У рамках «Лемкоклубу»
2 листопада 2014 року у рамках «Лемкоклубу» відділ літератури з мистецтва Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка організував перегляд та обговорення документального фільму «Остання поїздка додому»
Відкрила засідання «Лемкоклубу», в рамках якого вже традиційно відбуваються зустрічі, його голова Анна Кирпан. Увагу присутніх вона зосередила на короткій анотації до фільму. Отже, заголовок фільму: „Остання поїздка додому"; зйомки: липень 2010 р. в Кобильниці Волоській, Варшаві, Чесанові, Старому та Новому Люблинці, Великих Очах, Князях, Млинах, Наролю, Венгожеві, Гіжицьку, Круклянках, Оковізьні та Позезджу; режисер: Роман Крик, оператор: Олександр Ярмоленко, монтаж: Юрій Панін. Героями фільму є троє мешканців Кобильниці Волоської, які в 1947 р. були насильно переселені на Мазури в рамках операції „Вісла". Семену Крику було тоді 22 роки, Катерині Бутрим - 17, Катерині Гниді - 10 років. Трійня переселенців - нині літніх уже людей - орендує туристичний караван, щоб 63 роки опісля, в протилежному напрямку, здолати переселенський шлях і провідати рідне село. В Кобильниці Волоській нинішні жителі Мазурів розповідають про те, як була організована акція „Вісла" в їхньому селі, розповідають про своє довоєнне життя, про своїх предків. Вони там, на рідній землі, зустрічаються з греко-католицьким єпископом, який теж народився в Кобильниці Волоській і був хрещений в місцевій церкві, а потім, у віці 2 років, був депортований з більшістю інших мешканців цього населеного пункту. Всі вони відвідують з молитвою місцеву церкву, яка нині є також костелом.
У фільмі виступають інші депортовані в рамках акції „Вісла" (жителі Венгожева та околиць). Вони розмірковують про те, чи українці в Польщі, як національна меншина, мають шанс вижити, а також, чи акція „Вісла" завершилася успіхом, якщо виходити з того, що її основною метою була полонізація депортованих українців. Про це розповідає також Гжегож Мотика з Польської Академії Наук та історик з Перемишля, Михайло Козак. У фільмі виступає голова сільради Кобильниці Волоської, а також один з мешканців села, українець, який у 1947 р. випадково уникнув депортації. Маруся Хомин з Позезджа представляє у фільмі друге покоління українців народжених після акції „Вісла", а Оксана Житка з Варшави - третє покоління. Давидові Псалми співає диригент чоловічого хору „Журавлі" Ярослав Вуйцік. Фільм завершується ствердженням: в 1947 р. в рамках акції „Вісла" переселено 147 тисяч українців, а під час проведеного у 2002 р. переписі населення українцями назвали себе 27 тисяч осіб - громадян Польщі. Зустріч завершилася жвавим обговоренням переглянутого. Кожен ділився враженнями та власне пережитими моментами, що стосувалися операції «Вісла». Дякуємо всім, хто завітав на «Лемкоклуб». До наступних зустрічей.
