Емілія Турковська - лавреат міської премії ім. І. Франка 2001 року за творчий доробок 2000- 2001 рр.
ТУРКОВСЬКА (Бучин) Емілія Іванівна
(11 вересня 1947, м. Самбір Львівської обл.).
Закінчила факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1973) Працювала в газетах - молодіжнії „Комсомольський прапор", обласній „Прикарпатська правда". У 1990 році однією з перших перейшла в новостворену першу в Україні непартійну демократичну газету „Галичина", де спочатку працювала редактором відділу, а з 2000 року - першим заступником головного редактора газети. Багато років очолювала профспілкову організацію редакції. Автор численних публікацій у пресі, які незмінно викликали значний читацький інтерес. Лауреат регіональних премій Б. Бойка та І. Франка в номінації преса і журналістика. Визнавалася „Людиною року" в Івано-Франківській області (1997) в номінації „Преса". Володіє польською мовою. Основні теми творчості - духовність, народна медицина, екологія. Вона автор книг, серед яких і збірка поезій „Озоріння". Це духовна лірика в найкращому розумінні цього слова. Нагороджена Золотою медаллю української журналістики.
Член Національної спілки журналістів України з 1980 року. Заслужений журналіст України.
У поетичній збірці Емілії Турковської „ Озоріння " перед читачем постає ще одна унікальна грань таланту відомої журналістки з Івано-Франківська.
Її вірші позначені незбагненним, як вічність, серпанком духовності, глибоким філософізмом, тонким ліризмом. Збірка „ Озоріння " виплекана автором як парость виноградної лози, вилеліяна як диво квітка райського саду, і це є ознакою справжньої поезії, котра походить з чуйного і люблячого серця, всеціло відданого під Небесний Покров.
Просять у Тебе, Господи: «Дай нам прожить без болю!»
Так, ніби літа без осені, так, ніби хліба без солі...
Та хіба серцю насититься хлібом отим лукавим?
Просять у Тебе, Господи, грошей, посад і слави...
Слава людська криваву шаблю хова за спину...
О, бережися слави, серцем відкритий сину!
О, бережися тронів! Люблять вони тиранів!
Трони ті б'ють тараном в душі земних титанів...
Просять у Тебе, Господи: «Дай нам прожить без болю!»
Так, ніби літа без осені... Так, ніби хліба без солі...
