Семенкович Н. „На паперті Колізею”

Тихе сонце сідає за море, полишаючи радість і горе.
Припадаю до Бога думками, коли серце від болю стискає.
Помолюся за дім тихо-тихо, щоб любов захистив Він від лиха.
У далеких степах України залишилася долі краплина,
що з дитинства, як свічечка сяє, щоб вернулась додому благає.
Помолюся за тих, хто далеко. Крізь сніги туди линуть лелеки.
Я ж не можу вернутись додому, мушу нидіти в світі чужому.
У зеленім розкішному краї ми звикаєм до тихого раю:
хто добра від добра не шукає - у далекі краї не втікає.
Не злякають тріскучі морози, бо в раю не застануть вас грози.
Якщо сльози, то тільки від щастя, (треба вчитись у ночі їх красти).
Мед гіркий чужини п'ю до болю, лиш прошу мою ластівку-долю
Навесні повернутись додому, щоб сльозу не лишити нікому.
В храмі тихо, велично, врочисто... Я благаю Марію Пречисту:
„Дай нам долю щасливу в чужині, Padre Nostro, вовіки і нині!"

    Італія... Ця країна викликає у кожного свої асоціації. Повстання Спартака та трагедія Помпеї, Колізей і „Сікстинська Мадонна" Рафаеля, театр „Ла Скала" і мистецтво Енріко Карузо. І водночас Італія - безперервний потік автобусів з України, це - площа в Римі, де щонеділі збираються наші земляки, і поруч із площею велетенськими буквами кричить-шепоче напис на стіні: „Україно! Бог є!" Тепло, сонце, радість буття переплелися з несамовитою розпукою та граничним відчаєм.
    Сталося так, що спочатку в житті журналістки Івано-Франківського обласного телебачення „Галичина" Надії Семенкович була поїздка з дитячим церковним хором до Рима. Пізніше - робота в Італії, під час якої вона збирала матеріал для своїх майбутніх новел.
    Вихід у світ її збірки новел  „На паперті Колізею" став однією з помітних подій культурного життя Івано-Франківська. Визнання цієї праці - присвоєння автору міської премії імені Івана Франка. В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація книги відомої на Прикарпатті журналістки.