Марта Хороб праця „Грані художнього буття: нариси з української літератури ХХ століття” (2013).

...Книга Марти Хороб  „Грані художнього буття: нариси з української літератури ХХ століття" (2013)...  Вона має класичну структуру: Замість передмови; У світлі традицій; Письменники української діаспори: погляд із сьогодення; Українська проза у вимірах часу: 20-30-ті роки ХХ ст., 50-80-ті роки ХХ ст., 80-90-ті роки ХХ ст.; Критичні етюди: літературні особистості; Примітки; Післямова; Про автора; Іменний покажчик.
   Хто потрапив у коло літературознавчих обсервацій Марти Хороб? Василь Стефаник і Григорій Косинка („Типологія структури новели Василя Стефаника і Григорія Косинки"), Лесь Мартович і Михайло Козоріс („Традиції Леся Мартовича у сатиричному романі Михайла Козоріса „Голуба кров"), Іван Франко і Дмитро Павличко („Біблійний Мойсей у художній інтерпретації Івана Франка та Дмитра Павличка")... А ще Катря Гриневичева, Ростислав Єндик, Наталена Королева, Віктор Домонтович, Святослав Гординський, Василь Єрошенко. А ще Мирослав Ірчан і Юра Шкрумеляк. А ще Євген Гуцало (до речі, стаття „Людина і природа у просторі малих епічних форм Євгена Гуцула" є однією із найраніших, поданих у цій книзі, датована 1983 роком), Олесь Гончар, Григір Тютюнник, Роман Іваничук, Степан Пушик, Валерій Шевчук. А ще молода літературна поросль 90-х (цим авторам присвячено дві статті, власне три, якщо рахувати ще порівняльну статтю про Василя Стефаника і Валентину Мастєрову, подані в різних розділах: „Стефаник-модерніст і українська мала проза 90-х років ХХ ст.", „Василь Стефаник і Валентина Мастєрова: риси трагізму авторської свідомості", „Від традицій до постмодерну: рух героя української малої прози 60-х - 90-х років ХХ ст.")...
   В коло рецензійної обсервації Марти Хороб потрапили Тарас Салига з книгою „Імператив", Оксана Нахлік з книгою „Письменник - Нація - Універсум: світоглядні та художні шукання в літературі ХІХ-ХХ століть", Людмила Тарнашинська з книгою інтерв'ю „Закон піраміди" та книгою новел „Сходження на Фудзіяму", Наталія Мафтин з монографією „Західноукраїнська та еміграційна проза 20-30-х років ХХ століття: парадигма реконкісти", Григорій Гусейнов з книгою „Станційні пасторалі", Микола Босак з книгою „Остання загадка Гоголя", Степан Процюк з книгою „Троянда ритуального болю" (стаття написана 2012 року, таким чином автор зафіксувала у книзі три десятиліття свого літературознавчого і літературно-критичного інтерпретування) і якийсь Євген Баран (мій однофамілець?) з книгою „Дев'яності навиворіт"...
   Що мені, як літературознавцю-популяризатору, подобається у статтях Марти Хороб? Фаховість, сумлінність, делікатність і відповідальність. Кожна зі статей є скрупульозною, перевіреною, аргументація посутня, висновки логічні й обґрунтовані. Кожна зі статей доповнена бібліографією. Літературні паралелі широкі і лише увиразнюють особливість конкретного літературного досвіду. У примітках вказується місце першої публікації матеріалу. Словом, маємо  в книзі Марти Хороб взірець чесного, професійного і виваженого наукового, сливе академічного,  письма.
Позивним є той факт, що Марта Хороб не обмежилася літературознавчим аналізом, а показала своє фахове уміння і чуття на оцінюванні книг сучасних авторів. При чому, різнопланових, різножанрових. Викладач університету, який не замикається в рамках свого наукового зацікавлення, безперечно є творчою, живою, діяльною натурою. Такі викладачі завжди цікаві студентам, завжди привносять у схоластичний навчальний процес живий дух літератури...
   Баран Є. Літературознавчі розвідки Марти Хороб
http://zolotapektoral.te.ua/evhen-baran-literaturoznavchi-rozvidky-marty-horob.html