ХРЕСНА ДОРОГА ДО СОНЦЯ

    Письменник - це передовсім мистець слова. А вже потім - політик, психолог, філософ... Словом він творить світ, себе в ньому, словом змальовує життя, розкриває психологію своїх ге­роїв. Коротше, творчість кожного талановитого письменника - це високе мистецтво слова. Слово, яке, кажемо, йде від Бога, а значить його подієва сила Божа, вічна і невичерпна...

   Власне, до таких талановитих мистців слова належить відомий письменник Богдан Бойко. Безперечним свідченням цьому є його творчість. Творчість, котра була позбавлена ознак початківства чи учнівства. Богдан Бойко прийшов у літературу сформованим, зрілим і самобутнім майстром слова. Так приходять у красне письменство всі його справжні творці - всі, для кого література є долею, уродженим покликанням. Тому перші твори Богдана Бойка - "Останній з опришків", "Весільний подарунок", "Чари Чортогори" одразу принесли автору ім'я.

   Проза Богдана Бойка багата жанрами і тематикою. Крім опо­відань, новел, повістей, романів, частиною його творчости є мемуарні та біографічні нариси про життя і долю рідних йому односельців, багатьох визначних людей української культури, на­уки, літератури ("Народжений в трикутнику", "На ослячій лаві", "Мужність Ярослава Ступака", "Великдень в Україні", "Роман Андріяшик" та інші...).

   Що найбільше цікавить Богдана Бойка як письменника, як, врешті-решт, громадянина? Якщо одним словом - трагедія укра­їнського народу. Народу, котрий ніколи не переставав боротися за своє національне визволення і ніколи не переставав мріяти про свою Незалежну Державу. Ті невимовні муки, котрі були його постійним супутником на довгій і важкій дорозі до неї, завжди викликали у мистця глибоке почуття образи за трагічну долю його роду й народу, почуття болю, протесту й нещадности до чужоземних поневолювачів.

   В багатьох творах Б.Бойка віддзеркалюються автобіографічні моменти з життя самого автора,   які йому судилося пережити як безпосередньому свідкові тих подій, про які він оповідає і які визначили долю багатьох його героїв. Йдеться головним чином про події, що охоплюють кінець тридцятих і початок п'ятдесятих років. В історії краю, долі односельців письменника, в долі всієї України цей тривожний період нагадує суцільну рану, яка ніколи не перестане боліти й кровоточити тими величезними втратами, що їх зазнала нація на хресті мук і страждань. її хресна дорога пролягла через усі твори мистця, через душі його героїв, часом до краю суперечливі, зруйновані, трагічні, протилежні у своїх поглядах на життя, на час, історію.

   Особливо голосно зазвучала тема трагічної долі українця, ук­раїнського народу в прозі письменника періоду нашого націо­нального Воскресіння. Тут можна назвати новели "Витесати на кам'яних хрестах", "Подарунок на весілля", "Тату, візьми мене на юки", повісті "Остання надія", "По голови... По голови...", ро­ман "Весільні дзвони". Уже сам перелік згаданих творів демон­струє високу творчу активність майстра слова. І не тільки - вони дають багатющий матеріал для пізнання життя, його філософ­ського осмислення, дають завдяки умінню Богдана Бойка спряму­вати себе в річище психологічного розкриття теми та внутріш­нього світу героїв, тут маємо справу уже з новим типом героя, типом, котрий свідомий своєї належности до української нації. Його висока національна свідомість якраз зрівноважує його вчинки, зовнішні і внутрішні протиріччя... Це образ, що символізує душу українського народу, в якій ніколи не згасав вогонь мрії про сонце національної свободи. Яскравим прикладом справді артис­тичного втілення надії і сподівань українського народу на майбут­нє своє визволення є в даному випадку один з найновіших творів автора - нарис "Великдень в Україні".

   Називаю тільки один з нових прозових творів Богдана Бойка, який з дистанції тих трагічних років, коли відбувалися змальовані письменником події, волає до кожного з нас сьогоднішніх: невже нас мало мордували, переслідували, розстрілювали, морили голо­дом пілсудські, гітлери, станіни?!. Невже ми забули, що нашими трупами встелені сибірські далі, казахстанські - теж?..

   Що в нас хотіли відібрати мову, культуру, історію й зробити безликою масою?..

   Невже ми, врешті-решт, не хочемо жити по-людському, віль­но, повноправними господарями у своїй хаті?.. Як живуть люди в цілому світі?..

   Схаменімося, будьмо людьми, - сказав би наш Великий Демі­ург Тарас Шевченко.

   Ще раз повторюю: називаю тільки один з нових творів Богда­на Бойка, який у кінцевому акорді підводить читача до аналогіч­них роздумів. Роздумів актуальних і злободенних. А якщо говори­ти про весь творчий доробок мистця, то він заслуговує найвищої оцінки, похвали, визнання.

                                                                                                                    Д. Юсип