Різьбяр Микола Тимків

Різьбяр Микола Тимків : пам’ятка читачеві  / Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібіліотека ім. І. Франка ; Матеріал підгот. А. І. Бойко. – Івано-Франківськ, 2009. –  4 с.
Матеріал виходить з нагоди 100-річчя від дня народження косівського народного майстра різьблення по дереву.
Підготувала:     А. І. Бойко – зав. відділом інформації з питань культури і мистецтва ОУНБ ім. І. Франка

Тираж видання 30 пр.

Гуцульщина – край, овіяний славою опришків, земля, уквітчана барвистим килимом смерекових і букових лісів, рясно засіяна талантами. Серед них імена багатьох прославлених майстрів-різьбярів різних поколінь, якими пишається не тільки Гуцульщина, але й вся Україна.
 Роботи гуцульських майстрів займають почесне місце в багатьох музеях нашої держави, виставляються і в зарубіжних країнах.
До когорти обдарованих самобутніх митців, чия творчість коренями сягає далекого минулого, належить український народний різьбяр по дереву Микола Петрович  Тимків.
Народився  М. Тимків 26 лютого 1909 р. у передмісті Косова Івано-Франківської області в бідній сім’ї ткача. Батьки хотіли привчити хлопця до свого ремесла, та в нього виявився більший нахил до різьбярства. Днями та довгими вечорами просиджував він за улюбленим заняттям. Згодом дитяче захоплення переросло в серйозні роботи.
Виявлені здібності до різьбярства привели молодого хлопця до приватної школи відомого в той час у Старому Косові Василя Девдюка. У ній навчалися столярству, токарству, різьбленню та інкрустації. Першою напівсамостійною роботою Миколи був стіл, виготовлений на замовлення Коломийського староства, оздоблений орнаментальною різьбою з профільним та фігурним точінням.
Після трирічного навчання Микола Тимків починає працювати самостійно. Молодий майстер в 1928 році відкриває свою власну майстерню.  Він виготовляє  в основному предмети побуту: шкатулки, цукерниці, масляниці, свічники, полички, рамки, декоровані різьбою із застосуванням інкрустації бісером і металом, застосовуючи власні оригінальні вирішення. Він не наслідує сліпо свого учителя В. Девдюка, а шукає свого підходу у формі і декорі речей.
У 1929 році художні роботи юнака вже експонувалися  на художній виставці у Косові.
В цей період  М. Тимків створює й портретні зображення. Так, його руками виготовлено портрет Т. Шевченка, де основну роль відіграла текстура різних порід дерева.
Пізніше він виготовляє декоративні прикраси – дерев’яне намисто, гудзики, браслети, оздоблюючи їх гуцульським орнаментом, інкрустуючи перламутром, бісером, кольоровим металом.
Поступово М. Тимків розширює свій асортимент виробів.  Він починає проектувати та виготовляти гуцульські меблі, декоровані різьбою і випалюванням, шукає нових форм, які б відповідали  сучасному інтер’єру і в цілому гуцульській будівлі.
Свої твори митець починає постійно виставляти на промислових і художніх виставках у Станіславі, Львові, Кракові, Катовіцах, Познані, Закопаному (Польша).
У співавторстві з іншими гуцульськими різьбярами М. Тим-ків бере участь у виготовленні комплекту меблів в народному стилі для Московського Кремля, устаткування для Музею землезнавства Львівського університету. Для Академії архітектури України у 1947 році він виконав шафу-буфет і лавку для інтер’єру гуцульської хати, декорованих різьбою і випалюванням.
У 1958 році майстер оформляє інтер’єр ресторану „Гуцульщина” в Яремчі. Він також є автором кількох підвісних світильників для ресторану „Беркут” на Яблуницькому перевалі в Карпатах. Тут різьбяр прагнув не тільки до гармонії конструктивного боку предмета і його декоративного оздоблення, а й до загального, комплексного вирішення інтер’єру в цілому.
У 60-х роках М. Тимків звертається до предметів декоративного призначення, зокрема, обкладинок для альбомів-адресів та подарункових альбомів. В цих виробах майстер органічно поєднує техніку інкрустації бісером і перламутром, використовуючи при цьому і кольоровий метал.
Значне місце в його творчості посідають роботи в техніці „жирування” – топірці, палиці, тарілки, вази.
Різьбяр  створює великі декоративні тарелі, орнаментовані  плоскорізьбою та інкрустовані бісером і кольоровим металом. Він виготовляє кілька тарелей  з  портретами  Тараса Шевченка, Ольги Кобилянської, Івана Франка, Богдана Хмельницького та інших. Вражає також багатством відтінків точена миска-дерев’янка різьбяра.
Заслуговують на серйозну увагу експерименти майстра в галузі художнього випалювання по дереву, яке він застосовує в декоративних прикрасах інтер’єрного обладнання та в архітектурних деталях приміщень громадського призначення.
М. Тимків працював не лише в різьбі по дереву, а й в галузі художньої обробки шкіри та металу.
Впродовж усього свого творчого життя митець також приділяв велику увагу збиранню та охороні пам’яток народного мистецтва Прикарпаття. Вони допомагали йому вивчати призабуті народні елементи орнаменту, які застосовували в різьбі, інкрустації та випалюванні його попередники. Крім того, він записував термінологію гуцульських назв орнаментів та інструментів.
Своїми знаннями він щиро ділився із учнями тодішнього Косівського училища прикладного мистецтва, де працював майстром з художньої обробки дерева. Пізніше він очолював Івано-Франківське відділення Спілки художників України.
Помер косівський різьбяр 20 липня 1985 року.
До творчої спадщини Миколи Тимківа належить понад 1200 творів декоративно-прикладного мистецтва, які свідчать про самобутню художню культуру Гуцульщини та збагачують скарбницю народного мистецтва України.

Література:

Тимків Микола Петрович // Словник художників України. – К., 1973. – С. 226.
Тимків Микола Петрович // Мистецтво України : бібліогр. довід. – К., 1997. – С. 589.
Тимків Микола Петрович // Митці України : енцикл. довід.– К., 1992. – С. 74.
Соломченко О. Г. Народні таланти Прикарпаття [Текст] / О. Г. Соломченко. – К. : Мистецтво, 1969. – С.17-19.
Фіголь М. Різьбяр Микола Тимків // Жовтень. – 1985. – № 8. – С. 89-90.