Бабій О. Нерон

  Бабій О. Нерон: Віртуальна містерія. - Івано-Франківськ, 2001. - 20с.


Дійові особи:
Сатана, Лихвар, Нерон, Голос.
Будь-які аналогії можливі.

Сатана:        Рудий Нерон назавтра візьме владу!
                   Я в тім йому немало допоміг:
                   Прибрав невгодних, дурням дав забаву,
                   Набрав вина хмільного повен міх.
                   І залякав. Усі бояться страху.
                   Бо він хоча й невидимий, той страх.
                   Але живе в мізках, а присмак жаху
                   Такий терпкий, що знемовля уста.
                   І сушить душу. Заповзає думкою
                   І сумнівом вкриває боротьбу,
                   І вже не клекотить, а тільки кумкає,
                   Той клич, що міг би розбудить юрбу.

Лихвар:        Який ти мудрий! Ти, звичайно, мудрий,
                    Але скажи, зі всіх найрозумніш,
                    Хіба не я ідею цю підтримав?
                    Хіба не я уклав у неї гріш?
                    Ти заварив незгіршу катавасію,
                    Та без грошей -  не посягай на пасію.
                    А як здобути владу без снаги?
                    Хіба без сонця розтають сніги?

Сатана:        А я, лихварю, і не суперечу,
                   Без тебе, певно, був би я приречений,
                   Бо золото - двигун цієї гри.

Лихвар:       А так! А так! Отож не говори,
                  Що головне - диявольська затія.
                  Коли ми в парі, то таке содієм,
                  А поодинці краще ляж і вмри,
                  Довкола нас є тільки вороги!

Сатана:     Чи й ти боїшся? Я ж казав, шо страх -
                 Чудова зброя! Він повергне в прах
                 Державу кожну і її закони.
                 Для цього варто воскресить Нерона.
                 Я мушу добре все порахувати:
                 Куди додати, звідкіля відняти.
                 І точність мусить бути до мікрона,
                 Інакше нам не бачити Нерона.
                 Та стане вміння. Чей же не дарма
                 Моє гніздо - на древі пізнання.

Лихвар:     Ти зробиш так: дмухнеш йому у рот
                 І оживе. Та де знайти народ,
                 Аби достойно розіграти дію?
                 Я, Чорте, золото кладу в затію!

Сатана:     Але хіба задурно ти кладеш?
                Ти за копійку міліон візьмеш.

Лихвар:     Таки візьму. Ще й винні будуть потім.

Сатана:     Ну добре. Досить. Гайда до роботи.
                 Потрібен нам не хлюпик, а диктатор,
                Бо з нього має вийти імператор.

Лихвар:     Дай час йому. Нехай окріпне трохи,
                Він ще слабкий. Минули роки й роки...

Повний текст твору можна переглянути у фондах ОУНБ ім. І. Франка