Сільська бібліотека: пріоритети діяльності (з досвіду роботи Росохацької бібліотеки-філії Городенківської ЦБС)

ББК 78. 3

С 36

Сільська бібліотека: пріоритети діяльності (з досвіду роботи Росохацької бібліотеки-філії Городенківської ЦБС) : Публічна бібліотека - сучасна модель / Івано-Франківська ОУНБ ім. І. Франка, Наук.-метод. від.; [ уклад. С. Г. Фіцик ; відп. за вип. Л. В. Бабій]. - Івано-Франківськ, 2009. - 20 с.

Дане видання є випуском серії „Публічна бібліотека - сучасна модель". У ньому представлено досвід роботи Росохацької бібліотеки-філії Городенківської ЦБС. У додатку подано легенду про село і сценарій стрітенських зустрічей.

Методичний посібник адресований фахівцям бібліотечних установ.

Укладач: С. Г. Фіцик - завідувачка науково-методичного відділу ОУНБ ім. І. Франка

Відповідальна за випуск     Л. В. Бабій - директор ОУНБ ім. І. Франка

Колись давно, ще за часів Галицько-Волинського князівства, з'явилось поселення на берегах річки Чорняви на Покутті. За переказами старожилів біля моста росла велика верба, яка від удару блискавки розкололася і почала сохнути. Її назвали розсохою. Звідти і походить назва села Росохач, яке є маленькою і неповторною частинкою Прикарпаття, Покутського краю, зі своїми характерними особливостями і традиціями, багатою історією, звичаями і обрядами.

Вік села Росохач вимірюється багатьма століттями. Адже перша письмова згадка про село датується 1579 роком. Загальна площа села - 1141 га. Сьогодні у селі проживає 1116 осіб, 316 заселених  дворів.

Творці біографії села - це звичайні люди, ті, хто в ньому народився й виріс, і ті, кому долею призначено жити і працювати на цій землі. Здавна славиться с. Росохач талановитими людьми. Немає такого ремесла, до якого не приклали б своїх рук наші земляки - ткачі і ковалі Василь Нескраба та Іван Горук, музиканти, теслярі, вишивальниці бісером Наталія Михайлищук, Люба Бойчук, шивкиня Ганна Корупчак, художник Євген Федю.. Та найбільша слава - хліборобам, які в усі віки були годувальниками сім'ї, родини.

Храмом духовності, місцем збереження книжкових скарбів,  осередком цікавого спілкування і відкриття прекрасного є сільська бібліотека-філія. На жаль, немає точних архівних даних, коли була заснована бібліотека. Відомо, що в далекі 50-і роки книгозбірня була розміщена у приміщенні старого клубу, декілька разів змінювала своє місцезнаходження. Нині бібліотека знаходиться у приміщенні Будинку культури, займає 3 кімнати.   

Бібліотека на селі - це чи не єдине місце, де кожен житель може реалізувати своє конституційне право на вільний, рівноправний доступ до найрізноманітнішої інформації, отримати можливість для безперервної освіти, для гармонійного розвитку своєї особистості. Документно-інформаційний фонд книгозбірні, розкритий через книжкові виставки і тематичні полиці, є універсальним за своїм складом і нараховує 9049 одиниць. Щороку до бібліотеки надходить 5 назв періодичних видань. 526 жителів села, а це - кожен другий, є користувачами бібліотеки. Очолює книгозбірню Наталія Михайлівна Нескреба.

Сьогодні можна стверджувати, що бібліотека є носієм ідей культурної інтеграції з різноплановими функціями:

◄ інформаційна;

◄ освітня;

◄ просвітницька;

◄ виховна;

◄ рекреаційна.

Читачам приємно відвідувати її, адже тут панує дружня атмосфера, все чітко налагоджено, на своєму  місці, і, водночас, просто, доступно, красиво і зручно. Органічне входження в життя громади села, внесок у виховання дітей і молоді, роль у створенні культурного середовища, підтримка інвалідів та інших соціально незахищених верств населення - все це чинники, які зробили цю бібліотеку важливою складовою соціуму села. . І в цьому велика заслуга завідувачки бібліотекою-філією. Близько двадцяти років працює Наталія Михайлівна на бібліотечній ниві, 14 з яких - очолює Росохацьку бібліотеку-філію. Людина виняткової працьовитості, творчого пошуку, високого професіоналізму, яка здатна вкладати душу в улюблену справу. А якщо є така відданість обраному фаху, є любов до відвідувачів, то бібліотека перетворюється в рідний дім, де проходить життя, де щодня готуються до зустрічі дорогих гостей - читачів.

