Під хрестом на Голготі
25 березня минає 148-а річниця від народження Блаж. Свмч. Григорія Хомишина, Єпископа Станиславівського (1904-1945). Владика Григорій був ревним почитателем Найсвятішого Серця Христового - Джерела Пресвятої Євхаристії. Він також запровадив у нашій Церкві набоженство Хресної Дороги Спасителя. Пропонуємо увазі наших читачів головні думки з реколекційної науки Блаженного Григорія «Під Хрестом на Голготі», яку він виголосив перед своїми священиками у 1924 році. Ці роздуми є сьогодні для нас особливо актуальними.
Схилімо свої голови і серця перед розп'ятим на хресті Спасителем, Який як тоді, на Голготі, так і тепер страждає за нас серед настрашніших мук душевних і тілесних, як найбільший злочинець, покинутий усіма, і навіть, здається, - Отцем Небесним. Згадаймо на хвилину життя Ісуса й уявімо, які душевні страждання Він переживав після того, як три роки проповідував Добру Новину, зціляв тисячі недужих душею і тілом, повертав зір незрячим, уздоровляв паралітиків і прокажених, воскрешав померлих. І майже всюди Христос за своє Слово й Милосердя був шанований і прославлюваний народом як Пророк і Месія.
Але з Його славою змагалась також заздрість і ненависть проти Нього, які, йдучи слідом за Ісусом, врешті з усією лукавою завзятістю вдарили на Нього якраз в місті Єрусалимі.
І ось ми на останній дорозі Христа на Голготі, яка закінчилась небаченою за жорстокістю і приниженням смертю.
Коли вглянемось у внутрішнє життя Ісуса, коли осмислимо Його Жертву у світлі віри, тоді перед нами відкриються незглибимі таїнства всемогутності і мудрості Провидіння Божого, а водночас - безмежної любови Христа Спасителя до нас. Бо всі зовнішні обставини Його життя не були головним призначенням і ціллю Його післанництва, але тільки середниками і способами для осягнення найвищої цілі - спасіння людських душ від неволі гріха і прослави Бога-Отця. З цієї точки зору хресна Жертва Христа дає відповідь для нашого розуму і віри. Без тої цілі Спаситель був би не згодився на терпіння, ганьбу і смерть.
Для Провидіння Божого праця, упокорення і терпіння є головними середниками до осягнення великих і благородних справ. Тому, власне, Христос заснував свою релігію на терпінні, самовідреченні і на своїй цілковитій, кривавій жертві. І тому Христос ту свою цілопальну жертву на Голготі за наше спасіння продовжує в Найсв. Євхаристії, тільки у безкровний спосіб, щоб усі Його визнавці і послідовники зрозуміли конечність жертви, перейнялись духом жертви і ту жертву виконували впродовж усього свого життя.
З безмежної любови до нас Христос перебуває на кожному церковному престолі у Найсв. Тайні Євхаристії. Тут водночас - містичне місце Його Голготи, Його погребення і славного Воскресіння. Звідси променіє Його хресна жертва, любов і милосердя. Але тут, у кивоті, Ісус також дуже часто опущений і забутий, багатьма злегковажений і зневажений. Тому саме тут кожночасно поновлюється у містичний спосіб Його Голгота, на яку Він несе свій хрест, щоб спасати наші душі з неволі гріха.
Христос серед трудів, понижень і тяжких терпінь, немов по щаблях, ступає щораз вище і вище задля осягнення цієї найвищої мети. Подібно діється з усіма, що наслідують Ісуса у Його терпінні і жертві. Вибираючи цю дорогу, вказану самим Спасителем, ми віддаляємося від світу і від гріха. До високості жертви і терпіння гріх не досягає. Де покора доходить аж до погорди самого себе, а любов до Ісуса готова прийняти навіть криваву жертву, там умирає самолюбство. І Христос не залишає таку жертовність без відповіді. Він проникає своєю любов'ю у нас, уділяє нам свого духа, а наші серця починають битися у єдиному ритмі з Його Пресв. Серцем. Тоді у нас входить правдиве життя з віри і ми стаємо Його приятелями та учнями і апостолами на все життя, тут і у вічності.
Блаж. Муч. Григорій Хомишин,
Єпископ Станиславівський
Хомишин Г. Під Хрестом на Голготі / Г. Хомишин // Нова Зоря. - 2015. - 19 берез. (№ 10). - С. 1.
