Архітектурно-історичні пам’ятки міста

Автокефальна православна церква, катедральний Покровський собор
1742 - 1762 рр.
  Вірмени прибувши у місто в 60-х роках XVII ст., відразу почали будувати дерев'яну церкву. На початку XVIII ст. в прекрасно намальованій іконі з очей Діви Марії почали капати сльози. Того ж дня в присутності великого зібрання людей почалось богослужіння, яке тривало 44 години. Копія цієї ікони знаходиться на щипці церкви, а оригінал вивезений в 1944 р. до Польщі, зараз він знаходиться у Петропавловському соборі міста Гданська.
  На честь з'явлення чудотворного образу, за ініціативою станиславівського вірменського братства, було зведено кам'яну будівлю величавого храму. За своєю об'ємно-просторовою композицією вона є характерним зразком зрілого бароко.
  Багато прикрашена живописними і скульптурними творами внутрішня частина собору. Привертають увагу галерея з 14-ти великих колон з фігурами та чудові фрески на стінах роботи живописця Яна Солецького, що вміщені на карнизі центрального вівтаря та трансепту. Вся скульптура поліхромна, вирізьблена з дерева, покрита левкасом і фарбою, а потім позолочена. Привертає увагу виконана у вірменському стилі вівтарна плита Хачкар, яка є в центрі вівтаря.
  В часи Радянського Союзу в церкві знаходився музей релігії та атеїзму.
  Належить до Української Автокефальної Православної Церкви.

Художній музей (парафіяльний костел та дзвінниця) 1929 - 1935 рр.
  Костел Пресвятої Діви Марії - зразок барокової культової архітектури з деякими рисами Ренесансу, будівничі вбачали художню довершеність споруди в простоті та лаконічності.

  У 1669р. А.Потоцький добився перетворення місцевого костелу на колегіату, при якій почав діяти навчальний заклад - філія Краківської академії. Археологічні обстеження підвальних приміщень ствердили наявність у костелі трьох крипт, де відбулися захоронення представників роду Потоцьких та духовенства. У центральній крипті Станіславської колегіати XVII-XVIII. були поховані представники відомого шляхетського роду Потоцьких власників міста - фортеці. Тут були захоронені: Андрій Потоцький, син Станіслава Ревери Потоцького - засновник Станиславова (помер у 1961 р.); його дружина Анна з Рисінських; їхній син Станіслав - староста галицький; полковник військ коронних (загинув 12 вересня). Поруч з костелом у 1744р. збудовано дзвінницю, що мала дзвін вагою понад 2 тонни. У 1962 році радянською владою костел був закритий, а дзвінницю (1963 р.) зруйновано. Повністю відбудовано за старими фотографіями та кресленнями у 2000 р. під час реконструкції площі.

Обласна музична філармонія 1891 р.
  У 1870 - х роках сформувалася міська площа, названа іменем Міцкевича, яка й досі зберегла свою первісну назву. Спочатку тут був споруджений театр музичного товариства ім.С.Монюшка, який мав великий вплив на історію і культуру українців.
  Був оголошений конкурс на кращий його проект. Першу премію присудили якомусь інженеру В.Мілковському. Під час урочистого відкриття театру 29 листопада 1891р. виявилося, що В.Міолковський це псевдонім інженера Ю.Лапіцького, якому вдячні громадяни вручили золотий перстень.

Залізничний вокзал Івано-Франківська 1866р.
Залізничний вокзал було збудовано у колишньому місті Станіславові в 1866 році. В будівництві вокзалу були використані елементи мавританського стилю: вузькі напівкруглі вікна, ребристі колони. В цьому ж році була прокладена перша колія зі Львова через Станіславів до міста Ясс у Румунії. Надалі будівництво колії від Станіславова розвивалось в різних напрямках. Так у січні 1875 року був розпочатий рух на Стрий. В січні 1884 року - на Гусятин. З листопада 1891 року - на Вороненку.

Залізничному вокзалу судилось було ввійти в історію електрифікації міста, як першій споруді, яка була освітлена електричними лампами. Роботи по електрифікації проводила відома німецька фірма "Сіменс і Гальске", перші лампи на вокзалі загорілись 13 січня 1897 року.

Греко-католицький катедральний собор Святого Воскресіння Христового (єзуїтський костел) 1753 - 1763 рр.
  Ченці ордена єзуїтів побудували в Станиславові свій костел, який є витвором австро-баварської барокової школи і виділяється чіткою композицією основних об'ємів, пропорційністю в чому простежуються деякі риси класицизму. Стрункий силует головного фасаду доповнюють шатроподібні завершення двох веж, форми яких запозичені з гуцульської деревяної архітектури. Багатий декор інтер'єру доповнює барочна скульптура головного вівтаря, де розміщені фігури ангелів, святих і апостолів. Будівництво первісного єзуїтського костелу в місті розпочалося в 1720 році, завершилося в 1729 р. - тоді у ньому відбулося перше богослужіння. Технічні помилки при будівництві костелу призвели до того, що з'явились тріщини, які загрожували як самій споруді, так і парафіянам. У звязку з цим в лютому 1752 року костел був розібраний. Причиною незадовільного технічного стану костелу були, як вважають дослідники, його надто неглибокі фундаменти, що не могли витримати ваги самої споруди. Отже костел був розібраний до основи. Нове будівництво було завершене в 1763 році.

Медична академія
Будинок знаходиться в центральній частині міста на червоній лінії забудови.
На початку 1890-х років апостало питання про створення другої залізниці Львів-Чернівці. На той час була єдина дирекція залізниць у м.Львові.
Станіславський магістрат приступив до спорудження будинку за проектом архітектора із Відня Е.Баудіша. Будівництво проводилося у надзвичайно короткий термін з 3.07.1893 р. по 1.07.1894 р., тобто 363 дні. Будинок був власністю міста, а інспекція колійова його тільки орендувала. У 1914 р. У цей будинок був перенесений магістрат. У 1921-35 рр. У будинку додатково розмістилось управління Станіславського воєводства (облвиконком); а у 1935-39 рр. Його замінила скарбнича палата. У 1945 р. У місті Станіславі був відкритий медичний інститут і будинок став його головним корпусом.