Іван Крип’якевич: задля науки, нації, держави. Каталог книжкової виставки

ББК 91.9 : 63

К 82

Іван Крип'якевич: задля науки, нації, держави : кат. книжк. виставки до 125-ліття від дня народж. І. П. Крип'якевича / Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка ; [уклад. : Н. В. Джус, В. В. Джус ; відп. за вип. Л. В. Бабій]. - Івано-Франківськ, 2011. - 15 с.

Каталог книжкової виставки приурочений 125-літтю від дня народження одного з найвидатніших українських істориків ХХ ст. Івана Петровича Крип'якевича.

Дане видання охоплює документальні джерела з фондів Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка та Інтернет-ресурси про вченого.

У каталозі вміщено коротку біографічну довідку, бібліографічну частину, яка складається з розділів: «Основні видання творів І. П. Крип'якевича», «Література про життя і наукову спадщину вченого» та «Ілюстрації».

Документи в межах розділів розміщені в алфавітному порядку за прізвищами авторів та назвами творів чи публікацій.

Видання розраховане на істориків, спеціалістів, аспірантів та студентів гуманітарних вищих навчальних закладів, бібліотечних працівників, а також усіх, хто цікавиться історією України.

Пропозиції та замовлення просимо надсилати за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 22. Обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка, відділ загального читального залу, тел. 75-01-32.

Укладачі: Джус Н. В. - завідувач відділу загального читального залу

Князюк О. В. - завідувач сектору МБА

Джус В. В. - бібліотекар ІІ категорії сектору МБА

Відповідальна за випуск: Бабій Л. В. - директор ОУНБ ім. І. Франка

Властиві Іванові Петровичу справжня, цілісна інтелігентність, вроджений аристократизм у поведінці, людяність, почуття обов'язку були типові для кращих представників тієї інтелігенції, яка стала авангардом національного відродження... Почуття обов'язку було тут ключовим складником.

Ярослав Ісаєвич

Іван Петрович Крип'якевич - один із найвизначніших українських істориків ХХ ст., який гідно продовжив подвиг свого вчителя - засновника української історіографії академіка Михайла Грушевського. Його ім'я добре знане старшому поколінню інтелігенції, яке в довоєнні роки мало змогу і в школах Східної, і в гімназіях Західної України одержати з його праць основи знань про минуле України.

У післявоєнні роки ім'я Крип'якевича піддавали нещадній критиці за «фальсифікацію історії України», усілякі страшні «ізми» та найстрашніший гріх - причетність до «буржуазно-націоналістичної школи Грушевського». Короткий період відлиги 50-60-х дав можливість опублікувати кілька його монографій, однак давні «провини» не були анульовані, а тільки «прощені». У період «застою», уже після смерті академіка, більшість праць продовжувала замовчуватись, а основний науковий доробок пильно оберігався від дослідницького ока у спецфондах.

Народився Іван Петрович Крип'якевич у Львові в сім'ї священика, доктора богослов'я. Навчався в гімназії, потім на філософському факультеті Львівського університету. З 1904 р., будучи студентом-першокурсником, він почав досліджувати рукописні джерела магістратського архіву, а вже через рік опублікував у Записках Наукового товариства ім. Шевченка ряд важливих статей («Варіанти байки Хмельницького», «Де ж був Дев'ян тисяцьким? Причинок до історії урядів в Галичині першої половини XVІІІ віку», ««Литературный спорт» в Холмщині 1872 р.», «Матеріали до історії торгівлі Львова» (1905)).

Зі студентських років майбутній учений захопився історією запорозького козацтва. За дорученням НТШ виїжджав до архівів Кракова (1906-1907), розшукував цінні документи, опрацьовував рідкісні матеріали й джерела. 1906 р. був заарештований за участь у студентських виступах.

По завершенні університетських студій, не припиняючи дослідницької праці, Іван Петрович вчителював у Рогатині та Львові (1909-1910). Його пошукова робота в архівах і сховищах Варшави та Москви, зокрема у Рум'янцевському музеї, в архівах ряду міністерств, як-то юстиції та закордонних справ, дала безцінні знахідки, на основі яких згодом будувалися глибокі історико-філософські й етнокультурні дослідження.

