Лауреати Національної премії України ім. Т. Шевченка - наші краяни - 1977 р
Дмитро Павличко - видатний український поет, критик і літературознавець, перекладач, публіцист. Член Національної спілки письменників України. Державний діяч. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща (з 1999 р.).
Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1977 р.), Літературної премії Словаччини імені П. Гвездослава, Літературної премії Болгарії імені Христо Ботєва, Літературної премії імені М. Островського (1961 р.). Заслужений діяч культури Польщі.
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби Народів, „Знак Пошани”, „За заслуги” ІІІ ст. (1997 р.), князя Ярослава Мудрого (1999 р.), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Дипломатичний ранг – Надзвичайний і Повноважний Посол України (1999 р.).
Народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові Яблунівського району на Станіславщині (нині Косівський район Івано-Франківської області) у селянській родині.
Син бідного лісоруба розпочав навчання у польській школі, згодом Коломийська гімназія та радянська десятирічка в с. Яблунові. Закінчив філологічний факультет Львівського університету імені Івана Франка (1953 р.), аспірантуру (1953-1956 рр.). Досліджує сонети Великого каменяра, проте залишає наукову роботу. З 1953 р. завідує літературною частиною Львівського театру юного глядача імені Максима Горького. 1957-1959 рр. – завідувач відділом поезії журналу „Жовтень” (тепер – „Дзвін”). 1964-1966 рр. – сценарна майстерня кіностудії О. Довженка в м. Києві. 1966-1968 рр. – секретаріат Спілки письменників України, 1971-1978 рр. – редактор журналу „Всесвіт”.
У 1958-1964, 1978-1986, 1995 роках перебував на творчій роботі.
У 1986-88 рр. – на посаді секретаря правління Спілки письменників України та СССР. Народний депутат СРСР – 1989-1991 рр.
З 1995 р. по 1998 р. – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій Республіці.
Голова Товариства української мови імені Тараса Шевченка – 1989-90 рр. Один із засновників Руху, член Великої Ради НРУ. Лідер парламентської фракції Дем ПУ Верховної Ради України 12 (1) скликання. Був членом Президії національної ради Дем ПУ. До 1995 року – координатор Ради, демократичне об'єднання „Україна”.
Народний депутат України 14 скликання (з 1998 року від НРУ). Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (1998 р.), член фракції НРУ (з 05.1998 р.). Входив до Народної ради.
Справедливо говорять, що біографія поета – у його віршах. У Дмитра Павличка її можна прослідкувати з поетичних збірок: „Любов і ненависть” (1953 р.), „Моя земля” (1955 р.), „Чорна нитка” (1958 р.), „Бистрина” (1959р.), „Днина” (1960 р.), „На чатах” (1961 р.), „Пальмова віть” (1962 р.), „Жест Нерона” (1962 р.), „Пелюстки і леза” (1964 р.), „Гранослов” (1968 р.), „Хліб і стяг” (1968 р.), „Сонети подільської осені” (1973 р.), ”Таємниця твого обличчя” (1974-1979 рр.), „Любов і ненависть” (вибране, 1975 р.), „Сонети” (1978 р.), Вибрані твори в двох томах, „Вогнище”, ”Стихи” (1981 р.), „Спіраль” (1984 р.), „Задивлений у будущину” (1986 р.), „Поеми й притчі”, „Вибрані вірші” (1986 р.), „Рубаї” (1987 р.), „Покаянні псалми”, „За нас”. Його перу належать збірки літературно-критичних статей „Магістралями слова” (1977 р.), „Над глибинами” (1983 р.); сценарії художніх фільмів „Сон” (1965 р.), „Захар Беркут” (1970 р.); книжки для дітей „Золоторогий олень” (1970 р.), „Дядько дощ” (1971 р.), „Де найкраще місце на землі” (1973 р.), „Смерічка” (1982 р.), „Плесо” (1984 р.), „Рідна мова”, „Петрик”, антологія поетичного перекладу „Світовий сонет” (1983 р.) та ін.
Автор відомих пісенних текстів, зокрема у співдружності з композитором Олександром Білашем („Впали роси на покоси”, „Лелеченьки” (з кінофільму „Сон”), „Пісня про Україну”, „Явір і яворина” („Я стужився, мила, за тобою...”), „Дзвенить у зорях небо чисте”, „Розплелись, розсипались, розпались...”). Пісня „Два кольори” (написана у 1964 р.) справді стала народною піснею.
Твори Дмитра Павичка перекладено багатьма мовами світу.
Павличко Дмитро Васильович // Хто є хто на Івано-Франківщині. Видатні земляки. – К., 2002. – Т. 1. – С. 233-234.
Аналітичний бібліографічний опис статей з вітчизняних періодичиних видань
Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1977 р.), Літературної премії Словаччини імені П. Гвездослава, Літературної премії Болгарії імені Христо Ботєва, Літературної премії імені М. Островського (1961 р.). Заслужений діяч культури Польщі.
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби Народів, „Знак Пошани”, „За заслуги” ІІІ ст. (1997 р.), князя Ярослава Мудрого (1999 р.), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Дипломатичний ранг – Надзвичайний і Повноважний Посол України (1999 р.).
Народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові Яблунівського району на Станіславщині (нині Косівський район Івано-Франківської області) у селянській родині.
