час Хюррем покликали в спальню до султана. Наложниця відмовилася йти до падишаха, сказавши, що в такому вигляді вона з'явитися перед повелителем не може. Однак султан наказав їй прийти і розповісти особисто, що сталося. Після цього в опочивальню до султана була запрошена Махідевран. Вона повинна була дати своє пояснення події. Махідевран заявила, що їй зобов'язані підкорятися всі в гаремі і що Хюррем ще легко відбулася. Слова Махідевран розлютили султана. Гордовита Махідевран впала в немилість, а Хюррем після цього випадку стала коханою наложницею.

Перший син Сулеймана і Роксолани народився в 1520 році, а також дочка Софія Рогозіна.

За законами віри, султан міг мати чотири законні дружини та стільки наложниць, скільки міг утримувати. Діти першої дружини ставали спадкоємцями престолу. Але це не могла бути християнка, всі дружини мали прийняти мусульманство.

    Перша дружина Сулеймана - Фюлане. Вони одружилися у 1511 році, під час перебування у Кафі. Вона народила йому сина Махмуда (1512-1521), який помер під час епідемії віспи.

    Друга його дружина - Гюльфем Султан. Її сином був Мурад (1513/1519-1521), донькою Фатьма Нур. Мурад помер під час епідемії віспи 12.10.1521.

    Третя - Махідевран Султан, також відома як Гюльбахар - Весняна троянда. У 1515 народила Мустафу, а у 1518 Ахмеда, який теж помер під час епідемії віспи 1521. Після смерті старших братів Мустафа став наступником престолу. У 1525 народилась її єдина донька Разіє.

    Четвертою дружиною Сулеймана стала Гюррем Султан.

Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Роксолани відбулися в 1530 році. Султан призначив їй посаг у 5 тисяч золотих. Також Сулейман запровадив спеціально для Гюррем титул хасекі султан (осман. «султана, особисто відзначена султаном»‎), другий за значимістю в гаремі після валіде - щоб позбавити першості титул баш кадин (осман. «головна пані»‎), який за традиційною гаремною ієрархією належав матері старшого сина султана - Махідевран.

Венеціанські дипломати у Стамбулі називали султану la Rossa або la Rosa - прізвиськом, утвореним від традиційного італійського означення мешканців Русі - і вказували на її національність: руського народу (П'єтро Брагадін, 1526), вона з Русі/русів (А. Реньєр, 1550). Ця ідентифікація відповідала тодішній османські назві українців - рус. Ім'я Роксолана дав їй посол імператора Священної Римської імперії в Стамбулі барон Ож'є Гіслен де Бусбек у своєму творі «Чотири листи про турецьке посольство» або «Турецькі листи» (1581). Описуючи змагання між наложницями султана Сулеймана, де Бусбек дав їм імена Роксолана та Боспорана, утворені ним від античних однойменних назв сарматських племен - роксолани та боспорани. Численні перевидання твору де Бусбека вже в XVI столітті посприяли поширенню і популяризації її вигаданого імені в європейських країнах.

По смерті матері султана у 1534 році - стала управительницею гарему. Після пожежі - 25 січня 1541 року - в Старому палаці, де розташовувався гарем, - домоглася його перенесення до султанської резиденції Топкапи, місця засідань уряду.

У дні розлуки - а Сулейман зробив 13 військових походів - Роксолана і султан листувалися віршами перською і арабською мовами. Збереглося 7 листів Хюррем до Сулеймана, написаних між 1526 та 1553 роком. Писали їх палацові писарі, але деякі - мають оригінальні автографи султани.

Роксолана запропонувала султанові збудувати мечеть, названу його ім'ям - Сулейманіє Джамі. У ній султану і поховали.

Смерть

В останні роки життя Роксолана намагалася не розлучатися з чоловіком. Зиму кінця 1557- початку 1558 року вони провели в Едірне, разом повернулися до Стамбулу. Гюррем Султан померла 15 або 18 квітня 1558 року. Сулейман проводив активну діяльність на її честь, по всій імперії збудував велику кількість об'єктів, присвячених Роксолані. Також, за переказами, ще до її смерті - султан присягнув не мати інших жінок.

Сам султан помер в ніч з 5 на 6 вересня 1566 року під час військового походу на Угорщину. Тіло падишаха перевезли до Стамбулу і поховали поруч з Роксоланою - в мавзолеї, збудованому на подвір'ї мечеті Сулеймана.

Діти

Народила султану 6 дітей - 5 синів (першого - в 15 років) і доньку Міхрімах.

    Мехмед (тур. Mehmed) (21 лютого 1521 - 6 листопада 1543),

    Міхрімах (тур. Mihrimah) (1522 - 25 січня 1578),

    Абдулла (тур. Abdullah) (1523-1526),

    Селім (тур. Selim) (1524 - 12 грудня 1574), за його наказом князя Д. Вишневецького, Івана (Яна) П'ясецького було страчено (скинуто на гак),

    Баязид (тур. Bajezid) (1525 - 28 листопада 1562),

    Джихангір (тур. Cihangir) (1530 - 27 жовтня 1553).

За переказами, Сулейман найбільше любив свою дочку Міхрімах. У 1539 році її видали заміж за Рустем-пашу, який 28 листопада 1544 року став великим візирем. Сулейман також збудував на честь доньки мечеть.

З-поміж синів батька пережив лише Селім. Інші загинули в ході боротьби за трон. В тому числі і син Сулеймана від третьої дружини Махідевран Султан - Мустафа. За переказами, Джихангір нібито помер з жалю за своїм братом (але насправді вмер через те, що Мустафа призвичаїв його до опію).

Баязид, одразу після смерті матері, підняв повстання проти батька і брата, зазнав поразки, переховувався в Персії та був там страчений за наказом Сулеймана. Вирок смерті, виданий султаном, було виконано 28 листопада 1562 року.