У різні роки І. Крип'якевич зустрічався з видатними суспільно-культурними діячами: В. Гнатюком, К. Трильовським, І. Франком, М. Грушевським, М. Коцюбинським, що мало позитивний вплив на утвердження його науково-пропагандистських концепцій і позицій.

1911 р. І. П. Крип'якевича обирають дійсним членом НТШ, він стає секретарем його історико-філософської секції.

Постійно друкуючись у записках НТШ, вчений щоразу розкриває нові грані своєї творчості. Читачам до вподоби його аргументовані незаперечними матеріалами-знахідками історичні нариси й есеї, академічні рецензії та огляди наукових праць. Показовим прикладом є стаття «Козаччина в політичних комбінаціях 1620-1630 рр.», в якій автор наводить значну кількість матеріалів, що засвідчують високий міжнародний авторитет запорозького війська.

Поряд із науково-дослідницькою працею вчений вів значну громадську роботу. 1912 р. у Жовківському передмісті Львова з його ініціативи засновано українську школу.

Після того як Львів опинився під владою польського уряду, І. Крип'якевич брав активну участь в організації таємного українського університету, читав там лекції з історії України. Він спрямовував наукову роботу майбутніх істориків, які видавали літографічно часопис «Історичний вісник». У такий спосіб розмножив для студентів свої найпопулярніші лекційні курси, зокрема з історії України та історіографії ХVІІІ - ХІХ ст.

З 1929 по 1948 рр. Іван Петрович учителював у Жовківській гімназії, а відтак - знову у Львові. З 1934 р. очолював історико-філософську секцію НТШ, був редактором історичної секції ЗНТШ, де вперше опублікував одну з найбільших своїх історичних розвідок «Студії над державою Богдана Хмельницького». Проблема козаччини давно захопила вченого. Так, із публікації «Неопубліковані листи Богдана Хмельницького 1650-1657 рр.»(1928) дізнаємося, що в 1910-1911 рр. І. Крип'якевич вивчав у Москві та Варшаві джерела про часи Б. Хмельницького й мав намір опублікувати свої знахідки окремою книгою, але на заваді стала Перша світова війна.

І. Крип'якевич вважав за обов'язок через публікації в часописах подати історикам, учительству, студентству найважливіші матеріали на тему козаччини. Він друкує в «Записках» НТШ 6 універсалів Б. Хмельницького, а також 13 листів. Ці оригінальні документи проливають світло на зносини Б. Хмельницького з поляками в той час (погроза Б. Хмельницького: як поляки не помиряться з козаками, то «іншого постороннього пана мусіли б ми собі шукати»); десять листів адресовано московським урядовцям (про пограбування та прикордонні сутички; про похід київського полковника Антона Ждановича на Поділля й Галичину).

Сторінку за сторінкою заповнює історик прогалини історіографії козацької епохи у праці «Остафій Астаматій (Остаматенко) - український посол у Туреччині 1670-х рр.» (1928).

Значною подією в науковому житті України був вихід у світ фундаментальної праці І. Крип'якевича «Богдан Хмельницький», що підсумувала багаторічні дослідження історика. Автор подав докладний життєпис українського гетьмана, розкрив умови та обставини, що безпосередньо формували талановитого державного діяча, полководця, дипломата, вченого. Також розкрив соціально-економічні відносини, які склалися внаслідок визвольної війни, показав шляхи формування української державності.

І. Крип'якевич, як галичанин, значну частку своїх наукових досліджень присвятив Галичині, Гуцульщині й давньому Львову зокрема. У своїй історико-краєзнавчо-етнологічній праці «З історії Гуцульщини» (Львів, 1929) на відміну від багатьох дослідників, які захоплювались переважно етнографічним описом, вкрапляючи в нього живі свідчення гуцулів, фольклорний елемент (такі нариси, розвідки, а нерідко й художньо-документальні есеї читалися легко, добре сприймалися, але не всі вони мали безперечну наукову вартість), І. Крип'якевич підготував чималу історико-джерельну базу; чимраз накладаючи на неї новіший фактичний матеріал, у тому числі й народознавчий. Автор досконало студіює такі видання, як «Галицько-Волинський літопис»; «Українські грамоти» В. Розава; «Джерела до історії України-Руси» (т.1, 4, 5); «Історію України-Руси» М. Грушевського; «Опришки» Ю. Целевича та ін. Розкриваючи генезис терміна «гуцул», звертає увагу на численну кількість назв-запозичень (сіл: Акришори, Брустури, Дора, Люча, Ферескул, Прокурава, Шешори; гір, лісів, рік, полонин: Андомир, Ардан, Баркан, Тера, Грегіт, Гропа, Кічера, Копилаж, Ледескул, Фрунтія та ін.), у багатьох випадках намагається розібратися в етимології того чи іншого слова. Досліджуючи, скажімо, побут Гуцульщини, вчений використовує багатий статистичний матеріал, якого, на жаль, немає в працях таких поважних дослідників-обсерваторів Гуцульщини, як В. Гнатюк, В. Шухевич, С. Вінценз. Досить цікаві його спостереження і про опришківський рух.