І працює бібліотека, виходячи з особистих, соціальних та життєвих потреб мешканців села в інформації, спілкуванні, забезпеченні громадянських прав. Цьому сприяє тісна співпраця з виконавчим комітетом сільської Ради, окремими депутатами. В сільській бібліотеці користувачі та мешканці села можуть отримати всю необхідну для них інформацію (особливо - незахищені верстви населення), що дозволяє їм вирішувати соціальні питання тощо. Це підвищує рівень правової культури громадян.  У спеціально виділеній тематично-інформаційній зоні органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади села „Влада і бібліотека" знаходяться графіки прийомів голови райдержадміністрації, його заступників, керівників структурних підрозділів,голови районної та сільської ради. Крім того, в інфотеках зібрані рішення виконкому сільської ради, розпорядження сільського голови. Наталія Михайлівна систематично інформує односельчан про надходження матеріалів з питань діяльності місцевих органів влади, новинок літератури. Бібліотека здійснює цю роботу через надання індивідуальної та групової інформації, через проведення масових заходів, Днів інформації, експрес-новин, уроків-повідомлень, ігрових уроків, зокрема, за темами:

- „Між життям і безсмертям мости",

- „Нехай людина добро приносить, бо світ навколо любові просить",

- „Новини літературного життя",

- „Увага, нова книга",

- „До бібліотеки завітай, нову книгу почитай",

- „Сторінками нових книг".

Книжкові виставки нових надходжень

Сучасне життя вносить багато змін у бібліотечне обслуговування населення. Літературні вечори, вікторини, альманахи цікавих зустрічей, вечори та години поезій, читацькі конкурси, бенефіси, уроки пам'яті, вечори історичних портретів - це далеко не повний перелік заходів, що організовує бібліотека для своїх читачів. Експозиції книг, нових журналів, творчості читачів, виставки-вернісажі пропонували читачам найцікавіші видання різноманітної тематики. Бібліотека особливу увагу приділяє соціально незахищеним верствам населення, ветеранам II світової війни, воїнам-афганцям,  одиноким громадянам, людям з обмеженими фізичними можливостями.   Завдання гуманізації бібліотечного обслуговування є дуже актуальним. Важливим у роботі бібліотеки є формування позитивного ставлення до таких людей. І не лише у свята. Хоча бібліотека не може задовільнити їхні матеріальні потреби, проте увага, вчасно донесена хороша книга, журнал чи газета, організована зустріч чи запрошення на святковий вечір, або просто добре слово - допомагають людям забути життєві негаразди і відчути себе потрібними. Обслуговування цієї категорії користувачів допомагає таким людям перебороти почуття самотності, впевненості в собі та в своїх силах, повертаючи їм віру в себе.

Більше тридцяти людей цієї категорії читачів є користувачами бібліотеки. Наталія Михайлівна обслуговує інвалідів, людей похилого віку за місцем їхнього проживання. Серед них: Прокіп Михайлович Партус, Степан Степанович Равлюк, Василь Петрович Бахматюк, Ганна Миколаївна Смик, які є золотим фондом, скарбницею досвіду та знань, і, можливо, тим скарбом, що шукає і не може знайти Україна, щоб стати заможною і щасливою.

В бібліотеці робота із цією категорією читачів здійснюється за такими напрямками:

- взаємодія бібліотеки із органами місцевого самоврядування, медичними установами, школою, церквою;

- бібліотерапія як засіб психологічної адаптації;

- нестаціонарне обслуговування людей похилого віку;

- клуби спілкування.

Використовуються наступні форми роботи:

● книжково-ілюстративні виставки: „Здоров'я людей похилого віку", „Соціальний захист людей похилого віку", „Для тих, хто полюбляє сад", „Допоможи собі сам";

● літературно-музичні вечори „Щоб осінь була золота", „Вечір спілкування", „Вечір народної пісні", „Вшануємо сивину";

● бібліотечні посиденьки: „Мої роки - моє багатство", „Літа на зиму повернули";

● інформаційні години: „Старіння, активне довголіття і ліки", „Я і мої рятівні сотки", „Як правильно збирати лікарські трави", „Вітаміни на рік", „Запах зілля з бабусиних долонь".

