„Найкраще, що може дати художник,
  іде від вічної природи,
  від рідної землі, від рідного народу”

     Василь Ілліч Касіян народився 1 січня 1896 року в багатодітній родині Ілаша та Євдокії Касіянів у селі Микулинці, що мальовничо розташувалося вздовж лівого берега Прута (тепер це південне передмістя старовинного міста Снятина).
     Початкову освіту отримав у Снятинській семирічній (1903), виділовій (1905) та цісарсько-королівській реальній (1908-1915) школах, виявивши неабиякі здібності до малювання. Після Першої світової війни – студент Празької Академії образотворчих мистецтв. Празький період (1920-1926) став одним з найяскравіших у творчості художника, приніс йому європейське визнання та утвердження в професійному мистецтві.
     Низкою високохудожніх творів: „Лепта”, „Гайдамаки”, „Голгофа”, „Карпатська мати”, „У пошуках роботи”, „Бездомні безробітні”, „Страйк”, „Безробітні на мосту”, „Робітнича родина” та іншими роботами на соціальну тематику, він відобразив нелегке життя робітників. Також ним було створено цілий ряд графічних портретів: „Автопортрет”, „Іван Франко”, „Гуцул”, „Селянка з Покуття”, „Тарас Шевченко” – над створенням образу якого художник працював упродовж усього життя.
     Повернувшись в Україну (лютий 1927) і розпочавши свою педагогічну працю на посаді професора Київського художнього інституту, Василь Касіян став засновником цілої мистецької школи української графіки ХХ ст., що грунтувалася на засадах реалізму, народності та демократизму.
     Дбаючи про книжкову справу, підготовку кваліфікованих кадрів, майстрів видавничого мистецтва, в 1930 р. В. Касіян переїхав до Харкова для організації Українського поліграфічного інституту. В Харкові художник жив до 1941 р., початку Другої світової війни. У 1944 р. художник повернувся із Середньої Азії (м. Самарканд), де перебував в евакуації, до Києва і продовжив плідно працювати на посаді професора Київського художнього інституту (до 1976 р.). У цьому ж 1944 р. художнику присвоєно почесне звання „Народний художник СССР”.
     Окрім творчої праці в галузі графіки В. Касіян був визначним вченим, академіком (з 1947 р. – дійсний член Академії мистецтв СРСР), мистецтвознавцем і теоретиком українського та світового мистецтва, активним громадським діячем, депутатом Верховної Ради УРСР продовж чотирьох скликань.
     У 1964 р., з нагоди 150-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка, за багаторічну подвижницьку працю і створення чисельних портретів, плакатів та ілюстрування п'ятьох видань „Кобзаря” – В. Касіяну, першому серед художників, за створену ним Шевченкіану, присуджено Національну Премію України ім. Т .Г. Шевченка. У 1974 р. В. Касіян був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці з врученням медалі „Золота Зірка”.
     Помер художник 26 червня 1976 р., похований на Байковому кладовищі в Києві. В. Касіян – художник із вродженим мистецьким хистом, широким інтелектом, знанням життя і глибинної суті людини. Майстер гравюри – мистецтва надзвичайно складного, велична постать діяча, який щасливо поєднав у життєвій програмі традиції європейської культури з національними традиціями українців.
     Митцем створено близько 10 тисяч робіт: ліноритів, дереворитів, офортів, ілюстрацій до творів класиків української літератури. У 2006 р., з нагоди 110-ї річниці від дня народження художника у видавництві „Веселка” побачила світ довгоочікувана книга „Пророк”, яка репрезентує шанувальникам мистецтва високохудожню „Шевченкіану” Василя Касіяна. Враховуючи особливі заслуги художника в галузі образотворчого мистетва, з метою популяризації культурної спадщини та увічнення пам’яті академіка, народного художника В. І. Касіяна – 15 грудня 1982 року в Снятині урочисто відкрито музей – філію Івано-Франківського художнього музею. В січні 2005р. музей набув статусу юридичної особи і розпочав свою діяльність як самостійний музейний заклад.