Син лемківської землі

11 серпня 2017 року на прохання читачів книгозбірні працівники відділів літератури з мистецтва та книгозберігання розгорнули книжково-ілюстративну виставку присвячену життєвому шляху і творчому доробку Богдана-Ігоря Антонича.

Осягнути всю правду творчості Б.-І. Антонича належить майбутньому. Але вже сьогодні можемо сказати, що та правда передовсім у неповторності світу, створеного поетом.

Драматично склалася доля Богдана-Ігоря Антонича. Здобувши за життя славу одного з найкращих поетів західноукраїнських земель, викликавши багато суперечок творчістю, він після смерті випав з історії української поезії. Поет, який прожив всього двадцять вісім років, скільки ж років перебував у зоні замовчування.

Творчість Б.-І. Антонича підтверджує ту думку, що поета народжує край його дитинства. Такою землею для поета була Лемківщина. Його рідне мальовниче село, сама атмосфера сільського життя, світ уявлень, звичаїв, ритуалів - усе ввійшло в душу поета.

Творчість Б.-І. Антонича  завжди цікавила науковців, дослідників. Серед них можна виокремити - Павличко, Рубчак, Ільницький, Андрухович. Власне Д. Павличко і був першим, хто надрукував твори Антонича, які були в зоні замовчування. Збірку було названо  «Пісня про незнищенність матерії».

Антонич був талановитим науковцем і дуже освіченою людиною. Про це свідчать його літературознавчі та мистецькі статті. Так, науковець  Ільницький  зазначає, що в статтях і рецензіях Антонича - виявилися і ерудиція, і тонкий естетичний смак, і глибина теоретичного мислення. А також у своїх статтях Ільницький наводить цікавий факт з біографії Б.-І. Антонича про те, що він ще у Сяноцький гімназії читав у польському перекладі твори всіх тодішніх лауреатів Нобелівської премії, чудово орієнтувався у літературному європейському процесі, знав найвідоміші на той час твори багатьох письменників, зокрема : Рільке, Пруста, Брюсова та ін.

Проза Антонича привертає увагу своєю багатогранністю і новаторськими рисами, зокрема технікою письма. Він завжди оспівував факт життя і захоплювався ідеєю єдності і незнищенності світу. Твір Б.-І. Антонича «На другому березі» вважається недокінченим, але він так широко і різнобічно представляє погляд Антонича на таємницю взаємин життя і смерті, що є всі підстави сприймати роман, як довершене, унікальне в нашій літературі поетично-філософське творіння. Цей аспект дає нам можливість підкреслити неповторність і оригінальність твору  Антонича. Новизна твору не тільки у виборі теми - про життя залізничників, а й у незвичному розв'язані проблем, які він порушує. Автор приділяє багато уваги опису життя залізничної станції, її працівників. У центрі твору - не загадка смерті,  а загадка життя. Головний герой твору Марко переживши трагедію втрати найдорожчої людини, приходить до висновку, що світ мінливий і багатий на розкоші небезпеки, але у цьому є найбільший його «чар». Тому жити варто і любити життям таким, яким воно є, і наповнювати його любов'ю до всього, що створене Всевишнім.

Творчість Антонича - негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління читачі, щоб «зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи».

Осягнути весь спектр письменницьких талантів Б.-І. Антонича допоможуть представлені на виставці книги та газетно-журнальні матеріали з фондів книгозбірні. Запрошуємо до перегляду у відділ літератури з мистецтва. Виставка триватиме до 20 серпня.

ART ПерсонА | Сезон 2 #01 | Богдан-Ігор Антонич

Він був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко...» Але для того щоб ці рядки були написані, він мусів стати людиною. Великою людиною, справжнім поетичним генієм XX століття - ім'я якого Богдан - Ігор Антонич