Практикуються виставки виробів декоративно-ужиткового мистецтва талановитих пенсіонерів та інвалідів.

Здійснюється індивідуальне інформування щодо змін у пенсійній системі, пільговому забезпеченні населення, соціально-законодавчих документах, надання адрес і телефонів юридичних консультацій і соціальних служб, які надають безкоштовну допомогу.

Створені папки „Інформаційна підтримка соціального захисту"  допомагають пенсіонерам, малозабезпеченим, багатодітним, одиноким, інвалідам, ветеранам праці, дітям війни, безробітним швидко знайти потрібну інформацію. 

Специфіка бібліотечного обслуговування даної категорії читачів полягає в тому, що вони більш уразливі, гостріше потребують простого людського спілкування. У бібліотеці напрацьовані певні орієнтири в етиці спілкування з літніми людьми. Це не просто формальний прояв люб'язності, хоч і це важливо. Фахівець бібліотеки зуміла досягнути бажаного результату в етиці обслуговування: читач виходить з бібліотеки із приємним відчуттям задоволення від одержаних книг і доброзичливого відношення до нього.

Відкриття клубів за інтересами - одне із свідчень активізації соціальної ролі бібліотеки, її прагнення задовольняти потреби користувачів у змістовному проведенні вільного часу. У клубі „Надвечір'я", створеному при бібліотеці, збираються люди, старші 60-ти років. Члени клубу самі складають самобутні вірші, пісні, мають можливість поспілкуватися.   

Надовго запам'ятався жителям села вечір-вшанування одиноких людей похилого віку „Одинока самотність": святково прикрашена зала, звучать ліричні мелодії. За столами гості і запрошені, які прийшли вшанувати тих, хто за своє життя переніс багато випробувань долі. Зустріч розпочалась із благословіння о. Михайла. Відбулась надзвичайно цікава розмова. Кожний ділився спогадами про життя. Відомо, що старість живе спогадами. У когось вони приємні, у когось - сумні. Лунали пісні, вірші. Зі словами вдячності звернувся до односельців сільський голова п. Михайло Федорів, який завжди допомагає бібліотечним працівникам у проведенні таких зустрічей...

Засідання членів клубу „Надвечір'я"

Щорічно біля каплички на подвір'ї п. Лащака проводиться свято скасування панщини. У програмі - інформаційні хвилинки, концерт троїстих музик, „газдівські забави".  

Масові заходи, які проводить Наталія Михайлівна в стінах книжкового храму, завжди проходять цікаво. Вона радо зустрічає своїх читачів, вміє дати пораду, приємна в спілкуванні.

Бібліотека має певні напрацювання в організації сімейного дозвілля, який визначила як один із пріоритетних у своїй діяльності. Оганізовано відкритий доступ до тематичного стелажа, присвяченого проблемам родинного виховання. До послуг читачів не лише пізнавальні книги для сімейного читання, видання з питань виховання дітей, але й художні книги, які розповідають про відносини між людьми, створення сімейного затишку, дотримання родинних традицій, загальновідомих цінностей, вирішення щоденних проблем.  Книжково-ілюстративні виставки „Разом із сім'єю і для сім'ї", „Сімейна скарбничка", „Духовний храм людини: сім'я, родина, рід", „Батько і мати - два сонця гарячі" сприяють виникненню бажання у читачів-батьків допомогти своїй дитині долучитися до читання. Проводяться дні сімейного відпочинку, родинні свята, вистави, літературно-музичні вечори, зустрічі з цікавими людьми, конкурси сімей-ерудитів „Від роду до роду" та багато інших інноваційних і традиційних форм масової роботи.

Соціокультурна робота бібліотеки представлена широким розмаїттям форм проведення днів родинного свята. Відбулися такі масові заходи:

• вечір-діалог „Духовний храм людини: сім'я, родина, рід";
• день сімейного відпочинку „Невістки і свекрухи";
• вечір запитань і відповідей „Батьки і діти - одвічне коло";
• бібліографічний огляд „Підліток і сім'я: взаємовідносини".

