Науково-практична конференція, присвячена 50-літтю від дня смерті та 110-ї річниці від дня народження письменника та видавця Степана Коляджина
23 лютого в обласній універсальній бібліотеці ім. І. Франка відбулася науково-практична конференція, присвячена 50-літтю від дня смерті та 110-ї річниці від дня народження письменника та видавця Степана Коляджина, нашого краянина, непересічної особистості, знаннями якого щедро «причащався» не один значимий представник радянської літератури. Фантастика, але факт: галичанин із бойківського села був першим редактором знаменитого «Тихого Дону » М. Шолохова, редагував твори ще одного Нобелівського лауреата – Б. Пастернака.
Він покинув карпатські краї,
Українську родину велику,
Та співали в душі солов'ї,
Мов постыйно додому хтось кликав.
І енергія вічна села,
І пісні, і любов невгасима,
Наче Божа рука берегла ,
Десь далеко вкраїнського сина...
В душі співали солов'ї...
Любомир Михайлів
Степан Коляджин народився 24 грудня 1901 року в с. Яворові в багатодітній селянській родині. Незважаючи на великі труднощі і бідність, навчався в Долинській українській гімназії.
У роки Першої світової війни разом з братом опинився в Росії. Вчився, працював і займався літературно-творчою працею: писав вірші, критичні статті, п'єси, переклади віршів, прози із української та білоруської мов. Вроджений потяг до знань та глибоке відчуття слова, мови заставили Степана Коляджина шукати шляхів для продовження навчання. 1923 року син яворівського селянина стає студентом Ленінградського державного університету, який закінчив з відзнакою, оволодів вісьмома слов'янськими та німецькою мовами. Працював у видавництві «Искусство» («Мистецтво»), а згодом в «Гослитиздате» («Держлітвидав»), де пропрацював від 1926 по 1960 роки, редагував твори художньої літератури, був перекладачем літературних творів на російську з іноземних мов. У його перекладах вийшли твори болгарських письменників С. Мінкова, Г. Кіркова, І. Вазова, а також Ванди Василевської. Талановитий літератор редагував та був причетний до видання творів М. Ісаковського, С. Михалкова, В.Яна, К.Сімонова.
Під його редакцією вперше вийшли друком російською мовою драма-фієрія Л. Українки «Лісова пісня», дві книги Є. Козакевича «Весна на Одері», в 1952 р. книга В. Яна «Чингіз-хан», в 1954 р. - «Українські пісні та оповідання», куди ввійшли в його перекладі твори М. Коцюбинського, А. Тесленка, О. Кобилянської. В. Стефаника та інших.
Тісна дружба об'єднувала С. Коляджина з Б. Пастернаком. Про велику прихильність майстрів пера до нашого земляка свідчать автографи літераторів на подарованих йому книгах. В часи репресій уцілів, мабуть, саме завдяки визначним російським літераторам, твори яких редагував, а ще, може, через глибокі свої знання в галузі славіністики та германістики. У вільний час писав і свої власні твори українською мовою (вірші, драми), а також перекладав українською і з української. Рукописи, на жаль, згоріли під час війни, але в особистій бібліотеці Коляджина знайдено рукописи із корекцією російських перекладів віршів М. Рильського «Слово про рідну матір», поезію В. Сосюри «Любіть Україну», твори П. Тичини «На Аскольдовій могилі » та «Мати-страдниця», О. Довженка, які , можливо, йому присилали автори. Написав Степан Коляджин понад 10 п'єс, до нас дійшли тільки три, які були написані в співавторстві з Всеволодом Лебедєвим: «Отряды», «Лавина», «Третья лента».
Не забував Степан Коляджин і рідної землі, він кілька разів навідувався до свого села, востаннє це було 1953 року, хотів повернутися назавжди. Та доля розпорядилася інакше. У серпні 1960 року С. Коляджин стає інвалідом 2-ї групи, його звільняють з роботи. 24 червня 1961 р. він у самотині помирає від туберкульозу, похований у Москві. Не записав своїх спогадів, не судилось його мріям здійснитись. Сталося, як у тій тужливій пісні «Холодний вітер»:
Я вже ніколи повернутися не зможу
У край далекий, де лелеки і журавлі.
Я лиш на зорях про Вкраїну поворожу
І тільки вранці сльози висохнуть мені.
На конференції з вступним словом до присутніх звернувся п. Михайло Рудковський - заступник голови обласного товариства «Просвіта».
Про штрихи біографії та творчого шляху Степана Коляджина говорили у своїх виступах учасники науково-практичної конференції: Марія Федунь - доцент Інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, П. Арсенич - історик, відомий краєзнавець, Ольга Терешкун - членкиня міської «Просвіти», поетеса, Любомир Михайлів - член НСПУ, поет, Галина Горбань - заступник директора ОУНБ ім. І. Франка, Ганна Коляджин-Бойків - укладач книги «Степан Коляджин у власних творах, спогадах, у своїй родині», родичка.
У конференції взяв участь Дмитро Сапіга - головний редактор видавництва «Каменяр» (м. Львів), який принагідно подарував нашій бібліотеці шість книг, що вийшли у видавництві «Каменяр», серед них «Кобзар», тексти поезій в якому подаються за академічними виданнями творів Тараса Шевченка.
Спогадами про свого стрийка з присутніми поділилася племінниця письменника - п. Емілія Коляджин-Вінтонів.
Учасники науково-практичної конференції мали змогу переглянути мультимедійні презентацію про нашого краянина, його фотографії, книги, які він готував до виходу, та прослухати спогади про С. Коляджина дочки головного редактора Держлітвидаву Наталії Анатоліївни Котової.
Запам'яталися учасникам конференції майстерно виконаний студентами І курсу (клас викладача М. М. Ігнатюк) Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. І. Стефаника вірш Л. Михайліва «В душі співали журавлі», присвячений С. Коляджину та народна пісня «Чорний колір» у виконанні дуету з с. Яворів Долинського району у складі Євгена Надольсього та Михайла Кудибіна.
З цікавістю учасники заходу переглянули книжково-ілюстративну виставку-спомин «Чекайте мене на хрещатій дорозі», на якій були представлені матеріали з фондів обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.
Учасники науково-практичної конференції одноголосно підтримали Звернення до Головної Ради ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка з пропозицією заснувати премію ім. С. Коляджина для відзначення кращих видавців української книги.
