Вечір-вшанування “Гори, наші гори сиротами стали”
28 квітня 2017р. відділ літератури з мистецтва в рамках «Лемкоклубу» провів літературно-мистецький вечір-вшанування “Гори, наші гори сиротами стали” присвячений 70-й річниці виселення лемків («Акція Вісла»). Модератор заходу Анна Кирпан.
Плачут діти вышмарены,
Як з гнізда писклята.
Чого фашызм не доконал,
Полнят демократы.
А за нами рідне село
Сусіды рабуют.
Вшытко для них ся остало,
Пют і бенкетуют.
Цей уривок з поезії Меланії Собин «Сорок семий» на лемківській говірці, яким почала зустріч завідувач відділу літератури з мистецтва Галина Пристай, став наче епіграфом до вечора пам'яті. Ця тема їй близька, бо бабуся й дідусь пані Галини теж були виселеними з рідної Лемківщини, але дещо скоріше, і не на захід, а на схід, у Радянську Україну, на Тернопільщину. Галина Пристай зазначила, що у сорокових роках відбулися події, через які нашим рідним довелося пережити біль, знущання, втрати, - причому, як тим, хто був вигнаний у 1944-46 році у Радянську Україну, так і тим, хто пережив у 1947 році останню і найжорстокішу хвилю виселення - так звану «Акцію «Вісла». Це була остання і остаточна депортація близько 150 тисяч українців з Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя на німецькі території, які після Другої світової війни відійшли згідно міжнародного договору до Польщі. Вечір відбувався саме 28 квітня, бо «Операція «Вісла» розпочалась о 4 годині ранку якраз того дня, рівно 70 років тому.
Модератором літературно-мистецького вечора-вшанування виступила голова «Лемкоклубу» Анна Кирпан. Вона стисло сказала про всі етапи вигнання та про всі території, звідки виселяли людей, але ширше зупинилась саме на виселенні Лемківщини. Лемківською мовою вона повідала про історію польсько-українських стосунків у сорокових роках, розповіла про долі тих, хто пережив депортацію і яке у них ставлення до свого минулого й майбутнього. Анна Кирпан також продемонструвала мультимедійну презентацію про культуру та побут лемків. Ця культура, мова, традиції після виселення і зумисного розпорошення переселенців в численних населених пунктах сьогодні в результаті асиміляції фактично зникають.
Своїми думками ділились нащадки депортованих, присутні на заході. Леся Горлицька - співачка, лауреат Всеукраїнської премії ім. братів Лепких, яка прибула з м. Бучач, дарувала присутнім лемківські пісні. Гостя з Тернопільщини зокрема виконала тужливі пісні, які створили лемки на чужині, вигнані в результаті «Акції «Вісла», згадуючи про рідний край.
До неї долучилася Любов Ільків - бібліотекар с. Терновиця Тисменицького району. Вона, як і Леся Горлицька, має лемківське коріння, а також є головою осередку Товариства «Лемківщина» у рідному селі. Любов Ільків на вечорі читала твори лемківських поетів, написані на чужині: Павла Стефановського, Меланії Собин, Стефанії Трохановської, Владислава Грабана. Більшість поезій, створених лемківськими авторами Польщі після депортації, присвячені вигнанню з рідної землі, тузі за нею і темі повернення. З власної ініціативи виступив Андрій Сенько родом з Тилича, що на Західній Лемківщині, і прочитав поезію свого старшого брата, Івана Сенька, про долю однієї родини, виселеної під час «Акції «Вісла», - вірш, створений на основі реальних подій.
І поезії, і пісні зворушили присутніх, а у деяких навіть на очах з'явились сльози. Однак, Анна Кирпан зазначила, що нас має сьогодні переповнювати не лише сум і скорбота, а бажання відроджувати все те, що, згідно з планами комуністичних ідеологів, радянських і польських, мало бути знищене. І особливу роль тут має відіграти молодь, яка цікавиться своїм корінням, культурою, традиціями. Отож, вечір-реквієм мав дещо нетрадиційне, оптимістичне завершення: естафету перейняли молоді. Останнім акордом того вечора стало енергійне, драйвове, оригінальне виконання давньої урочистої пісні лемків «Горы нашы», яку вперше тут запрезентував слухачам у такому аранжуванні відомий івано-франківський гурт «Кораллі».