Тепло і по-сімейному затишно відчували себе гості та односельці, запрошені на вечір „Родинне відчуваємо тепло". Святково прибрана зала, звучить мелодія на слова В. Крищенка, муз. О. Злотника „Родина". Ведучі (Наталія Михайлівна, Марія Степанівна) із  теплими словами подяки звертаються до всіх присутніх. Зала аплодує, бо знає, що сьогодні їм буде подароване незвичайне свято. Воно зіткане із добра, щирості, поваги, ніжності та особливої зворушливості. А це - найдорожче для кожної людини. „З родини йде життя людини", „Без сім'ї немає щастя на Землі"  говорить українська народна мудрість. Важко передати словами почуття, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло сімейного гнізда. До глибокої  старості залишаються в нас сердечні зв'язки з родиною, з якої ми вийшли, з отчим порогом, від якого ми ступили у широкий світ.

У бібліотеці організовано театр мініатюр, який очолює Наталія Михайлівна. З великим успіхом пройшли інсценізації творів вчительки Людмили Бабійчук „Італія", „Продається мужчина", написані для цього театру.  Автор пише п'єси, які торкаються проблем заробітчанства у  житті жителів Прикарпаття.

Кожна нація має свої звичаї, що народжувалися впродовж багатьох століть і освячені віками. У бібліотеці-філії активно ведеться краєзнавча робота.  Краєзнавство - це безцінна скарбниця історичного досвіду багатьох поколінь, всього найкращого, що в сфері матеріальної і духовної культури витримало випробування часом. Воно є своєрідним містком, який поєднує покоління минулі з поколіннями сьогоднішніми й прийдешніми. Для  краєзнавчого куточка „У звичаях, традиціях народу ти душу свого краю впізнавай". вишукуються нові, оригінальні форми популяризації краєзнавчої літератури, збирається фольклорно-етнографічний матеріал. Користувачі мають можливість ознайомитися із старовинними предметами побуту, вишиванками, одягом, унікальними роботами з бісеру, різьби по дереву, народними звичаями та обрядами, взяти в них участь, відкрити для себе унікальні лексичні багатства місцевої говірки. Старовинні традиції відроджуються шляхом проведення конкурсів на краще знання колядок, турнірів знавців народних прислів'їв „Золота криниця мудрості", вечорниць, уроків народознавства.

Краєзнавча література відображена у каталозі та картотеці статей, ведеться аналітичний розпис краєзнавчих збірників. Така діяльність є особливо важлива, адже для користувачів села тільки бібліотека є основним джерелом відомостей про рідний край, його історію та сьогодення. Інфотеки „Моє село, мій рідний край", „Легенди і перекази рідного села" доповнюють книжкові виставки:

-  „Всі ми, Україно, твої діти",

-  „Край наш музичний, співучий",

-  „Велична і свята ти, мати Україно",

-  „Поклін тобі доземний, рідний краю"

-  виставку-презентацію „Оберіг із бабусиних рук",

-  виставку-ікебану „Прекрасне з мого саду і від навколишньої природи",

-  виставку-вернісаж „Розповідає старе фото" (виставка старих світлин мешканців села).

Презентація книжкової виставки „Всі ми, Україно, твої діти"

Одним із цікавих напрямків краєзнавчої діяльності бібліотеки є пошукова робота. Зростає значення цієї роботи з вивчення історії краю, пам'яток, творіння майстрів-односельчан. Бібліотека залучає зацікавлених читачів до пошуку матеріалу, а потім оформляє альбоми, інфотеки. При активній допомозі жителів села, користувачів бібліотеки оформлено альбом „Історія с. Росохач", ведеться пошук відомостей про історію бібліотеки. Найближчим часом вийде друком книга про історію села, до написання якої долучилася і завідувачка бібліотеки-філії Наталія Михайлівна Нескреба.

Розпочато роботу над створенням портфоліо про відомих людей с. Росохач, які внесли свою лепту у розвиток села.

Родзинкою бібліотечної роботи є діяльність „Краєзнавчої світлиці", в рамках якої проведено:

• година спілкування „Український стрій";
• година народознавства „Обереги нашого дому";
• народознавче свято „Рушник вишиваний - Вкраїни душа";
• урок народознавства „Краю мій лелечий, стороно моя";
• театралізоване краєзнавче дійство „Мій рідний край, в тобі моя любов";
• свято призабутого обряду „Традиції - це модно";
• інформаційна вітрина „Творці краси рідного села";
• інтелектуальні ігри „Кожний край має свій звичай".