Вражає науковою сумлінністю, компетентністю публікація Івана Крип'якевича «Джерела з історії Галичини періоду феодалізму (до 1772 р.): Огляд публікацій» (К., 1962). Книга цінна передусім тим, що в ній уперше зібрано весь бібліографічний матеріал до теми, розписано його за науковим принципом, подано передмову та примітки.

Неабияку цінність має для нас сьогодні науково-популярний нарис І. Крип'якевича «Історичні проходи по Львові» (Львів, 1932) - краєзнавчо-народознавча праця, що знайомить читача з найважливішими подіями, які відбувалися там упродовж ХШ - першої третини XX ст.

Про це старовинне місто є чимало літератури. Однак І. Крип'якевич запропонував неповторну й оригінальну книжку не лише за наявністю в ній фактичного матеріалу, а й за формою викладу. Написана як путівник, книга-нарис розкриває маловідомі факти з історичного минулого, характеризує найпомітніші та найцінніші з естетичного боку пам'ятки, пов'язує воєдино дві культури: матеріальну й духовну - через оцінки діяльності багатьох забутих, але талановитих постатей. Авторові пощастило використати тут численні рукописні джерела та на їх основі подати характеристику демографічної ситуації українського селянства, його участі в економічному й політичному житті, показати український характер міста, довести його нерозривний зв'язок з Україною.

Вірний своїм принципам глибокої й незаперечної наукової аргументації, документальності факту залишається Крип'якевич і в книзі-нарисі «Українське життя в давні часи. Ч. 1. Княжі часи» (1933). У цьому історико-етнологічному нарисі він продемонстрував блискуче вміння поєднати в одній іпостасі глибокого історика і краєзнавця, знавця звичаєво-обрядової культури давніх часів з неповторним оповідачем, майстром викладу цікавих фактів з глибокої старовини й наближеної до читача в часі подання, оцінок та інтерпретації фактів, навіть подробиць. Так, у 6-ти розділах нарису («Країна та оселі», «Заняття», «Домашній побут», «Освіта», «Віра і церква», «Держава»), розповідаючи про різні види занять наших пращурів, І. Крип'якевич особливий наголос робить на деталізованому описі тих занять, які часто-густо визначали спосіб і характер життєдіяльності (хліборобство, скотарство, ловецтво, бджільництво, городництво, деревні промисли, ткацтво, гончарство, дзвонарство).

Розкриваючи своїм сучасникам концептуальні моменти організації освіти в Україні в княжі часи, історик дає своєрідну схему зародження шкіл, веде мову про роль і значення книжки у процесі набування та засвоєння знань, формування з них цілісної системи. Вибравши з давніх літописів висловлювання про читання книг («Добре читати книги. Узда для коня є кермою й затримкою, а для праведника - книга»; «Краса для вояка - зброя, для корабля - вітрила, а для праведника - читання книг»; «Коли читаєш книгу, не стішся швидко прочитати до другої глави, але зрозумій, що говорять ці книги й слова, й тричі повертайся до одної глави»), І. Крип'якевич аргументовано й переконливо веде мову про роль гуманістичних, природничих наук, особливо акцентуючи увагу на історичних відкриттях, на філософських школах тощо. Показуючи у суспільно-культурному розвої місце віри і церкви, він під кутом етнології та обрядознавства розкриває значення слов'янських вірувань, описує різні назви й пояснює їхню етимологію (кудесники, чародії, потворники, обавники, наузники, відуни, ворожбити, зілійники). І всі свої спостереження та висновки автор ніби підводить під основні канони християнської моралі.

