Грещук В., Кононенко В. за наукові розвідки у 1999 році.
Ґрещук Василь Васильович - доктор філологічних наук, професор, директор Інституту українознавства, завідувач кафедри української мови Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Народився 2 червня 1949 р. у с. Старі Кривотули Тисменицького району на Івано-Франківщині. Після закінчення Старокривотульської, а згодом - Отинійської школи, у 1966-му р. вступає на українське відділення філологічного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Навчаючись в інституті, брав участь у багатьох студентських наукових конференціях, займався науковою роботою. В. Ґрещук закінчив інститут з відзнакою і працював у сільській школі на Рівненщині.
В 1971 р. В. Ґрещук став аспірантом кафедри української мови Львівського університету ім. І. Франка У 1979-му р. захистив кандидатську дисертацію на тему: „Словотвірна й лексико-семантична структура українських де ад'єк тивів на -ість, -ство, -ота, -ина, -изна". З 1977-го р. працює в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника (до 1992-го р. - Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В. Стефаника) асистентом, з 1980 р. - старшим викладачем, у 1983 р. - доцентом, а з 1994 р. - професором кафедри української мови, де й дотепер продовжується його плідна наукова діяльність.
У 1993 р. успішно захищає докторську дисертацію на тему „Типологія українського відприкметникового словотвору".
Наприкінці 1996 р. організовує та очолює Інститут українознавства при Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника задля розв'язання низки наукових проблем українознавства.
Узагальненням багаторічної праці професора В. Ґрещука в галузі вивчення особливостей українського словотвору стали: монографії „Український відприкметниковий словотвір" (1995), „Нариси з основоцентричної дериватології" (2007), перша наукова лінгвістична розвідка в Галичині „Відомість о руском язиці" І. Могильницького" (2003). Вчений є співавтором колективних монографій „Василь Стефаник - художник слова" (1996), „Євген Желихівський у національно-культурному відродженні України" (1999), „Етнос. Соціум. Культура. Регіональний аспект" (2006).
Науковець упорядкував й опублікував ряд збірників українознавчих матеріалів, зокрема „Іван Огієнко і національно-духовне відродження України" (1992), „Просвіта": історія, постаті, чин" (1993), „Актуальні проблеми українського словотвору" (1995), „Українознавство: документи, матеріали, раритети" (1999), „Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти" (1999), „Українська мова в освіті" (2000), „Актуальні проблеми українського словотвору" (2002), „Іван Ковалик. Вчення про словотвір" (2007), „Листування І. Франка та Бодуена де Куртене" (2008).
У творчому доробку професора В. Ґрещука близько 150-ти праць, присвячених різним актуальним проблемам мовознавства. Коло мовознавчих зацікавлень охоплює проблеми лексикології, діалектології, історії української літературної мови, мови художньої літератури, лексикографії. Низку праць присвятив питанням художнього слова, брав участь у міжнародних конференціях не тільки в Україні, а й за її межами.
В. Ґрещук є головним редактором журналу Інституту українознавства „Українознавчі студії", головою редакційної ради Вісника Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, членом редакційної колегії науково-теоретичного журналу Інституту української мови НАН України „Українська мова", членом редколегій ряду наукових вісників і журналів.
За наукові досягнення в ділянці українознавства В. Ґрещук удостоєний премії імені В.Стефаника та Почесної грамоти імені Президента НТШ Михайла Грушевського Наукового товариства ім. Шевченка в Америці.
Пітель В. Обранець науки як долі / Віра Пітель // Українська мова. - 2009. - № 2. - С. 108-115.
Кононенко Віталій Іванович - вчений, мовознавець, професор.
Народився 9 вересня 1933 р. в м. Києві. Після закінчення філологічного факультету Київського університету ім. Т. Г. Шевченка у 1958-1962 рр. навчався в аспірантурі при Київському університеті, в 1967 року захистив кандидатську дисертацію.
Працював учителем мови і літератури Чорнобаївської середньої школи, середніх шкіл м. Києва, інспектором районного відділу народної освіти.
У 1962-1986 рр. - викладач, доцент, декан Київського педагогічного інституту, професор. З 1986 р. - ректор Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника, з 1992 року - ректор Прикарпатського університету імені В. Стефаника. З 2004 року - почесний ректор університету. Завідувач кафедри загального і порівняльного мовознавства. Викладав в університетах Канади, Угорщини, Югославії, Польщі.
У сфері наукових зацікавлень В.Кононенка широка проблематика українського, слов'янського та загального мовознавства, лінгвостилістики, культури мови, перекладознавства, лінгводидактики.
Автор понад 360 наукових і науково-методичних праць, зокрема 42 монографій, підручників і навчальних посібників. Опублікував численні розвідки з проблем семантичного синтаксису: монографію «Системно-семантичні зв'язки в синтаксисі» (1976), серію статей в академічних журналах «Мовознавство» та «Вопросы языкознания», підручник для шкіл з поглибленим вивченням української мови „Рідне слово" (2001), навчальні посібники для шкіл та вищих навчальних закладів, „Українська лінгвокультурологія" (2007), як співавтор і головний редактор - навчальний посібник „Мій рідний край - Прикарпаття" (2000) та інші.
Значне місце в науковому доробку В. Кононенка посідають публікації в галузі психолінгвістики, лінгвокультурології та етнолінгвістики, це, зокрема, монографії „Символи української мови" (1998), „Мова. Культура. Стиль" (2002), „Концепти українського дискурсу" (2004), у співавторстві і за редакцією - праці „Василь Стефаник - художник слова" (1996), „Духовні цінності українського народу" (1999), „Етнос. Соціум. Культура: регіональний аспект" (2006) та інші. Дослідник мови творів Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника, сучасних письменників України.
Відомий фахівець у галузі лінгводидактики. Опублікував науково-методичні праці „Українська етнолінгводидактика" (1995), „Етнолінгводидактика" (1998), співавтор і головний редактор колективної монографії „Українська етнопедагогіка" (2005), автор багатьох статей у виданнях Академії педагогічних наук України, науково-методичного центру АПН України та Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника.
Як учений-славіст брав участь у Міжнародних конгресах славістів, Міжнародних конгресах україністів, Міжнародних конференціях. Співавтор навчального посібника для вищих навчальних закладів України „Контрастивна граматика української та польської мов" (2006), монографії „Контрастивний аналіз української та польської мов" (2007). Опублікував серію статей із проблем перекладу з польської та російської мов на українську.
В. Кононенко створив наукову школу семантичного синтаксису. Під його керівництвом захищено 34 кандидатські та З докторські дисертації. Наукова-педагогічна та громадська діяльність В. І. Кононенка здобула високу оцінку. Йому присвоєно почесне звання „Заслужений діяч науки і техніки України". Нагороджений орденами „Знак пошани", „За заслуги" ІІ і ІІІ ступенів, святого князя Володимира ІІІ ступеня, медаллю НАПН України „К. Д. Ушинський" та іншими медалями. Відмінник народної освіти, лауреат премій НАПН України, імені Ярослава Мудрого, обласної премії Мирослава Стельмаховича.
За наукові розвідки В. І. Кононенко удостоєний премії імені В.Стефаника 1999 року.
Духовні цінності українського народу [Текст] : [відп. ред. В. І. Кононенко]. - Івано-Франківськ : Плай, 1999. - 293 с.
Наукова еліта Івано-Франківщини. Доктори наук, професори Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника : довідник. - Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2007. - 124с.