Краєзнавча світлиця допомагає користувачам звернутися до джерел народного буття, народних традицій. На засіданнях відбувається знайомство з природою рідного краю, його минувшиною. Вивчаються звичаї, традиції, обряди. Відповіді на різні питання черпаються з віковічної мудрості наших предків, з літописних сторінок рідного краю.

Сяйво любові до родинного тепла, прагнення зберегти і передати новим поколінням материну науку та народне мистецтво, відродити великої моральної сили народні звичаї - все це і запропонувала завідувачка філією  на народознавчому  святі  „Щедрий вечір, добрий вечір". Робота краєзнавчої світлиці висвітлюється  в альбомі, де кожен захід підтверджується світлинами.

Помітне місце у своїй діяльності бібліотека відводить популяризації літературної спадщини мешканців краю.

Успішно пройшла в книгозбірні в рамках стрітенських зустрічей творча зустріч з письменником, лауреатом премії ім. Т. Мельничука, виходцем із с. Росохач Василем Михайлищуком, автором збірок „Засів долі", „Травневе зело", гуморесок „Ґаздівські кавулі", на якій були присутні місцева влада, духовенство та численні користувачі бібліотеки. На згадку про цю зустріч з односельцями автор подарував бібліотеці свої книги. (Див. додаток 1)

Відбулися цікаві презентації, прем'єри книг „Пісні Городенківщини", „Легенди Городенківщини", під час яких прозвучали українські народні, козацькі, патріотичні, весільні пісні, записані від старожилів, виконані ансамблем „Берегиня" місцевого Будинку культури, активною учасницею якого є завідувачка бібліотеки. Наталія Михайлівна разом із директором Будинку культури Марією Микитчук написали легенду про своє рідне село і представили на презентації збірки „Легенди Городенківщини" (Див. додаток 2)

Сільська бібліотека активно популяризує літературу християнської тематики, з морально-етичних проблем. Спільно з громадськістю, Народним домом, школою, релігійними громадами в духовній світлиці відбуваються „Зустрічі при свічках" (по десятьох заповідях Божих), де піднімаються питання милосердя, людяності, доброти, любові. Цікаво пройшли години духовності „До істини іду, як до причастя", на яких священик о. Михайло Шевага, без якого не відбувається жодне дійство в селі, розповідав про важливість молитви в житті людини. Зворушливою була зустріч із священичою династією Фуриків - батьком і двома синами Петром і Михайлом. Молоді священики Мирослав Партус, Юрій Обух, Михайло Якубів також прийшли на цю зустріч, щоб висловити повагу до цієї благословенної Богом сім'ї і розповісти присутнім про їхній шлях служіння Господу.

Духовна світлиця бібліотеки

З нагоди святкування 1020-ліття Хрещення України-Русі завідувачка бібліотекою-філією була нагороджена Благословенною грамотою за добросовісне благослужіння святій православній вірі. Вручив грамоту отець Михайло за  дорученням православного Івано-Франківського митрополита Андрія.

Співпраця з творчою інтелігенцією - один із напрямків діяльності бібліотеки. Росохацька бібліотека-філія постійно розширює коло своїх однодумців, тісно співпрацює з Будинком культури,  директором якого є Марія Степанівна Микитчук - закохана в свою професію, активний організатор проведення масових заходів, і сільський голова - Михайло Федорів, душа якого живе культурою. Бібліотека працює в тісній співдружності з місцевим осередком громадського товариства „Просвіта", культурно-освітня діяльність якого дає поштовх до зростання національної свідомості мешканців села.

Одним    із    провідних    напрямків    діяльності    бібліотеки-філії с. Росохач є робота з творчо обдарованою молоддю. Працівник бібліотеки дає обдарованим дітям можливості проявити себе, реалізувати свої здібності, знайти однодумців.  Адже накопичений хороший досвід з організації інтелектуальних ігрів, брейн-рингів, диспутів, діалогів по профорієнтації, виставок творчих робіт користувачів, їхніх бенефісів, спілкування за інтересами тощо. В доробку бібліотеки - екологічний брейн-ринг „Ми люди, поки є природа". Учасники мали можливість прийняти участь у різноманітних конкурсах:

-       „Екологічні сходинки" - бліц-конкурс;

-       „Ерудит" - конкурс інтелектуалів;

-       „Мій голос я віддаю на захист природи" - домашнє завдання.