Практично не було такого історичного пласта з життя минулого України, якого не торкався б історик І. Крип'якевич. Так, він очолив авторський колектив для написання «Історії українського війська» (Львів, 1936), виступав відповідальним редактором наукових збірників, антологічних видань тощо. Учений вважав, що «ні в науці, ні в публіцистичних працях ніколи не можна відходити від історичної правди, неприпустиме будь-яке перекручення або свідоме замовчування фактів. Тільки цілком об'єктивна наука може бути підставою національного виховання».

Його перу належить ряд праць з української геральдики, сфрагістики, українського екслібрису. Він досліджував проблеми краєзнавства, освіти, розвитку педагогічної думки в Галичині. Знання латинської, грецької, німецької, французької, італійської, польської, чеської мов дало змогу вільно орієнтуватися в зарубіжних літературах, описах і каталогах джерел і матеріалів закордонних бібліотек та архівних сховищ.

І. Крип'якевич не був байдужий до оцінок діяльності своїх попередників на ниві історичної, етнологічної науки. Він із великим пієтетом ставився до М. Костомарова, В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Грушевського. В аналітичному огляді «Археологічні праці Миколи Костомарова» І. Крип'якевич особливо наголошує на заслугах М. Костомарова як дослідника історичний джерел.

Дослідники історії української ксилографії найчастіше послуговувалися найпоширенішим і найдоступнішим джерелом - картинами-ілюстраціями до книг або ж окремими відбитками. І. Крип'якевич звернув увагу і на записки самих друкарень, з якими гравери мали творчі контакти. Вивчаючи записки старої друкарні Ставропігійського братства у Львові від початку XVII ст., І. Крип'якевич роздобув цікавий і практично невідомий матеріал. Він по-науковому осмислив та узагальнив його, пояснив, які гравюри на дереві мала тоді Львівська друкарня, подав важливі відомості про термінологію дереворитного мистецтва, застосовувані тоді техніки гравюр на дереві, а також про майстрів-граверів.

Іван Петрович був знавцем українських літописів. Так, на основі літописних текстів він усупереч тим ученим, які стверджували, що голод мав місце лише на північних землях Суздаля та Новгорода Великого, наводить факти про сильний голод у Галичині (1651, 1673-1674, 1690). Із стародавніх літописів учений почерпнув чимало даних про різні катаклізми й аномалії природи на території України. Він дав цінні описи-спостереження про затемнення сонця, місяця, про комети, падаючі зірки й метеорити, сонячні плями, полярні зірки тощо. Ці матеріали проливають світло на проблему демонології, зокрема вплив міфології на світогляд народу, відображення цих явищ у літописах.

Рідкісні матеріали знаходимо сьогодні в нарисі І. Крип'якевича «З історії галицького краєзнавства» (Львів, 1932). Зазначивши, що на той час не було історії галицького краєзнавства і що систематична праця ще навіть не розпочата, він пробує сам дати своєрідний історико-краєзнавчий нарис про 6 мандрівок студентської молоді упродовж 1883-1889 рр.

І. Крип'якевич збагачує сторінки літературного краєзнавства новими фактами. За свідченням відомого історика і краєзнавця професора В. Грабовецького, І. Крип'якевич 1962 р. підкреслював: «Вивчаючи історію України, я зрозумів дуже рано, що потрібно не лише заповняти прогалини літопису нашого народу, але й підняти його історичну самосвідомість, а це можна здійснити тільки через публікації статей у різних тодішніх газетах і журналах, щоб у такий спосіб знайомити народ з історією рідного краю, з його славною минувшиною».

Упродовж багатьох літ своєї творчої діяльності І. П. Крип'якевич систематично публікував різножанрові матеріали в найрізноманітніших періодичних виданнях газетно-журнального типу, в збірниках, вісниках («Вісник природознавства», «Дзвінок», «Діло», «Ілюстрована Україна», «Мета», «Молода Україна», «Назустріч», «Наша Батьківщина», «Наша школа», «Неділя», «Письмо «Просвіти»», «Рада», «Рідна мова», «Рідна школа», «Світ», «Стара Україна», «Туристика і краєзнавство», «Україна», «Українська школа», «Українське слово», «Шляхи», в численних польськомовних виданнях). Крім того, упродовж 1911-1914 рр. він редагував журнал для дітей «Дзвінок», а з 1913 р. по 1914 р. - «Ілюстровану Україну».

