Альфред Нобель, який двічі шокував світ

   Видатний шведський учений, підприємець і меценат Альфред Нобель двічі змінив світ: уперше за життя, коли винайшов динаміт, а вдруге, коли було засновано Нобелівську премію, яка ось уже 115 років залишається найпрестижнішим визнанням заслуг перед людством і стала символом єднання світу.
   У листопаді 1895-го було підписано цей славнозвісний заповіт:
„Я, що нижче підписався, Альфред Бернхард Нобель, обміркувавши і прийнявши рішення, цим оголошую мій заповіт з приводу майна, надбаного мною на момент смерті.
   Усе майно, що залишається після мене і може бути реалізоване, потрібно розподілити так: капітал мої душоприказники мають перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого видаватимуть тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки слід розподілити на п'ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття чи винахід у галузі фізики. Друга -  тому, хто зробив велике відкриття або вдосконалення в галузі хімії. Третя -  тому, хто досяг видатних успіхів у галузі фізіології чи медицини. Четверта -  тому, хто створив найвизначніший літературний твір, що відображає людські ідеали. П'ята - тому, хто зробив вагомий внесок у згуртування народів, знищення рабства, зменшення чисельності існуючих армій і сприяння мирній домовленості.
   Премії в галузі фізики, та хімії має присуджувати Шведська королівська академія наук, з фізіології й медицини - Королівський Каролінський інститут у Стокгольмі, з літератури - Шведська академія в Стокгольмі. А премію Миру повинен присуджувати комітет із п'яти чоловік, яких обере Норвезький стортінг. Моє особливе побажання в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найбільш гідні, незалежно від того, скандинави вони чи ні".
   Він помер від крововиливу в мозок через рік, а ще за рік, коли було оголошено цей заповіт, як висловилася преса, був «небувалий ефект, за соціальними наслідками гучніший, ніж вибух винайденого Нобелем динаміту». Співвітчизники були обурені таким «непатріотизмом (публічно обурювався навіть король Швеції), а можливі спадкоємці не могли змиритися з втраченим багатством. Адже Нобель заповідав переважну частину своєї величезної спадщини: майно, вілли, заводи і фабрики на загальну суму понад 30 мільйонів шведських крон, або 10 мільйонів доларів США на премії діячам, які приносять «найбільшу користь людству».
   Шлях від заповіту до його виконання був довгий. Справу слухали в судах Стокгольма, Парижа, Бофоса, голосували в парламенті. Два роки пішло на те, щоб утілити ідею заповіту в юридичні положення. Лише 29 червня 1900 року спеціальним указом короля Швеції й Норвегії Оскара ІІ було урочисто затверджено статути і правила, що регламентують діяльність створених нобелівських структур, які діють нині.
   Волю Альфреда Нобеля дотримано: щороку восени премію його імені у розмірі близько мільйона доларів США отримують найдостойніші в п'яти названих ним номінаціях.                     
   А з 1968-го Нобелівським фондом засновано шосту (Меморіальну) премію - «Премію з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля».                                       
   Більш ніж століття весь інтелектуальний світ ніби завмирає напередодні 21 жовтня. Зазвичай саме до дня народження Альфреда Нобеля на прес-конференції оголошують і публікують у пресі результати таємного голосування в Нобелівських установах, і з'являється у світі кілька нових нобелівських лауреатів.
                                                                                                                                                              Укрінформ