Молодь часто стає учасниками масових заходів. Наприклад, надовго запам'ятався творчий вечір сестер Христини і Юлії Партатус, під час якого звучали пісні, музика, поетичні рядки, експонувалися твори мистецтва.

Підвищеною увагою бібліотекаря користуються наймолодші відвідувачі книгозбірні. До них у п. Наталії особливий підхід. Навчити дітей мислити, жити і працювати в суспільстві - завдання не з легких. Щоб краще розкрити ту чи іншу тему, вона використовує у своїй роботі елементи гри. Світ гри близький і доступний кожній дитині, а для Наталії Михайлівни важливо прищеплювати любов до книги, до читання. З елементами гри проводяться бібліотечні екскурсії для ознайомлення з книгозбірнею та з новинками літератури. Розвитку творчих здібностей у юних читачів сприяли урок-гра „Зоряний час", який включав маршрут параду планет із зупинками „Казкова", „Поетична", „Фольклорна", „Пори року". Такі уроки вносять помітну різноманітність в життя маленьких відвідувачів, створюють додаткові умови для розвитку фантазії, таланту дітей, збагачують їх внутрішній світ. Організовано цикли книжкових виставок „Обдарована дитина", „Сходинки до творчості", „Наші таланти"

Заходи, які проводить бібліотека, звичайно не можуть вичерпати всього змісту морального виховання читачів. Однак книга, як могутнє джерело духовного і культурного збагачення, займає основне місце в роботі бібліотеки з виховання у читачів національної свідомості, любові до ближнього, до рідного краю.

Бібліотека використовує усі можливості, щоб розповісти про себе. Інформаційна зона, створена у бібліотеці, зацікавлює і приваблює відвідувачів. На ній розміщено поточні і перспективні плани роботи органів місцевого самоврядування, рішення зборів, стан їх виконання, повідомлення про масові заходи, які проводить бібліотека, перелік книг, які нещодавно надійшли до її фондів. У стадії розробки - зона спілкування з читачами „Щоб у бібліотеці було цікаво, пропоную..."

Росохацька бібліотека-філія стала базою районного семінару „Інноваційні методи використання потенціалу сучасної бібліотеки в соціокультурній і виробничій життєдіяльності регіону". У ньому взяли участь головний методист обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка Галина Колотило, заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Степан Михайлюк, сільський  голова Михайло Федорів, священик о.  Михайло.

Учасники семінару біля книжкових виставок бібліотеки

Яскраво і змістовно відбувається щорічне професійне свято - Всеукраїнський день бібліотек. Цього року підготували цікавий захід „Жива книга" - презентація рейтингових видань 2009 року, які отримала бібліотека. Користувачі, які представлятимуть ці книги, будуть розповідати про історію їх написання, автора, читати цікаві уривки, і, звичайно, відповідати на всі запитання аудиторії.

Аурою доброзичливості, добра і душевного тепла оточені відвідувачі Росохацької бібліотеки-філії. А нагорода за відданість бібліотечній справі, за натхненну працю - заслужений авторитет сільського бібліотекаря Наталії Михайлівни Нескреби серед жителів села.

Підготувала: О. С. Ничик - методист Городенківської ЦРБ

 Додаток 1

Стрітенські зустрічі з Василем  Михайлищуком,

письменником, лауреатом  премії ім. Т.  Мельничука, літературної премії ім. Л. Гринька  

Звучить фонограма „Моє село"

    Село моє колисочко дитинства

    До  тебе я приходжу знов і знов 

    Село  моє, кринице материнства 

    В  тобі жагу черпаю і любов. 

    Село моє, для мене ти рідніше

    Дорожче ти мені за землі

    Бо ти даруєш і любов і  ніжність

    А я твоїй вклоняюся красі. 

    Село моє, краплиночка на карті

    У світі невідоме, та дарма

    Ну а чого без нього були б варті

    Усі ми з вами, кожен зокрема. 