З історіографічних, краєзнавчих, книгознавчих праць І. П. Крип'якевича дослідники вирізняють «Археографічні праці Миколи Костомарова», «Михайло Максимович - історик», «Ставропігійська літографія в 1847-1854 рр.», «Княжий Самбір та Самбірська волость», «Нарис історії українського ловецтва до кінця XVII в.», «Історичні проходи по Львові», «Князь Ярослав Осьмомисл» та інші, частина з яких друкувалася в тодішніх науково-популярних журналах «Життя і знання», «Наша Батьківщина», «Стара Україна».

Після 1939 р. Іван Петрович завідував кафедрою історії України у Львівському університеті, а з 1940 р. ще й Львівським відділенням Інституту історії АН України. По війні вчений продовжував керувати кафедрою, деякий час був деканом історичного факультету. З 1946 по 1948 рр. - працював у Києві, завідувачем відділу стародруків Державної публічної бібліотеки, був старшим науковим співробітником Інституту історії АН України. Відтак І. Крип'якевич працював у Музеї етнографії і художнього промислу АН України у Львові, згодом повернувся до Інституту суспільних наук, директором якого був із 1953 по 1962 рр. (власне, до самого виходу на пенсію).

І. П. Крип'якевичу довелося працювати за умов суворого диктату «зверху», коли дамоклів меч постійно висів над головою. Звичайно., він міг обрати собі безпечне місце за океаном, але, як говорив сам, - «хтось мусить залишатися, щоб і тут берегти культуру, мову і наступне відродження нації». Над ним влаштовували цькування у пресі, різноманітні заходи ідеологічного тиску. Професор зазнав найжорстокішого удару: його національно-державницькі принципи історії, як і засади побудови Української держави, загалом народницький напрям української історіографії «нарекли» «українським буржуазним націоналізмом», який упродовж довгих років піддавався огульній критиці. Самого ж академіка віднесли до числа ідеологів «буржуазно-націоналістичної школи М. Грушевського».

Справжній учений за будь-яких умов повинен мати власну позицію і вміти її відстоювати, бути чесним перед історією і народом, - учив І. П. Крип'якевич. У своїх «Спогадах» він писав, що першою піснею, яку почув у виконанні хору, була «Пішли женці жито жати». В українській історичній науці і був саме тим женцем, який чесно обробляв свою ниву, працював, не покладаючи рук. І ще нагадував, що науковий рівень ученого залежить насамперед від його моралі.

// Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2006. - ІІ кв. - С. 85-92.

ОСНОВНІ ВИДАННЯ ТВОРІВ І. П. КРИП'ЯКЕВИЧА

Було колись в Україні [Текст] : твори / І. Крип'якевич. - К. : Веселка, 1994. - 351 с. : іл.

Всесвітня історія [Текст] : у 3 кн. Кн. 1-3 / І. П. Крип'якевич ; голов. ред. С. Головко. - К. : Либідь, 1995.

Галицько-Волинське князівство [Текст] / І. Крип'якевич ; Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича НАН України. - Л., 1999. - 220 с.

Галицько-Волинське князівство [Текст] / І. П. Крип'якевич. - К. : Наук. думка, 1984. - 174 с.

Історичні походи по Львові [Текст] / І. Крип'якевич. - Л., 1991. - 167 с.

Історія Галицько-Волинського князівства [Текст] / І. Крип'якевич. - К. : Наук. думка, 1984. - 174 с.

Історія козаччини [Текст] : [для народа і молоді] / І. Крип'якевич. - Л. ,1990. - 78 с.

Історія України [Текст] / І. Крип'якевич, М. Дольницький. - Нью-Йорк : Вид-во шк. ради, 1996. - 256 с.

Історія України [Текст] / І. Крип'якевич. - К. : Просвіта, 1992. - 87 с.

Історія України [Текст] / І. Крип'якевич, М. Дольницький. - 2-е вид., перероб. і доп. - Л. : Меморіал, 1991. - 367 с.

