НОВАТОРСЬКЕ СЛОВО МАЙСТРА
У сьогоднішньому літературному процесі, на жаль, відбуваються такі зміни, які старшому та й середньому поколінню літераторів нелегко не те, що осмислити, як борше збагнути, пристати на ті позиції, що так чи інак пробуються, пробиваються, а отже, й утверджуються. Йдеться про різні псевдолітературні шукання, напрямки, течії, що, з одного боку, втягують у загальний протяг і не безталанних мужів красного письменства, з другого, - накочують, мов солому-непотріб, молодняк, І на кому обширі та різносяжжі котиться вал бездарності, сірятини, з-поміж чого вигулькують і такі, що не вміють ані римувати, ані прозового абзацу стиснути докупи, а, бач, письменник!..
З цього мені запраглося почати бодай коротку мову про щось протилежне у нашій українській літературі, - про літературну справу Богдана Бойка. Сьогодні мовиться про його новий, досить оригінальний і експериментальний твір - нову повість. Не буду тут переповідати зміст твору, не буду казати, яка це гарна книга (книжка - не дівчина, задоволення від якої дістає око, коли її оглядає!..) - книжку треба читати! Акцентую на тих засадничих підвалинах естетизму, на яких і вибудовано згаданий твір.
Коли Богдан Бойко був для мене знаний як майстер прози, що таки виріс на класичних зразках українських романістів Нечуя-Левицького, А. Свидницького, М. Стельмаха, О. Гончара, Ірини Вільде (про це мене переконали його книги "Липовий цвіт сорок першого", "Маки червоні", "Столочене жито" та ін.), то новий твір - цілком нова субстанція письменника. У повісті літератор відкрив нові потужні можливості новаторського осягнення історичних пластів нашого краю, взагалі української прози. У цьому разі домінує не стільки якась там історична точність факту чи явища, тут превалює філософське осмислення чину і слова. А ще не на останньому місці - психологізм творення образу, начинення його сучасними болями і тривогами. Автор у буквальному сенсі анато-мізує центральну постать, по-стефаниківськи випотрошує душу, мовляв, нате, дивіться: ось мої мислі, ось ті спонуки, що мене двигнули на цю дорогу, а ото - високі спонуки, які мене заряджали на цю справу!..
Богдан Бойко відкрився читачеві абсолютно новими гранями художника, блискучого стиліста. У його майстерні - немало таємниць, але одна із них - таки видима, ніби лежить на поверхні вже перших рядків, абзаців, сторінок - скрупольозна праця над словом, над ограненням думки. А це, погодьмося, таки новаторство.
Обласна премія імені Василя Стефаника присуджується за конкретний твір, але нею також варто пошанувати всю творчість письменника Бойка та ще й його публіцистичну і редакторську працю.
В. Качкан