Ведучий 1. Ти замаєне яскраво-зеленим вбранням квітня, ти взолочене всіма кольорами осені, ти посипане срібним інеєм і оздоблене кришталевими самоцвітами зими, ти окутане безкраїми полями жнив. Ти прекрасне, гостинне і співуче моє рідне село!

Ведучий ІІ. Особливо красиве наше село, коли пишно цвітуть  сади, коли  зелененькою щіточкою з'являється травичка, показуються із землі перші квіточки, коли пахне м'ята, співають жайворонки, кує зозуля. Скільки ніжних поетичних слів придумали  люди щоб висловити свою палку любов до краю, де народилися і де живуть. 

Ведучий 1: Здавна славиться наше село талановитими людьми. Немає такого ремесла, до якого не приклали б своїх рук наші земляки. Тут ткачі, ковалі, музиканти, теслярі, вишивальниці, хлібороби. В своїй  культурно-просвітницькій роботі ми час  від  часу вшановуємо людей різних професій. І от сьогодні у нас, на традиційних Стрітенських зустрічах, де зима зустрічається з весною, ми торкнемось поетичної струни нашого земляка Василя Михайлищука.

Ведучий II:  Життя ...  Здається нічого складного. Одружуємось, виростають діти, потім онуки. Поміж  усе це працюємо, дбаємо, не озираючись назад. Та давайте повернемось у той період, коли на Божий світ появилось благословенне дитя. 

Ведучий 1: У кожної людини є своя біографія, своя  доля життя. Отож  у сільській християнській сім'ї  Петра та  Василини Михайлищуків народився перший  хлопчик і назвали його на честь Василія Великого Василем. Хлопчик ріс слухняним ,вчився в школі, допомагав батькам по господарству. На все життя запам'яталась йому материнська і батьківська наука глибоких чеснот, правди і добра. В сім'ї народилось ще три брати і напрочуд талановиті до музики до мистецтва. А старший брат Василь обрав собі професію слюсаря. Місцем постійного  проживання вибрав  м.  Коломию. Там  одружився, там і проживає до сьогодні.

Ведучий II: Оце і  все, що ми знаємо про Василя Петровича. І от у мене перше запитання: „Пане Василю, в який період життя до вас прийшла муза?"       

Виступ письменника

Ведучий І: Дійсно, роки минають. Летить час. Спішимо ми. Знаходимо себе у цьому бурхливому світі. Сьогодні ми маємо змогу виміряти серцем неокрає поле його таланту, пізнати його, дарувати собі золото його душі...

Ведучий II: Тематика творчості Василя Петровича багатогранна і яскраво відображає внутрішній світ сучасників, в якому сплелися любов рідної землі і до рідної пісні, славетна історія і подих сьогодення. Глибокий ліризм, як печать високості духу чи не в кожному вірші. 

Руслана Логойда:  вірш  „Послухай,  мила"

Ведучий I: Життя іде, але бувають такі хвилини, коли душею і серцем линеш туди, де пройшли найкращі роки - дитинство і юність, розуміючи, що місце, де ти народився - святе і незабутнє. І скільки б часу не минуло, неможливо забути ту стежину, яка  веде до рідної домівки. І як же хочеться приїхати у рідне село, прийти до отчого порогу, відчути незримий зв'язок із землею, яка тебе породила і благословила у широкий світ.  Там завжди в чеканні батько й мати.

„Пісня про маму".  Виконують брати письменника Володимир та Валерій.

Ведучий II:   Напевно, не густо у нас є таких родин, щоб усі діти, які народились, були творчими. Валерій і Володя - музиканти, Василь - поет, покійний Михайло - скрипаль. Пригадується, як Михайло був учасником наших концертів. Поспішав жити і любити, немов прочуваючи свою скоролетну долю

Вірш „Про  брата",  читає автор.

Ведучий 1: В народі мовиться: „Хліб краще родить  на заспіваній ниві, на обігрітій  людським теплом, усміхом, красою".   Поет  залюблений у  життя - так  можна  сказати про  п. Василя. Його вірші - то дзеркало душі, щедрої, сонячної, відкритої. Глибина почуттів, людяність,  є чимось  більшим, ніж риси особистої вдачі. Це здатність піднятися вище власних турбот, це серце, що болить чужим і власним болем мотив високості почуттів пронизує ряд поезій. 