Історія України [Текст] / І. Крип'якевич, М. Терлецький, П. Ісаїв. - Л. : Фенікс, 1991. - 167 с.

Історія України [Текст] / І. Крип'якевич; відп. ред. Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович. - Л. : Світ, 1990. - 520 с.

Історія українського війська [Текст] / І. Крип'якевич. - Л., 1936. - 288 с.

Історія української культури [Текст] : у 2-х т. Т. 1 / за заг. ред. І. Крип'якевич. - К. : Либідь, 1994. - 656 с.: іл.

Князь Ярослав Осмомисл [Текст] : з приводу 750-ліття смерті великого галицького князя. З 13 образками і 1 мапою / І. Крип'якевич. - Л. : Просвіта, 1937. - 48 с.

Князь Ярослав Осмомисл [Текст] / І. Крип'якевич. - Тернопіль, 1991. - 31 с.

Огляд історії України [Текст] : посібник / І. Крип'якевич; вступ. слово Ю. М. Алексєєва. - К. : Вища шк., 1995. - 143 с.

Пригоди малих козаків [Текст] : іст.-пригод. повісті та оповід. : для мол. та серед. шк. віку / І. Крип'якевич. - К. : Веселка, 2004. - 255 с.

Українське життя в давні часи [Текст] : Ч. 1: Княжі часи / І. Крип'якевич. - Л. : Просвіта, 1933. - 96 с.

Універсали Богдана Хмельницького, 1648-1657 / упоряд. І. Крип'якевич, І. Бутич; НАН України. Ін-т іст. України. Ін-т укр. археології та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. - К. : Альтернативи, 1998. - 381 с. : іл..

Богдан Хмельницький [Текст] / І. Крип'якевич. - 2-е вид., випр. і доп. - Л. : Світ, 1990. - 406 с.

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І НАУКОВУ СПАДЩИНУ ВЧЕНОГО

Книжкові видання

Геник С. Крип'якевич Іван [Текст] // Геник С. 150 великих українців / Степан Геник. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. - С. 114.

Грабовецький В. Іван Крип'якевич - визначний історик України [Текст] : до 110-річчя від дня народж. / В. Грабовецький. - Івано-Франківськ : Плай, 1996. - 24 с.

Грабовецький В. Історія України в працях академіка Івана Крип'якевича [Текст] / В. Грабовецький // Тези доповідей та повідомлень регіон. наук.-теорет. конф., присвяч. 105-річчю з дня народж. визначного історика України, акад. Івана Крип'якевича. - Івано-Франківськ, 1991. - 180 с.

Дашкевич Я. Іван Крип'якевич [Текст] // Дашкевич Я. Постаті : нариси про діячів історії, політики, культури / Ярослав Дашкевич. - Л., 2007. - С. 472-503.

Дашкевич Я. Іван Крип'якевич - історик України [Текст] / Я. Дашкевич // Крип'якевич І. П. Історія України. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Л., 1992. - С. 5-21.

Іванко А. Найвидатніший учень М. С. Грушевського Іван Крип'якевич - історик України [Текст] // Іванко А. Історики України ХІХ - ХХ ст. / Андрій Іванко.- К. : Шк. світ, 2008. - С. 93-104.

Ісаєвич Я. Видатний історик Львова [Текст] / Я. Ісаєвич. - Л., 1991. - 122 с.

Качкан В. Відсвіти біографії Івана Крип'якевича [Текст] // Качкан В. Українське народознавство в іменах: у 2-х ч. Ч. 1 / В. Качкан; за ред. А. З. Москаленка; передм. А. Г. Погрібного. - К., 1994. - С. 206-213.

Крипякевич Иван Петрович [Текст] // Большая советская энциклопедия. - Т. 8. - М., 1965. - С. 435.

Крип'якевич Іван Петрович (1886-1967) [Текст] // Українська педагогіка в персоналіях: у 2 кн. Кн.2 // за ред. О. В. Сухомлинської. - К., 2005. - С. 361-364.

Крип'якевич Іван Петрович [Текст] // Довідник з історії України(А-Я). - К. : Ґенеза, 2002. - С. 374.

Крип'якевич Іван Петрович [Текст] // Українська радянська енциклопедія: Т. 5. - 2-ге вид. - К., 1980. - С. 523.