Син бідного лісоруба розпочав навчання у польській школі, згодом Коломийська гімназія та радянська десятирічка в с. Яблунові. Закінчив філологічний факультет Львівського університету імені Івана Франка (1953 р.), аспірантуру (1953-1956 рр.). Досліджує сонети Великого каменяра, проте залишає наукову роботу. З 1953 р. завідує літературною частиною Львівського театру юного глядача імені Максима Горького. 1957-1959 рр. – завідувач відділом поезії журналу „Жовтень” (тепер – „Дзвін”). 1964-1966 рр. – сценарна майстерня кіностудії О. Довженка в м. Києві. 1966-1968 рр. – секретаріат Спілки письменників України, 1971-1978 рр. – редактор журналу „Всесвіт”.
У 1958-1964, 1978-1986, 1995 роках перебував на творчій роботі.
У 1986-88 рр. – на посаді секретаря правління Спілки письменників України та СССР. Народний депутат СРСР – 1989-1991 рр.
З 1995 р. по 1998 р. – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій Республіці.
Голова Товариства української мови імені Тараса Шевченка – 1989-90 рр. Один із засновників Руху, член Великої Ради НРУ. Лідер парламентської фракції Дем ПУ Верховної Ради України 12 (1) скликання. Був членом Президії національної ради Дем ПУ. До 1995 року – координатор Ради, демократичне об'єднання „Україна”.
Народний депутат України 14 скликання (з 1998 року від НРУ). Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (1998 р.), член фракції НРУ (з 05.1998 р.). Входив до Народної ради.
Справедливо говорять, що біографія поета – у його віршах. У Дмитра Павличка її можна прослідкувати з поетичних збірок: „Любов і ненависть” (1953 р.), „Моя земля” (1955 р.), „Чорна нитка” (1958 р.), „Бистрина” (1959р.), „Днина” (1960 р.), „На чатах” (1961 р.), „Пальмова віть” (1962 р.), „Жест Нерона” (1962 р.), „Пелюстки і леза” (1964 р.), „Гранослов” (1968 р.), „Хліб і стяг” (1968 р.), „Сонети подільської осені” (1973 р.), ”Таємниця твого обличчя” (1974-1979 рр.), „Любов і ненависть” (вибране, 1975 р.), „Сонети” (1978 р.), Вибрані твори в двох томах, „Вогнище”, ”Стихи” (1981 р.), „Спіраль” (1984 р.), „Задивлений у будущину” (1986 р.), „Поеми й притчі”, „Вибрані вірші” (1986 р.), „Рубаї” (1987 р.), „Покаянні псалми”, „За нас”. Його перу належать збірки літературно-критичних статей „Магістралями слова” (1977 р.), „Над глибинами” (1983 р.); сценарії художніх фільмів „Сон” (1965 р.), „Захар Беркут” (1970 р.); книжки для дітей „Золоторогий олень” (1970 р.), „Дядько дощ” (1971 р.), „Де найкраще місце на землі” (1973 р.), „Смерічка” (1982 р.), „Плесо” (1984 р.), „Рідна мова”, „Петрик”, антологія поетичного перекладу „Світовий сонет” (1983 р.) та ін.
Автор відомих пісенних текстів, зокрема у співдружності з композитором Олександром Білашем („Впали роси на покоси”, „Лелеченьки” (з кінофільму „Сон”), „Пісня про Україну”, „Явір і яворина” („Я стужився, мила, за тобою...”), „Дзвенить у зорях небо чисте”, „Розплелись, розсипались, розпались...”). Пісня „Два кольори” (написана у 1964 р.) справді стала народною піснею.
Твори Дмитра Павичка перекладено багатьма мовами світу.
Павличко Дмитро Васильович // Хто є хто на Івано-Франківщині. Видатні земляки. – К., 2002. – Т. 1. – С. 233-234.
Аналітичний бібліографічний опис статей з вітчизняних періодичиних видань
- Драч І. Переплелись як мамине шиття, сумні і радісні дороги... / Іван Драч // Урядовий кур'єр. - 2004. - 28 верес. - С. 12.
- Жулинський М. Два крила несамовитого Павличка / Микола Жулинський // Урядовий кур'єр. - 1999. - 28 верес. - С. 8.
- Лесик В. Естетичні обрії поета : Спостереження над лірикою Д. Павличка / В. Лесик // Жовтень. - 1989. - № 12. - С. 113-119.
- Лубківський Р. Посвітач добра і любові : Дмитрові Павличку - 75 / Роман Лубківський // Дзвін. - 2004. - № 9. - С. 110-126.
- Мовчан П. ... Душа прозориться до дна : Над сторінками кн. Д. Павличка "Любов і ненависть" / Павло Мовчан // Вітчизна. - 1977. - № 2. - С. 171-178.
- Моренець В. На зорі контрастних переходів і заперечень : До 70-ліття Д. Павличка / В. Моренець // Дивослово. - 1999. - № 9. - С. 48-51.
- Моренець В. Сто й одне начало : Творч. світ Д. Павличка / Володимир Моренець // Вітчизна. - 1989. - № 9. - С. 170-177.
- Тихолоз Б. Майстер різьбленого стилоса, або Два кольори опришкової душі : До 75-річчя Д. Павличка / Богдан Тихолоз // Дивослово. - 2004. - № 9. - С. 65-69.
- Якубовська М. Народ воскресатиме в тобі : До 75-річчя Д. Павличка / Марія Якубовська // Вітчизна. - 2004. - № 9-10. - С. 144-149.