Настя Бабійчук. вірш  „Люблю тебе, мій  рідний краю"

Ведучий II: Давати радість у дні смутку, надію - у час безнадій, віру - у добу зневіри, - ось три кити, на яких тримається творчий світогляд Василя Петровича. Коли в державі немає поводирів, ними стають поети. Ці слова були гаслом для нас, українців, наприкінці 80-х, поч. 90-х років, коли саме поети будили Україну, потім наче їх роль вичерпалась, послабилась. Все говорили: треба талановитих економістів, юристів, банкірів. Чи не здається Вам, як поету, зрештою, громадянину, що письменники зашвидко випустили державні важелі з рук, віддавши їх нинішнім економістам та юристам?

Виступ письменника

До слова запрошується сільський  голова Михайло Федорів. 

Ведучий 1: Серед наших гостей є поважні, знані люди. Лауреат премії ім. Тараса Мельничука, член обласної організації НСПУ Дмитро Гриньків. Запрошуємо  до слова.

Ведучий II: Пане Василю, у кожного художника є своя улюблена картина, у композитора - пісня, кожен коваль має свій улюблений витвір. А для Вас це, напевно, лірика, адже більшість поезій про найкраще в світі і бажане всім почуття.   

В. Файдаш.  вірш „Любив тебе"

Ведучий I: Сьогодні хочеться відмітити, що пан Василь не тільки поет-лірик,  він ще і славний гуморист. У своїх гуморесках створює картину лагідного і добродушного гумору. Хай щастить Вам на цій ниві виростити і зібрати великий урожай гумору і сміху, бо гумор - це непереможна сила. 

В. Драганчук   гумореска  «Моцний газда»

Ведучий I1: „Якщо птах не літає - відмирають крила, якщо людина не творить добро -  відмирає серце", - так говорять у народі. Людина, яка живе на землі, повинна творити добро і розвивати ті таланти, які дав Господь.  У Василя Петровича є цей талант. Він зумів вибудувати свій оригінальний храм душі, який засвідчує, що поезія для нього - не професія, не засіб власного утвердження, не покликання, а доля, благословенна Богом.

Ведучий 1: Сьогоднішня зустріч принесла нам приємні хвилини спілкування із цікавою людиною, поетом, нашим краянином - Василем Михайлищуком. Тож побажаємо, щоб його серце завжди було щедрим, а душа - великою і відкритою. Саме з такими побажаннями, помноженими на щастя і удачу, хай мережиться на життєвому рушникові ваша доля.                

У сценарії використано матеріал із збірок В. Михайлищука „На терезах неспокою", „Сльозина  у     терні", „Засів долі", „Травневе зело",   „Веселі витребеньки", „Ґаздівські кавулі". 

Підготувала:  Наталія Нескреба, завідувачка бібліотекою-філією с.Росохач

Додаток 2

Легенда про село

Перша письмова згадка появилася в 1579 році під назвою Росохач. Село впродовж 35 років носило статус міста. Окрім  місцевої згадки, є речові джерела, які засвідчують, що поселення було в епоху неоліту, трипільської  та черняхівської культури. До них відносяться кам'яні сокири, статуетки, рештки посуду, щелепа мамонта і т.д.

Через село Росохач протікає річка Чорнява. На лівому і правому березі розрослися великі розлогі верби. Біля  верб була викопана  криниця. Люди в селі її називали  „білою". Існувало повір'я поміж людьми, що вода цілюща, і допомагає незрячим побачити.

За легендою:   в одній сім'ї   чоловік був незрячим. Жінка ходила по воду до криниці і вмовляла чоловіка, що вода цілюща і йому допоможе прозріти. Чоловік щиро в це повірив, бо дуже хотів побачити білий світ, і всю його красу. А жінка, тим часом ходила на зустріч із своїм коханцем, і у видужання чоловіка не вірила. Але одного разу сталося чудо - і він прозрів. Глибока віра в цілющу воду спасла його. Він сам прийшов до „білої" криниці і застав свою дружину з коханцем. З того часу ніхто не минає „білої" криниці. Люди беруть воду, промивають очі, п'ють для зцілення від різних недуг.               
                                     Записано з уст отця-декана Михайла с. Росохач.