Крип'якевич Іван Петрович (25. VІ 1886 - 21. ІV 1967) [Текст] // Український радянський енциклопедичний словник: у 3-х т. Т.2 / редкол. : Бабичев Ф. С. (голов. ред.) та ін. - 2-ге вид. - К., 1987. - С. 195.

Панібудьласка А. Крип'якевич Іван Петрович [Текст] // Видатні постаті України: біогр. довід. / Г. В. Щокін, М. Ф. Головатий, В. А. Гайченко та ін. - К., 2004. - С. 456-459.

Періодичні видання

Іванко А. Б. Найвидатніший учень М. С. Грушевського (І. П. Крип'якевич - історик України) / А. Б. Іванко // Історія та правознавство. - 2011. - № 12 (квіт.). - С. 6-10.

Гошко Т. Д. Іван Крип'якевич - ініціатор співпраці галицьких дослідників із ВУАВ / Т. Д. Гошко // Український історичний журнал. - 2010. - № 4. - С. 128-142.

Заболотна І. З історії підготовки «Біографічного словника українських діячів у 20-30-х роках ХХ ст.» (листи І. Крип'якевича до Могилянського) / Інна Заболотна // Історичний журнал. - 2010. - № 1-3. - С. 288-296.

Заболотна І. З листування І. Крип'якевича та М. Брайчевського / І. Заболотна // Київська старовина. - 2009. - № 4. - С. 115-133.

Литвин Т. О. І. Крип'якевич як дослідник бібліотечних знаків у ХІІ-ХХ століттях в Україні / Т. О. Литвин // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2007. - № 2. - С. 72-74.

Задля науки, нації, держави: до 120-річчя від дня народж. І. П. Крип'якевича (1886-1967) // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2006. - 2 кв. - С. 85-92.

Литвин Т. Особиста бібліотека вченого як пам'ятка культури та історичний архів епохи: приклад Івана Крип'якевича / Т. Литвин // Бібліотечний вісник. - 2006. - № 2. - С. 30-35.

Шкрібляк П. Історія Гуцульщини ХVІ-ХVІІІ ст. у працях Івана Крип'якевича / П. Шкрібляк // Українознавство. - 2006. - № 2. - С. 93-97.

Гошко Т. Історія роду [Крип'якевичів] - історія народу / Тетяна Гошко // Дзвін. - 2005. - № 11. - С. 86-89.

Заболотна І. Іван Крип'якевич: формування світоглядних орієнтирів / І. Заболотна // Історичний журнал. - 2004. - № 1-2. - С. 40-50.

Марущак М. Тоталітаризм і доля вченого / М. Марущак // Воля і Батьківщина. - 2004. - Ч. 1. - С. 116-123.

Горинь В. Крип'якевичі: задля науки, нації, держави / В. Горинь // Дзвін. - 2003. - № 1. - С. 105-112.

Арутюнова С. Бібліографія в житті та творчості українського вченого І. Крип'якевича / С. Арутюнова // Вісник Книжкової палати. - 1999. - № 9. - С. 32-34.

Коваль М. Інститут історії України НАН: перше двадцятиріччя (1936-1956 рр.) / М. Коваль // Український історичний журнал. - 1996. - № 6. - С. 50-68.

Замлинська О. Ідеологічний терор та репресії проти творчої інтелігенції у перші повоєнні роки (1945-1947 рр.) / О. Замлинська // Київська старовина. - 1993. - № 2. - С. 73-80.

Крип'якевич Р. Історик України / Р. Крип'якевич // Дзвін. - 1990. - №5. - С. 81-86.

Ілюстрації

І. П. Крип'якевич : [фото] // Українська педагогіка в персоналіях: у 2 кн. Кн. 2 / за ред. О. В. Сухомлинської. - К., 2005. - С. 361.

Академік Іван Крип'якевич : [фото] // Дзвін. - 2003. - № 1. - С. 105.

Інтернет-ресурси

Крип'якевич Іван Петрович

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BF%27%D1%8F%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Іван Крип'якевич - історикконсервативно-державницької школи

http://together.lviv.ua/index.php?id=558

Іван Крип'якевич

http://ukranian-historian-portal.org.ua/istoryographia/9-istoryographia/

Крип'якевич Іван Петрович